Сьогодні мене запросили на пурім.

Для мене це було дуже почесно та приємно.. Навіть трішки несподівано, але від цього ще більше приємно.

Пурім - єврейське свято. В цей день вони святкують фізичне врятування єврейства від загибелі. Вони п'ють та їдять, читають Звитки Естер, роблять подарунки бідним євреям, а також пригощають близьких та друзів різними стравами. В цей день вони стають ближчими один до одного, більш об'єднаними, доброзичливими..

Мені казали, що в цей день обов'язково напиватись.. Але традиції кажуть, що не обов'язково. Раджено пити більше ніж звичайно, а їсти - солодше, і гуляти довше. Саме цей день, на святі, коли пили багато вина, Естер умовила Артаксеркса змінити своє рішення про знищення народності. Але ці деталі я дізнався тільки зараз, коли вже прийшов та пошукав в інтернеті. А на святі чув зовсім різні речі, які принципово практично не відрізнялись від того, про що я дізнався з офіційних джерел (-:

Святкування на яке мене запросили проходило в клубі Тайм-Аут. Було весело. Всі веселились, танцювали, виступали... А які були костюми!! АХ!!! Очі милувались цим видовищем!

Я щиро вдячний Роман_тику, Алі та Леї за запрошення! Хай вам буде більше добра та здоров'я в житті за таке тепле ставлення до мене!

 

Секс із дружиною - то БУДЕННІСТЬ, 
Секс із начальницею - то СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК. 
Секс із кумою - то НАЦІОНАЛЬНА  ТРАДИЦІЯ. 
Секс із коханою - то НАСОЛОДА.

Так  давайте  вип’ємо  за  те, щоб  незважаючи на нашу  БУДЕННІСТЬ,   

виконуючи  свій  СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК,  

не  порушуючи  НАЦІОНАЛЬНИХ  ТРАДИЦІЙ 
у  нас  завжди  було  кохання  з  НАСОЛОДОЮ !

Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.

 

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Загибель роду запрограмувала... мати

Мати вишила синові весільний рушник. Молодята відбули обряд і зажили мирно, але... нещасливо. Дружина довго не могла завагітніти, коли ж нарешті усе, здавалося, пішло на лад, дитина народилася мертвою. Неначе якийсь злий фатум завис над сім’єю: автомобільна аварія, втрата роботи, хвороби...

Чоловік, котрий досі був переконаним матеріалістом, дістав із шафи весільного рушника і жбурнув його матері зі словами: “Викинь геть! Через нього усі нещастя!”. Здивована ненька вирішила показати свій виріб знавцям. Ось що розповів працівник Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара” завідуючий сектором “Тканина” майстер народного мистецтва з вишивки Юрій МЕЛЬНИЧУК:

— В обрядовому рушникові було щонайменше дві неприпустимі помилки. Перша полягала у тому, що жінка зшила його з двох шматків полотна. Місце з’єднання вона так майстерно замаскувала мережкою, що його зовсім не видно. Але ж, окрім декоративної, весільний рушник має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. У цьому випадку вона виявилася перерізаною. Фатальною була й композиція узору. На обох кінцях рушника мати зобразила традиційну квітку-вазон, котра з давніх-давен символізує дерево роду. Під нею орнамент. Але вишивка видалася майстрині надто бідною, бо вгорі залишилося багато незашитого полотна. Тому над квіткою вона помістила ще одну суцільну смужку орнаменту.

Вишивальниця не знала, що біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Зображена над квіткою лінія закрила доступ до неї благодатної енергії. У житті це могло б означати бездітність чи навіть загибель молодої пари. Отже виходило, що той весільний рушник хоч і був майстерно вишитий добрими материнськими руками, справді ніс у собі страшну програму знищення роду. Тому відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їхнє значення.

Перш ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася і мила руки
 
У весільному обряді на Київщині початку ХХ століття дослідники нарахували близько 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Але, як запевняє пан Юрій Мельничук, найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих. Такий рушник — особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду.

Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.

Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною.

Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Усі слова зашифровані в символах узорів

Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок.

І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

Юрій Мельничук був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд “плюс”, другий — “мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на “нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... “розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Секс із начальницею - то СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК. 
Секс із кумою - то НАЦІОНАЛЬНА  ТРАДИЦІЯ. 
Секс із коханою - то НАСОЛОДА.

Так  давайте  вип’ємо  за  те, щоб  незважаючи на нашу  БУДЕННІСТЬ,   

виконуючи  свій  СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК,  

не  порушуючи  НАЦІОНАЛЬНИХ  ТРАДИЦІЙ 
у  нас  завжди  було  кохання  з  НАСОЛОДОЮ !

         У далекому минулому люди жили в єдності з природою. Зміна пір року впливала на увесь життєвий устрій і була основою містичних (релігійних) ритуалів - свят. 

         Основними святами у всіх древніх народів були: прихід зими, весни, літа і осені. Чотири ці дні є днями сонцестояння і рівнодення, астрономічними початками пір року.

         Ці дні були базовими точками календарного Року. У ці дні закладалася програма на увесь сезон. Вони служили точками відліку для зайняття землеробством, будівництвом і іншими важливими справами.

        Будь-який народ сильний до тих пір, поки у нього є традиції, історична пам'ять, єдина віра. І краще якщо ця віра була вірою їх предків. Так зберігається спадкоємність поколінь. Такий народ неможливо перемогти.

       Поза сумнівом, древні люди, у тому числі і древні слов'яни, мали дуже великі знання. Мудрі, інтелігентні, освічені люди знаходилися в духовному пошуку тисячі років і ділилися своїм містичним досвідом з іншими, передавали накопичені знання з покоління в покоління.

   На Землі пройшло безліч воєн. Не так небезпечно і руйнівно, якщо завойовники шукають тільки матеріальні багатства, нові землі і сировинні ресурси. Але коли почалися релігійні війни - їх метою були не матеріальні багатства, а завоювання душі народів. Нові релігії насаджувалися шляхом руйнування внутрішньому життю народів, руйнування їх традицій. Вилучалися і знищувалися книги (літописи), які нагадували про минулі традиції. Отже, якщо народ зуміє зберегти своє внутрішнє життя (устрій, традиції, культуру), то він виживе. Головне - зберегти життєве ядро, свою суть.

       Справжня катастрофа будь-якого народу - коли він втрачає зв'язок зі своїми древніми знаннями.

Так відбувається і зі святами. Люди відмічають їх не тому, що знають і розуміють їх сенс, а тому що так прийнято. Вони не знають для чого це треба.

   Коли зв'язок із справжніми знаннями знищений, люди ще деякий час продовжують механічно дотримуватися обрядів. Ці обряди проіснують деякий час і назавжди зникнуть.

Багато людей намагаються підтримувати витоки культури, зберегти традиції

      Древні слов'яни жили за сонячним календарем і свята слов'ян були орієнтовані на Сонце (обертання Землі навколо Сонця, зміну пір року). Ці дні (два сонцестояння і два рівнодення) служили точками відліку для зайняття землеробством, будівництвом і іншими справами.

   21 грудня - Народження Сонця (Зимовий Солнцеворіт, Коляда) - святкувалося в день зимового сонцестояння, найкоротший день в році.

      Коляда - бог новонародженого Сонця. Цього дня древні слов'яни влаштовували свято на честь Коляди. Співали пісні, славили богів, славили Коляду за те, що повернув Сонце до весни. Люди раділи Сонце на небі світитиме все довше і все яскравіше.

     В дні Зимового Солнцеворота Природа завмирає, у світі панує спокій, стабільність і постійність. Цією тихою, потужною енергією спокою пронизано все навкруги - і небо, і зірки, і дерева, і сніг. Все випромінює спокій і тиху радість. І в той же час Сонце рушило до Літа, щось змінюється на краще. Кінець старого - це завжди початок нового.

     21 грудня - з цього числа день починає збільшуватися, а ніч зменшуватися. Тихе світле свято, свято сімейне. Цього дня наряджають ялинку. Саме наряджають, тобто йдуть в ліс, вибирають красиву молоду ялину, прикрашають її кольоровими стрічечками і простими, нехитрими іграшками. Водять навколо ялини хороводи, співають пісні, славлять богів, славлять Коляду за те, що повернув Сонце до весни.

     До весни ще дуже далеко, але свято це радісне. Радість від того, що короткі, темні дні минули, і тепер день, хоч на хвилинку, але додаватиметься.

     Чому наряджають саме ялину? Дуже просто. Усі дерева взимку сплять, відпочивають. І тільки ялина (і сосна) не сплять

     Ялина - дерево Велеса, а Велес - один з самих шанованих слов'янських богів. Дотримуючись обряду шанування ялини, люди залучалися до сильного і потужного егрегора Рода.

