Серед шуму, гаму, крику, До якого трохи звик, Ти наполовину дикий, Як печерний чоловік. Свист повітря, хмари пилу, Хруст граніту на зубах, Ти довбеш бетонну брилу Із відбійником в руках. Піт замішаний цементом Бетонує шию й лоб Не біда, бо цим моментом Треба скористатись, щоб Раз на місяць жінка й діти Були раді, що ти є, Хоч на день могли зрадіти, Й знову взятись за своє. Ти в уяві жінки ворог, Її молодість згубив, А життя прирік на морок, Проблем на плечі...

Читати далі...