Знайшла тут запис «Якби психологи говорили правду».

Ділюсь перекладом.

 

 

- Ласкаво просимо на терапію. Скажіть, про що Ви думаєте?

- Ок. Отже. Мені просто іноді здаєтеся, що весь світ проти мене, знаєте?

- Чому Ви так кажете?

- Ну, для початку, я з друзями ніколи не бачусь лицем до лиця. Забагато напруги.

- З чим Ви не згодні?

- Пф, та з усім. Ось, наприклад, пару днів тому моя подруга була зла на мене тільки тому, що я хотіла залишитись вдома і дивитись «Чорне дзеркало» замість того, щоб кудись вийти. Хех, я розумію, що це її День народження, але ж це нова серія.

- Розумію.

- Ага, а потім вона заводиться і починає мені перечислювати кожну річ, що вона колись для мене зробила. Я особисто вважаю це дріб’язковістю. Угу. Я не роблю так. Скільки разів я ще маю вислухати історію про те, що вона мені подарувала нирку? Я це пам’ятаю.

- …

- А минулого тижня. Коли у неї зламалась на трасі машина, думаєте, кому вона подзвонила?

- …

- Мені! То хто насправді поганий друг?

- Вона була принаймні вдячна, коли Ви приїхали забрати її?

- Га? А, ні. Ні-ні-ні, я викликала їй Убер з своєї постелі. Була нова серія «Чорного дзеркала». Ви цього не записали?

- Ага, так. Добре. Я Вам зараз покажу кілька картинок.

- Порно?

- І Ви мені розкажете, що на них побачили. *показує першу картинку*

- Жахливий витвір мистецтва

- …

- Виконаний жахливим художником. Це доволі погано зроблено.

- *показує наступну*

- Виглядає, як моя сестра, коли її кинули. Хех, це кумедно.

- *наступна картинка красивої фотомоделі*

- Хвилинку. Та це ж зображення мене. Хіба ноги не зовсім не схожі, але це я. Це я?

- Цікаво.

- Лікарю, що не так зі мною? Чи я маю тривожність через те, що постійно маю рацію? Чи може я в депресії через поганий вибір інших людей, наприклад, носіння кроксів? Ох, багато людей так роблять.

- Ні! Я гадаю,.. на мою професійну думку,.. проблема в тому, що… Ви погана людина.

- Що?

- Ви зла, злопам'ятна, зарозуміла, егоцентрична людина, якій треба багато над собою працювати, щоб усе це виправити.

- Хм… 

- ...

- То є від цього якісь пігулки?

 

 

Цей незручний момент, коли ти думаєш, що з тобою щось не так, в той час як насправді ти просто мудак!

Не будьте мудаками і йдіть їсти кутю)

Христос ся рождає! =)

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Мислення/Відчуття

T/F

[«За і Проти» - «Це для мене важливо»]

І ось переходимо до функції, які відповідають за обробку інформації та прийняття рішень. Judging функції. Хай почнеться срач між гуманітаріями та технарями! =D

 

Є два варіанти відповісти на комент: "Твоя робота - гуано, там серйозні трабли в А, Б і В"

Варіант 1: "Тобі не подобається, що я роблю? Тобі нічого не подобається! Я, принаймні, намагаюсь робити приємні речі і не бути злою людиною, як деякі"

Варіант 2: "Чому?"

 

Найперше, що можна визначити в людині – це вона Мислитель (T - Thinker) чи Чутливий (F - Feeler). Поки постраждаю над тим, як краще перекласти. Прийнято вважати, що Мислителі більш розумні, а Почуття взагалі ні до чого, але Чутливі можуть так само використовувати логіку. Якщо у тебе перша функція Мислення, то обробка Почуттів вже проходить не найкращим чином. Те, що в тебе провідна функція Мислення – ще не значить, що вона працює добре. Те, що в тебе провідна функція Почуття – ще не значить, що ти добра людина.

