хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «економіка»

Про дорогу фотоелектричну енергію...

Коли задумав і складав цю замітку, робочою назвою її була "Про дешеву атомну енергію..." Але ж не такі ми багаті, щоб купувати дешеві речіlol

*   *   *
               Деякі міфи живі тим, що існують такі собі "розрахунки собівартості". А собівартість залежно від бажання і кута зору можна рахувати дуУуже багатьма способами. Візьмемо, як приклад, собівартість 1 кВт * години електроенергії, виробленої атомною енергетикою.
               Навіть коли згадати, що принаймні перші АЕС (а є підстави вважати, що і наступні, і сьогоднішні) мали одне з призначень задовольняти потребу військово-промислового комплексу у ядерній зброї, то вже через це виникають сумніви про якусь обумовленість розвитку атомної енергетики низькою собівартістю її електроенергії. Придушимо їх поки і розглянемо далі.
               Цікаво, а які взагалі складники є в таких розрахунках у стовпчику "Витрати". Зрозуміло, що там має бути все, починаючи від витрат на добування і збагачення уранового палива, будівництва основного енергогенеруючого устаткування - всіх цих сотень і тисяч тон грубезних стальних "каструльок", бачків і трубок 1-го контуру та величезних помп, що ганяють по них радіоактивну воду (фото нижче). Про вторинний контур (той, що із нерадіоактивною водою і звичайним агрегатом "парова турбіна-електрогенератор" на одному валу), мабуть, і згадувати не варто. То ж фактично теплова енергетика -  так...  ніби смішні "копійки", порівняно з...



               Ось, в якості прикладу можемо розглянути зблизька (розміри в мм) спочатку корпус реактора podmig Це половинка отого сіренького із зелено-коричневою оголовочкою в центрі верхнього малюночка.



               Коли ж ви закриваєте цю "каструлю" (320 т) кришкою (95 т) з верхнім блоком стержнів, то множте висоту споруди десь удвічі. Ось вони, в усій красі перед нами - реактори типу ВВЕР. Їх є багато: ВВЕР-440, ВВЕР-1000, ВВЕР-1200... (фото унизу). Число у маркіровці говорить нам, що даний реактор то є технічна передумова для отримання, увага! - від 440 до 1200 МВт електричної (!) потужності. Тобто тепло від уповільненого ланцюгового розпаду атомних ядер урану мінус всі втрати на всіх ступенях перетворень енергії, що враховуються своїми значеннями ККД.



              В ідеалі за 50 років така-от "іграшка" на ім'я ВВЕР-1000 виробить нам 438000 год х 1000000 кВт енергії. Знехтуємо "краплею" електроенергії на власні потреби АЕС. Тоді оплата людством виробленої електроенергії за ринковою ціною, припустимо по 1 грн/кВт х год, складе 438.000.000.000 грн. Або 438 млрд грн. Океан! У перерахунку на 1 рік "тисячник" повинен виробити нам 8,76 млрд кВт * год (а принести своїм творцям таку ж кількість умовних грн).
              Згадаймо тепер обставини, що відмежовують нашу грішну землю від нашого абстрактного ідеалу. Оті 438 млрд. кВт це тільки та енергія, яку в принципі спроможний згенерувати енергоблок. А ви, люди, ще зумійте її взяти! З життя ми знаємо, що помітну частину від терміну служби він буде просто недовантажений в силу нерівномірності суспільної потреби в електроенергії, в силу існування інших видів генерації, в силу різних недосконалостей в обліку та організації кооперативної роботи всіх видів потужностей. Це стосується і малоактивних нічних годин, і періодів економічних спадів та криз. Часу простоїв із нульовою потужністю на виході протягом його служби теж набіжить на кілька років (діагностики, ремонти, перезавантаження уранових збірок).



              Стало цікаво, а що ж де-факто? Натрапив на інформацію, що запущена 22.12.1980 Рівненська АЕС (фото вище) станом на 05.03.2005 рапортувала  про виробництво вже 250 млрд. кВт * год. Наступна славна сторінка її історії - 25.07.2011 р., коли всіма своїми чотирма енергоблоками загальною потужністю 2880 МВт Рівненська АЕС задовольнила енергетичну спрагу своїх споживачів аж на 350 млрд. кВт * год. За 30 років... Хм... Ну, до 50 років вона ще чи допрацює, чи ні, а от до 1200 млрд кВт * год, які мають бути отримані від такої потуги за 50 років, їй ще ой як далеко. Можливо, цей, хоч і не найгірший, проект пізньо-радянського періоду, працюючий у пострадянській країні вічних криз, не може слугувати показовим прикладом? Але от приклад нещодавно закритої АЕС у містечку Графенрейнфельд (Німеччина). Одноблочній АЕС з номінальною потужністю реактора 1345 МВт (фото нижче) судилося працювати лише 33 роки (09.12.1980 - 28.06.2015), протягом яких вона виробила 333 млрд кВт * год електроенергії. Краще, але на "дас іст фантастішь" не витягує. Середньорічне виробництво (у перерахунку на 1000-мегаватний-блок) не давало очікуваних 8,76 млрд кВт * год, складаючи лише 7,5 млрд.



              Можемо ще згадати, або не згадувати, скільки в наших специфічних умовах з цієї 1 гривні, ніби сплаченої людством енергетиці, пролетить, як зазвичай, повз енергетику: податки державі, корупційна складова у кишені чиновників, комерційна складова ринковим "посередникам" та різного роду іншим рибам-прилипалам.
              Тепер особливо рельєфний наголос у вигляді окремого абзацу треба зробити ось на якій важливій обставині. Такий "водонагрівач", всаджений у бетонну шахту з товщиною стін 2-3 м, після закінчення терміну служби стає практично нерозбірною спорудою через свої габарити і залишкову радіоактивність. Саме тому це "променисте серце" енергоблока, висотою з 9-поверховий дім, практично не придатне для утилізації. Проектний термін експлуатації АЕС, як правило, 30 років. На підставі результатів випробувань зразків-свідків з матеріалу корпусу реактора термін його служби ще років на 10-20 продовжують експлуатаційники з дозволу контролюючого їх органу держатомнагляду на свій спільний страх і ризик. У Штатах відомі приклади продовження аж до 60 років експлуатації. Все залежить від суворості вимог контрольних органів, якості матеріалів, культури виробництва, контролю, обслуговування, ставлення до безпеки, тобто загалом - від впевненості спільноти у безпеці своїх небезпечних "іграшок". Майже все в реакторі може бути відремонтоване/замінене. І тільки стосовно ремонту корпусу реактора сучасні можливості дуже обмежені. Коли ж матеріал цієї "каструлі" стає зовсім крихким (від радіації і термічного старіння), реактор виводять з експлуатації. Це може статися через 50 років після вводу, а може через 33. Як пощастить.
               Далі, по діагоналі, цятками з великої мозаїки окреслимо, на що саме доведеться витрачатися з тих коштів, які колись якось потраплятимуть у галузь атомної енергетики, аби протягом 30-50-ти років насолоджуватися цим живим джерелом казкових доходів. З представленої загальної картини дещо зрозуміло, чи не так?
               Руду добути, метал виплавити, сталеві кільцеві заготовки з товщиною стінки 150-400 мм відковати, термообробити, зварити між собою, знов термообробити... Антикорозійне покриття по всій внутрішній поверхні корпусу наплавити, термообробити.
              З урановими збірками, ТВЕЛами (нижче - фото), геморою не менше, але дорожче – з поправкою на радіоактивність, екзотичністсть матеріалів, відсутність у багатьох країн власного замкнутого циклу виробництва ядерного палива, політичні обмеження і все такеє інше.

             Ну там, графіт - цирконій - карбід бора - титанат диспрозію або гафнію... Так, ось ці трубки у пучках на фото ТВЕЛів угорі - з цирконію. Кожна з них заповнена капсулами діоксиду урану (фото унизу). Потім залишок об'єму трубки вакуумується, заповнюється гелієм, після чого трубка запаюється і вставляється у касету. Яка ж це щаслива країна світу має багаті поклади руди диспрозію lol ?... Треба буде поцікавитися.



