Вот занятно. Как правило все интернет-задроты и популярные блогеры в реальной жизни весьма косноязычны и ужастны до невозможности. Очень часто заикаются, постоянно шмыгают носом, используют много слов паразитов и нервно хихикают при разговоре. А также испытывают многие другие лексические затруднения. Иногда по роду деятельности мне приходится общаться по телефону с некоторыми. Пренеприятное занятие.

Интересно, а есть ли какое-то мнение у блогосферы на эту тему? Или никто не рискнет выставить себя таким некрасивым интернетным чмом?

ЗЫ. Заметка как-бы закрытая, потому что мнения троллей портала и интернет-задротов меня вообще не интересуют. Это просто мысли вслух на ночь. Не более. ЗЫ-ЗЫ. Передумал (имею право). Заметку открыл, все равно никто не напишет. Но ведь научный интерес зудит. А вдруг редкостный экземпляр в силки попадётся....

Філософія, оселившись у серці Сковороди, давала йому найщасливіший стан, можливий для земнородного. Вільний від пут усякого примусу, суєти, турботи, піклування, він знаходив усі свої бажання виконаними через їх незначність. Стараючися про зменшення своїх природних потреб, а не про поширення їх, він користався задоволенням, що його не мав ніхто з найщасливіших.
— Коли сонце, запаливши нечисленні світильники на смарагдотканій плащаниці, щедро постачало трапезу почуттям його, тоді він, приймаючи чашу радощів, незмішаних ні з якими печалуваннями життьєвими, ніякими зітханнями пристрастів, ніякими розсіяннями суєтними, і смакуючи радощі високим розумом, говорив: дяка Всеблаженному Богу, що потрібне зробив легким, а важке непотрібним!
— Коли втома в роздумі змушувала його змінити працю, тоді він приходив до престарого пасічника, що жив недалеко у пасіці, брав до товариства любимого свого пса, і троє, громадою ділили один з одним вечерю.
— Ніч була йому для одпочинку від напруження думок, що непомітно знесилюють сили тілесні; а легкий та тихий сон був для уяви його картиною з'явищ, які дає гармонія природи. — Час опівночі звичайно присвячував він молитві, яку у тиші глибокого мовчання почуття і природи наслідувало розумування про Бога. Тут у мить починалася боротьба і серце його ставало полем битви: самолюбство знаряджувалося у купі з паном нашого віку, світським розумом, властивими тілесності людській слабостями й усіма створіннями і нагадало з усієї сили на волю його, щоби полонити її, возсісти на престолі свободи її і бути подібним Всевишньому. Думка про Бога, навпаки, кликала його до вічного, єдиного правдивого блага, усюдисущого, усе сповняющого, і змушувала його скористати з усього знаряддя Божого, щоб змогти протистати хитрощам лжемудрости.
— Небо й ад борються у серці мудрого, і чи може він бути вільний, без діла, без чину, без користи людству? Так час опівночі проводив він в оружній боротьбі з силами темного світу. — А ранок, що сяв після цього, вдягав його в світло перемоги і в урочистості духа виходив він у поле поділити прославлення своє з усією природою.
— Такий був образ життя його! Не орю, ані сію, ані купую, ані воїнствую, — так писав він приятелю своєму із самотности; відкидаю усяке життєве піклування. Що ж роблю? А це — завше благословляючи Господа, співаємо воскресення Його. Вчуся, друже, вдячности: це моє діло! Вчуся бути задоволеним тим усім, що Промислом Божим мені у житті дане.
— Невдячна воля є джерелом адських мук; а вдячне серце є рай солодощів. Ах, друже мій! Вчися вдячности, сидячи дома, ходячи шляхом, засипаючи й прокидаючись; приймай та обертай усе у благо, задоволений тим, що є; з приводу усього, що з тобою трапляється, не ставай безумно проти Бога; завше радуючися, за все дякуючи, молися.
— Можна було життя Сковороди назвати дійсним життям

   

Сегодня  - 3й день карантина. Решено было провести его дома т.к. весной в частном доме всегда найдется чем себя занять. Так ближе к вечеру организовалась у нас кучка разных веток, которую нужно сжечь.

Григорій Савич Сковорода (3 грудня 1722 -- 9 листопада 1794)

Сегодня первая половина дня прошла в домашних хлопотах - заботах. А ближе к вечеру решил продолжить развивать свои кулинарные навыки в работе с дисковой сковородой. Тем более, что имеется по кусочку свежего сала и мяса.

Который день изучаю волшебные свойства недавно купленной вебкамеры. Сегодня, пытаясь открутить ей напрочь объектив и посмотреть, что находится внутри, с удивлением обнаружил что эта "крутилка" на самом-то деле - ручная фокусировка резкости. Кто-бы мог подумать! И это в вебкамере за каких-то 60 гривен. Меньше килограмма отечественного сыра. У меня и в любимом фотике нет ручной фокусировки.

Продолжая изучать удивительные свойства сего "дорогого" девайса понял, что глубина резкости начинается с 1 мм и нечаянно изобрел электронный микроскоп.

И спрашивается, зачем платить всяким фирмачам килобаксы денег за модные фирменные электронные кольпоскопы (это такой прибор для изучения влагалища), когда обычная вебкамера с барахолки и встроенные средства любого ноутбука или даже старого системника с операционкой старше WindowsXP-SP2 позволяют куда проще захватывать изображение с великолепным разрешением и четкостью. Вот к примеру, на приведенных фото - левый глаз Григория Сковороды с пятисотенной купюры и фрагмент моего папиллярного узора указательного пальца левой руки. То же самое касается модных нынче трихоскопов и пр. разводов на бабки. Снимки своих остатков волос на лысине я постеснялся приводить. Слишком впечатляют. Как в прямом, так и в переносном. Зато, если меня сократят - легко могу пойти работать или трихологом или дерматологом. Модный и дорогой девайс у меня уже есть.  Хотя и это не предел, ведь дальше - больше. В домашних условиях данный USB девайс дипломированными специалистами может использоваться и куда более грамотно и интимно. Простой пример - проктолог стесняется идти к своему коллеге за советом. А поднести камеру себе к анусу и увидеть все самому - легко и просто. В принципе и гинеколог может себе кольпоскопию сделать. Только еще фонарик нужно привязать к камере.

Обширное поле для деятельности, однако...

Согласитесь, чертовски приятно, когда главный редактор "Медузы" (а в прошлом "Ленты.Ру") присылает тебе письмо с объяснением, почему и как она (Галина Тимченко) покидает свой пост. И даже делает в связи с этим персональную рассылку.

Вот мелочь, вроде. А насколько приятно, уважительно и красиво. Восхищаюсь и всегда ей восхищался. Хотя семь сорок начинают потихоньку обходить Медузу (в моём личном рейтинге).

Ну и по сути - сгоревший вчера арахис выбросили, конечно. Но больше половины успел сожрать с мотивацией не столько "жалко выбрасывать" а скорее "хенд мейд активированный уголь никогда не помешает".

Два раза с интервалом в несколько дней (это вышло случайно - другого не попалось на время полуторачасовой послеобеденной физкультуры - а иначе скушно) посмотрел нашумевший фильм "Пластик". Ну что сказать - весьма так себе и как-то по недопоголливудски. Не знаю как объяснить, но никакой интриги. Нет, какая-то есть, но уж-очень-уж-слабая.

В АТБ с сегодня затарились томатным соком - десять литров приобрели по смешной цене. На неделю должно хватить, если экономить.

А чугунную сковородку со съемной ручкой (за которой собственно и ходили) так и не довезли. Обломчик..

Притча ( Уривок )  [...] Не той правий, хто правий по суті, а той, хто неправий за іcтиною, але здаватися правим уміє, хитро блудячи і йдучи стежкою такого судження: кінці у воду. Ось теперішнього світу наймодніша рятівна премудрість! Коротко скажу: той лише щасливий, хто неправий за совістю, але правий за папірцем [...]  Яка користь у читанні багатьох книг, коли ти беззаконник? Єдину книгу читай і доволі. Поглянь на сей світ. Поглянь на рід людський. Він-бо є книга, чорна книга, що тримає в собі різноякі біди, як хвилі, що постійно здіймаються на морі. Читай й завжди і навчайся, наче з високої гавані на буряний океан, поглядай і тішся. Чи всі читають сю книгу? Всі. Всі читають, але безтямно. П' ятку його бережуть, як написано, на ноги дивляться, не на самий світ, тобто не голову й серце його бачать. Тому ніколи його не можуть пізнати. З підошви людини, з хвоста птаха не пізнаєш, хіба що з голови його, тобто з серця його [...] 

Се і є остаточна істина - побачити, який у кожному ділі гніздиться дух: чи благий, а чи злий. Не судити за обличчям, як облудники. Часто під недобрим лицем і під негарною маскою притаєне божественне сяєво і блаженне серце, в обличчі ж світлім, ангельськім - сатана  [...]