хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «трагедія»

Смертельний рейс

Ще вчора вони були з-поміж нас…

І по житті з своїм народом крокували.

Та рідну землю бачили в останній раз,

Коли у рейс смертельний вирушали.

 

Із найріднішими прощались у цей день,

Щоби ніколи вже назад не повернутись.

Невтішним горем для батьків і для дітей

Польоту цьому треба було обернутись.

 

Вже швидко їх смертельний час проб’є…

Вони ж безпечно у літак сідають.

Вони іще живуть… І в кожному надія є…

Та в небі ангели уже на них чекають.

 

Тільки серця  бездушні і пусті

В цей день не обливаються сльозою.

Це попередження страшне для нас усіх,

А не трагедія окремого народу.

 

 Спасіння вже нема…Вогонь, жахливий крик…

А в небесах вже реквієм лунає.

Нехай Господь воскреслий прийме їх усіх.

А на землі нехай їм буде вічна пам'ять.rose

Такі ось "брати-слов'яни"



Трагедія в Азовському морі зі зумисним вбивством українських рибалок російськими прикордонниками вжахнула кожну нормальну людину. Як можна так по-звірячому повестися з простими рибалками? Ми що з Росією в стані перманентної війни в стилі Індії та Пакістану? Такі брати, що готові повбивати за найменшу провину? Аби хоч найменший повід, якась зачіпка і вже: розстрільна команда до роботи...
Одразу допускаю, що наші рибалки могли щось там порушити і займатись промислом не там і не так. Ну то що? Як порушили - нехай відповідають. Є  чітка процедура боротьби з нелегальним промислом: судно зупиняють, доглядають, відбуксирують до певного порту і там виясняють всі обставини порушень та стягнень включно до конфіскації плавзасобу. Нормальна мирна процедура. Але ж тут зовсім інше! Це все виглядало наче по законам воєнного стану, коли за мародерство розстрілювали на місці без суду і слідства. І це жахає! Жахає!
Якщо рибалки вчинили порушення і навіть намагалися втекти - все одно за таке не вбивають! А якби й утекли? Що? Непоправна втрата для Росії? Країна б цього не витримала? Або російських прикордонників за цей недогляд всіх репресували?
Моя думка така: азовські рибалки звикли вважати все довкола своїм, що відповідає дійсності. І чхати їм на якісь там кордони, а рибу ловлять там, де вона ловиться! Зрозуміло, що робили вони це не разі і не два. Можливо і втікали успішно, що дратувало російських прикордонників. Однак щоб так підло вчиняти таку жорстоку розправу - приводу немає. Не наркоту переправляли, не зброю чи нелегалів - рибу ловили, що вижити якось. Вижити! Не забавлятись рибалки припливли - невже це тяжка провина?
Чітко і ясно видно, що російські прикордонники свідомо вирішили провчити "этих наглых хохлов, чтоб другим неповадно было". Тому, коли вони наздогнали баркас азовських рибалок і примусили зупинитись погрозами застосувати бойову зброю "на враження" - то росіяни роблять легко, особливо проти безбройних. Українське судно зупинилось, а російский військовий катер - ні, не зупинився! Я на сто відсотків певен, що цей надшвидкісний катер на повному бойовому ходу пройшов впритул до баркасу рибалок і легко його перекинув потужною хвилею, яку підіймав. Хоча по кількості жертв виглядає, що катер просто протаранив баркас, бо всі рибалки добрі плавці, якщо при свідомості...  Зрозуміло, що рибалки до цього були абсолютно не готові: вони й близько не йняли віри, що по них справді будуть стріляти або топити! Рибалки були захоплені зненацька, тому і наслідки такі трагічні.
Висловлюю щире співчуття всім рідним, односельцям і побратимам по рибальському промислу. Скільки небезпек у цієї професії, але щоб так загинути... - дуже вражає трагізмом ця подія. І більше нічого додати, окрім одного: дивіться і думайте, люди українські, яких "щирих братів" ми маємо поряд: такі "брати-слов'яни" страшніші за всякого ворога.

