Після того, як пролунав стартовий забіг, на мене, як і на 150 інших учасників, чекало три кола по 7 км. Я розмістився на початку біля Ігоря і разом ми пробігли десь кілометра два. Після того, як мій Runkeeper сказав, що одну милю я пробігаю за 9:48 хвилину, я вирішив трішки пришвидшити темп і вийти на свій звичний темп 7 хвилин на милю. Серед інших моїх помилок, було два найсерйозніших, як я вважаю. Підхід до забігу, як до звичайного шосейного: так, тут і пагорби, і дистанція, і сніг, але пробігти треба було добре, як і усі попередні. Я біг "Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run" і вона мені легко вдалась, тому і вирішив, що й тут має бути не тяжко. Тут все те саме, ну і що, що більша дистанція. Друга помилка – я не повністю усвідомлював важкість та свою підготовку, до цієї дистанції. Точніше усвідомлював, але було вже досить пізно. Перших 6 миль я гарно ішов, подолавши їх за 1:02 години, що досить не погано. На 8 милі чудовий біг закінчився: 9 миля за 15 хвилин, так і  продовжувалось до кінця забігу. Ще кінці першого кола я випив стаканчик чаю, в кінці другого вже підкріпився чаєм, бананом і лимоном. Як і в першому моєму півмарафоні, не могло обійтись без проблем з ногами, тому цього разу все пройшло вже по підготованому сценарію. Проблеми почали проявлятись на 9 милі, а на 10 м’язи вище коліна ніби говорили, що більше бігти не хочуть. Через деякий час стало краще, та оскільки даний забіг йшов шляхом мого першого , я вирішив, що зараз ціль стоїть просто пробігти, а не покращувати результат. На третьому колі мені допомогли волонтери з чаєм, коли всі сили були вичерпані. Маршрут мав два невеличких асфальтованих участка, що як на першому, так і на другому колі виявились доречними. Частина маршруту що залишилась, проходила стежками лісу по підйомах та спусках. В кінці кола бігунів чекав сюрприз, точніше підйом. На перших двох колах він долався досить легко, а от на третьому я на нього карапкався, при чому лише тому, що скоро фініш.