Невчасно… Край села на околиці свище розхристаний вітер -Він колючі сніжинки за комір кида подорожнім,Нахиляє додолу старезного явора вітиІ ламає нещадно колосся, від літа порожнє. Лиш поскрипує явір – він досить пожив у цім вирі,Під розлогою кроною бачив добро й лихоліття.Сотню раз понад ним журавлі пролітали у вирійІ не менше – скидав він пожовклі на землю суцвіття. …А цієї весни розцвіла білим цвітом черешня.Він побачив її ген за хатою в чистім поривіІ забулось минуле – він вірити став у...

Читати далі...