     Рід, Джерело, Рідні, Рідня, Народ, Батьківщина - ось де сила, допомога предків і здоров'я. Древні слов'яни завжди пам'ятали про предків і шанували їх.

       Ніхто не самотній. За спиною будь-якої людини завжди стоїть ланцюг його предків. Можливо, ваш рід проіснував десятки тисячоліть, пережив вселенські катастрофи, загибель цивілізацій, голод, холод, війни, поневіряння - і вижив. Ви ввібрали в себе усю силу і потужність вашого Роду. Гордіться цим і пам'ятайте, що несете відповідальність за гідне продовження Роду і кращих його традицій.

       Не рубайте ялину на новорічні свята, відкиньте цей дикий, чужий слов'янам звичай. Слов'яни завжди відчували Природу і піклувалися про неї. Не можна рубати ялину на свято - це звичай Чорнобога, який символізує вбивство Велеса і урочистість Пітьми. Це магія жертвопринесення. Не рубайте ялину і ви відразу відчуєте, що стали здоровіше, сильніше, спокійніше, почне налагоджуватися особисте життя. Може, тому люди живуть з купою проблем, що дружно тягнуть  зрубану ялину у будинок на новий рік. А вона мстить людям, випромінюючи енергію образи і страху. Фактично люди святкують за новорічним столом смерть ялини, смерть бога Велеса. Від зрубаної ялини виходить енергія страху смерті і люди живляться цією енергією. Цим вони роблять свої душі ще черствішими, чорнішими, посилюють в собі програму страху. Цим притягують до себе різного роду магічні напади і неприємні ситуації.

         Світ дуже справедливий. За заподіяний біль відплачується болем, за радість - радістю.

21 грудня люди йдуть в садок, обтрушують сніг з дерев і кущів. Поздоровляють сад із Зимовим Солнцеворотом. Спілкуються з деревами, домашніми тваринами, бджолами і усією домашньою живністю. Те ж саме можна зробити в лісі.

        Взагалі, вихід на Природу цього дня і в найближчі 3-4 дні (дні Солнцеворота) дуже бажаний.

    Цього дня добре обполоснутися джерельною, річковою або будь-якою іншою природною водою, розтертися снігом, змити з себе стару енергетику. Люди бігають роздягнені або босоніж по снігу - знімають з себе патологію.

      Палять вогнища на честь сонця. Навколо ялинки або вогнища водять хоровод по руху сонця, що означав обертання землі навколо сонця. Обмотують соломою колесо - символ кругообігу життя. Підпалюють колесо і з гори або піднесеності скочують вниз.

Віншую Вас з Новим роком! Бажаю, щоб предки і природа надали здоров"я, щастя, миру і любові!

О, світу Заступнице Царице Неба і Землі, безустанна наша Молитвеннице, чи є таке місце, де б не проявлялась милість Твоя. До Тебе взивали батьки наші і були почуті, на Тебе надію покладали і не були осоромлені. Не відвертайся і від нас, грішних та немічних, що перед святим чудотворним Твоїм образом наболівші серця приклонивши, молитви гарячі возносимо, оспівуючи дивні знамена Твої, в місті Тернополі явлені.

Благаємо, Милосердна Мати, будь і надалі повсякчасною нашою Хоронителькою. Як птаха в негоду, рятуючи пташенят, прикриває їх крилами, так і Ти,  Преблага і Пречиста, покрий Покровом святим Своїм місто наше, землю нашу і всіх людей Своїх, рятуючи від бід та скорбот

(початок молитви до чудотворного образа Матері Божої Тернопільської)

Фрагмент ікони. Взято із мережі

7 липня, в другу неділю після П’ятидесятниці, всіх святих Землі Української, та чудотворної Тернопільської ікони Божої Матері. У храмі Різдва Христового, Української автокефальної православної церкви, міста Тернополя було відслужено урочисту Божественну літургію, та вшанування Тернопільської чудотворної ікони Божої Матері.

Після літургії, священнослужителі та парафіяни за давньою храмовою традицією тричі обійшли з Чудотворною іконою навколо храму, після чого було відправлено Молебень до Богородиці із читанням молитви до чудотворного образа Матері Божої Тернопільської.

                           

Прикладання парафіян до чудотворного образа із миропомазанням та врученням маленьких образків з молитвою до чудотворного образа Матері Божої Тернопільської 

Докладніше про історію ікони читайте тут: 

http://www.kda.org.ua/chudikon/371-ternopilska-ikona-bozhoi-materi.html

[ Читати далі ]