Богдан Гордасевич
м. Львів

В селе Безыменном (Новоазовский район, Донецкая область) рыбным промыслом занимается, считай, каждый второй житель. Вот только рыбы у берегов Азовского моря на украинской территории почти не осталось - только тюлька да бычок. А у российских берегов косяками ходит тарань и пеленгас. Вот и повадились наши баркасы заходить на территорию сопредельного государства. Российские пограничники на тихоходных катерах не могли угнаться за легкими, оснащенными мощными "Ямахами" лодками рыбаков. Все изменилось лет пять назад, когда береговая служба РФ получила на вооружение катера "Мустанг", которые развивают скорость до 75 км в час и запросто могут догнать рыбацкие лодки, пишет Комсомольская правда в Украине.
"В последнее время наши стали чаще попадаться, - признается на условиях анонимности житель села Безыменное. - Но все равно мы у них под Ейском сети ставим. Вариантов нет. Уйти от "Мустангов" можно одним способом - хитрым маневром. Катера теряют скорость на поворотах, а наши пластиковые лодки нет. Есть такие лихачи, которые идут на катер в лобовую, в последний момент уворачиваясь в сторону. Пока "погранец" развернется, лодки уже и след простыл.
Не исключено, что случившаяся трагедия проходила по подобному сценарию, вот только закончилась роковым столкновением. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская пограничный катер РФ преследовал украинскую лодку, произошло столкновение и рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти. Он находится в реанимации Ейской районной больницы, пишет Сегодня. В ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков - Дмитрия Дорогана и Юрия Бойко, поиск еще двух находившихся на баркасе человек продолжается.
Один из рыбаков, погибших при столкновении с катером российских пограничников, Дмитрий Дороган сам ставил на ноги 15-летнюю дочь Настю. "У них очень хорошая, дружная семья. Девочка на отлично учится в школе. У Дмитрия осталась также пожилая мать. Мы очень переживаем за нее, не знаем, как она переживет эту трагедию", - рассказала  жительница села Безыменное Елена. По ее словам, Дороган был очень опытным рыбаком, а другой возможности заработать денег не было. "Работы у нас нет, а семью кормить надо", - рассказывает Елена.
Тем временем украинские и российские пограничники разбираются вместе, кто прав, кто виноват. "Пока мы установили, что у рыбаков было разрешение на выход в море. Моряки обязаны согласовать свои действия с нами, если планируют выход дальше, чем за две мили от границы", - объяснил пресс-офицер Донецкого погранотряда Эдуард Никитенко.
http://smi.liga.net/actual/2013-07-19/10170224-kak_rossiyskie_pogranichniki_razdavili_lodku_s_ukraintsami.htm

У новоазовских рыбаков, лодку которых протаранил пограничный катер, дома остались жены и дети
18.07.2013 16:29
Как стало известно «Родному Приазовью», у жителей села Новоазовского района, лодку которых в территориальных водах России протаранил пограничный катер, на побережье остались жены и дети.
Так у 25-летнего Сергея Ерохина и 23 летнего Евгения Дудника – молодые жены. Сыновьям-близнецам Сергея – по два года, а дочери Евгения – чуть более года.
У 45-летнего безыменца Юрия Бойко в этом году в первый класс местной школы пойдет его дочь, а 37-летний Дмитрий Дараган сам воспитывает дочь-десятиклассницу. У 49-летнего Александра Федоровича – двое взрослых детей.
Как мы уже сообщали, согласно сообщению Государственной пограничной службы, трагедия случилась 17 июля  около 18.00 в Азовском море в районе российского поселка Воронцовка. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская во время преследования и маневрирования произошло столкновение пограничного катера Российской Федерации с украинским маломерным судном. В результате инцидента рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти.18 июля, около 5.30 утра, в ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков, поиск еще двух человек, которые находились на баркасе, продолжается.
Спасенным мужчиной является житель Безыменного Новоазовского района Александр Федорович.
Российские пограничники подтвердили факт происшествия. К поиску рыбаков кроме пограничного катера дополнительно были задействованы 2 катера МЧС России.
Государственная пограничная служба Украины предложила российской стороне провести специальную встречу в районе происшествия для выяснения всех обстоятельств инцидента и в дальнейшем провести совместное расследование ситуации, при которой затонул украинский б

Янукович поручил Кабмину разобраться с трагедией в Азовском море
18.07.2013 15:29
Президент Украины Виктор Янукович поручил Правительству обеспечить поиск украинцев, пострадавших в этом происшествии, произошедшем в Азовском море вчера вечером, сообщает пресс-служба главы государства.
«Кабинет Министров Украины должен принять комплексные меры для предотвращения подобных трагедий в будущем, а компетентные органы — провести всестороннее, полное и объективное расследование указанного события», — отмечается в поручении В. Януковича.
Напоминаем, что согласно  сообщению Государственной пограничной службы, трагедия случилась 17 июля  около 18.00 в Азовском море в районе российского поселка Воронцовка. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская во время преследования и маневрирования произошло столкновение пограничного катера Российской Федерации с украинским маломерным судном. В результате инцидента рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти.18 июля, около 5.30 утра, в ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков, поиск еще двух человек, которые находились на баркасе, продолжается.
Спасенным мужчиной является житель Безыменного Новоазовского района Александр Федорович.
Российские пограничники подтвердили факт происшествия. К поиску рыбаков кроме пограничного катера дополнительно были задействованы 2 катера МЧС России.
Государственная пограничная служба Украины предложила российской стороне провести специальную встречу в районе происшествия для выяснения всех обстоятельств инцидента и в дальнейшем провести совместное расследование ситуации, при которой затонул украинский баркас с рыбаками.
В тот же день и.о. министра иностранных дел Украины Руслан Демченко вручил временному поверенному РФ в Украине Андрею Воробьеву ноту по поводу столкновения российского патрульного катера с украинским баркасом, из-за которого двое украинских рыбаков погибли, и еще двое пропали. Украинская сторона выразила обеспокоенность непропорциональностью примененных пограничниками РФ мер и потребовала провести полное и объективное расследование трагедии, сообщает пресс-служба Министерства иностранных дел Украины.
Украинская сторона потребовала у представителей Российской Федерации провести полное и объективное расследование происшествия. В МИДе предложили российской стороне привлечь к расследованию компетентные органы обеих стран. Также российскому государству предложили принять меры, чтобы не допустить повторения таких трагедий в будущем.
В свою очередь, представитель России выразил соболезнования по поводу инцидента, в котором погибли граждане Украины, и заверил, что российская сторона примет все меры для объективного расследования происшествия.
Он также пообещал, что Россия возьмет на себя лечение пострадавшего в столкновении рыбака, поиск двух людей, которые пропали во время столкновения и обеспечит возвращение в Украину тел двух утонувших рыбаков.
А в пресс-службе прокуратуры Донецкой области сообщили, что открыто уголовное производство по факту нарушения действующих правил на транспорте
Мариупольской прокуратурой по надзору за соблюдением законов в транспортной сфере сведения по данному факту  были внесены в Единый реестр досудебных расследований с предварительной квалификацией по ст. 291 (нарушение действующих на транспорте правил) УК Украины.
Расследование поручено проводить следственному отделу линейного отдела на станции Мариуполь УМВД Украины на Донецкой железной дороге. Цель пересечения границы и другие обстоятельства происшествия будут установлены в ходе досудебного расследования.
Ход расследования находится на контроле прокуратуры области.
 В свою очередь, российская сторона имеет свою точку зрения на происшествие. Как сообщает пресс-служба Черноморско-Азовского пограничного управления береговой охраны ФСБ России, российские пограничники, неся службу на пограничном сторожевом катере "Мангуст", обнаружили лодку в закрытом для плавания районе накануне вечером.
"После безрезультатных попыток связаться с нарушителями командир пограничного катера принял решения сблизиться на допустимое расстояние и осмотреть судно. Однако лодка дала ход и направилась в сторону побережья Украины", - говорится в сообщении.
Пограничники с целью остановки беглецов начали преследование, продолжая подавать звуковые и пиротехнические сигналы. "Пытаясь оторваться от российских силовиков, судно-нарушитель произвело опасный маневр - резко изменило курс в сторону преследователей, нарушив международные правила предупреждения столкновения судов в море. В результате чего лодка навалилась на борт пограничного катера и перевернулась", - сообщает пресс-служба погрануправления.
http://www.rp-ua.com/news_novo.php?id=6661


86%, 42 голоси

14%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вибухи в Домодєдово

В таких ситуаціях слід шукати як завжди того кому це вигідно і питання всі відпадають самі по собі. Ану я спробую логічно подумати, а ви скажіть де я помилився.

