Сповідь бунтівника комунізму. Я народився в Імперії Радянського Союзу. В ті часи всі народжувалися в ім’я комунізму, не виняток і моя особа! Радянська влада покладала на мене певні надії, як на будівника світлого майбутнього. І я свято вірив у те, що колись прийде той час, коли всім буде добре і ми будемо жити за принципом «від кожного за здібностями, - кожному по потребі». Та вірив у це я не довго. З часом вірити в міражі, а тим більше, піддавшись загальному...

Читати далі...

Кілька слів від автора. Ця збірка має назву КАДЗИН. Так у Японії називають людину, що пише танка. Танка, - це форма японського вірша, який складається з п’яти строчок. Перша і третя містять пять складів. Друга, четверта та пята по сім. В сумі вони складають 31 склад, що нагадує «частушки», проте образність, алегорії, метафоричність та інші складові ніде так яскраво не виражені, як в українській мові. Саме тому, на мою думку...

Читати далі...

Чомусь вважається, що дорога біжить… ДО кого чи ВІД кого? Частіше це ми біжимо самі від себе і тоді здається, що навколишній світ, подібно нам, активно рухається: біжить-летить-переливається… А, коли спиняємося, то все набуває чіткості і обєму, - ми бачимо себе в іншому, барвистому світі… Або на перехресті, де світофор за мить змінить колір. І тоді знову - вперед… [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Це моя нова книжка. Драматичний твір про закоханих серед натовпу. Це наша з вами історія. Критики кажуть, що я занадто романтичний. Що скажете ви? Придбати можно в книгарнях або інтернеті: http://www.artvertep.dp.ua/shop/books/192/5042.html Книжечка коштує лише 6 гривень (133 грама м'яса) . Вам книжка, а мені ваша підтримка для починаючого автора. Хто хоче прочитати але не хоче купляти, пишіть! Фабула: Двоє абсолютно різних людей зустрічаються посеред натовпу...

Читати далі...

Дощ тарабанив у шибки вікон, дощ колов моє тіло дрібними шпажками. У черевиках смішно хлюпало, вони враз зробилися із середини слизькими і це сповільнювало мою ходу, проте я вже давно була мокрою мов хлющ, тож тут чи поспішай чи ні однаковісінько. Четвер добігав краю, ще лишалося хвилин десять до опівночі і почнеться очікувана п*яниця, така улюблена моїми співробітниками. Від згадки про колег та наш офіс, я усміхаюся, бо вже передбачаю завтрашній ранок і напевно знаю хто-що скаже. Поодинокі...

Читати далі...