Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Ну що слова?

Ну що слова? – набір якихось літер, Набір якихось звуків лиш, а втім За мить одну безжально можуть вбити, З мелодій перетворюючись в грім. Слова, слова… Такі прості неначе, А повертають до життя не раз, А дивом серце, що невтішно плаче, Зціляють, ставши сонцем щирих фраз. Ну що слова? – набір якихось літер… Але у них є магія життя! Тож не кидайте слів, прошу, на вітер, Не перетворюйте цю магію в сміття.

Коментарі: 26

Oliviya

Попросила

Коли сумно дощами гіркими
Плаче сіре зажурене небо,
Ти згадай, що за хмарами тими
Десь є сонця промінчик для тебе.

Ти подумай, як гарно сміється
Там, у небі, для тебе зорею
Синє літо з веселковим серцем,
Теплий вітер з палкою душею.

Ти відчуй подих літа у злеті,
Шепіт вітру і посмішку неба…
Ти відчуй, бо це я цілий Всесвіт
Попросила всміхатись для тебе

Коментарі: 36

Oliviya

---___---

Такі прості, здавалося б, питання
І стільки в них мелодій світлих, чистих,
Та знов забракне слів , щоб без вагання
На запитання долі відповісти.

Так мало нам для щастя, ніби, треба,
Твоя зоря одна лиш – що шукати?!
Та враз мільйон засвічується в небі
І всі зливаються, і спробуй тут вгадати…

Так легко, наче, досягти до сонця,
Бо линуть журавлями мрії-крила,
Та раптом біль дощами у віконце
Постукає і втопить всі вітрила.

Так просто й легко, складно так і важко…
Усе проходить, все це в порівнянні.
Не ранило б лиш серце й душу-пташку
Смертельно від невдач розчарування.

Коментарі: 26

Oliviya

Не снись мені

Не приходь до мене, не зови,
Не чекай, як мрії сном озвуться.
Ми ріки одної береги –
Поруч, але так і не зійдуться.

Не цілуй мене зорею в снах,
Не дивись на мене ніжно. Знаєш
Я тебе люблю безмежно й так,
Хоч з тобою в снах лиш зустрічаюсь.

Заховали сотні грізних міст
В сірій метушні тебе від мене,
І ніхто мені не відповість,
Як знайти твій слід в цій тьмі шаленій…

Не приходь до мене більше в сни,
Мріяти дарма… Нам вдвох не бути,
Та з тобою поруч я завжди,
Навіть як тебе не досягнути…

Коментарі: 36

Oliviya

Дотанцюй...

Бережи.

Серце наче кришталь –

розбивається легко.

Бережи.

Бо розколиться грань

у душі від образ.

Не спіши.

Дотанцюй долі вальс,

Рай відчуй, а не пекло.

Не спіши.

Бо не буде, на жаль,

шансу другого в нас.

Коментарі: 36

Oliviya

Востаннє

У травневому подиху сонце заходить,
На прощання умившись весняним дощем.
Шкода тої весни… Знов мені це доводить
В серці тихий і якось пронизливий щем…

Шкода мрій весняних, що леліяли зорі,
Пелюсток яблуневих у сяйві ночей,
І вишневого цвіту в вечірнім просторі,
І фіалок задуманих синіх очей…

На прощання обійму я травень думками,
Що лягають рядками жалю на папір,
А він смуток розвіє й помчить знов вітрами,
Хай востаннє, та так незабутньо до зір!

Коментарі: 28

Oliviya

Моя Україна

«Встань з колін, Україно! – чомусь закликають,–
Піднімися, вже годі покори століть…»
Тільки я України такої не знаю,
Що скорилась і що на колінах стоїть…

Ні, моя Україна не падала в ноги,
Не покірною була рабинею, ні!
Україна моя крізь всі терни-дороги
Йшла із піснею й вірою, хай і в вогні!

Україна моя всі свої небокраї
Умивала від крові поранених душ
Своїх дочок й синів… і всміхалась… Я знаю
Україну нескорену – тільки таку!

Хоронити мою Україну не треба!
Бо не плаче вона – лиш вмиває дощем
Своє серце, щоб зорями в ясному небі,
Щоби сонцем ясніш усміхатись іще!

І якщо Україна у вас напівмертва
На колінах ридає неначе маля,
То живемо ми з вами на різних планетах,
І навряд чи, шановні, ми з вами рідня…

Коментарі: 53

Silv@

Тобі

      Здавалося б... звичайне собі сонце...

      Здавалося б... звичайне собі небо...

                       Тримаю промінь світла на долонці

                   І відчуття, що більшого не треба.

Лиш тонкий аромат рожевих квітів

      Із подихом вливається у груди,

                       Віршами замальовую ці миті -

                       Приємний спогад зігрівати буде...

      Вже нІчого від долі вимагати,

      Всміхнуся думці - все ж одне бажання:

                       Хотілося б назавжди відчувати

                   Цей стан, що подарований коханням...

Коментарі: 47

Master

Дивлюсь в твої очі...

26.05.10, 20:26
Творческая Masterская
master-стихи, кохання, мої вірші, перлини, поезія, сльози

Збираю губами
                    перлинки ...
                               сльозинок,
що гаряче линуть
                             на щоки вродливі...
Дивлюсь в твої очі...
                             та так дико хочу...

Тобі все сказати...
                    не можу...
                                не вмію.

Лиш мрії...
                дівочі...
                           я чую здалеку...
Що, мов ті лелеки...
                     до мене несуться.
Та серденько твОє...
                         як пташка тріпоче...
Кохання палкого...
                          нестримного...
                                                хоче.

А сльози все л'ються...

Збираю губами
                    перлинки ...
                               сльозинок,
що гаряче линуть
                             на щоки вродливі...
Дивлюсь в твої очі...

Та хочу сказати!
                  не можу!
                                не вмію...

Коментарі: 80

Oliviya

Лиш дощ...

В місті сірому, наскрізь промоклому
Ти стояв скам’янілим ангелом.
У дощі, від жасмину солодкому,
Так безжально вона вже танула.

«Не чекай, – лиш крізь дощ усміхалася, –
Не приходь більше в сни примарами», –
Й просто зникла, а в серці зосталася
Тим дощем з грозовими хмарами…

Ти не був випадковим коханцем їй,
А володарем мрій, що снилися,
То чому ж тоді так в зливі глянцевій
З рук твоїх вона вільно вирвалась?

Ти так хочеш, щоб краплі пророчили,
Що не стане ця мить розлукою,
Ти чекаєш на неї ще ночами,
Та у серце лиш дощ знов стукає…

Коментарі: 36