Так на літак чи на людей полював терорист ціль яка? Якщо на літак то шрапнель (металева начинка вибухівки для збільшення вражаючого ефекту) навіщо? Літак і в десять раз меншою кількістю вибухівки смертник би знищив в польоті та й сканери і перевірку не пройшов би з начинкою та таким зарядом, шансів 0, навіщо так необдумано лізти їм, адже терористи все добре розплановують наперед. Як вони не здогадались, що сканери з шрапнеллю їх не пропустять до літака, щось на них таких хитрих та підступних не схоже?

Якщо на людей полював терорист то в кінотеатрі чи на базарі, чи в метро в час пік в десять раз більше повбивав би, в метро й шрапнелі не потрібно, ударна хвиля (за рахунок перепаду тиску в закритому приміщенні) всіх покладе і вибухівки знову ж таки менше потрібно, і просто пакет залишити можна щоб вижити самому, знову щось не сходиться.

От коли потрібен міжнародний показовий інцидент з участю іноземців (яких в аеропорту багато) ось, що потрібно, щоб Обама міг гнівно кричати тероризм! І всі дружно списувати гроші і увагу людей на боротьбу з ним. В той же час фінансуючи діяльність яка підтримує владу краще чим полум'яні лозунги.

ФСБ знову прокололось як при навчальних підривах житлових будинків. Чому всі раптово та дружно про це забули? Подивіться фільм ФСБ підриває РФ, нічого це вам не нагадує?

Далеко ходити не потрібно та велосипед заново винаходити, відповідь як завжди на поверхні, слід тільки головою тверезо мислити, чого всім і бажаю, бо судячи з ситуації в Україні, бачу все важче і важче нам стає. Діють ті кому це потрібно, а ордени потім роздадуть. 

http://photo.i.ua/user/323465/217815/6054861/

Кишеньковий якийсь тероризм, вам так не здається?


88%, 22 голоси

0%, 0 голосів

4%, 1 голос

8%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Трагедія під Смоленськом

Зрозуміло що (технічно) в катастрофі під Смоленськом винні Московити, не готові вони були приймати той літак та використати його обладнання для виживання в подібних випадках тому що техніка у них відстала на десятки років, атим аеродромом вже напевно не користувались років 5, його відновлювати треба рік було для безпечного прийому літаків, а тут заявили їм літак президента сідатиме через пів години. Ну поговорили по засобах зв'язку як в анекдоті "давай давай ще трохи, а тепер вийди подивись що ти наробив", а потім упс... пі.. пі.. пі... А людський фактор як на поляках так і на московитах лежить "Не знали броду полізли в воду", це ж не аеродроми розвинених країн де літак автоматика і з мертвими пілотами посадить не те, що в тумані.Бардак теж повинен бути покараний, біда наших країн, що бардак безкарно залишається бардаком. Поляки вже покарані, а той хто давав дозвіл на посадку літака в такому тумані (ой високі ж чини), на такий аеродром повинні бути покарані, привчили людей тупому виконанню наказів з Москви, а статтю про "не виконання злочинного наказу" ще ніхто не відміняв.

Ні московитські чиновники, що давали добро на посадку не знали реального технічного стану аеродрому, ні видимості в тумані реальної що там стояв, однак по добрій традиції комуністичній наказ з верху спустили керівництву аеродрому. Там такий ж тепер уже злочинець (суд мав би доказати в нормальній країні) тремтячими руками дав команду вбивці диспетчеру (після суду звичайно) садити літак, той замість того щоб послати того на ... далеко почав розказувати анекдоти по засобах зв'язку щоб самописці передсмертно зафіксували його розумні зауваження що-до посадки, не там розказував, полякам не полегшало. От і результат " злетівши туди (в системний бардак) поляки шансів на виживання не мали і не придумали ще такої техніки здатної вижити в системному бардаку.

1. Жертви є?

2. Усі винні повинні бути покарані?

3. Хто віддав наказ про посадку, чи поляки проявили агресію і підступно напали на аеродром, де нота МЗС РФ ?

Ремарка на слушні зауваження коментаторів:

(а) Що вирішували поляки ? Якщо вони захотіли б сісти на червоній площі то сіли б? Зрозумійте багато чого могли поляки вирішувати в себе в літаку, вони були в чужій державі і ОСТАТОЧНЕ рішення само собою приймало керівництво РФ, хіба не так?

(б) Літак перевірений часом, і один з найбільш надійних, впала не модель літака, він не розвалився, трагедія сталась через ряд технічних нестиковок при посадці повітряного судна. Нестиковки були з боку московитів тому що просто у них не було технічних можливостей посадити літак в тій ситуації, технічні можливості сісти та обладнання було у польського президентського літака (не плутайте модель літака і обладнання на борту літака), але окрім ліхтарів та радіозв'язку аеродром не міг їм нічого запропонувати.1. Тому питання в тому чи могли поляки знати реальний стан справ на аеродромі?2. Хто дав добро з керівників країни на завідома трагічну посадку на такому аеродромі з сторони РФ?3. Чому ті фахівці які знали ситуацію на аеродромі знехтували життям людей?

Коментарі "cactus" http://www.focus.ua/foreign/165216/?r=2&s=date&p=1#comments&r=8&bs=rating&bp=1&c=comments

... полная подборка документов по катастрофе echo_msk_ru/blog/echomsk/741162-echo/Замечания поляков - по-польскиПри просмотре видео-реконструкции обратите внимание на голос диспетчера "идете по глиссаде", хотя траектория не была на глиссаде. Диспетчер вел самолет к катастрофе. А записи наземных навигационных радаров россиянами "утеряны". Какая досада...

Ось відповідь  http://glavred.info/archive/2011/06/29/180716-9.html


38%, 13 голосів

9%, 3 голоси

24%, 8 голосів

3%, 1 голос

24%, 8 голосів

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Скнилівська трагедія 27 липня 2002 року

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась  інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи  тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності  України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, отож при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на  бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.[ далі ]

97%, 34 голоси

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українським неукраїнцям присвячується...

Ти зрікся мови рідної. Тобі 
Твоя земля родити перестане, 
Зелена гілка в лузі на вербі 
Від доторку твого зів'яне! 

Ти зрікся мови рідної. Ганьба 
Тебе зустріне на шляху вузькому... 
Впаде на тебе, наче сніг, журба — 
Її не понесеш нікому! 

Ти зрікся мови рідної. Нема 
Тепер у тебе роду, ні народу. 
Чужинця шани ждатимеш дарма — 
В твій слід він кине сміх-погорду! 

Ти зрікся мови рідної... 



Минуло 12 років Скнилівської трагедії

Я добре пам'ятаю той літній день, коли я так само сидів вдома і щось писав, слухаючи радіо і за тим вважав цей день звичайним. А хтось задумав зробити його святковим і що з того вийшло - знаємо. До тепер чую рев реактивного літака, який чомусь дивно низько летів над містом. Ще й зараз звучить радіотрансляція, як ведучий оголошує про пряме включення прямо з летовища, аж тут кореспондент з жахом в голосі каже: - Продовжу потім! У нас тут літак впав!...



 Роблю передрук свого матеріалу з того часу, а за посиланням можна перечитати добірку преси за кілька років по темі:


http://spavedfront.io.ua/s78595/27_lipnya_2002_roku_vidbulas_sknilivska_tragediya


27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія

командування "накрутило" пілотів "пожахати бандьор" - от і пожахали... А перед тим в Одесі авіашоу пройшло чудово, бо ніхто нікого не страшив

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, тому при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...