Мислителі (Thinkers) люблять знаходити у всьому сенс. Для них світ – як задача, яку треба розв’язати. Це все про логіку і ефективність. У них є почуття, але найперше вони керуються логікою. Тобто за МБТІ Мислення – це здатність відділити почуття від роботи. Вони отримують свою дозу дофаміну, коли можуть логічно пояснити емоції.

Відчуваючі (Feelers) люблять відчувати емоції. Вони знають що і як треба цінувати, як сказати правильне слово, щоб тебе почули. Там є емоції, але F не тільки про емоції. Це про мораль і етику. Чутливість - здатність оцінити речі на певній шкалі цінностей.

T: Я тебе не розумію.

F: Мене треба не розуміти, а любити.

 

Як розпізнати? Людина, яка віддає перевагу Почуттю в принципі чи тільки в конкретній розмові з вами, буде використовувати слова, що вказують на цінність «Вау!», «круто!», «повний відстій», «мені подобається», «я люблю», якщо це інтровертне Чуття (Fi). Можливо людина не захоче говорити про це, тоді спробуйте на екстравертне Чуття (Fe), яке відповідає на те, чи сподобається щось іншим людям, чи принесе це комусь користь, чи взагалі це комусь потрібно, що є правда. Мислителі тим голову не забивають, їм байдуже на правду: якщо речі працюють – хай працюють, нічого не чіпай. (Як було в одному серіалі, де учень завантажив собі в мозок всю енциклопедію і весь час відповідав правильно на запитання Олімпіади, інший учень каже вчителю, що той махлює, що завантажив собі в голову енциклопедію, а вчитель відповідає: «Мені байдуже, що в нього в голові, хоч чайник! Якщо воно працює – значить, воно працює»). Навіть якщо ви будете вести розслаблену розмову в барі, вони будуть говорити про робочий процес, про інструменти, про те, як зробити щось краще чи щоб просто працювало, вони дбають про ефективність. Фрази: «Хм, цікаво», «це значить це, а те – те», «отже», «тоді», «таким чином», «тому, що».

Або іншими словами, якщо чуєте багато емоційних слів, гарячу промову, що запалює серця - то це Fe. Якщо вас наче облило холодною водою - це Te. (До речі, в новинах правилом хорошого тону вважається уникнення емоційних слів. Тобто не можна казати "прекрасний", "жахливий" і т.д., а замість них мають бути конкретні цифри).

Значить, якщо ви визначили, що перед вами Мислитель, закінчуйте говорити про почуття і починайте говорити про причину. Якщо перед вами Чутливий, далеко не факт, що він до вас прийшов, щоб вирішити якусь свою проблему. Можливо йому тільки треба плече, щоб поплакати, тільки щоб вислухали і все. Тож уявіть зобі заставку Юніверсал Пікчурс і слухайте.

 

Розмова Мислителя і Чутливого може звучати десь так:

F: - Я почуваю себе погано.

T: - То не почувай себе погано.

F: - Але я не можу просто так змінити свої почуття.

T: - Ось, візьми цей олівець в зуби. Науково доведено, що олівець затиснений між зубами змушує мозок думати, що ти посміхаєшся, бо все добре. Таким чином це покращить тобі настрій. – так і залишить Відчуваючого з запханим олівцем. – Потім подякуєш.

 

Або в музеї:

F: - Подивись перед якою грандіозною картиною ми стоїмо!

T: - Ага, в неті написано, що хтось відвалив за неї 1,5 млн доларів.

F: - Ти не розумієш, ця картина неоціненна.

T: - Однозначно, хтось таки зміг оцінити.

F: - Це не про гроші. Подивись, в цій картині стільки історії, стільки сенсу, що це в мене викликає почуття.

T: - 1,5 млн доларів у мене теж викликають почуття. Треба подумати, як втулитись в художній бізнес.

F: - Це останній раз, коли я тебе з собою кудись беру.

