хочу сюда!
 

Тетяна

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-57 лет

Заметки с меткой «мрії»

для всіх, хто цього чекає!


Скоро на всех рашистских каналах...............после непродолжительной болезни, в резульате ............врачи были бессильны.............никто из глав госсударств не выразил..........отметили феерверками в Киеве, Тбилиси, странах Балтии, США, Канаде, Великобритании. ......




Блог провінційного Растамана. Безсоння

Дивно як багато різної хуйні в голові не дає нормально спати. Про нормальний здоровий сон, я забув ще на початку лютого, а можливо і раніше. Так само як вітер на дворі, в моїй голові вихором літають спогади, якісь втрачені надії, нові надії, мрії, успішно пройобані шанси покращити якість свого життя. Про те як люди легко придають справжню дружбу, яка бере свій початок ще з початкових класів. Багато думок і спогадів про Унівєр, одногрупників і однокласників. Вони вже багато чого досягли, добра половина вже сімейна, має малечу і я щиро радий за них! Ловлю себе на думці, що хотів би повернутися на п'ять років назад, на перший курс, але з теперішнім досвідом, тоді б я зробив все по інакшому. А ще здорово заважають спати Наполеонівські плани, які дуже швидко спалахують і так само швидко зникають. Схоже що прийдеться скористатися якимись препаратами для сну, щоб нарешті виспатися.
Частково втратив сон і через одну прекрасну дівчину, з якою познайомився завдяки цьому пабліку. Спілкування з нею і думки про неї, здорово рятують мене від депресії. Ти питалася в мене як я борюся з депресією, ну ось, тепер ти знаєш))) Завдяки їй, я знову почав мріяти... Дуже боюся стати для неї нудним і не цікавим, реально боюся втратити її - хоча це лише мережа... Завжди дивувався як люди можуть щось відчувати до людини, з якою ніколи в реалі не спілкувалися і бачили лише на фото, тепер здається розумію. Про те все ж гадаю що це не правильно. Чекаю весни, чекаю тепла, чекаю поки розтануть сніги і я зможу приїхати в місто мого раннього дитинства... В її місто... Реальність це це мережа, там все по інакшому! Звичайно що вона мені може не сподобатися, не відповідати тому образу який склався в моїй уяві. Про те мене більше хвилює її реакція, і що буде тоді, коли я їй все розповім. Happy End буває лише в вигаданих історіях. А поки залишаю все як є, все таки на даний час вона рятує мене від депресії.
Це була ще одна грань моєї свідомості, це був Провінційний Растаман. Живіть а не існуйте і посміхайтесь - це всіх дратує)))

Мрійте акуратно ;)

Мрійте акуратно - бо мрії мають властивість збуватись)))) йолки-палки ж lol

тепер в мене є маленька червона машина .... в однокласниках ... як подарунок look unsmile




мої мрії

У 2010-му році моєю головною мрією була відпустка в тихій Чехії. У 2011-му провести тиждень на Азовському морі. А тепер - зібрати до кінця місяця потрібну суму на оплату комунальних платежів.

Евро 2012...мрії здійснюються!


Рівно місяць тому ми зробили крок до здійснення мрії мого брата Влада.
Саме 8 червня було відкриття Евро 2012.
Саме цього дня ми їхали до Львову не знаючи чого чекати, але сподіваючись на найкраще.
Приводом нашої поїздки була довгоочікувана перемога у конкурсі від Макдональдс "Супроводжуй футболістів на поле Евро 2012", де Влад Ефімов, футболіст ФК Полісся Житомир 2001, мав супроводжувати футболістів у матчі Німеччина-Португалія
Чесно кажучи, навіть не сподівались на такий високий рівень організації конкурсу. 
Сівши в потяг ми відразу відчули, що по переду буде багато нового та цікавого. З нами в одному купе їхало два чоловіка з Америки, з якими ми дуже весело спілкувалися на українсько - англійський мові. З першої хвилини нашої зустрічі я тільки й чула "Роналдо-Роналдо", але не відразу зрозуміла, що ж вони мають на увазі. Згодом, розговорившись, виявилось що вони помітили у Влада схожість з К. Роналдо, та називали його українським Роналдо) Приємна несподіванка для нас, адже Роналдо це улюблений футболіст Влада і саме його він мріяв побачити та вивести на поле. Розповівши з якою метою ми їдемо до Львову американці були приємно здивовані та відразу дістали фотоапарати і почали з нами фотографуватися)
До Львову ми приїхали о 6-40 і нас вже чекав на пероні наш організатор Артур. Він взяв наші речі та відвіз до готелю та заселив нас до номеру.
Проживали ми у готелі "НТОН". Умови там дуже хороші, обслуговування та харчування потягне і на "5 зірок"! 

 Крім того протягом всього часу перебування у Львові до дітей ставилися як до vip-персон, приділяли багато уваги. Нам виділили окремий автобус, а також супровід міліції, яка супроводжувала дітей протягом дня.
 