            Ну там, системи безпеки, керування, автоматика і все, шо ще треба... Ну там, різні дрібниці, що обліпляють реактор зусібіч... Один тільки головний циркуляційний насос (ГЦН) це 140 тон досить непростої сталі. А їх таких 4 ГЦН.
            Скільки ж це все коштує? Чесно – не знаю. Це нам не порахувати так само легко, як прихід від продажу електроенергії. Хто в курсі цін на матеріали, множте їх на 2...4...10, бо на виробництво згаданих конструкцій йдуть не ті самі сталі, що для огорожок на цвинтарях, і не той самий цемент, марки 500lol , що доморощені бізнесмени безбожно "бадяжать" металургійним шлаком, і не та автоматика, що у побутовій техніці – все там "не те"... Хто в курсі зарплат, теж множте у рази – до робіт на будівництві відповідальних об'єктів залучають тільки найкваліфікованіші кадри, які полюбляють гарну зарплату.
            Часом можна надибкати цифри у форматі: "проектування та спорудження енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС, кожен встановленою потужністю 1000 МВт,  обійдеться у 36,8 млрд грн". Тобто 18,4 млрд грн / МВт. Але без розшифровки. Що сюди входить? Чи тільки оте залізяччя під умовною назвою "енергоблок"? Чи з усім, без чого він працювати не повинен?
            Ну, що там ще... Інфраструктура – шахти, будівлі, машзали, прив'язані до АЕС виробництва та служби, під'їзні колії, автодороги, збудувати... Ну там, сховища для відкладання відпрацьованого ядерного палива – теж, до речі, мастодонти із вмурованих у залізобетон сталевих "каструль". Для твердих відходів – збудувати; для рідких – збудувати... Сховище, яке від 2017 р. будують в Україні, має проектну вартість 37 млрд грн. Буде готово у 2050 році.
            Ага, а оце же ж! Місто енергетиків назразок Славутича! Щоб у необхідному ритмі доставляти на АЕС трудовий ресурс. Ну і там же ж плюс-мінус соціальна інфраструктура (радянським людям з їхнім ніби атеїстичним світоглядом треба ж було встигнути пожити у раю ще за життя. Пострадянським звісно треба менше – їх активно привчають до раю у наступному "житті" – але всеодно трохи треба)... У собівартість кіловат-години електрики всі ці речі пишемо, ні?
             Ну там, різні ще дрібниці, про які, може, ми і не знаємо ... . . . . . ........ Ффууу... Нарешті, здається, все! Заливай воду! Вода, до речі, теж не зовсім безкоштовний дар річки, зважаючи на всі премудрості водопідготовки... Перетворюй воду на пар, отримуй у розетці свої 220 і насолоджуйся життям. Заодно плати гроші, деяку частку котрих зможе записати у стовпчик "Доходи" вже й атомна енергетика.


  
               Проте це лише здається, що на цьому стовпчик "Витрати" припинив приростати новими складниками. І мова не про перезавантаження ядерного палива, поточні планові / позапланові ремонти – це такі копійки. А ми ж тут домовилися бліх не ловити. Тож тепер повертаймося до розгортання одного рельєфно виділеного попереднього абзацу.
               Мало хто знає, що задовго до вводу атомної станції в експлуатацію – ще на стадії проектування, і потім, під час її роботи, ця атомна станція починає... виводитися з експлуатації. У намаганні передбачити комплекс необхідних заходів для виводу АЕС з експлуатації розроблені стандартизовані процедури складання відповідних концепцій. За час її роботи на спецфондах накопичуються (передбачені законодавством, а значить – держбюджетом!) необхідні кошти, проводяться виміри, дослідження, збирається та аналізується інформація, а отже формується штат працівників, котрі отримують відповідну зарплату. Іншими словами, АЕС ще не дала жодного кіловата, а людство вже сушить собі голову, як її закривати.
             Серед іншого, за цим дивовижним стандартом CОУ НAЕК 015 : 2012 під час "закриття" АЕС слід не лише максимально використовувати наявну інфраструктуру і обладнання, але поряд з тим передбачається спорудження нової інфраструктури, виготовлення нового обладнання і розробка технологій, необхідних для виконання робіт з виводу АЕС з експлуатації. І ні для чого більше!
             Ось ще цікавий момент. Між трьома можливими стратегіями закриття АЕС (негайним демонтажем, відкладеним демонтажем і похованням на місці) стандарт регламентує обирати за результатом багатофакторного аналізу на основі принципу "затрати-користь". Опп-па! Це вже із суто економічних розрахунків куди ми перейшли? Що, є калькулятори з кнопкою "користь"? Відчуйте, який чарівний інструмент надається цим принципом тому, хто розраховує собівартість атомної енергії! Тобто якщо витрати великі, а користь від того – не дуже (а яка насправді користь, коли розібраний радіоактивний мотлох перемістити на поверхні цієї планети з одного на інше місце?), то і для чого тоді здійснювати ці витрати, так? А витрати-таки мають бути значні, коли проста, здавалося б, утилізація об'єкта перетворюється на інфраструктурний проект. Товариш, що стоїть у цих питаннях інформаційно глибше, колись у невимушеній бесіді висловився, що закрити АЕС коштує стільки ж, як збудувати її, якщо не дорожче. Можливо, це є гіперболізований жарт. Але в контексті цієї замітки нас має цікавити тільки те, чи закладаються і ці витрати в розрахунок собівартості атомної електроенергії. Причому, незалежно від того, чи фактично матимуть ці витрати місце протягом покоління, що збудувало і "закрило"АЕС.
             Чому так? А що нам є на вибір? 
             Відкладений на 20-40 років демонтаж? Так це ж підтримання протягом всіх цих років життєздатності всіх споруд та обладнання станції і контроль над радіацією на предмет її не/розповзання по планеті. Тобто персонал отримує своє зе-пе, об'єкт, можна сказати, живе повноцінним життям з тією лише різницею, що тепер енергії не виробляє, а споживає. А на 41-му році що? Одну байку прочитав. Про ліквідацію наслідків аварії на АЕС Фукусіма-1. Роботи, яких вдалося залучити для розбирання завалів, виходили з ладу за лічені дні через деградацію електроізоляції. І хто ж буде розбирати відпрацьований енергоблок і куди те все подіти, коли весь час відтермінування демонтажу спливе?
             Поховання на місці? Але ж найнадійніші саргофаги теж колись руйнує час.
             Принагідно слід відзначити, що і проблема зберігання відходів ядерного палива сьогодні теж не має якогось кінцевого конструктивного вирішення. А найтовстіші стінки металічних "каструль" у сховищах, між іншим, теж колись прогниють.
             І ось ті істоти, що, занепокоєні раптовим головним болем, приходять через сотні років до тих променистих сувенірів, стикаються з ситуацією, не набагато кращою, ніж сьогодні: та сама підвищена радіація, яка не усувається ані переплавом сталі, ані переробкою відходів чи бетону. Та сама радіація, від якої треба боронитися! Як? Можна завантажувати весь той мотлох на кораблі і відправляти з ІІІ космічною швидкістю подалі від матері-Землі. Що, все ще фантастика? Дорого? Ризиковано? Ну, тоді – зводити нові саркофаги поверх розгерметизованих, а тому ще більші. Знову дорого? Знов не видно у майбутньому жодної логічної крапки? Ну, тоді ваші пропозиції...  ...  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... . . .. ... . .. ..... . .....        . .... . . .. ............. . ..
             Що ж, виходить? Напружує трохи вийнятий з надр але чужий нашій білково-нуклеїновій природі уран? Змушує нести витрати? А ел.енергія дешева лише через віднесення цих неминучих витрат у невизначене майбутнє? Отож-отож...
             Ідеологи дешевої ядерної енергії зазвичай не зачіпають ще одну, очевидну складову цього балансу аби зберігати цілісність міфу неймовірного "лоукосту". А йдеться як про прямі витрати на ліквідацію аварій АЕС, так і неповернуті витрати через осмислювання практики і наслідків застосування ядерних технологій з відмовою від подальшого проектування енергетичних "лоукостерів", що частково спроектовані, і подальшої добудови того, що частково або повністю збудовано. Достатньо нагадати три назви: Три Майл Айленд; Чорнобиль; Фукусіма. Чому відмова? Та майже щоразу велика аварія на АЕС супроводжується "великою аварією" і у людських головах. Це впливає і на науково-технічні, і на техніко-економічні рішення у відповідних "мозкових центрах", і на політичні рішення у високих колах. Правителям же ж ніщо людське не чуже – вони теж мають страх перед смертю. В такі моменти завжди згадується щось дорожче, ніж закопані в землю кошти. А от чи згадується, що все це теж слід внести у статтю витрат на отримання людством ядерної електроенергії? Оце питання! А між тим, навіть поверхові цифри, достатні для характеристики тієї ціни, яку людство вже сплатило і далі платить тільки за один Чорнобиль, потребують, мабуть, окремого лонгріду для розкриття.
                 Натрапив на статистико-аналітичні матеріали, що містять техніко-економічний параметр, зручний для співставлення витратності на будівництво енергогенеруючих об'єктів різних видів. Так от, у 2014 році було зафіксовано, що "вартість будівництва атомних енергоблоків за останнє десятиліття зросла з 1000 $ до приблизно 8000 $ за встановлений кіловат потужності". Це ж виходить, що вже у 2004 р. кіловат встановленої потужності АЕС коштував 1000 $?! Характерна така сума! Її давно і добре знає кожен, хто цікавиться сонячною енергетикою, а тим більше і собі зазіхає щось таке "замутити".
                 То на тлі всього цього комусь ще уявляються великими сьогоднішні капітальні витрати у 1000 доларів США на 1 кВт встановленої потужності геліоенергетики? Які, до того ж, мають стійкий тренд до зменшення... На тлі всього цього ще уявляється дуже істотною проблемою переплав зношених кремнієвих фотоелементів та вирощення нових досконалих кристалів (а це найбільш інтелекто-, трудо- і енерговитратна металургійна операція у справі утилізації сонячних електростанцій, що відслужили своє)?

Економіка Зе: особливості держбюджету 2020

Економіка Зе: особливості держбюджету 2020 в цифрах та прогнози експертів
Верховна Рада планує розглянути та ухвалити в другому читанні проект закону про державний бюджет України на 2020 рік вже завтра, 14 листопада.
Економіка Зе: особливості держбюджету 2020 в цифрах та прогнози експертів

Кошторис країни на майбутній рік передбачає збільшення фінансування оборонної сфери, незначне підвищення пенсій після індексації соціальних виплат і скорочення витрат на діяльність органів влади. Більша ж частина ресурсів буде направлена на погашення зовнішніх і внутрішніх боргових зобов’язань, інформують Економічні Новини.

Основні показники проекту державного бюджету на 2020 рік: Доходи державного бюджету на 2020 рік (з трансфертами) передбачені у сумі 1 079,5 млрд грн, у тому числі загального фонду –962,7 млрд грн., видатки – у сумі 1170,0 млрд грн. Видатки на національну безпеку і оборону становлять 245,8 млрд гривень, що на 33,8 млрд більше, ніж у 2019 році.У Кабміні заявили, що бюджет розрахували на макроекономічному прогнозі, який склали весною 2019 року.

Коментуючи нововведення бюджету-2020 міністр фінансів Оксана Маркарова  заявила: «Ми бачимо, що люди в Україні гідні жити краще. Ми бачимо, що пенсії, зарплати, незважаючи на те, що вони збільшуються, вони – недостатні. У той же час, якщо ми порівняємо Україну за кількістю багатих людей, за кількістю активів в їх руках, ми побачимо, що ми попереду дуже багатьох рейтингів».

За словами чиновниці, так відбувається тому, що дуже багато років не проводилися реформи, дуже багато років економіка монополізувала і дуже багато років багатства України, яких в країні набагато більше, ніж у багатьох сусідніх країнах, не переходили в руки людей. «Як це зробити і що ми пропонуємо в цьому році в бюджеті, який ми вже передали парламенту до другого читання. Цей бюджет побудований на кращому прогнозі, на прогнозі зростання. Всі міжнародні експерти бачать і вірять в те, що економіка України буде зростати, інфляція буде менше, а реальні доходи людей будуть більше. На цьому прогнозі ми побудували наш бюджет і цей бюджет говорить про те, що ми вперше не будемо збільшувати податки для бізнесу. Це дуже важливо, тому що саме економічне зростання, розвиток бізнесу, розвиток підприємництва – обов’язкова умова подолання бідності», – заявила Маркарова.

Читайте: Законопроєкт №1210 занадто "сирий", сенсу ставити його на голосування немає – Южаніна

Нагадаємо, раніше прем’єр-міністр Олексій Гончарук просив «не дивуватися, що цей бюджет не враховує переважну більшість ідей, з якими виходила команда президента на вибори», і висловив надію, що до другого читання проект бюджету буде «підготовленим». У ньому знайдуть відображення ідеї нової владної команди, які встигнуть набрати чинності закону, а також нові макроекономічні показники, переглянуті новим Кабміном. Однак реалії виявилися не такими райдужними.

Загальні цифри 

Не змінився в порівнянні з початковим проектом бюджету, розмір мінімальної зарплати. з 1 січня вона становитиме 4723 грн. Не знайшли також відображення очікування Кабміну про зростання ВВП на 7% в рік, про що раніше заявив глава уряду. Принаймні в найближчі три роки зростання ВВП за консервативним сценарієм очікується на рівні 3,7, 3,8 і 4,1%, за оптимістичним сценарієм – на 4,8, 5,5 і 6,5% відповідно. Тобто, очікування щодо ВВП зросли в порівнянні з попереднім прогнозом (2020 очікувалося зростання 3,3%), проте не настільки, щоб істотно збільшувати дохідну і видаткову частину бюджету. Доходи складуть 1,094 трлн грн, витрати – 1,181 трлн грн. Дефіцит бюджету складе близько 2,09% від ВВП. Інфляція – 6,3% на рік.

Читайте: В Україні створять Фонд національного добробуту

На виплати за державними боргами в 2020 році піде 423,6 млрд. грн, з яких 141,5 млрд. грн – відсотки по державних запозиченнях. Сам державний борг у 2020 році складе близько 45,3% ВВП. Це найбільша стаття витрат у держбюджеті. При цьому в уряді не планують «затикати діри» за рахунок великої кількості нових запозичень. Співпрацю з МВФ планується продовжувати, однак при цьому уряд заявляє, що взяв курс на скорочення розміру держборгу.

Змінив уряд і прогноз щодо курсу долара: відповідно до оновленого макроекономічного прогнозу, долар в 2020 році повинен коштувати близько 27 гривень (до першого читання – 28,2 гривні за долар).

Є і хороша новина: підвищувати оподаткування в наступному році не планують.

Освіта 

У доопрацьованому бюджеті уряд пропонує збільшити витрати на освіту, ввівши ряд нових програм, яких раніше в документі не було. Наприклад, планує виділити 3,5 млрд. грн. на програму «Здібна школа для кращих результатів», яка передбачає доукомплектування шкіл необхідним обладнанням.

Також уряд вперше виділить 3,8 млрд грн. на соціальний захист педагогів: молодим учителям у 2020 році планують виплатити одноразову допомогу в розмірі 21 тис. грн. На професійно-технічні училища витрати збільшили на 159 млн. грн. Ще 500 млн. грн уряд передбачив на впровадження в Україні програм обміну для молоді. Ці програми в 2020 році повинні охопити близько 100 тис. українців.

У наступному році планується в більшості шкіл країни провести інтернет. А ось малокомплектні школи можуть бути розформовані. Як пояснив прем’єр, в таких школах не влаштовує насамперед якість освіти, адже в них далеко не з кожного предмета є кваліфіковані вчителі.

Соціальне забезпечення 

До другого читання уряд збільшив витрати на деякі соціальні програми: допомога сім’ям з дітьми – на 2,2 млрд. грн; будівництво житла для дитячих будинків сімейного типу – на 364,1 млн. грн; допомога одиноким пенсіонерам старше 80 років – 860 млн. грн. Такі люди отримають від держави по 670 грн до пенсії.

Медицина

До другого читання також переглянули витрати на охорону здоров’я. На цю галузь планується виділити 113, 3 млрд. грн (в першому проекті закладалося 108 млрд). У наступному році уряд збирається зосередитись на побудові ефективної системи екстреної медичної допомоги (1,9млрд. грн). Знайшлися гроші і на закупівлю 470 автомобілів швидкої допомоги та відкриття 25 нових відділень швидкої допомоги, оснащених за сучасними стандартами. Більш ніж втричі обіцяють розширити програму «Доступні ліки» (3,2 млрд. грн, тоді як 2019 закладався 1 млрд), закласти велику суму на покупку ліків (9,7 млрд. замість 6,4 млрд 2019 -го) і на лікування українців за кордоном (1,09 млрд. грн замість 689 млн. грн 2019 -го).

