хочу сюди!
 

Инна

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «взаимоотношения»

Любовь отличается от влюбленности...

.
Чтоб сердце не стало калекой
Не мучай печалями душу,
Нет смысла болеть человеком,
Который тобой не простужен!
*
Автор неизвестен

Когда уходит доверие...

Доверие уходит по-английски.
Его теряют раз и навсегда.
Уходит - и ему не возвратиться
Ни через месяц, ни через года.

Доверие уходит не прощаясь,
В душе лишь оставляя пустоту.
Порой кусок из сердца вырывая,
Похоронив надежду и мечту.

Оно с собой твою уносит веру
В того, кого любил и уважал,
Взамен тебе оставив боль без меры,
Потери горечь и в спине - кинжал.

И те, кто у тебя его ворует,
Живут-не тужат, совесть их не ест.
Но для тебя - уже не существуют.
Осталась только память - словно крест.

…Пусть эта боль тебя не убивает,
Хоть и земля уходит из-под ног.
Ты знай - намного больше тот теряет,
Кто растоптать твоё доверье смог!
*
Забавина Арина

Мы сердимся порой на ерунду

.
Мы сердимся порой на ерунду,
Не принимая мнения другого.
Себя воспринимаем как звезду,
Беря свой опыт жизни за основу.
Мы разные, чего же тут скрывать?
Духовный мир, привычки, интересы…
И это всё непросто стыковать,
Давя авторитетом, словно прессом.

А человек другой не виноват,
Что он на нас ни капли непохожий,
Но мы ему устраиваем ад
И лезем от усердия из кожи.
Мечтаем сделать копию себя,
Которая поддакивать умеет.
Но разве поступают так любя?
Нет, любящий ведет себя мудрее!

[ Читать дальше ]

Взаимоотношения

.
По соседству жили 2 семьи. В одной из них супруги постоянно ссорились и выясняли отношения, а в другой всегда царили любовь, взаимопонимание и тишина.

Строптивая хозяйка никак не могла понять, как соседи умудряются жить без скандалов. В душе она завидовала им. Однажды женщина попросила мужа сходить к соседям и выяснить, почему в их жизни все гладко.

Мужчина отправился к соседнему окну и аккуратно заглянул в дом. В комнате он увидел хозяйку. Она вытирала пыль. В этот момент зазвонил телефон, и женщина второпях поставила дорогую вазу на край стола. Через несколько минут в комнату вошел ее муж. Он не заметил вазы и зацепил ее. Дорогая вещь упала на пол и рассыпалась на осколки.

И тут сосед подумал: «Ну вот, сейчас начнется скандал!»

Но к его удивлению женщина подошла к супругу и спокойно сказала: «Извини, милый! Я виновата: я неаккуратно поставила вазу!» На что супруг ответил: «Это ты меня извини, дорогая! Я виноват, что не заметил ее!»

Вернулся сосед домой расстроенный. Жена у него допытывается про секрет семейного благополучия. А муж ей отвечает: «Понимаешь, все дело в том, что у них в семье все виноваты, а у нас – правы…»
*
Притчи о семье 