 

Чи на роботі:

T: - …і тоді мені довелось його звільнити.

F: - Який сором.

T: - Так, але я думаю, він впорається.

F: - Я маю на увазі, він звільнений, а в наш час так важко знайти хорошу роботу.

T: - Це життя. Виживає сильніший.

F: - Ти хоч був з ним лагідним?

T: - Ну… Зрештою, для лагідності у нього є дружина і двоє маленьких дітей.

F: - Ще й діти?

T: - Так.

 

Відчуваючі будуть турбуватися про атмосферу в колективі, слідкувати щоб усім було добре, делікатно підходити до питання. Мислителі це вважають марною тратою часу, а турбота – це дійсно енергозатратний процес. Тут Мислителі люблять зрізати кути і переходити одразу до суті справи: «Що ти все ходиш довкола? Скажи прямо. Чи ти зовсім не дбаєш про правду?» - «Я дбаю про правду, але люди куди важливіші. Чувак, ми живемо в одному світі» - «Ми за весь цей час фактично не зробили нічого! Не зрушили з мертвої точки!» - «Ми зрушимо, коли всім буде добре, що я й хочу зробити,.. але виходить, що випадково засмутив тебе».

 

Перемогти Мислителів можна тільки на їхньому полі бою – логіка і факти. А в цьому вони неперевершені. Проте якщо у вас вдасться, то ви значно виростете в їхніх очах. Зі сторони Мислителі виглядають дещо сухими, беземоційними: «Я не з тих друзів, що погоджуються з тобою тільки тому, що ми друзі. Якщо ти помиляєшся – значить ти помиляєшся. Тож позлись і ми продовжимо пізніше». Але емоції і почуття у них є, просто що для них важливіше – це сфера логіки.

Далі Чутливість. Що це? Взагалі, почуття – це віра в те, що щось є правдою. (Ніякої логіки. «Мені шкода, що тебе засмучую, але звучить так, ніби ти злишся» - «Я не злюсь, я перечислюю факти, щоб вирішити, що з ними робити»). Вони є натуральними миротворцями з сильними моральними принципами. В принципі, живуть довше ті люди, які перебувають в мирі з собою і оточуючим світом.

Іноді почуття складно переварити. Людям, які надто страждають над почуттями можу запропонувати хіба рішення з боку Мислення. Ставте собі запитання: а чи правда це? Чи є в цьому сенс? Що це означає? Чи покращить це мою роботу? Що насправді за цим стоїть? Так, емоцій стане менше, але так можна опрацьовувати негативні емоції. (Вітер, у тебе проблеми з емоційним впливом на людей).

Знаєте, як виглядає продукування функції F для Мислителя:

- Привіт. З тобою все ок?

- Ні, мені дуже кепсько.

- Добре, просто перевіряю.

Хм… та ні, у них з F-функцією не так все кепсько, бо у них ще є метод – постукати по плечу і сказати «ну-ну».

Цінність (F)	Причини (T)
Я люблю свою машину, тому я її помию.	Через те, що я краще за інших вмію мити машину, це маю робити я.
Чи є якийсь спеціальний миючий засіб для цього? Я не знаю.	Ось цей інструмент найкращий для миття машини.
Я використаю просто стару сорочку, мило і багато любові.	Переконай мене, що є кращий спосіб робити це!
Це займає вічність і скрізь видно смуги, що залишились.	Якщо ти вважаєш, що знаєш кращий спосіб, я тебе засперечаю до смерті.
Я приготував обід і це всім сподобалось. Отже вони мені повинні допомогти з роботою.	Я навіть не люблю цю машину і сусіди не стануть зі мною говорити…
Вони всі такі дурненькі.	Вони навіть не уявляють наскільки я турбуюсь.
«Найрозумніша» людина в околиці, але тільки у випадку, якщо вони люблять те, що роблять.	Буде бурчати про те як що працює, а всім байдуже.

Частина 4 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/

Ви є:

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Екстраверсія/Інтроверсія

Е/І

Здається, що найлегше визначити це людина екстраверт чи інтроверт. І на цьому багато хто попадається (я би так одразу ні за що не вгадала, що Авріл Лавін – жорсткий інтроверт). Прийнято вважати, що якщо ти інтроверт, то ти людина замкнена і розмова з іншими тебе виснажує, а якщо екстраверт, то навпаки, ти душа компанії. Але бувають інтроверти, які цілком спокійно почувають себе серед людей, а бувають екстраверти, які б і хотіли влитись в компанію, але соромляться.

Насправді екстраверсія і інтроверсія – це про направлення енергії в навколишній світ чи у себе. Слідкуйте за вектором енергії. Якщо задати запитання, інтроверти підуть всередину, задумаються самостійно, екстраверти підуть назовні, щоб з'ясувати, що вони з цього приводу думають.

Інтроверти дивляться, як світ впливає на них. Екстраверти вважають, що це вони впливають на світ.

Чули вислів "Дурні думки приходять в голову всім, тільки розумний їх не висловлює"? Це підходить під опис Е чи І. З екстравертами все просто – ти отримуєш те, що бачиш. У них що на умі, те й на язиці. Інтроверти схильні тримати інформацію при собі і висловлюються тільки тоді, коли вважають за потрібне, за рахунок чого видаються розумнішими. Екстраверти люблять одразу висловлювати першу думку, що прийшла їм в голову, і другу, і третю. Насправді мало кому перша думка приходить одразу хорошою. 

Старайтесь до визначення підходити об’єктивно. Якось один казав: «Здається, я інтроверт. Я зараз поговорив з людьми і почуваю себе зовсім виснаженим», а ти стоїш поруч і думаєш: ти весь день спілкувався з купою людей, тут хто-завгодно був би виснаженим. Так би й прозвучало, якби в голові не підрахувалась кількість калорій, що треба витратити на діалог, тому тільки: «Треба ж».

Або коли когось питаєш екстраверт він чи інтроверт і пояснюєш: «Ти в компанії полюбляєш бути в центрі уваги чи тримаєшся осторонь?», а у відповідь чуєш: «Мені здається, що це запитання для екстравертів, бо про мене воно закінчується після слів "ти в компанії"».

Правда, доводити до крайнощів не варто нічого. Екстравертам бажано іноді попритримати коней. Не спішіть з судженнями, поки ще нема висновків, бо іноді це доходить до гри «Хто швидше складе своє судження»:

-  Перше питання: прослухайте політичні дебати і визначіть, хто на вашу думку тут переміг!

-  У мене дострокова відповідь.

-  Але ж Ви ще навіть не послухали дебати.

- Один з них з партії, яку я люблю, другий – з партії, яку я не люблю. Для мене висновок очевидний.

- Геніально!

Кидатись на інтровертів з осудом, що вони ненавидять людей, бо не часто виходять в компанію, не треба. Лікувати як сором’язливість теж не треба (хоча іноді витягати їх все ж варто). Проте Інтровертам не треба замикатись в собі. Це значить, триматись осторонь адекватну кількість часу. Знаю, що часто не хочеться виходити в зовнішній світ, бо свої думки здаються набагато цікавішими. Тут треба взяти за приклад екстравертів і сферу своїх інтересів перенести в навколишній світ. Зробити людей і предмети об’єктами своїх думок, цікавитись, що люди роблять, як, чим живуть. Є ще побоювання, що зрозуміють неправильно. Мене регулярно розуміють неправильно, навіть по одному слову можуть зрозуміти неправильно. Але мене вчили, що практика доводить до бездоганності.

 Інтроверти бувають сором’язливими. Це тому, що в них думки вже інтровертні, тобто про себе. Це як - виходиш в світ і всі прожектори світять тільки на тебе: «Як я виглядатиму? Чи не осоромлюсь? Що про мене скажуть?» Екстраверти про те взагалі не думають, вони зосереджені на співбесіднику: «Як він почувається? Як він на щось зреагує?». Протилежні підходи. Вчіться одне у одного.

І на кінець, цитата екстраверта:

Ти настільки зосереджений, що навіть не помічаєш, що коїться довкола тебе? Ти весь в телефоні і такий: «Чекай, ти щось сказав?» Це не означає, що довкола не відбувається нічого хорошого. Це означає, що щось притягує твою увагу сильніше, ніж навколишній світ.

Саме тому ти маєш сфокусуватися на ПОЗИТИВІ. Тож відміть ті речі, які тобі в собі подобаються, поміть ті речі, що подобаються в інших, звертай увагу, коли все ок, і тоді, коли хтось стане тобі бубніти щось депресивне, ти будеш такий: «Чекай, ти щось сказав?»

Це і значить сприймати життя позитивно!

[Піду погуляю з Сьюзі - Йди]

Частина 2 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/

Ви є:

[ Зміст ]

Інструкція до людей

або

Як жити, якщо довкола самі ідіоти

Як і будь-яка нормальна людина в цій країні, я читаю інструкцію коли вже зламала.

Деякі люди або стихії іноді мають труднощі з розумінням людей, це взаємно. Знаєте, люди – це не машини. І в цьому їхня проблема. Коли у вас з компом проблеми, то спливає повідомлення «Увага! Система перевантажена, вимагається перезапуск». Коли у вас з людиною проблеми, знаєте, що у вас є? Відчуття! От що це таке? Не можна зрозуміло написати «Увага! Людина перевантажена, потрібно заснути і прокинутись», що є аналогом перезапуску для людей. 

Але якщо до людей все ж є інструкція, я заґуґлила, то вважаю, що це система MBTI, де є дані на 16 видів людей. Але тут я маю зробити попередження.

Попередження:

Я не захищала по цій темі диплом, тож стаття має за мету скоріше зацікавити або спонукати заглибитись самому в цю тему.

 

Про що я буду говорити? 

Базово, тут вам треба буде вивчити всього 4 літери: S, N, T, F. Цього вже достатньо, щоб почати орієнтуватись в психотипах і шукати інформацію в більш вузькому полі, по потрібному вам психотипу.

Є кілька способів визначити свій психотип:

1) типування у спеціаліста з MBTI-сертифікатом 

2) вивчення роботи когнітивних функцій і самих психотипів (взагалі рекомендую)

3) найшвидший варіант - пройти тест в Інтернеті (тест не враховує купу моментів, але серед усіх на https://www.16personalities.com/uk показують непогані результати)

На виході ви отримаєте 4 літери, наприклад, ESTJ, де ST - це сама людина, а ExxJ - це спосіб взаємодії. І цього достатньо.

[сама намалювала ^___^]

Чули, що якісь рідини в організмі по-своєму впливають на певні ділянки мозку, типу жовч чи кров, і тим створюють темперамент? Це все хімія, протягом життя вона не змінюється, принци роботи той самий, проте можна розвивати сам характер. Принцип роботи – це значить, за що ви природньо будете хапатись найперше, наприклад, за почуття чи за мислення. В описах персонажів MBTI є речення, які підходять усім, але не усім вони прям кричать. Це як у людини провідною є права рука, але іноді – ліва. Хтось щось буде вам давати у праву руку, а ви автоматично будете хапатись лівою, але це не значить, що протилежна рука у вас ампутована і все робите тільки правою. А буває, якийсь віртуоз лівою рукою робить такі штуки, що вам правою і не снились. Але краще б, щоб руки були приблизно однаково розроблені (проте хоч на 1% чогось буде завжди більше). Тобто це все про переваги.

Пам’ятаю, якось я бачила, як до мене підбігла коза і хазяїн відповів, що її можна погладити. Я погладила по голові, а вона вибігла наперед і буцнула мене рогами. Хазяїн сказав, що це вона так проявляє характер. До чого це я? А-а-а, так, нема такого психотипу як «Коза», буває тільки нерозвинений характер.

Застереження:

Якщо визначили свій тип, не варто заявляти, наприклад: «Бачите, тут написано, що я не люблю займатись беззмістовною роботою? А ви кажете, лінивий. Це я просто такий є і нічого не збираюсь з цим робити»

Не треба також одразу бігти і визначити своїх знайомих (хоча можете, якщо це для вас щось типу гороскопу). Але якщо підходити, як до науки, то тримайте мінімальні знання при собі, щоб тільки розуміти, чому ваша людина діє як діє. Он-лайн тести помиляються. Помиляються буває й спеціалісти, які за ваші гроші назвуть вас ким хочете. Помиляються й люди, які думають: "О, один раз ми бачили, як ти плакав над фільмом, значить ти чутливий". Помиляєтесь і ви самі, які думаєте про себе одне, а дієте зовсім по-інакшому: «Я Мислитель» - «Гей, а то нічого, що всі твої рішення базуються на тому, що тобі подобається і вже під це ти підганяєш реальність?». Не робіть висновків по тому, хто щось раз сказав чи зробив. Дивіться чому людина в принципі віддає перевагу і об’єктивно оцінюйте себе.

Зрештою Трамп на системі OCEAN («Велика п’ятірка») виграв вибори. Але там 5 літер, а тут, в MBTI, чотири і тому, щоб підігнати, тут іноді додають п’яту літеру (на тому ж https://www.16personalities.com/uk), але це не ком іль фо. Там підходи дещо різні. В MBTI це не про якийсь момент, як в Великій п’ятірці, а про все життя людини взагалі. От і я спробувала красиво, зрозуміло і розумно пояснити прості речі… (щоправда вийшло більше як «Ти тупе, воно тупе, всі тупі»). Але якщо ви заглибитесь, ви здивуєтесь, просто дивовижно як ми чітко повторюємо програму прописану в нашій голові.

 

Тож, готові? Поїхали!

Частина 1 - http://blog.i.ua/user/2222714/2384997/

Майже всі психологічні травми з дитинства. Совок - це травма нашого суспільства отримана в СССР. Вона передається по спадковості. Патріотизм, молодий вік не можуть бути гарантією від совковості.

Міжрегіональна Академія управління персоналом запрошує абітурієнтів до вступу на спеціальність «Психологія». Доступно навчання на денній, заочній та дистанційній формах задля отримання кваліфікаційного рівня «Бакалавр» та «Магістр». Сьогодні професія психолога набуває все більшої популярності, тож розповідаємо, яку кар’єру можна побудувати з відповідним дипломом про вищу освіту.

В Україні багато дипломованих психологів працюють у сфері освіти. Випускники МАУП, зокрема, легко працевлаштовуються педагогами-психологами, що допомагають малюкам адаптуватися до незнайомого середовища, та проводять тестування на готовність до школи. У школах дипломовані психологи працюють методистами: займаються коригувально-розвиваючою діяльністю та профорієнтацією старшокласників тощо.

Окрім педагогічної діяльності, психолог може працювати з клінічними випадками, наприклад, в службах допомоги важкохворим чи людям, що перебувають у постійному стресі з будь-яких інших причин. Загалом професійна допомога у подоланні стресу для багатьох психологів стає покликанням. При цьому надважливо не споріднюватися з проблемами клієнта, а крізь призму фундаментальних дисциплін, опанованих у виші, приймати його світогляд і фахово скеровувати на самостійне подолання ним власних проблем. Багато психологів реалізують себе таким чином у спеціалізованих психологічних службах або займаються приватною практикою. Коучинг, проведення групових семінарів та індивідуальних консультацій в онлайн та офлайн форматах, організація власного бізнесу – це лише деякі перспективи для випускників Академії.

За роки навчання студенти-психологи в МАУП долучаються до ґрунтовної та всеосяжної студентської практики, що дозволяє ознайомитися з професією не просто в умовах, наближених до реальних, а у таких, що реальними і є. На базі Центру психологічної діагностики та консультування при МАУП працюють тренінгові групи та супервізії, відбуваються індивідуальні консультації.

Бути випускником психологічного факультету МАУП – це не лише про успішну кар’єру та прибуткову роботу. Це ще й про постійний саморозвиток та цікавий світогляд, коли психологічні знання використовуються в повсякденному житті. Наприклад, професійне опанування методів профайлингу студентами МАУП стане в нагоді як в особистому житті, так і в побудові непересічної кар’єри. Засвоєння навичок визначення психотипу людини за вербальною та невербальною поведінкою корисне у повсякденній комунікації, а також для спеціалістів у галузі криміналістики, нетворкінгу, медіації тощо.

Кваліфіковані психологи не припиняють свій професійний розвиток після випуску з вишу. Активне самопізнання, висока мотивація до постійного професійного зростання та насолода від цілком осяжних результатів своєї роботи постійно рухатимуть вас вперед!

Тож чи не обрати для себе цей цікавий і перспективний напрям вже зараз? Вступити на спеціальність «Психологія» до МАУП можна онлайн, або ж пропонуємо зареєструватись задля консультації щодо вступу на спеціальному сайті, а якщо не гаяти час та визначитися з професійними вподобаннями вже зараз, то можна встигнути скористатися знижкою 20% на суму першого платежу. Не зволікайте! Здійснюйте мрії та відкривайте себе з МАУП!

Київ, вул. Фрометівська, 2
Приймальна комісія: (093) 490-490-0 (Viber, WhatsApp) , (096) 490-490-0.
http://maup.com.ua/

Чому в нашій країні так багато невігластва? Переглядаючи стрічки в соцмережах, різні там пости у групах просто очі на лоб лізуть. Таке враження, що у кожного п'ятого коментатора є метою облити брудом оповідача, або ж іншу людину яка коментує. Невже українці такі злі? Часто, просто йдучи вулицею, мимохідь чуєш, як деякі люди зневажливо ставляться до інших. Прийшовши до лікаря, ще нічого поганого не зробивши, почуєш до себе грубість. Ніби я винна, що у них зарплата мала чи їм важко (не кажу, що всі такі, але з власного досвіду бувало)... семе тому я надаю перевагу приватним лікарням і лікарям, та зараз не про це.
Дивлюсь на оточуючих людей і іноді... бракує слів
Невже не можна бути трішки добрішими, лояльнішими... хоч, мабуть, більшість моїх проблем чирез мою надмірну лояльність. Та зараз не про це, швидше про ввічливість.
Якось, в одній із своїх заміток, я писала про те, як мріяла стати вчителем і в решті стала... Це був початок 2015-го. Щойно після революції, анексії Криму, якого мені досі шкода... згадую, як тільки прийшла. Вся сповнена ентузіазму, окрилена мрією, що здатна змінити цей світ на краще. І що я побачила? Весь педагогічний "дружній" колектив ладний перегристи один одному горло, ніби поділився на два воюючих табора. У мене просто виникало відчуття, ніби я на полі бою. Хоч і досі не розумію, що вони там не поділили... Був випадок, ведучи урок в 9 класі... я ще тоді навіть всіх учнів у класі не знала, адже тільки прийшла. Так от, під час уроку, між учнем і ученицею стався конфлікт, можливо стався ще на перерві, а на уроці його вирішили продовжити. В якийсь момент хтось із них схопив стілець і почав погрожувати іншому розправою. Звичайно, на мої прохання і намагання якось врегулювати конфлікт ніхо не звертав увагу. Та мене в цій ситуації більше обурила реакція решти класу. В класі більше 20 учнів. І жоден з них не намагався мені допомогти залагодити конфлікт, якось розняти забіяк, засудити їх дії... всі просто вболівали за учасників "бою", як ніби на рингу. І ніби їм не було важливо хто кому "вмаже", я чула лише вигуки, "а ну, давай!"...
Після цих подій зробила висновок: "Тепер розумію, чому в Україні війна". Поки ми не почнемо поважати один одного, не залежно від статусу, не залежно від того, що в когось може бути інша думка... не буде миру. Якою б не була ворожа країна, але не забрали б у нас Крим, якби всі кримчани любили свою країну. Не було б війни в Донбасі... та навіть останні президенські вибори виграв Зеленський не за якісь свої заслуги, а в наслідок того, що добряче "засадили" Порошенка перед виборами. Та й наша країна почала об'єднуватись не за Україну, а проти Росії!
Коли ми вже почнемо цінувати те що маємо? Коли почнемо ділитись позитивом і старатимемось зробити хоч трішки щасливішими оточуючих, а не лише вказувати на їх помилки, при чому в грубій формі. Адже те, що ми випромінюємо, те і множимо.
P.S. Ось за що я люблю I.ua - це те, що тут дуже багато позитивних людей. Не одноразово, занепадаючи духом, заходила у якусь із заміток на даному сайті і просто піднімався настрій за лічені секунди.

Іноді думаю: а чому люди такі різні? Різні, не за зовнішністю чи характером, а за своєю якоюсь енергетикою. Одні просто "світяться" теплом, а від інших - мороз по шкірі. І це не пов'язано з їх відношенням до нас чи якимось подіями. А просто, людина просто стоїть поряд, а вже не приємно, хоч ви навіть не знайомі.
Чому в одній компанії відчуваєш себе комфортно, проводячи час разом, відпочиваєш душею. А в іншій, помираєш з нудьги або ж просто відчуваєш себе не в своїй тарілці?
Хочеться завжди оточувати себе цими "світлими" людьми, але ж так не буває. На роботі чи просто в черзі у магазині, чи в маршрутці.... усі різні і з усіма потрібно якось співіснувати.

Щось робила на кухні, та краєм вуха почула одну телепередачу, яку дивився мій чоловік. Щось типу про передбачення, які описані в творах письменників.
Часом вони правдивіші за передбачення ясновидців.
Зразу згадала "молодість", раніше я бавилась картами "Таро" і взагалі мене цікавило усе паранормальне. Не те, щоб до фанатизму... та передбачення майбутнього цікавило особливо.
Я ще з 1999 року вела особисті щоденники до того часу, поки не з'явився цей сайт. І замітила тенденцію, що як я опишу якісь майбутні події (те, як я думаю все може бути) стосовно себе, найближчого оточення... все здійснювалось на відсодків 80. Можливо справа в психології, адже знаючи людину можна розрахувати, як вона вчинить у тій чи іншій ситуації, а може й ні? Може кожне сказане, а тим більше написане слово має якусь силу. Тим більше були орисані події, які не завжди залежали від мене чи знайомих. Пам'ятаю, писала навіть якісь абсурдні речі, чисто, щоб перевірити чи буде. І знаєте, було. Досить часто писала "листи в майбутнє". Приміром в кінці року старого описувала свої надії, сподівання, думки на Новий рік. І відкривала рівно за рік, тоді коли вже зовсім забула, що писала і про кого.
Часто, коли складна ситуація в країні і світі, починають по ТВ цитувати Вангу, Біблію, Шевченка. І що цікаво, слова які цитують, можна трактувати по різному. А трактують їх проектуїчи саме на ці події. І все підходить.
Так от про містику. А ви вірите у всякі там передбачення, ворожіння, віщі сни і всіляке таке? Чи думаєте все співпадіння? Може справа у подачі інформації? Адже одну і ту ж інфу можна спийняти порізному.