Регіональний розвиток 

У той же час Кабмін повернув до бюджету на 2020 рік субвенції на соціально-економічний розвиток територій. У законопроекті про держбюджет, який Рада прийняла в першому читанні, субвенції не передбачалися, проте до другого читання уряд передбачив для цього 2 млрд. грн. «Субвенції соціально-економічного розвитку – не дуже ефективний інструмент, але парламент – наші партнери», – пояснив Гончарук. Кошти на це візьмуть, зменшивши Фонд регіонального розвитку. Відзначимо, що дану статтю витрат часто критикують за те, що депутати-мажоритарники використовують субвенції для політичної реклами і агітації. На Фонд регіонального розвитку в 2020 році планують витратити 7,5 млрд. грн.

Інфраструктура 

На інфраструктуру уряд в 2020 році планує витратити 73,7 млрд. грн. При цьому витрати на утримання місцевих доріг і вулиць збільшать на 1,5 млн. грн, а на реконструкцію мостів – на 500 млн. грн.

На аеропорт Дніпра в бюджеті на 2020 рік передбачили 1 млрд. грн. Витрати на цей аеропорт пообіцяв забезпечити президент України Володимир Зеленський під час прессмарафону 10 жовтня. Ще 70 млн. грн уряд передбачив на реконструкцію аеропорту Ізмаїла.

Оборона і безпека 

Бюджет Міністерства оборони 2020 складе рекордні 245, 8 млрд. грн – 5,45% от прогнозованого ВВП. У тому числі 146 млрд грн (3% ВВП) – саме на оборону. Це найбільший військовий бюджет за всі роки незалежності, тому, очевидно, між першим і другим читаннями його показники не змінилися. Зокрема, на закупівлю і модернізацію озброєння планують витратити 35,4 мільярда гривень.

У бюджеті МВС (93 млрд грн) закладені кошти на збільшення зарплат силовикам. Зокрема, співробітникам Нацполіціі і Нацгвардії – на 10%, рятувальникам (ДСНС) – на 14%, прикордонникам – на 15%. Бюджет розвитку піде на створення нової служби дільничних інспекторів у сільській місцевості. Так, 2020 повинні з’явитися 3200 офіцерів громади. «Це буде новий дільничний офіцер, який матиме власне приміщення, власну комп’ютерну техніку, автомобіль, який дозволить йому якісно захищати інтереси громадян і підтримувати безпеку», – прокоментував заступник голови МВС Антон Геращенко. Крім того, в наступному році МВС планує, за словами Геращенко, «величезний прорив» в системі фото- і відеофіксації порушень правил дорожнього руху. За рахунок цього передбачається істотно знизити рівень смертності на дорогах, що останнім часом набуває загрозливих масштабів.

Агросектор 

Раніше держава планувала допомагати аграріям одним способом: направити 4,4млрд. грн на здешевлення кредитів при придбанні землі після відкриття ринку. Тепер є дві програми: 4 млрд грн – на підтримку галузі, 240 млн грн – на статутний капітал Фонду часткового гарантування кредитів, в тому числі на придбання землі. За інформацією ЗМІ, є дві причини для таких змін. По-перше, запуск ринку землі планується з жовтня 2020 року і його учасники можуть не встигнути вибрати все кошти, заплановані на земельні кредитування. По-друге, якщо з запуском ринку щось піде не так, у Мінфіну буде можливість направити цей ресурс на дотації або інші види допомоги сектору.

Думки експертів

Економіка Зе: особливості держбюджету 2020 в цифрах та прогнози експертівЗа словами фінансового аналітика Олексія Куща, презентація бюджета 2020 до другого читання повинна була дати концептуальну відповідь на просте запитання: чим економіка Зе буде відрізнятися від тієї ж «яценомікі»  минулих років. «Простими словами, виборці повинні були отримати бізнес-план нового уряду і хоча б в загальних рисах усвідомити,«навіщо» було проводити так звану електоральну революцію, відправляти на «смітник історії» старі політичні еліти і віддавати всю повноту влади монокоаліціі-шапіто» , – сказав «ЕН» експерт. За його словами, бюджет – це бізнес-план влади як зробити всіх нас багатшими, хоча на практиці виходить навпаки.

«У новому кошторисі ми не побачили ні ефективної податкової політики у вигляді широкого фіскального маневру, ні інструментів національної промислової політики. Ні нових точок зростання економіки, ні зручних «вікон» входу для інвесторів. І найголовніше – немає повноцінного бюджетного модуля з інвестування коштів в соціальний капітал», – сказав« ЕН »Кущ.

За його словами, тільки на обслуговування боргу заплановано витратити 141,5 млрд грн. «Тобто питання забезпечення доходів фінансових спекулянтів, яким Мінфін виплачує до 20% річних, для нинішнього уряду важливіше здоров’я нації і на шальках терезів базових пріоритетів важить стільки ж, як і вся система освіти», – зазначає аналітик. Крім того, продовжив він, ніяких нових точок нарощування дохідної частини немає взагалі. Мабуть, єдине джерело доходу, «придумане» новим урядом, – це легалізація грального бізнесу, яке принесе в бюджет-2020 …. аж 3 млрд грн. додаткових податкових надходжень, чого «не вистачить навіть на зростання заробітних плат «нової шляхти»».

«Субсидіарна політика буде жорсткішою, ні про яке зниження базових тарифів на газ, опалення, гарячу воду не йдеться. І це на тлі 12-річних мінімумів ціни на природний газ на європейському ринку, коли розмір тарифів можна було б знизити в рази. Швидше за все, прийдешній рік стане роком підвищення тарифів на електроенергію для населення, феросплавам потрібна дешева електрика і там не хочуть ділитися. Умовний режим ПСО для «Енергоатому», коли за рахунок атомної енергетики дотується сектор побутових споживачів, буде «переформатований» в контексті цілей дисконтування тарифів для великих промислових покупців енергоресурсів. Швидше за все, з системи субсидування буде «викинуто» понад 500 тис. домогосподарств », – прогнозує він.

«Особлива печаль з параметрами приватизації. Загальна сума надходжень запланована на рівні 12 млрд грн, причому велика і мала принесе приблизно порівну – по 6 млрд грн. Тут явно занижені параметри першої і завищені другої, адже мала приватизація першої хвилі принесла 2 млрд грн і це були «найсмачніші» об’єкти, в основному нерухомість. Навіть інфраструктурно ми поки не готові продавати в три рази більше. Що стосується великої приватизації, то 6 млрд грн – це ціна продажу одного об’єкта, наприклад «Центренерго» або ОПЗ, якщо продавати за справедливою ціною. Адже планували «скинути» все, від вокзалів до Головпоштамту. Ну і головна загадка, як 12 млрд грн зможуть стати драйверами економічного зростання. Адже прем’єр Гончарук заявив саме про це », – резюмував він.

Економіка Зе: особливості держбюджету 2020 в цифрах та прогнози експертівЗа словами виконавчого директора Міжнародного Фонду Блейзера, радника президента Олега Устенко , якби в проекті бюджету була занадто висока дохідна частина (в порівнянні з попереднім роком), то це сигналізував би про те, що укладачі документа перебувають в ілюзії, а значить, під загрозу б потрапила і видаткова частина. «Фактично держава взяла б на себе зобов’язання, які з високою часткою ймовірності просто не могла б виконати», – вважає він. За його словами, занадто високі доходи означали б, що припущення щодо економічного зростання явно завищені, присутнє занадто «позитивне мислення» про швидкість і результати реформ щодо детінізації бізнесу, зупинки контрабанди, що абсолютно не відповідає дійсності.

«Занадто високий рівень дефіциту державного бюджету означав би, що прийдеться знову активно позичати. Але ж і без того, ми занадто багато змушені платити за обслуговування вже наявних державних боргів. Треба намагатися виходити «на життя по кишені» як би складно це не було. Якби ми побачили дуже значний «ривок» в соціальному забезпеченні, який гарний тільки на слух. На практиці він повинен бути підкріплений відповідними джерелами доходів. Якщо відкинути фантазії,  що «бродять» в головах багатьох політиків, то без грошей «світ неможливо змінити».

Реалії – не такі «рожеві» як хотілося б усім», – зазначив Устенко. У той же час експерт закликає не відкидати «оптимізм мислення», адже країні необхідно досягти стійких темпів щорічного економічного зростання на рівні 5% +. «В іншому випадку, побороти бідність не можливо. А почати цей процес цілком реально вже в 2020. Навіть незважаючи на війну, навіть незважаючи на геоекономічні ризики, навіть незважаючи на колосальний опір і дії « обмеженого кола зацікавлених осіб і груп». Механізм «переходу» до нової оптимістичної версії бюджетних витрат варто підготувати вже зараз», – резюмував він.

(Visited 54 times, 1 visits today)

Слуга якому народу?

Після того як у парламенті було знято з розгляду мій законопроект «Купуй українське, плати українцям!», остаточно переконуюсь, що це точно слуги не українському народу.

Адже наш законопроект передбачав стимулювання розвитку вітчизняних виробників і подолання бідності! Саме такою є державна політика США та ЄС щодо підтримки власного виробника. А такі країни як Корея та Туреччина маже з нуля досягли справжніх економічних див.

Натомість Україна має найвищий у світі рівень імпорту у державних закупівлях – 38%! А коли влада продовжує підтримувати імпорт, купуючи бразильські літаки, польські трамваї, китайські вагони та турбіни – цей показник наблизься до 50 %.

У такий спосіб влада за рахунок українців інвестує у економіки інших країн, створює там робочі місця та платить податки. А українців виганяє закордон у пошуках роботи і заробітку. Ідіотська політика, яку я ніколи не підтримаю і буду проти неї боротися до останнього!

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Світова економіка потребує значного оновлення

Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»Економічна система накопичення капіталу призвела до «жахливої нерівності»
1595ПЕРЕГЛЯДІВ
16 ЖОВТНЯ 2019, 18:45
Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»
Twitter @Benioff

Капіталізм «мертвий», а найбагатшим людям світу потрібно створювати нову економічну систему. Так вважає співзасновник компанії Salesforce мільярдер Марк Беніофф, який займає 93 місце в списку найбагатших американців за версією Forbes. Про це він написав у колонці для газети The New York Times.

«Капіталізм, я визнаю, був до мене добрий», – зазначив підприємець, чиї статки складають $6,4 млрд. Він написав, що «живе життям, яке перевершує всі найбожевільніші очікування» його прапрадіда, який іммігрував в Сан-Франциско з Києва на початку XIX століття.

«Але, будучи капіталістом, я вірю, що прийшов час голосно сказати те, про що ми всі знаємо. Капіталізм, такий, яким ми його знаємо, мертвий», – написав Беніофф.

В останні роки капіталізм сконцентрувався на прагненні максимально збільшити доходи акціонерів і привів до «жахливої нерівності», заявив він. Беніофф підкреслив, що «26 найбагатших людей світу володіють такими ж статками, що й найбідніші 3,8 млрд людей».

У колонці він звернувся до інших мільярдерів і бізнес-лідерів:

«Я вважаю, що ми більше не можемо ігнорувати відповідальність за те, що люди роблять з нашими продуктами. Так, доходи – це важливо, але важливим є і суспільство».

«Яким може бути новий капіталізм? По-перше, лідери бізнесу повинні прийняти ширше бачення своїх обов'язків», – вказує Беніофф. Йдеться про те, що вони повинні працювати не тільки на користь акціонерів, а й для своїх «співробітників, споживачів, суспільства і планети».

Наступний крок – держава повинна офіційно зобов'язати публічні компанії розкривати інформацію про те, як їх діяльність впливає на згадані вище сторони. Глави корпорацій повинні домагатися рівної оплати праці для чоловіків і жінок, боротися зі зміною клімату і бідністю, підкреслив мільярдер.

Беніофф нагадав, що в серпні керівники понад 180 американських компаній, в числі яких була і Salesforce, підписали спільну «заяву про призначення корпорацій». Його основна ідея в тому, що компанії повинні не тільки задовольняти інтереси своїх інвесторів, але й працювати над створенням «економіки, що служить усім американцям». Документ підписали, зокрема, глава Amazon і найбагатша людина планети Джефф Безос, виконавчий директор найбільшої в світі авіакомпанії American Airlines Даг Паркер і керівник найбільшого банку США JPMorgan Chase Джеймс Даймон.

І знову про економіку України та поради МВФ

Пятниця, 27 вересня 2019, 09:57 • Саша Картер • 34800
У МВФ дали завдання Україні для пришвидшення економічного зростання
У МВФ дали завдання Україні для пришвидшення економічного зростання

КИЇВ. 27 вересня. УНН. Місія Міжнародного валютного фонду (МВФ) за підсумками візиту до Києва дійшла висновку, що пришвидшення економічного зростання в Україні, зокрема, буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Про це йдеться в заяві керівника місії Рона ван Родена, передає УНН з посиланням на повідомлення пресслужби МВФ в Україні.

“Необхідне більш потужне, стале та всеосяжне (інклюзивне) зростання для того, щоб Україна змогла наздогнати за рівнем доходів свої сусідів по регіону. Вирішальною мірою це буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Таке завдання не є легким і було викликом у минулому, коли проведення реформ із зупинками призвело до повторного накопичення значних дисбалансів та економічної кризи”, — повідомили у МВФ.

Зі слів ван Родена, економічна політика України надалі має зосереджуватися на підтриманні макроекономічної стабільності з одночасним створенням умов для пришвидшення економічного зростання. Він зауважив, що макроекономічна стабільність є необхідною умовою для досягнення швидких темпів зростання.

“Це потребує проведення розважливої фіскальної політики для забезпечення прийнятного рівня боргу, з одночасним підвищенням ефективності та результативності державних видатків, в тому числі в галузях охорони здоров’я та освіти, а також в сфері підтримки вразливих груп населення за допомогою чітко спрямованої адресної системи соціального захисту. Це також означає проведення обачної грошово-кредитної політики, націленої на подальше скорочення інфляції та накопичення резервів в умовах режиму гнучкого обмінного курсу. Врешті решт, критично важливим є захист фінансової стабільності, з одночасним посиленням фінансового посередництва та мінімізацію вартості наслідків ліквідації банків для платників податків”, — йдеться в заяві керівника місії.

Він підкреслив, що забезпечення незалежності центрального банку “має важливе значення для проведення такої грошово-кредитної та фінансової політики”.

“Піднесення економіки на вищий рівень економічного зростання також вимагає прискорення структурних реформ, що, перш за все, передбачає встановлення міцного верховенства права, в тому числі за допомогою судової реформи, та рішучу боротьбу з корупцією. Не менш важливим є посилення конкуренції та відкриття ринків, особливо в енергетичному та сільськогосподарському секторах, та зменшення ролі держави та олігархів в економіці. Зростання заробітної плати повинно відповідати покращенню продуктивності праці для забезпечення конкурентоспроможності. Завдяки сталому впровадженню реформ Україна зможе тісніше інтегруватися з європейською економікою та її ланцюгами поставок, скориставшись також більшими перевагами Глибокої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю з ЄС”, — наголосив ван Роден.

Як повідомляв УНН, місія МВФ сьогодні завершила візит до України. Відповідно до висновків МВФ, місія за підсумками візиту до Києва повідомила, що обговорення нової 3-річної програми підтримки МВФ триватимуть найближчими тижнями.

Джерело: УНН
Теги: Україна

Рейтинг 100 найбагатших в Україні

100 найбагатших. Рейтинг Корреспондента
Корреспондент.net, 27 вересня 2019,
100 найбагатших. Рейтинг Корреспондента
Рейтинг Журналу Корреспондент
Корреспондент оцінив успіхи 100 найзаможніших українців. Ми також проаналізували, на чому саме вони роблять свій бізнес і як вплинули дві останні кризи на їхні статки.

У нас хороша новина: після п'яти років перерви Корреспондент відновлює публікацію рейтингу 100 найзаможніших українців. І це прекрасно. Не тому, що закінчилася епоха бідності, а тому, що країна поступово виходить з наслідків двох криз за останні 10 років, і результати рейтингу про це свідчать теж, пише Світлана Шмельова у №18 Журналу Коореспондент.

ЯК МИ РАХУВАЛИ

Ми проаналізували активи більш як 120 найзаможніших українців і з них відібрали перших 100. Це як і раніше дуже непросто в Україні.

І, зрозуміло, це не має відношення ні до оцінок для оподаткування або для інвестування. Не більш ніж оціночні судження. Влаштовуйтеся зручніше - розкладемо все по поличках.