Богдан Гордасевич


відео тут: http://spavedfront.io.ua/video8646


Руцкій тір((

Расстрел бандуристов в Харькове. Как это было

По всей Украине официально было объявлено, что кобзарей из всех областей приглашают в тогдашнюю столицу УССР г. Харьков на Всеукраинский кобзарский съезд. Все должны были появиться с бандурами, потому что кроме собственно съезда, будут, мол, творческие соревнования.
Кобзари, бандуристы, лирники приехали на конгресс с всей Украины, из маленьких забытых деревень. Несколько сотен присутствовало на конгрессе. Это живой музей, живая история Украины, все ее песни, ее музыка и поэзия. И вот почти всех их застрелили, почти все эти душещипательные певцы были убиты.
30 декабря 1930. Наступил день открытия съезда. Кобзари заполнили один из лучших харьковских театров. У каждого в руках инструмент, каждый одет в праздничную вышиванку.
Съезд открылся совместным исполнением Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Представьте, весь зал (а собрались мастера высшей пробы) вдохновенно поет! ..
Затем были поздравления от правительства Украины, доклады о состоянии кобзарства, пути дальнейшего его развития. Вот уже и вечер, можно было бы на сегодня закончить … Но кто-то удерживал всех. Какая-то тревога вползала в сердца делегатов. А тем временем
на всех выходах из зала появились молодые в гражданском, но с явно военной выправкой. Вскоре ряд за рядом начали поднимать делегатов и под строгим наблюдением выводить во двор, а там уже грузовики. Кобзарей, а это были в основном пожилые люди, плотно укладывали в машины и, прикрыв брезентом, куда-то везли. Никто ни на какие вопросы не отвечал.
Вереница машин неслась по ночным улицам Харькова в сторону железной дороги, к товарной станции. Там, в отдаленном тупике, уже стоял эшелон — десяток «телячьих» вагонов.
Уже через час все делегаты недавнего съезда были в вагонах. Зазвенели засовы, прозвучала команда, и поезд тронулся. И здесь, подчиняясь велению сердца, эшелон запел:

«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…»

Погрузив в эшелоны, их подвезли к окраинам ст. Казачья Лопань.
Поздно вечером кобзарей и лирников вывели из вагонов в лесополосу, где были заранее вырытые траншеи. Построив незрячих кобзарей в одну шеренгу, отряд особого отдела НКВД УССР начал расстрел … Когда все было закончено, тела расстрелянных забросали известью и присыпали землей. Музыкальные инструменты сожгли рядом …
В декабре 1933 на пленуме Всеукраинского комитета профсоюза работников искусств коммунистическая верхушка назвала украинские народные музыкальные инструменты «классово-враждебными».
Печатают только «разоблачительные» материалы о кобзарях. Например, такое: «Сомнительные бандуристы … под видом народного творчества протягивают старый националистический хлам» или «… надо принять самым решительным мер по искоренению кобзарского национализма». А тем временем музыкальные фабрики власти обязали даже не сотнями, а миллионами изготавливать «кудесницы-гармошки», «кудесницы-баяны» и «кудесницы-балалайки». К травле кобзарей подключают и украинских советских писателей — Юрий Смолич писал: «Кобза таит в себе полную опасности, потому что слишком крепко связана с националистическими элементами украинской культуры, с романтикой казацкой и Сечи Запорожской. Это прошлое кобзари старались непременно воскресить. На кобзу давит средневековый хлам кафтана и шаровар «.
Эта трагедия, как ее называют, «харьковская трагедия», нанесла непоправимый удар по украинскому кобзарству. Уже никогда больше не ходили и не ходят кобзари по селам Украины, не поют своих знаменитых дум и исторических песен, и сохранились их песни только благодаря нашим этнографам-профессионалам, которые с голоса кобзарей записали их тексты и музыку, и звучат они только со сцены в исполнении профессиональных певцов.

Источник: Людмила Решетова


Від себе: то в Харкові після цього ще є прихильники рашки???

Роковини Чорнобилю

Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Сімейні трагедії під час війни

В Фейсбуці натрапила на таку болючу тему. Багато кого така ситуація зараз торкнулась. unsmile

Ось розповідь з деякими коментарями....