Окрім українських дітей були і діти з Німеччини та Португалії. Якщо з німцями українці не змогли знайти спільної мови, то з португальськими хлопчиками дуже потоваришували! 

Після зборів у Макдональдсі, де діти отримали подарунки, їх відвезли на стадіон "Львів-Арена", де вони мали репетирувати вечірні події!
А в цей час батьки та близькі дітей мали можливість оцінити визначні місця Львову разом з екскурсоводом. Атмосфера була дивовижна! Німці та португальці весь час співали, раділи, а зустрічаючи українців вигукували "Україна-Україна". Це було так приємно спостерігати. Але не зважаючи на це всі чекали вечора...
І ось залишалось буквально декілька хвилин до початку...кожен чекав виходу діточок, адже це така відповідальність та честь! Мрія збулась!
Влад, який так живе футболом, змалечку захоплюється Роналдо, і чимось навіть схожий на нього, нарешті побачив свого кумира! У підтрибунному приміщенні перед виходом на поле Влад протягнув руку до Кріштіана, і тей з посмішкою на вустах потис її! Здається це така дрібниця, але ж зовсім нещодавно про це могли тільки мріяти!

На поле Влад йшов разом з 21 номером збірної Португалії, разом з Перейрою! Емоції не передати словами! Дитина була переповнена радістю! 


В ході гри ми підтримували збірну Португалії. Але всеж перемогу одержали німці.

Після матчу дітей відвезли до Макдональдсу де вручили подарунки м'яч, медалі, 2 форми, і найнеобхідніше для Влада...сороконожки Предатори)
Наступного дня нам та португаляцям влаштували екскурсію до львівської шоколадної майстерні, де діти готували шоколад.

Після цього Влад довго прощався з португальськими дітьми, адже за цей час вони справді подружились навіть не зважаючи на мовний бар'єр.


Дякуємо Макдональдсу за те, що вони здійснюють дитячі мрії!
Дякуємо кожному, хто голосував за Влада у конкурсі, а це 4000 чоловік!

Бажання

Не знавши ласки сильних рук, 
Ні поцілунків ніжних, щирих,
Ані гірких кохання мук,
Ні слів солодких, тошно-милих.

Жила, радівши усьому навколо,
думки у муть цю не впускала.
Допоки не постала гола
Перед життям, яке обрала.

У день злощасний теплий і ясний
На очі впало яблуко пізнання.
Яке в раю було таким невчасним,
Що надало початок всім людським стражданням.

І захотілось їй легкій і безтурботній
Пізнати що таке оте "КОХАНЯ",
Замазатися в каламуті тій болотній.
Усе в ім'я цікавості пізнання.

Уже проходить рік і другий, третій...
Від безтурботності немає і сліда.
Живе вона на іншій на якійсь планеті,
Картаючи себе за пізнання плода.

Від серця залишився лиш великий шрам,
Який від всіх вона ховає віртуозно.
Та це усе лиш зовнішній обман, 
Коли пізнаєш ближче, від неї дме морозом.

Усю себе вона віддасть тому, 
Хто обіцяє лиш її любити.
Та знов самотня повертається додому,
Увесь цей бруд брехні із себе змити.

Вона шукає істинне кохання,
Не розуміючи ні краю, ні межі.
І, мов мисливець, йде на полювання.
Не відрізняє вже реальність й міражі.

Сама уже, як загнана тварина:
на ту ж приманку попадається весь час.
І повз такої не пройде жоден хлопчина, 
Що пророкує їй черговий ляпас.


У ній не залишилось більше сили
Надія на кохання вже погасла остаточно.
І всі оті, що по одному разу "лиш її ЛЮБИЛИ",
Навідувалися у сни її жахливі мовчки.

Та в ніч одну відчула вона щастя.
Не знала точно, що за відчуття, 
В новому сні вона зустріла чудо-гостя.
Коханого, що дарував нове життя...


Зрештую, знайшла вона чого шукала, 
Не завжаючи на все навколо...
Прокинутися сили їй не стало.
Вже не розкаже вона про це нікому...


Термінал. Ще один депресивний "Термінал".

З останнього "Терміналу" минуло досить багато часу, ну що ж, вітаю Вас в своїй душі, бо "ніде я не буваю на стільки щирий, як під час цього ефіру"- Сергій Ткачук.

Я давно писав свій Термінал, ще десь на весні, сам дивуюся чому, адже в той період різних подій і переживань в мене було достатньо. Можливо я поясню це тим, що давно не чув оригіналу  Терміналу, це авторська передача Сергія Ткачука, яка виходить на радіо "Луцьк". Нажаль, одного прекрасного дня, радіо "Луцьк" перестало транслюватися в моїх забитих і забутих краях.

Мій теперішній стан важко описати словами... Все що я хотів, все про що мріяв, цього нема. І плани на майбутнє я вже давно не будую, все одно ніхто не підтримує мене, навіть люди в яких схожа ситуація. Я не знаю що робити далі, як жити.  Коли я поступив в університет, я думав що нарешті поживу як людина, думав що з,являться  друзі, дівчина, знайомство з потрібними людьми для втілення мрії. Я ж свого роди таки ахуєнчик! Але і я до того ще й "везучий" що капець! Ну загалом ні друзів, ні дівчини, не знайомств! Такі люди як я, суспільству нах.. не потрібні. А якщо брати прошарок дівчат мого віку, то й поготів! Навчання не дало того чого я хотів, правда дало диплом, але до диплома не додається адекватне сприйняття суспільством. І я якогось милого поступив на магістра, хоча зараз розумію що це дарма викинуті 9 тисяч, а все дякуючи євро 2012! Кажуть що студенські роки, це найкращі роки... Йопт... То яке в мене життя далі буде? Осінь... Я люблю осінь! Про те осінню, а особливо зимою, загострюється бажання мати кохану людину, бути комусь потрібним і навпаки, щоб хтось зігрівав холодними вечорами... Напевно  через брак спілкування з протилежною статтю, я вже чотири роки не можу забути одну дівчину, немає на кого переключитися. Насправді вона дуже хороша, впевненна і самодостатня, вона 100% була б зі мною аби я був нормальний, або суспільство ставилось нормально до таких як я! Жаль що вона не дізналася який я насправді...

Це був Термінал. Живіть, а не існуйте!

Чергові фантазії Жириновського:Україна буде в імперії?

   Украина войдет в союзное государство с Россией. Все вернутся в семью народов Российской империи и СССР ( ??? ), об этом заявил вице-спикер Госдумы РФ Владимир Жириновский в интервью «Новому региону».

«Украина с Молдавией войдут не только в общее таможенное пространство, но даже в союзное государство Россия-Белоруссия. В перспективе создание нового союзного государства из тех же пятнадцати республик. Только мы предлагаем систему федеральных округов. Вот восемь есть, девятый – столичный будет в этом году. Десятый – белорусский, минский. В перспективе туда войдет Прибалтика. Одиннадцатый – Киевский, двенадцатый – Одесский вместе с Молдавией, тринадцатый – Южносибирский, северный Казахстан, четырнадцатый – Ташкентский, среднеазиатский и пятнадцатый – прикаспийский, Азербайджан. Все! Все вернулись обратно, в семью народов Российской империи и Советского Союза», – сказал Жириновский.

По мнению лидера ЛДПР, Евросоюз теряет свою привлекательность и движется к закату( ??? ).

«Сегодня Восточная Европа с удовольствием бы вернулась обратно (???- цікаво,вони самі про *своє палке бажання* знають - автор блогу ). Никто из них не выиграл, вступив в Евросоюз, в НАТО, в Шенгенскую зону, ВТО.Никто не выиграл, все проиграли(??? чим він вимірював здобутки, стаканами? - автор блогу ).Нормально себя чувствует только три страны:Германия, Франция и Британия. Все остальные проиграли, и Евросоюз рухнет( ??? ). Германия первая выйдет из него. И из НАТО она выйдет и из Шенгена и зоны евро. Поэтому будущее у Евросоюза тусклое и все, кто в него стремятся, уже опоздали», – утверждает Жириновский.

Как сообщал Главред ранее, Владимир Жириновский уже заявлял, что в будущем Украина сама захочет присоединиться к Таможенному союзу России, а Беларусь войдет в состав РФ как девятый Минский федеральный округ.

Це я (-:

давно мріяв про велосипед, нарешті мрії здійснюються (-:

Термінал. Час не лікує!

Давненько я вже не випускав в світ свій "Термінал". В Терміналі, я викладую свої думки, відчуття, переживання. Це ніби мій щоденник, в який я вписую миті свого життя.

Я відкрию вам одну таємницю: час не лікує! Лікують нові події в нашому житті, нові знайомства, нові відчуття, нові мрії та захоплення. А час? Час не лікує, час просто проходить повз і нічого не змінюється, лише спідометер життя намотує роки-кілометри.
Мене дратують ті люди, котрі говорять що потрібно йти до своєї мети не зважаючи ні на що! А, ще кажуть що зуби потрібно стискуватиfingal Добитися своєї мети можна коли є підтримка, коли хтось реально буде радіти твоєму прогресу, коли хтось може допомогти! Про те коли все не так як треба, коли всі проти і навіть рідні, зуби стискувати не раджу! В стоматології ціни зараз космічні!
Так само і в відносинах! Я понад усе в світі хотів бути з нею, я справді робив все що в моїх силах! Та коли ти не такий як всі, всі твої старання та спроби нікому не потрібні!
А ще мене дратує коли кажуть що "Все буде добре"! Кажуть і не уточнюють коли те "добре" настане! Ну не можна так людей дразнити!!!
Хотів на останок написати  якусь мудру фразу, якоїсь відомої людини, але нічого в голову не приходить. Тому закінчу словами одного радіо-ведучого, в якого я так безсоромно вкрав назву для свого блогу.

ЖИВІТЬ, А НЕ ІСНУЙТЕ!