Цікаво, чи буде обговорювати питання позбавлення звання Героя України Степана Бандери під час свого візиту до Росії президент України Віктор Янукович?
Якщо Європарламент зустрів його таким дивним зверненням, то що очікувати від Медвєдєва  з Путіним?
А з іншого боку я можу навести що найменше три причини, чому Віктор Янукович, як Президент України, не захоче цього робити: позбавляти звання Героя України Степана Бандеру.

Перша причина, основна: А  що з цього я, -Янукович, буду мати? В розумінні: хорошого?
Всім українофобам  це любові до Януковича не добавить, бо у них і вибору нема! Хіба що Симоненко... Але цей Петрик, як вже бачимо, не надто активно протестує  - зледащів...
Зате для всіх противників Януковича - це буде шикарна тема для опозиції і піару, а для западенців - реальна причина для повстання і фізичного розколу України. Місцева буржуазія зможе використати народ під тим приводом збуривши його до непокори для захисту своїх приватних безнес-інтересів.
Користі з тої бучі Януковичу мало, а його особисто Степан Бандера не дратує, а чому -  про те далі.

Друга причина, теж поважна: Віктор Янукович від натури в натурі не полюбляє, коли на нього тиснуть. Він органічно ненавидить приймати рішення на вимогу когось, бо то виходить демонструвати власну слабкість. Янукович приймає рішення тільки за власною волею і про це всі мають знати! Жодних сумнівів, що хтось на нього вплинув!  БО тоді це стає перемогою і позитивом впливової сторони, а Янукович виглядає слабим, чого він ніяк не може стерпіти.
Тому я дякую всім тим європарламентаріям і депутатам новоросії з Одеси, а також всім іншим вимогливим стосовно Бандери, бо тим самим вони позбавляють Януковича усякого бажання  йти їм на зустріч і догоджати. 

І третє, теж поважне: як відомо, що лідери ОУН, які стали Героям України Роман Шухевич та Степан Бандера, теж зеки, тобто мають в своїй біографії тюремні терміни і то фактично за статтями бандитизму, як і аналогічно у Віктора Януковича. Я не натякаю, що зек зека не образить, а навпаки стверджую, що для Віктора Януковича наявність в героїчному пантеоні України героїв-зеків Шухевича і Бандери робить його біографічні подвиги зека  не такими страшно унікальними.
На головний закид опонентів Янукович може спокіно відповісти ствердно: Так, я зек, а ваші найбільші герої що не зеки? Ну то і заспокійтесь: вони - ваші герої, а я - ваш президент!

А ви якої думки: позбавить Віктор Янукович звання Героя України Степана Бандеру після свого повернення з Росії?

"Донбасс порожняк не гонит..." - известная фраза, вылетевшая из уст нашего Президента и понравившаяся, я уверен, многим проголосовавшим за Януковича людям, сегодня звучит по-иному. Ведь с каждым днем политику, забравшемуся на вершину выстроенной им же вертикали власти, все сложнее спихивать невыполненные обещания на "козлов, которые вечно мешают жить".

Привычка обещать народу все подряд - это плохо для имиджа "реформатора", тем более с учетом того, что с каждым днем лозунги "почую кожного", "покращення вже сьогодні" приобретают оттенок издевательства над поверившими в них людьми (а проголосовало за Януковича немало, это надо признать)

"Наглость, граничащая с идиотизмом" - вот какая мысль появляется у меня чуть ли не после каждого выступления наших высших чиновников...

Новый пример:

Не так давно, приехав во Львов открыть пустой стадион, "послідовний" Янукович в обычном для него духе полного непонимания о чем идет речь и тупыми понтами в стиле "дарю шубу с барского плеча" заявил, что вопрос о том, как назвать аэропорт, должна решать местная власть.
"Решение будет принимать местная власть. По украинским законам, как решит, так и будет", - сказал Президент.

И опять выводы неутешительные: или гарант Конституции не разбирается в вопросах, о которых говорит, или врет.

Ему отвечает неизвестный клерк из пресс-службы Министерства инфраструктуры, который, по сообщению Интерфакса, объяснил:
"Решение о присвоении государственному предприятию "Международный аэропорт "Львов" чьего-либо имени принимается на уровне правительства... Городской совет выходит с инициативой на Министерство инфраструктуры. В свою очередь, мы выходим с данной инициативой на Кабинет министров. Поскольку Львовский аэропорт - государственный объект, решение принимается распоряжением правительства"

Вот так. Местная власть по украинским законам решить не может.

                                                       А к какому выводу склоняетесь вы?


                           



© Mike911

Индия и Украина в свете лишения Степана Бандеры звания Героя Украины Почему Индия становится мировым лидером, а Украина катится в "тартарары"? Сила нации определяется не экономикой. а внутренним единством. В 1940-х годах в Индии и Украине происходили очень похожие процессы. Индия пережила свой колоссальный Голодомор, искусственно организованный «старшим братом» из Лондона, а индусы оказались по разные стороны фронта в чужих мундирах... Подробнее см. здесь: http://sd.net.ua/2011/01/10/indusy-gitler-i-xoxly.html Если в двух словах: Цитата из статьи: ....по разному сложилась и посмертная судьба лидеров национального движения в Индии и Украине: - Субхаш Чандра Бос, создатель индийских эсэсовцев, сегодня является национальным героем и «отцом нации» наряду с Махатмой Ганди и Джавахарлалом Неру. В Индии работают целые институты, изучающие его наследие и вклад в борьбу за независимость. - Имена Романа Шухевича и Степана Бандеры, который провел не один год в польских тюрьмах и был брошен нацистами в концлагерь Заксенхаузен, и чьи два родных брата были замучены до смерти в Освенциме, местные «хохлы» из нынешней власти продолжают таскать по судам, пытаясь отнять у них звание Героя Украины.

Индусы отказались смешивать мух с котлетами: Гитлер – это одно, а право угнетенного народа использовать любые средства и любых союзников против оккупантов – это совсем другое. Индия не стала вешать себе на ноги гирю из прошлого и боротьбся с собственными предками и с собственной историей. В то время, как украинцы продолжают воевать - одни с призраками «бандеровцев», другие - с «клятыми коммуняками»

Якби не одна особиста подія, то я б просто оминув і не став згадувати про загибель у Донецьку одного з найпідліших ворогів України на Донбасі, який, будучи етнічним росіянином, засобами війни запроваджував "русский мир" в Україні, зокрема на її сході. Так, мова йде про знищення бойовика Мотороли, але тепер реально, а не як всі фейкові повідомлення перед тим в Інтернеті. Просто так сталося, що ця подія відбулась саме пізно ввечері 15 жовтня, а саме в цей день я маю особисту традицію відзначати пошанування пам'яті Степана Бандери, який загинув у цей же день 57-м років тому від руки агента КДБ Сташинського. На противагу Моторолі у Степана Бандери не було охоронця і був він без зброї, як і немає жодних свідчень, щоб особисто сам Степан Бандера будь-кого вбивав чи замордував.
Для мене просто несподівано виникла своєрідна колізія зі протиставлення Людини Чину і підлого загарбника-ката. В жодній статті чи іншій публікації авторства Степана Бандери або спогадів про нього я не знайшов жодної його агресивної думки і навіть натяку на загарбання територій інших країн - жодної! Ця благородна людина всі свої помисли і саме життя присвятила виключно визволенню своєї страждальної Батьківщині - України. Присвятила героїчній боротьбі за її звільнення від польського і московського поневолення задля встановлення Самостійної Соборної Української Держави. Як і задля звільнення всього українського народу від ярма неволі та пригнічення. Степан Бандера був найперше людиною світлої ідеї Визволення, хоча в тому процесі боротьби він змушений був приймати жорстокі рішення як керівник Організації Українських Націоналістів. І ось маємо начебто таке ж насильницьке вбивство людини, якби цього ката Моторолу можна було називати "людиною", але насправді це нікчемна істота, яка, прийшовши в чужу господу-країну, почала там вчиняти розбій оружною і осоружною рукою окупанта, страшного ката і злочинця. Ніхто навіть серед російських військових не висловлював захоплення від особистості Мотороли, бо ніякий це не воїн, а мерзотник, що вихвалявся такими "героїчними вчинками", як особисто ним вбитими аж 15-ть полонених українських воїнів. Тільки над беззбройними полоненими виявляв Моторола свою силу і значимість, а в боях був значно обережнішим, тому і залишався цілим тривалий час. Власне як жорстокий і кривавий кат Моторола набув значного поголосу, отже виділявся посеред інших сепаратиських "передовиків"-злочинців, але не більше. Водночас значимою військовою фігурою Моторола ніколи не був, тому жодним чином тут не мало місце діяльність фахівців українського спецназу. Не та особа, щоб вони нею займались. Як в таких випадках кажуть специ: "Ми, звичайно, за чистоту, але прибирати лайно з пляжу не для нас". Зате місцеві сили опору окупантам, яких умовно називають "партизанами Донбасу" - могли і, я певен, провели показову і дуже доречну спецоперацію щодо знищення ката Мотороли, за що їм щира вдячність від всіх нас і моя особисто. Поясню детальніше чому так.
Відверто кажучи, мене досить злостило і пригнічувало те замовчування щодо відзначення дати загибелі Провідника Степана Бандери цьогоріч і в цілому по Україні, і у нас у Львові - зокрема. З одного боку я дуже не хочу бачити фальшивих, отих добровільно-примусових і  показових пошанувань суто на публіку чи так для годиться, як за "Совка"-СРСР, але з іншого боку коли зовсім нічого і ти сам один з єдиною лампадкою стоїш коло пам'ятника Степану Бандері у Львові - стає дещо прикро і сумно. Не мав я настрою зовсім, коли повернувся ввечері 15-го жовтня додому, аж тут така несподівана новина: підірвали в ліфті Моторолу! Кращого пошанування Степана Бандери я не уявляю, аніж такого, що його влаштували донеччани з сил опору. Бо я твердо знаю, що для Провідника було завжди краще нехай одна-єдина справа з конкретним результатом, аніж багато-багато величних патріотичних слів і жодного результату. Я більше ніж певен, що з свого постаменту Степан Бандера нам всім каже наступне: - Мене вихваляти не треба! Краще зробіть те, чого б я мріяв досягти! Тоді я буду щасливий!
Що ще одним катом України стало менше - це найкращий дар в пам'ять пошанування дня загибелі незламного Провідника ОУН Степана Бандери.
Слава Україні!  Героям слава!

Богдан Гордасевич

Післямова: Мене поправляють, що знищення Мотороли відбулося не 15-го, а 16-го жовтня. Перепрошую, але хіба це головне? Я ж написав про інше. Як і зумисно не згадую як звали Моторолу насправді - то зайве.
Щодо інсценізаці, то мені сподобався один комент такого змісту, що то навіть було б добре і якщо б в Мотороли було хоч і 10-ть життів, то це означає тільки мати задоволення вбити його всі 10 раз. Погоджуюсь, хоча особисто я не бачу причин для інсценізації його смерті, тому що нахріна той Моторола здався ФСБ чи ще комусь. Він тільки серед сепарів хтось, а як спецназівець він порожнє місце.

Хочу подякувати нашому герою, Степану Андрійовичу, за боротьбу за Україну, за ідею розвитку України, за захист українців. Дякую за Україну! 

3-4 серпня у місті Луцьку відгриміли, відзмагались, відіграли та відгуляли два фестивальні дні української культури та опору. Дві музичні і літературна сцени, спортивні змагання, дитяче містечко, зустрічі з ветеранами УПА, політиками і журналістами - далеко не все, чим був багатий цьогорічний Бандерштат. Це і спілкування, спорт, відпочинок, свіже повітря, відмова від тютюнопаління і вживання алкоголю, тверезий і здоровий образ життя, перемоги і поразки, щирі посмішки, справжня історія і патріотичний дух. Єдиним алкогольним напоєм на фестивалі був квас, яким усі охочі рятувалися від спеки. Та і як би я його не любив, але все ж сила волі взяла своє і придбала мені пляшку звичайної води, якої начебто у світі більше, ніж будь-чого іншого, звісно за гроші...