У меня есть брат. Или был. Не знаю. 
Завтра ему 52. И он - сепаратист.
Когда мне было 5, он был моим кумиром и таскал меня с собой на свои свидания.
Когда мне было 15, он меня напрягал однообразием своих вопросов "Чем собираешься заниматься в жизни?"
Когда мне было 25, он был никем, потому что уже несколько лет на тот момент не разговаривал с мамой, заподозрив ее в соперничестве за наследство моей тетки (маминой старшей сестры).
Когда мне было 30, мама умерла. Мы с братом познакомились заново. Он был немножко наивный, до ужаса меркантильный, но такой родной.
Год назад он попросил у меня взаймы денег. У меня не было. Он расстроился. Мы долго не созванивались. У него сменился мобильный (я пыталась ему дозвониться зимой). Я не говорила с ним год.

Мой брат - пенсионер МВД. А еще он чемпион отраслевых соревнований по стрельбе. А еще он - экс-преподаватель военного дела в донецкой школе милиции. А еще он краматорчанин. И теперь его в городе нет. С тех пор, как туда вошла украинская армия. Уехал, ушел или убежал.

Я пытаюсь понять. Хочу ли я знать, есть брат или был. И да, хорошо, что мамы нет. (Катерина Городнича)

Коментарі:

Это грустно. Такое уже было, например, 17-й год... Грусть. И , знаете, очень плохо, что мамы нет... Она все могла исправить, мамы могут, они такие. Может и Вы сможете? Нет, не переубедить, склонить... нет-нет. Просто сможете остаться родным человеком тому, кто думает по-другому. Знаете, так важно остаться близкими даже думая и живя по-разному. А жизнь все расставит на свои места. ... Очень грустная история. Это не просто история, это наша трагедия...


У меня есть двоюродная сестра. Из Харьковской области. И всегда она была звездочкой для всех родственников. И ей скоро 52. Больше 30 лет назад она уехала в Донецк, и там осталась. Сначала она добродушно и с оптимизмом строила жизнь, семью, карьеру. Стала даже директором ПТУ. И все получалось. А недавно кувырком пошло все. Как у многих. Просто в Донецке это было более драматично. Потому что страна уходила от СССР к новой Украине. И уходила крайне неравномерно. В Донецке еще год назад совок был еще тот. И тут вдруг - бах - и резкий рывок целой страной, что-бы оторваться от российского затягивания в СССР. Она не стреляет из автомата и не кормит боевиков. Но она всеми душевными силами тянет ситуацию обратно, в долбанный СССР. Ключевой вопрос по телефону "Ну мы-же как-то жили. Зачем все менять"


Приблизительно также я потерял родину! Она была! 

И она была доброй, дружной, отзывчивой и очень красивой. Там я первый раз услышал украинскую песню. Там я в музыкальной школе на академ концерте играл "Реве та стогне Дніпр широкий". И она любила гостей и имела широкую украинскую душу. А потом пришёл карлик и отравил её. (
Она умерла. Она жива только в памяти. В настоящем она отравлена и мертва. И желает мне смерти. ( 
И я больше не хочу её навещать! Мою Камчатку! (((

А я во всех этих последних событиях, Родину нашла! Я уехала из Украины почти 20 лет назад в Америку. И никогда до последнего времени не чувствовала ничего по отношению к Украине. Да, два раза приезжала в гости, и вздыхала с облегчением когда приезжала назад.. Но сейчас, что-то во мне поломалось, и я поняла, что место где я родилась и прожила пол-жизни, мне дорого! Я горжусь родным Днепропетровском, я готова разорвать на куски каждого ватника! Мы открыли свой Второй Фронт и помогаем как можем... Как-то так

мой брат умер прошлым летом в Крыму, было 50, инсульт. Я всегда его очень любила.А теперь невестка говорит, был бы он жив - вы бы так переругались. На политической почве. и уже думаю, наверное, хорошо что он ушел, когда мы были в мире... Но вот в маме уверена. Она хотя и была русской, учителем русского языка в Крыму, но сепаратисткой бы точно не была.

Эта война смывает всё наносное, весь налет бытовой и обнажает истинную сущность человека, к сожалению у многих она гнилая с червоточиной

 
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна