[Частина 1]

[Частина 2]

Час собі йде, а з ним назбиралась і нова порція вуличних творінь.

Почну з картин з багатьом відомими мультяшними персонажами в районі Хмельницького шосе.

Страшенний дубак, який утворився на вулиці, прозоро натякає на те, що сезон подорожей завершено. Прийшов час переосмислити побачене і заодно пройтись по тому, чим не було часу поділитись безпосередньо після відвідин.

І почну з того, з чим чи не найбільше асоціюється Вінниця десь так з 2011 року. Найбільший в Європі і єдиний в Україні фонтан на відкритій водоймі, який не просто світломузичний, а дозволяє побачити на собі повноцінні 3D відео. На зиму він просто ховається під воду, що і відбудеться вже 18 жовтня, тому хто хотів побачити його в дії, краще зробити це вже в новому сезоні.

А побачити його таки варто. Програма протягом сезону одна і та ж (а судячи з фото-відео минулих років, не дуже відрізняється від попередніх), але тим не менш набережна забивалась народом щовечора. До речі, на трибуні набережної на час програми вмикається підігрів, щоб глядачі нічого собі не відморозили. І люди реально їдуть у місто – просто заради фонтану. Ну і чарівно-спокійної нічної Вінниці, звичайно.

Насолоджуйтесь.

Продовжуємо гуляти Вінницею, розглядаючи місцеві наскальні малюнки. У самому центрі біля Макдоналдсу поселилось ціле підводне царство.

В основному графіті у більшості своїй не представляють ніякої художньої цінності, являючи собою незрозумілі написи різного ступеню примітивності, але й серед них трапляються справжні шедеври чи просто оригінальні малюнки. На такі випадки я згоден поступитись у своїй нуднуватій заскорузлості і визнати, що вони дійсно прикрашають стіни, а не навпаки.

Тим більше, схоже, Вінниця не обділена талановитими вуличними художниками.

Тим більше, 4 роки тому тут проходив проект «Арт-інтервенція», деякі творіння якого дожили до наших днів.

Отже, що мені вдалось надибати, поки погода не сприяла більш продуктивним подорожам. Починаємо з найближчого району, Вишеньки, і прогулюючись нею, надибуємо ось такі під’їзди

початок тут

Отже, Вінниця. Обласний центр на Поділлі і найбільше місто цього краю. Трагічні події останніх місяців добре посприяли збільшенню кількості його населення, яке стрімко летить до ювілейної 400-тисячної позначки, хоча не сказав би, що це йде йому на користь.

Незважаючи на розташування майже в центрі України, місто не таке вже й відвідуване та відоме, більшість якщо й проїздили через нього, то вночі на поїзді, з 5-хвилинною зупинкою на місцевому вокзалі. Якщо спитати середньостатистичного українця про Вінницю, найперше він згадає нинішніх президента і спікера (я давно не врубав телик, їх там ще не перемайданили на нових?), цукерну фабрику Roshen і однойменний фонтан просто посеред річки. До речі, фонтану я ще не бачив наживо, то і його фотографій тут не буде.

Але, окрім вищезгаданого, тут ще багато цікавих місць та особистостей. Серед останніх, пов’язаних з містом і областю, найбільш відомі – Михайло Коцюбинський, Микола Пирогов, Іван Богун, Василь Стус. Більш локальні – Іван Бевз, Ляля Ратушна, Григорій Артинов. Взагалі, до місцевих знаменитостей тут досить шанобливе ставлення, ви обов’язково знайдете вулиці, названі їхніми іменами, пам’ятники чи музеї.

Перша згадка про Вінницю датується серединою XIV ст., роком заснування називають то 1355, то 1363, так чи інакше, вік міста перевалив за 600 років. Зараз переважну більшість населення складають українці, але в історії чітко просліджуються польські і єврейські сліди.

Головна вулиця міста – Соборна (як можна здогадатись, в радянські часи носила дико оригінальну назву – Леніна). Як і свідчить її назва, тут розташовані основні культові споруди (синагогу я ігнорую, дуже вже вона неприглядна в нинішньому вигляді).

Головна святиня православних – Свято-Преображенський кафедральний собор. Він збудований у XVIII ст. за проектом архітектора Пабло Фонтана. Спочатку був домініканським костьолом і дещо відрізнявся за своїм видом від нинішнього. Собор входив до оборонного комплексу Мури. Цегляні залишки Мурів добре збереглись на задвірках, хоча час їх неслабо потріпав. А от сам собор розкішний. Фото попсовано всюдисущими електродротами, які мені було відверто ліньки фотошопити.

Якщо хтось із місцевих мешканців натикався раніше на мій блог, то нещодавно зустрів там новину, що я, не витримавши радості од приходу Росії у Крим (де я працював останні три роки), зібрав речі і звалив звідтіля. Отже, зайвий раз подякую Криму за все хороше, що там зі мною сталося, і перегорну цю сторінку, зосередившись на новому етапі свого життя.

Тим більше, пройшло вже три місяці з копійками, і я хоч трохи роззирнувся навкруги. Тим більше, цього разу я шукав роботу, більш свідомо націлившись на конкретне місце проживання, а не спонтанно, як це було у випадку із Сімферополем.

Отже, занесло мене цього разу у Вінницю. Уперше я побачив її майже 4 роки назад, улітку 2011-го (приїхав у гості до товариша, який звалив сюди з Кривого Рогу ще раніше), і вже тоді вона справила на мене враження міста досить комфортного для проживання, водночас не позбавленого різних цікавинок. До того ж, відносно недалеко до батьківщини. До того ж, у полку криворізьких товаришів тут нещодавно прибуло; скоро можна буде організовувати свій синдикат:)

Незважаючи на холодну пору року, я встиг вдосталь покататись по місту, щоб сформувати про нього певне враження. Побачено досить багато цікавого, а ще більше цікавого хочеться побачити, і не тільки у самій Вінниці, а і в області, і взагалі багато де навколо (хоча б в межах однієї ночі їзди – майже центр України все-таки).

Побаченим, звісно, хочеться поділитись на сторінках блогу. Проте, як розумієте, нинішня обстановка ніяк не сприяє оптимістичному погляду в майбутнє і впевненості у завтрашньому дні; тому усі грандіозні плани можуть різко обломатись об воєнні події, як безпосередньо, так і просто в етичному плані.

Тому в найближчій, завтрашній замітці коротко пробіжусь по найбільш відомим і мейнстрімним місцям Вінниці, а там воно своє покаже.

І невеличке нагадування усім, хто подібно мені, хоче розпочати нове життя з чистого листа. Не забувайте, що куди б ви не поїхали, на жаль, скрізь вам доведеться брати з собою себе.

продовження тут

Сьогодні активісти вінницького Майдану встановлюють в центрі міста протестні намети та збираються на віче. Про це повідомили журналісти Громадського, які працюють на місці.

Нагадаємо, що вчора місцеві «свободівці» анонсували акцію протесту проти голови Вінницької ОДА Анатолія Олійника.
       Активісти висунули вимогу до президента Петра Порошенка негайно звільнити голову ОДА, очільника місцевої міліції та прокурора області.
      Активісти, яких зібралося декілька сотень, обурені, що вчора до будівлі облради їх не впускали бійці  добровольчих батальйонів МВС, на допомогу яким місцева громада збирала кошти.
      Також, люди заявляють, що незадоволені діями влади через те, що та не виконала, жодної обіцянки Майдану. 
      Голова облради Сергій Свитко - разом з активістами на віче. Він закликав городян знизити градус протистояння та не вриватися до адміністративних споруд і не паплюжити портрети президента, як це було вчора.
      Громада підтримала кандидатуру очільника місцевого осередку «Свободи» Олексія Фурмана, на розгляд Ради Майдану, як кандидата на посаду голови ОДА.
       

У Вінниці активістам вдалося взяти штурмом будівлю облради, щоб захистити чинного голову облради Сергія Свитка.     

    Там саме мала відбутися позачергова сесія, на якій місцеві депутати мали намір проголосувати за відставку чинного голови Сергія Свитка. Про це Громадському телефоном повідомив головний редактор видання 20 хвилин Євген Фролов. 

Близько 11.10 мітингарям вдалося прорвати ланцюг силовиків, які охороняли будівлю, зламати двері та пройти всередину, де їх зустрів голова облради Сергій Свитко.
      Активісти зайняли залу та президію облради та ухвалили звернення до президента Петра Порошенка з вимогою негайно звільнити голову ОДА Анатолія Олійника, очільника облуправління міліції, головного прокурора області.
      Пікетувальники пронесли в приміщення два сміттєві баки, один з яких, за їхніми словами, призначається для Олійника. Смітник встановили на місці крісла голови ОДА. Також, за повідомленням, мітингарі розбили портрет Порошенка, який висів у кабінеті.

За словами Фролова, конфлікт викликаний тим, що частина представників місцевої влади на чолі з Олійником не задоволені люстрацією, яку розпочав в області голова облради Свитко. Зокрема, він дав розпорядження переглянути контракти головних лікарів місцевих лікарень, і тих, кого спіймають на корупції, звільнити.
       Один з активісті Юрій Хорт заявив, що вони не підуть з будівлі облради, допоки на зустріч до них не прийдуть представники офіційної міської та обласної влади.  Частина активістів вирушили до обласного управління МВС.

Свитко – виходець з «Народного руху», користується великою підтримкою місцевих активістів Майдану. Зараз його пов’язують з «Батьківщиною». Натомість, голова ОДА Олійник вважається людиною Порошенка.  Свирко зробив публічну заяву, в якій засудив таємні засідання облради. Активісти, у свою чергу, ще раз закликали президента сьогодні ж звільнити з посади голову ОДА Олійника.

Постраждалий активіст Ігор Басюк скайпом розповів, що отримав травму руки під час сутичок. Він бачив, що до лікарні звернулись 8 мітингувальників і один міліціонер.

Borys Filatov

Рассуждения человека, который со 2-го марта живет в аду.
Короче.
С момента моего назначения на должность заместителя председателя ОДА, я отвечал за: активистов, митинги, партии, общественность и городских сумасшедших.
Я не знаю, кто в Виннице губернатор. Кто руководит облсоветом. Какие проблемы у людей. В чем политический расклад.
Я вообще был в Виннице два раза в жизни и только проездом.
Но я знаю одно. Чтобы народ пошел драться с милицией - его надо до@ебать. В прямом смысле слова.
И чтобы не рассказывали нам власти устами моего товарища Антон Геращенко , с людьми надо работать.
Иного быть не может. Говорю я. Человек, который умудрился угомонить даже сепаратистов.
Простите за наглость. Но дешевые оправдания власти уж совершенно смешны. Возбудить людей на штурм уж совсем тяжело.
Винницкие, НИЗАЧОТ.