Цьогоріч Бандерштат зібрав кілька тисяч гостей з різних куточків України, і ця цифра не має собі за мету зупинятись. Це вам не примусове таємне нікому не відоме зборище простого народу на мітинг проти фашизму внутрішніми окупантами, і розтрата грошей того ж народу. Це Бандерфест, який єднає, який не нівечить і не паплюжить українську історію, робить опір українською культурою, опір режиму Януковича, опір всяким українофобам при владі і олігархам, пропагує спорт і здоровий спосіб життя. У час, коли влада лише здатна доїти гроші з народу, рекламуючи алкогольні напої цілодобово, організатори закликають відмовлятись від вживання отрути не тільки на час проведення фесту, а назавжди залишити шкідливі звички.

Без всяких забаганок, без детекторів брехні, не на броньованих лексусах можна було потрапити на територію фестивалю, просто показавши вміст своєї сумки охороні, у моїй ще на той час ховалась і чекала на свою місію маленька камера. Ну і без квиточка теж ніяк. 3 серпня його можна було придбати за 100 гривень.


О дев"ятій ранку на території фестивалю ще монтували і налаштовували світло і звук, наметове містечко потрошки збільшувалось, борячись із наслідками нещодавнього потопу, територія готувалась до початку фестивалю.



 В одинадцятій годині спекотного суботнього дня традиційно розпочалась зустріч із ветеранами УПА, і далі все помчалось по програмі: презентація націоналістичної збірки поезії, складання пазлів, турнір з армреслінгу.. Свій час для зустрічі приділили громадський і культурний діяч, український політик Олесь Доній, екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, екс-гендиректор телеканалу ТВI Микола Княжицький. Але не все склалось так, як хотілось, адже на зустріч не зміг приїхати журналіст і телеведучий Юрій Макаров, а гурт "Механічний апельсин" потрапив у аварію, добираючись до Бандерштату. Щоб не робити ями в програмі, з промовою виступив Ігор Гузь, голова оргкомітету фестивалю, а лідер гурту "Механічний апельсин", який прибув раніше на фест - зіграв на акустиці.


На гутірках було багато питань і відповідей, діалогів і монологів. "Я скрізь кажу одне і те саме. Ви можете по різному ставитися до прізвищ Бандери і Шухевича, Петлюри, Махна, інших, але ви маєте зрозуміти, що ці люди жертвували життям заради того, щоб бути людиною, а не рабом.Ви можете говорити що завгодно, але не можна підтримуати незалежність України, не підтримуючи жертовну місію УПА. Для мене є аксіомою. Той хто не визнає місії УПА -  не може вважатись громадянином незалежної України." Так висловився Луценко і закликав усіх готуватись до зміни влади в 2015 році, і голосувати не серцем, а головою, при цьому зазначивши, що ще немає єдиного кандидата, він нікого не підтримує  ні за кого не агітує.


На головній сцені фестивалю виступали гурти "Залізний Хрест" зі Львову,Golev з Луцька, Злам (Київ), Різак (Калуш), Холодне Сонце (Тернопіль), та і хедлайнери Тартак і Скрябін. Неймовірною енергетикою мегатоннами децибел зі сцени заряджали публіку хіти Кузьменка і Положинського .  "Вперше бачу тверезий драйв. Якби знав, що так можна, то півжиття поводив би себе по-іншому", "Я гордий, що живу з вами під одним небом. Я хочу жити в "Бандерштаті" - в основному вів діалог з бандерштатівцями Кузьма, а в перерві виконував свої пісні. Та особливою атмосферою радувала і зігрівала нічна акустична сцена, і нічна ватра. Після завершеня офіційної денної програми, Бандерштат продовжувався показом короткометражних фільмів, та витсупами різних виконавців.





У неділю з неба падала земля, хтось заліз на дерево і потім щиро вибачався за кілька падаючих на глядачів гілочок, а на полі битви українські повстанці воювали проти військ армії "Вермахту". Події тих часів було відторено театралізовано , але враження глядачів були не награні.

Про Бандерштат можна писати багато, оскільки залишилось багато приємних спогадів, але все ж зупинюсь і більш зконцентрую вашу увагу на фото, яких є дуже багато, і найближчим часом будуть усі закинуті у альбом.



Організаторам і всім, хто допомагав створювати цей фестиваль, великий респект і подяка, надіюсь, наступна версія  "Бандерштат-2014" все ж вийде в світ, буде кращою, насиченішою,і численнішою, програма оновиться і виправляться усі баги.

Слава Україні!