Є кілька способів оцінити бізнес, якщо зовсім грубо, то таких способів чотири. Наприклад, найточніший - ціна покупки. Зрозуміло, що це буде точно тільки на момент угоди. А трохи пізніше може коштувати й інших грошей. На жаль, в Україні цей метод практично не можна застосувати. Переважна більшість компаній не торгуються на фондовому ринку. І вартість їхній акцій невідома, та й акцій як таких у них в більшості випадків немає.

Другий спосіб - спробувати порівняти бізнес з аналогічним. Порівнювати з українськими аналогами? Хороша ідея, але, скільки коштує той чи інший український бізнес, як правило, абсолютно точно оцінити неможливо: дивіться перший пункт - немає фондового ринку. Звичайно, можна спробувати порівняти з аналогічним бізнесом в Польщі або навіть в Росії. Але цей спосіб дасть приблизний результат - ринки таки різні в принципі. Але спробувати можна.

Третій спосіб - спробувати оцінити за вартістю створення аналогічного бізнесу. Це начебто досить точний метод, ось тільки потрібно врахувати дві обставини. Щонайменше треба мати дуже великий обсяг інформації про величину необхідних капіталовкладень. А це часто і самому інвестору не цілком зрозуміло на початковому етапі. Що вже говорити про експертні оцінки. Ну і зараз такий метод не має в Україні особливого сенсу, оскільки у багатьох випадках аналогічний бізнес можна купити значно дешевше, ніж побудувати з нуля. Тому що тільки виходимо з кризи.

Четвертий спосіб - спробувати оцінити на основі обсягів прибутку, який генерує підприємство. Цей метод досить точний і саме його дуже часто використовують професійні інвестори на фондовому ринку, щоб оцінити перспективи зростання тієї чи іншої акції. Наприклад, в Україні нерідко говорять про те, що вартість компанії приблизно дорівнює 7-12 розмірам її річного прибутку. Чим ризикованіший бізнес, тим менша величина коефіцієнта (мультиплікатора), на який треба помножити річний прибуток до оподаткування, щоб отримати оцінку бізнесу. Начебто і хороший шлях, але де взяти цифру прибутку? Не того, що в податкових звітах, а реальну? Та й ту, що в звітах, здобути можна, тільки якщо це публічна компанія. А як уже було сказано, переважна більшість українських бізнесів не є публічними компаніями.

При цьому в способах - від другого до четвертого - потрібно оцінювати ще й ступінь закредитованості бізнесу. Якщо, наприклад, на запуск підприємства витрачено $20 млн, але заради цього довелося взяти кредитів на $15 млн, виникає питання - скільки ж коштує такий бізнес? Напевно 20 мінус 15. Тобто $5 млн є у власника у вигляді такого активу, але не витрачені на його створення 20. Ступінь закредитованості - це теж в переважній кількості випадків величина, закрита від публіки.

Загалом, чимало складнощів - і доводилося давати оціночні судження щодо вартості бізнесу, спираючись на ті розрахунки і способи, які виявлялися доступні.

І, нарешті, вишенька на торті - далеко не всі власники публічно декларують наявність у них тих чи інших активів. Що створює окремі труднощі.

Проте ми зуміли провести оцінки. Якщо хтось із власників запропонує свої поправки до наших оціночних суджень, ми неодмінно і негайно їх опублікуємо.

ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ

Бізнес в Україні досить сильно концентрований. Наприклад, в руках 20 найзаможніших перебуває близько 70% активів, що належать першій сотні. Це привіт з часів великої приватизації, коли знайшли своїх господарів підприємства металургії, енергетики, хімічної промисловості та інша спадщина радянської індустрії.

Разом з тим структура активів, які належать першій сотні найзаможніших, поступово змінюється. Наприклад, вже досить помітне місце займають активи в агробізнесі, роздрібній торгівлі, нерухомості та будівництві. А це бізнеси, які переважно створювалися з нуля, хоча найчастіше це робилося на гроші, зароблені в інших сферах.

А ось фінансовий бізнес в активах найзаможніших займає дуже скромне місце. Що зрозуміло після того банкопаду, який тривав у 2014-2016 роках. Вціліли держбанки, нечисленні приватні українські та, звичайно, банк з іноземними акціонерами. З цієї причини немає в рейтингу і багатьох власників великих банківських груп.

Та й в принципі вартість українських бізнесів сильно постраждала від криз, а також від російської агресії на сході і півдні України. Наприклад, не присутній в нашому рейтингу власник горлівського Стиролу, а також власники низки інших підприємств, які перестали існувати.

Як ілюстрацію можна взяти і порівняти статки українських мільярдерів за версією американського Forbes до кризи 2009 року, до кризи 2014 року і після неї.

 

Кількість мільярдерів

Сукупні статки мільярдерів

 

2008

 

7

 

$29,3 млрд

2013

7

$28,3 млрд

2015

5

$11,9 млрд

2019

7

$13,6 млрд

Тут добре видно, що максимум вартості активів був напередодні кризи 2008 року. Потім був спад в 2009-2010 роки. А в 2011-2012 роки був період відновлення. Але криза 2014-2015 років призвела до падіння вартості активів - не стільки зважаючи на те, що прибутковість бізнесів знизилася, скільки через різке зростання ризикованості українського ринку. І цей ризик, на думку іноземних аналітиків, привів до відповідного зниження вартості активів. У 2016-2019 роках почалося відновлення економіки, але, як бачимо, воно ще не привело до повернення вартості бізнесів до колишнього рівня.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

Вартість активів великих підприємців - це не тільки привід помірятися мускулами (для власників) або потеревенити стосовно цифр з великим числом нулів (для всіх інших). Це, перш за все, потенціал для залучення інвестицій. Будь-який банк або інвестор, перш ніж купувати облігації компанії або давати їй кредити, жваво цікавиться її вартістю, а також розмірами прибутку. Ну і вартістю всіх активів, що належать власнику компанії-позичальника. Чим більша ціна, тим більше грошей інвестори готові вкласти в цінні папери позичальника, а банк більше готовий видати у вигляді кредиту.

Ну а від обсягів інвестицій, як відомо, залежить швидкість відновлення економіки, а також доходи населення. Загалом, треба радіти кожному мільярду і мільйону приросту вартості активів найзаможніших українців. Хоча, звичайно, якби в Україні існував розвинений ринок акцій, ми б раділи не тільки зарплатам, але і зростанню вартості належних нам цінних паперів компаній, що дорожчають.

РЕЙТИНГ

Пропонуємо фігню для годиться, а все в ручному режимі держбюджет

Про що говорить Держбюджет-2020 

 15 вересня внесла до Верховної Ради проект держбюджету на 2020 рік. У парламенті збираються допрацьовувати документ, та й у інших учасників є правки навздогін. Про що говорять цифри Держбюджету-2020? Законопроект про держбюджет вже готовий depositphotos.com Проект Держбюджету-2020 на значною мірою був побудований ще попереднім складом Кабінету Міністрів, на тих макропоказниках, які уряд затвердив навесні 2019 року. У новому уряді кажуть, що будуть вносити зміни "по ходу п'єси" - до 2 листопада Кабмін має намір внести в проект бюджету корективи згідно з оновленим прогнозом Мінекономіки. Про це повідомляють Деньги.ua. "... це - перший варіант. Він ґрунтується на макропоказниках, які були затверджені ще навесні. Через два тижні ми подамо до парламенту Програму дій уряду, поділимося своїми думками про те, як ми бачимо інструменти економічного зростання. При необхідності, Мінекономіки перегляне макропоказники, і ми зробимо відповідні зміни ", - пообіцяв прем'єр-міністр Олексій Гончарук. І додав: Ми плануємо зменшувати витрати на обслуговування державного апарату ... У той же час, цей уряд не буде підвищувати податки, їх слід поступово зменшити. Але зробити рівними для всіх. 

Номінальний ВВП і інфляція dengi.ua Читай також: Держбюджет на субсидії скоротили, але його вистачить усім, - Мінсоцполітики У пояснювальній записці до проекту держбюджету уряд дає два варіанти макроекономічного прогнозу. 