Даже не сомневайся

Я думаю,что ты ещё лучше,чем есть

Начальник-підлеглий. Повага до себе

       Люди добрі! Багато хто скаржиться, що їх на роботі ображають, начальство дозволяє собі принижувати їх. А у мене питання: хто винен? А тепер моя відповідь: винні самі люди, які дозволяють до себе таке відношення. Причини цих дозволів є різні, але одна з них - боязнь.
      Невже не можна зрозуміти, що ти доросла людина і вправі сама приймати рішення як вчинити в тій чи іншій ситуації. Це твоє особисте життя і ти не зобов"язаний давати звіт начальнику про своє особисте життя поза робочого місця.
     Так до чого я це пишу. Дуже вразила історія однієї моєї знайомої. Вона гарна людина, гарна як працівник, але ж оця боязнь.....
     І власне сама історія:
Маша встроїлась на роботу на початку року. Ну те що обіцяли одні умови, а отримала трохи інше і не в кращу сторону, то одне. А друге те, що як з"ясувалось, в колективі досить не здорова атмосфера. І саме ця атмосфера йде від начальниці і її прибліжонних Табакі, які зрозуміло погодились на таку політику і вдало її підтримують, розводячи лицемір"я, плітки і клюють тих, на кого є негласна команда фас. Це в загальних обрисах ситуація.
      Отже, попрацювавши трохи більше пів року, Маша вирішує звільнитись, та ще й до того у неї змінились сімейні обставини. Пише вона заяву на звільнення і несе тимчасово виконуючій обов"язки, бо начальниця у відпустці.(це не спеціально, просто по датам так лягло). Заяву у неї прийняли з фейерверками емоцій, вплоть до того, що взагалі не хотіли приймати до виходу начальниці. Звичайно Машу зобов"язали відпрацьовувати 2 тижні. Перший з них її постійно покльовували і пощипували прибліжонниє, а на початку другого вийшла начальниця і з сердитим виглядом позвала її  до себе. Одразу з наїздом і звинуваченням виказала своє Фе, що типу, Маша їх підставляє тим, що звільняється. 
       А потім з суворим допитом каже: Почему вьі увольняетесь? Какая это причина?
       Маша: моя дочка вступила у ВНЗ на денне відділення, а у неї мала дитина  і мені треба їй допомогти бути з дитиною
       Начальниця: Диктуйте Ф.И.О. дочери, и ВУЗ, в который она поступила, я проверю правду ли вы мне говорите.
      Маша все їй диктує і починає виправдовуватись, а начальниця продовжує її стидити...
     Вже постфактум ми з Машою розмовляли, я запитувала чому вона не зупинила цю тираду звинувачень елементарним реченням: Це моє особисте життя і я не зобов"язана відповідати на ваші питання, тим більше давати дані про мою родину.
     Маша зі мною погодилась і в шоці, що так вчинала в той момент. Я її розумію, дуже часто люди не можуть встояти перед натиском подібних удавів.
     До Маші вже звільнилось 4 людини. Маша поділилась з деякими колегами цією розмовою і в цей же день ще одна людина віднесла заяву на звільнення.
     Пишу це для того, щоб сказати: Люди! Майте свою гідність. Поважайте себе! Не дозволяйте себе принижувати!   

И что делать с этими мужчинами?


Зима прошла не зря, изучила кучу литературы на тему: Психология мужчин, манипуляция и тд.
Как-то так странно выходит, что вся теория на практике воплощается только с теми, кто по-боку.
Мне кажется я уже знаю о них все. Почему они такие, как и что они думают, как и кого они хотят. Но вот в очередной раз, после чудесного свидания, после кучи планов (с его стороны) он пропадает. 
Бля! Ну почему? Ведь все было хорошо!
и причем это не только у меня. Кучу знакомых девчонок, у которых были успешные длительные телефонные или виртуальные общения. Была встреча... И БАХ! Тишина...
Ты как дура ждешь звонка или еще какой весточки. Сидишь анализируешь каждое слово и жест. Но все вроде бы было как надо...
Вот и пойми их. Что случилось? Или это я ему совсем не понравилась? так зачем этот цирк с кучей комплиментов и договорами о встрече. Или у него что-то случилось? Но он же бывает в онлайне на сайте. Или он по пути от меня домой встретил женщину своей мечты?
Ну неужели нельзя сказать прямо или придумать галимую отмазку типа - я тебя недостоин, я не готов или еще какую лапшу, которая чудесно поместиться на моих ушках. 
Но нет, мы молчим, мы не звоним. А потом откуда у женщин куча комплексов и почему они сами проявляют активность?!
Да потому что поизводишь себя недельку другую разными догадками, плюнешь на все правила и приличия и звонишь ему.
Ну зачем столько сложностей. 
Как с вами мужчинами не просто. 

Подарок = внимание.

Нередко слышу от представительниц прекрасного пола фразу "Главное, не подарок, а внимание".
Это натолкнуло меня на мысль:
Подарок - это и есть внимание, просто это его материальная форма.
Разве не так?

Дружба

Дружба....
Вот знаете бывает такая дружба прям сквозь года, но вот у меня такой дружбы небыло, моя дружба (с кем-то) почему-то всегда имеет срок годности... А жаль... Кто-то предал, кто-то просто постепенно исчез из моего круга, кто-то был проходящим! Но я рада что вся эта разная такая дружба у меня была, а про то какой именно она была, об этом расскажет мой стих

Що ж ти згадала про оте все що було
Про своє згадала, про моє забула
Забула про нашi с тобою розмови
Про нашую дружбу, про нашi домови
Про те як нам було погано а й iнодi добре
Про твоє i моє доброє слово
Про те що нiхто не пiдведе бiльш нiкого
Та все це слова, лиш слова бiльш нiчого ...

©CrazyNika
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна