1. Коли мені було 5 років, а двоюрідному брату – 4, я запропонувала пограти в гру папа і мама, я збиралась бути поштаркою, бо поряд лежала сумка, схожа на поштарську [Приєднана картинка] , а брату наказала ремонтувати щось і вказала на розетку. Він взяв великі гвіздки (мабуть 100-120) і приготувався «ремонтувати», але я вирішила показати як саме це треба робити і встромила такі самі гвіздки в розетку. Враження не передаваємі – жах [Приєднана картинка] 2. В той...

Читати далі...

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.2. Блатні...

Читати далі...

Яку шкоду ви робили в той час, коли були маленькими дітьми? Яку зараз шкоду роблять Ваші діти - для порівняння / якщо вони є/. Мій син в свої 5 років взяв сухий дезодорант чоловіка і намастив ним свою машину Далі на кухні підкидав мокрі чайні пакетики під стелю, вся стеля в чайних плямах, відкос дверей теж, через місяць на кухонних меблях знайшлися ще пакетики. Обої теж розмалював, звісно, потроху...[Приєднана картинка]Наприклад, мене дуже приваблювало мистецтво крою та шиття, тому...

Читати далі...

Що ми їли? Нащо воно нам було треба? )) Замітка Ordinary http://blog.i.ua/user/6518361/2248832/ навіялf спогади про дитинство. Ні, звичайно воно не було настільки тяжким як згадували бабусі про своє. Але з їхніх спогадів ми дізнались, що коли була голодовка, в їжу йшло все що росло поряд. Робили якісь млинці з лободи, суп з кропивою. А коли настало літо, їжі додалось, виросли калачики, пасльон, трава, різні квіти. То ж бабуся нам і розповіла, що калачики можна їсти. Отже: що і ...

Читати далі...

Короче нахлинула хвиля спогадів. То одна чудасія, то інша. І згадалась одна історія. Був чудовий літній сонячний день. Ми всі, звичайно, на канікулах. Вийшли гуляти на вулицю, сидимо, хто на лавочці, хто просто на траві, хтось намагається зловити метелика, хтось стрибає за кониками. Сидимо такі без азарту, знаєте, як ото зійдеться дітвора, і ще нічого путнього не придумала, так собі «Коля пєл, Боріс молчал, Ніколай ногой качал…» І тут йде баба Ольга. Йде, несе повну сумку чогось, йде...

Читати далі...

Дітсадочок, ш[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]кола)

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла, Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661 © Stepans’ka Marina (SMG)

Не знайшла полінувалася шукати фотки з першого класу, тож маємо першу-ліпшу. Це весна другого класу.[Приєднана картинка]Отак і пройшли всі шкільні роки - на позитиві та з гумором!Тепер та дівчинка через 27 років вітає хороших людей з початком осені - пори романтичних побачень та глінтвейну.Почалося, кароч! Тримайтеся, за 9 міс великі канікули.[Приєднана картинка]ПиСи. Шкільних бувальщин дуже багато, але зараз не маю часу та натхнення, колись в іншому флешмобі. Цьомки!

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Невеличка сценка, побачена мною напередодні, породила бажання перенести це на папір, і в інтернет-простір Здивовано-щасливі оченята: - Бабуню, СОНЕЧКО на квітці! - Безцінний скарб затиснувши в долоньці, Хлоп'я щебече, дивом промениться... Дитя - Дослідник Світу, Гість Небесний. 13.07.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)