Відповідно до першого, помірно-оптимістичному, ВВП за підсумками року зросте на 3,3%, інфляція буде 7,2% (середній рівень до попереднього року) і 6% (грудень до грудня). Середня зарплата - 12,04 тис. Грн., Приріст експорту - 7,6%, імпорту - 8%. Другий варіант прогнозу більш оптимістичний: ВВП - + 3,6%. Але інфляція вище: 7,4% (середній рівень до 2019 року) і 6,5% (грудень до грудня). Середня зарплата - 12,5 тис. Грн., Зростання експорту - все ті ж 7,6%, а імпорту - вже 8,2%. В цілому, прогнозується розширення дефіциту поточного рахунку до 5,3 млрд. Дол. У 2020 році (3,3% ВВП). Чистий приріст прямих іноземних інвестицій прогнозується на рівні 4-4,5 млрд. Дол. Платіжний баланс буде зведений з профіцитом 1,9 млрд. Дол., - з пояснювальної записки. 


Міністр фінансів Оксана Маркарова повідомила, що на кінець 2020 року рівень держборгу до ВВП повинен скласти 46,7%, або 2127,7 млрд. Грн. У проекті держбюджету-2020 зазначено, що нові запозичення в 2020 році будуть на рівні 383,9 млрд. Грн. Причому, внутрішні - 242,07 млрд. Дол., А зовнішні - 141,7 млрд. Дол. На погашення боргів в 2020 році в документі направляється 292,9 млрд. Грн .: 164,16 млрд. Грн. - за внутрішніми зобов'язаннями і 128,75 млрд. Грн. - за зовнішніми. Держборг (без урахування держгарантій) знизиться з 52% до 47%. При цьому на виплату відсотків по державному боргу піде більше 3% очікуваного ВВП. Тобто збережеться ситуація останніх років, коли бюджетний дефіцит є результатом виключно платежів за держборгом, - зазначив економіст, керуючий партнер Capital Times Ерік Найман. З чого складаються доходи Держбюджету dengi.ua Цікаво, що на внутрішньому ринку позик розмістять більше, ніж роком раніше, а на зовнішньому - менше (див. Інфографіку). Тобто зовнішній борг поступово конвертують у внутрішній. По курсу гривні в уряді поки зберігають обережний прогноз - в бюджет заклали 28,2 грн. / Дол. як середньорічний курс, що міцніше орієнтирів-2019, що опинилися надмірно песимістичними. Читай також: Яка допомога на дітей отримають опікуни і матері-одиначки в 2020 році Звичайно, зазначений в проекті держбюджету прогноз і по макроситуації, і по доходах і видатках буде, швидше за все, змінений. Адже нещодавно в уряді повідомили, що зростання ВВП в 2020 році може скласти 5%. Після збільшення приросту реального ВВП з 3,3% до 5% має відбутися кардинальна зміна доходів-витрат бюджету і їх структури. Фактично бюджет внесли 15 вересня тільки для виконання законодавства про необхідність внесення бюджету до 15 вересня, - зазначив економіст Володимир Коломієць. На даний момент в проекті доходи держбюджету на 2020 рік закладені на рівні 1079 млрд. Грн., Витрати - 1170 млрд. Грн., Дефіцит (поки) - 1,1%, але він точно буде більше в остаточному документі. Податки? Незважаючи на запевнення Олексія Гончарука (що податки не виростуть), передбачається суттєво збільшити кількість зібраних податкових відрахувань у порівнянні з 2019 роком. Перш за все, на 17,54% зросте збір ПДФО - податку з доходів фізосіб - до 124,6 млрд. Грн. На 23,22% - податок на прибуток підприємств - до 114,6 млрд. Грн. Ця цифра виключає можливість запуску податку на виведений капітал замість податку на прибуток. Очікується, що 58,15 млрд. Грн. принесе в бюджет рентна плата і плата за використання природних ресурсів (на 18,67% більше, ніж в 2019 році). Більше змусять платити експортерів залізної руди - вони вже не задоволені. Куди витратять гроші з Держбюджету dengi.ua Продовжать піднімати акцизи: з імпортних товарів їх візьмуть на 21,7% більше, ніж в 2019 році (див. Інфографіку). Читай також: Скільки заплатять за народження дитини в 2020 році Витрати? Незважаючи на гучні заяви про скорочення витрат на держапарат, на 23,5% зростуть видатки на держуправління справами - до 2,47 млрд. Грн. Загальні витрати на безпеку і оборону - 245,8 млрд. Грн., Або 5,4% ВВП. Причому, на Міноборони, включаючи і ВСУ, - 102,55 млрд. Грн., Тобто менше половини. Решта - на ГПУ, СБУ, Нацполіцію, ГСНС, розвідку, Національну гвардію та інші структури безпеки. Втім, в Мінфіні "Грошам" повідомили, що ще 27 млрд. Грн. може на користь ВСУ перерозподілити РНБОУ. Різко зростуть витрати на дороги - до 44,6 млрд. Грн. (Сподіваємося, гроші до доріг дійдуть). А ось на субсидії ЖКГ виділять менше, ніж рік тому, - 47,63 млрд. Грн. Найбільший приріст у порівнянні з Держбюджетом-2019 помічений за такими напрямами видатків як Міносвіти, Мінсоцполітики і МОЗ (див. Інфографіку). Взагалі в нинішньому вигляді держбюджету понад схожий на «бюджет проїдання», ніж на "розвиток економіки". Поки в документі немає явної підтримки саме економіки, її учасників або інвестицій. Але є випереджаюче зростання ВВП і інфляції, зростання податків, що може бути досягнуто суто посиленням податкового тиску і зростанням ставок. "Гроші" обов'язково розкажуть про те, яким буде остаточний вигляд Держбюджету-2020. Повністю матеріал можна прочитати в журналі "Гроші" № 18 від 26 вересня 2019 року. Наталія Богута

Источник: http://dengi.ua/archive/articles/310395-O-chem-govorit-Gosbjudzhet-2020
© Dengi.ua

Економіка України тримається на позиках і заробітчанах

Трудові мігранти переказують в Україну рекордні суми
 Татьяна Веремеева



У першому кварталі нинішнього року сума переказів склала 2,7 млрд дол., а в другому – 2,8 млрд дол.
Трудові мігранти за перше півріччя 2019 року переказали в Україну 5,5 млрд грн., що на 254 млн дол. більше, ніж за аналогічний період 2018 року. Про це пише НВ з посиланням на дані Національного банку.

Через кореспондентські рахунки було перераховано 1,75 млрд дол., через платіжні системи – 1,8 млрд дол., по неформальним каналам – 2,7 млрд дол. Найбільше грошей Українці перерахували:

- з Польщі – 1,7 млрд дол.;
- з Чехи – 505 млн дол.;
- з Росії – 498 млн дол.;
- з США – 458 млн дол.;
- з Великобританії – 266 млн дол.

Згідно з даними Нацбанку в 2018 році грошові перекази трудових мігрантів в Україну склали 11,1 млрд дол.

Раніше "Коментарі" писали, що за перші шість місяців цього року обсяг переказів у межах України зріс на третину (майже на 33,5%) – до 93,28 млрд грн. або 3465 млн дол.

Источник: https://biz.nv.ua/finance/ukreplyayut-grivnyu-zarobitchane-za-polgoda-pereveli-v-ukrainu-bolshe-5-mlrd-novosti-ukrainy-50044844.html

Обсяг внутрішньої держпозики досяг рекордного рівня

Обсяг вкладень нерезидентів в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) України за підсумками щотижневого аукціону виріс на 8,1 мільярда гривень, або на 9,1% - до 97 млрд гривень. Про це повідомляє видання "УНІАН", посилаючись на дані Нацбанку.

Так, згідно з офіційними даними, обсяг викупу облігацій - близький до рекорду, встановленого на аукціоні в кінці липня поточного року, коли нерезиденти викупили ОВДП на 13,4 мільярда гривень.

З урахуванням останнього аукціону, обсяг вкладень нерезидентів в державні папери, в порівнянні з початком року, зріс на 90,7 мільярда гривень, або в 15 разів. Частка нерезидентів на ринку ОВДП України вперше за два місяці зросла - до 11,8% з 11%, зафіксованих в кінці липня. На початок року цей показник становив менше 1%.

Нагадаємо, раніше портал "Коментарі" повідомляв про нові рекорди мінімуму, які "б'є" американський долар на українському ринку. Згідно з інформацією НБУ ще два дні тому, курс гривні до долара виріс ще на 12 копійок і знову обновив рекорд останніх трьох років. Так, вчора курс був встановлений на рівні 2432,7195 грн. за 100 дол., а сьогодні - 2420,9491 грн. за 100 дол.

https://comments.ua/ua/news/money/public-sector/634862-.html


На сьогодні встановлено ціну на банківські метали

КИЇВ. 26 вересня. УНН. Національний банк України на 26 вересня 2019 року встановив офіційний курс банківських металів, повідомляє УНН із посиланням на сайт НБУ.



Національний банк України станом на 26 вересня встановив такі ціни на банківські метали:

Золото — 1183.291477 грн;

Срібло — 14.306118 грн;

Платина — 744.105656 грн;

Паладій — 1285.061161 грн.

Порівняно з 25 вересня курс усіх вказаних металів зріс, а платини — впав.


Влада припинила гратися в слуг народу

Не минуло й двох тижнів роботи нового парламенту, як влада припинила гратися в слуг народу і взялася душити найбільш ініціативних та прогресивних громадян – підприємців – шаленою бюрократією у сплаті податків і кабальними штрафами за недотримання їхніх безглуздих процедур. При цьому податкова отримала «зелене світло» для свавілля, «слуги» скасовують персональну відповідальність посадовців перед державою. Не дають навіть перехідного періоду для того, щоб підприємці змогли хоча б розібратися з усією дурнею, яку вони понаписували.

Промисловці та іноземні інвестори б’ють на сполох. Лише у металургії – одній із базових галузей вітчизняної економіки – податкове навантаження зросте у 3-4 рази!!! Рента за видобуток палива і корисних копалин підвищується ще більше, тож про перспективи підвищення власного видобутку природного газу і нафти та забезпечення енергетичної незалежності можна просто забути. У Росії, Китаю – наших головних конкурентів – радісно потирають руки від цього ідіотизму нашої влади.

Але і цього їм мало! Законом 1210 скасовується заборона використовувати майно стратегічних державних підприємств (які не підлягають приватизації!) для погашення податкового боргу. Це відкриває лазівку для прихованого дерибану новою владою підприємств, землі та активів, які мають стратегічне значення для економіки, безпеки та суверенітету України.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії


Записи анархіста 21 ст. від 18.08.19 р. Роби щось!

18 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 18.08.19 р. 

Роби щось!



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч.12

Не виходить закінчити свої роздуми, не зачепивши такої життєвоважливої теми, якою є економіка. Зміст життя майже всіх людей в суспільстві полягає у поєднанні праці задля заробітку та відпочинку за рахунок заробленого. Винятками є монахи і важкохворі.  Ну і діти, поки вони діти – а куди ж їх діти?..
Скажу відверто, що чимало читав по економіці, однак не вважаю себе фахівцем в цій темі, але для того, що я хочу сказати, фахівцем по економіці бути непотрібно. Справа у тому, що я є прихильником всіх видів економічної форми діяльності за єдиним уточненням: я вважаю, що економіка існує для людей, а не люди – для економіки. Це визначається досить просто: всі люди, які добросовісно працюють, мають жити в достатку і збільшувати його. Якщо людина працює і заробляє заледве стільки, щоб вижити і дожити від зарплати до зарплати і подібне є масовим – тоді це погана економіка, нікчемна влада і паскудна держава.  Хтось може заднім числом скільки завгодно вихваляти СРСР, але саме таких людей, що ледве-ледве зводили кінці з кінцями, – там була основна більшість, а вся могутність держави власне і трималась на озвірілій і нещадній експлуатації 300-от мільйонів рабів. Класичним взірцем для сучасників є соціальний лад в теперішній Північній Кореї, влада якої скопіювала весь радянський устрій – саме такою була і країна СРСР. Була і дякувати Всевишньому – загула! Згинула!
То була справді найдурніша економіка з усіх можливих, тому що всі-всі були зобов'язані працювати, бо злісних безробітних судили і відправляли в тюремні зони з примусовою роботою. Безліч заводів і фабрик працювало з мізерною оплатою праці своїх робітників, існувала тьма колгоспів і радгоспів з кріпаками-селянами, які взагалі майже задурно обробляли поля і вирощували худобу, а водночас імпорт збіжжя, продовольства і промислових товарів до СРСР неухильно з року в рік зростав, тому що полиці магазинів були тотально порожніми. Безкінечні черги за всіма товарами – головний краєвид суспільного життя радянського періоду всіх часів. І я можу пояснити, чому це було, процитувавши слова академіка Леоніда Абалкіна, який свого часу був провідним економістом в державі, очолюючи Інститут економіки Академії Наук СРСР. У далекому вже 1987 році він в своєму інтерв'ю журналу «Коммунист» (№ 5) зазначив наступне: «Зараз в країні металообробного устаткування за обліком поштучно більше, чим у США, Західній Німеччині, Японії разом узятих» Уявляєте? Країни, де головною бідою було перевиробництво товарів, мали значно менше засобів виробництва, аніж одна-єдина довбана економічна потуга СРСР з її глобальним дефіцитом! Чому так було? А тому, що замість товарів народного споживання ця економіка масово виробляла тільки станки, трактори,  вантажівки і різноманітну зброю. Кому вона такою потрібна? З того і розвалилась до бісової мами, залишивши нам величезну купу непотрібу, з якого кожен громадянин міг отримати в приватну власність хіба що якийсь станок або частину танка чи тягача, кавалок крейсера, ракети чи літака, дюжину снарядів та мін, автомат, пістолет тощо, бо тільки такого «добра» в СРСР було завались, але аж ніяк не легкових автомобілів, не холодильників і телевізорів, не кажучи про комп'ютери і аудіо- і відеоапаратуру – з цим було глухо. З продуктами, одягом і меблями було глухо. Як і з житлом для людей було глухо, при тому що вартість тільки одного атомного підводного човна дорівнювала новобудові величезного житлового мікрорайону. А їх, тих підводок-ракетоносців,  в СРСР була не одна дюжина!  Мене, як людину, що відслужила два роки у ракетних військах стратегічного призначення і на власні очі бачила, які надвеличезні ресурси витрачаються на це безумство, починає просто трясти від ненависті, коли я чую вихваляння ядерного потенціалу і могутності СРСР. Безмежні людські і матеріальні ресурси йшли в озброєння і військову промислову інфраструктуру проти «проклятих агресорів-імперіалістів», які перші й кинулись зовсім не захоплювати, а рятувати СРСР від кризи і розвалу, бо то реально загрожувало планетарною катастрофою. Для чого тоді це все було? Якого канделябра стільки людської праці пішло в ніщо?!
Для чого я це все нагадую? А для того, щоб більше подібної всезагальної дурості не повторилось через дурість окремих людей. Тому і саме тому я категорично проти тих персон, хоч би якими геніями вони не були і яких грандіозних достатків не обіцяли, але при тому домагались однаковості всього для всіх по цілій країні. Комуністи вимагають ВСЮ економіку націоналізувати, соціалісти згодні на частину приватного капіталу з перевагою державного керунку ВСІМ, тоді як ліберали  навпаки присилують державу мінімізувати, ВСЕ тотально приватизувати і най діється конкурентна боротьба за виживання. Мене не раз дивувало оце параноїдальне зациклення на одну схему економіки для всієї держави і всіх її мешканців. Я не розумію, чому в одній державі не може паралельно існувати різні економічні системи? Є ж у Ізраїлі одночасно з капіталістичним устроєм ще комуно-соціалістичні кібуци і вони не ворогують одне з одним, а якось мирно вживаються. В яскраво капіталістичній Японії спокійно функціонує корпоративний соціалізм, де робочі та службовці на все життя стають членами певного економічного картелю з повною соціалкою включно з відпочинком та пенсійним забезпеченням.  Що в тому поганого, якщо кожна людина зможе сама обирати, в якій системі економічних взаємовідносин вона воліє жити, а якщо не змогла чи не сподобалось –  могла б змінити своє життя на інший формат, не змінюючи країни проживання задля цього. Ось головна ідея, яку я хочу довести до нашої спільноти: багатовимірність економіки в Україні. І скерованість економіки для людей, а не проти. Тобто не експлуатація, а чесна співпраця, де кожен має свою законну частину заробленого зі спільно зробленого.  Це не утопія, не наївна фантазія, але цілком можлива річ, якщо зуміти свідомо зрозуміти ідею взаємопорозуміння, яку ще називають солідаризмом, але знову ж таки за часту з певним притиском до суспільної уніфікації в цьому, що є зайвим. Нехай буде багато різного, щоб можна було вільно вибирати, тільки обирати не краще серед гіршого, як зараз, а краще з доброго. Щоб так було і на виборах, і загалом у житті кожного з нас.

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)