Зважаючи на події, які трапилися вчора, а також трактування цих подій Державною податковою службою я хочу дати кілька коментарів з приводу справи, порушеної проти мого чоловіка Олександра Омельчука.
Дуже хочеться вірити нашим доблесним податківцям, які запевняють, що у їх діях не було жодної політичної мотивації, але тоді б хотілося почути пояснення кількох фактів.
По-перше, чому постанова про проведення обшуку в офісному приміщенні, датована 29 жовтня, на наступний робочий день після виборів до Верховної Ради України?
По-друге, чому сам обшук проводився аж на 15 день після підписання постанови і дивним чином співпав не лише з остаточним оголошенням результатів виборів, а й з моїм запланованим візитом до Одеси?
Про дзвінок з приватного номера (я не беру дзвінки з невідомих номерів, ще мій батько навчив цього не робити, особливо у статусі опозиційного політика, але кілька моїх знайомих користуються такою функцією, і я дивом підняла слухавку) і пропозицію "вирішити питання шляхом політичних переговорів" у податківців питатися немає змісту – вони напевно про це нічого не чули, бо "рішали" сидять у куди вищих кабінетах. При цьому, я впевнена, що цілями таких "рішал" є не тільки я, а й інші, як діючі, так і лише майбутні опозиційні народні депутати.
Не буду характеризувати дії "правоохоронців", бо їх брутальну поведінку не лише відносно співробітників "Фенікс-Капітал", а й щодо журналістів зафіксовано камерами. Хочу лише ще раз подякувати як журналістам, так і всім, хто висловив підтримку, а особливо Андрію Парубію, завдяки діям якого нам таки вдалося отримати копію постанови на 4(!) годину проведення "слідчих дій". Перед тим її не показали ні співробітникам, у яких виривали телефони і яких клали обличчям на підлогу, ні журналістам, ні міліціонерам, яких викликала охорона офісного центру і які не наважилися зайти в офіс, заблокований невідомими, хоч ті обіцяли "заходи сюда, я все тебе покажу".
Звісно, Андрій прекрасно розумів, які саме "слідчі дії" відбуваються стосовно мого чоловіка, бо й сам перебував під подібним тиском у травні 2010 року - саме тоді за фальшивими звинуваченнями було заарештовано сестру Андрія, на якого намагалися чинити тиск, зважаючи на його позицію щодо Харківських угод і його активну діяльність у залі Верховної Ради.
Тепер дещо про підстави відкриття кримінальної справи щодо мого чоловіка. Не вдаючись у специфічні економічні терміни, спробую пояснити, що йому інкримінують.
Він займається інвестиціями, а саме: отримує гроші від клієнтів і вкладає їх у цінні папери, прогнозуючи, що ці папери подорожчають і кінцевий власник - той, в чиїх інтересах він діяв, заробить на цьому гроші, а він отримує відсоток за вміння прогнозувати ринок.
Аналогічно кожен з нас може вкласти гроші у банк на депозит і спробувати заробити відсотки не лише на сумі вкладу, а й на тому, що валюта, у якій він зробив вклад, стане дорожчою.
А тепер уявіть, що ваш банк змушений сплатити податок на прибуток з вашого депозиту, тобто з грошей, які він залучив на зберігання. Так от, зараз податківці намагаються довести, що платити податки треба не з суми прибутку, а з тих грошей, які моєму чоловікові було надано клієнтами для розміщення. При цьому така вимога незаконна. Інакше у нас банки мали б сплачувати з кожного депозиту, залученого від населення, податок на прибуток. Уявляєте, який відсоток ви б отримували по такому депозиту? Ви б ще були винні банку та державі за те, що надали свої кошти на зберігання. Нонсенс? Як виявилося ні – гірка реальність.
Хотілося б ще розповісти вам багато чого цікавого про те, що відбувалося не лише вчора, а й у відносно недалекому минулому. Але зараз проти мого чоловіка і його співробітників провадяться слідчі дії.
На даний момент головним завданням для мене є те, щоб працівники "Фенікс-Капіталу" не постраждали лише через те, що працюють з чоловіком опозиціонерки. Бо за що переслідують Олександра, зрозуміти ще можна, але щоб прес влади, мета якого чітка і зрозуміла – 300 багнетів для Януковича у новому парламенті – роздушив їх, ні я, ні мої колеги допустити не можемо.
Тому найближчим часом не чекайте від мене нових коментарів, я їх обов’язково надам одразу ж, коли мені дозволять адвокати співробітників мого чоловіка.
А тепер кілька порад для опозиційних депутатів, як діючих, так і майбутніх:
1. Не сподівайтеся, що з цією владою можна домовлятися. Для них ви - лише власник картки, яка, на їх думку, має голосувати за помахом руки Чечетова. Все решта вони у розрахунок не беруть. Тому при найменшому тиску повідомляйте вільну пресу - на щастя, ми ще можемо користуватися цим чи не єдиним залишком громадянських свобод у режимі Януковича.
2. Всім родичам, рідним, знайомим мають бути відомі не лише ваші номери, а й номери інших ваших колег, які за вашої відсутності могли б допомогти. Як показує практика, на родичів тиснуть за фізичної відсутності народних обранців чи їх географічній віддаленості.
3. Завжди майте у телефоні кілька номерів опозиційних журналістів. Не бійтеся давати їм максимально правдиву інформацію, бо лише це відрізняє нас від представників влади.
4. Будьте мужніми. Бо люди, які обирали нас з вами, потребують нашого захисту більше, ніж ми самі. А механізмів у них суттєво менше, ніж у нас.
http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/14/6977473/
