«Показово, що коли почалася німецько-радянська війна, В. Черчилль, перебуваючи на нараді командного складу британських військ у Єгипті, заявив таке: «Я буду пильно стежити за політичними діями Гітлера в Україні. Якщо фюрер проголосить Україну незалежною, то західні союзники програють війну, якщо ні — Велика Британія переможе».  І це не були просто слова. Якби німці пішли на такий крок, вони б отримали в особі частини українського народу союзника. Зрештою, цей крок міг би стати початком ланцюгової реакції активізації національних рухів на теренах СРСР, що могло б стати серйозною загрозою для існування цієї держави. До речі, не треба мати ілюзій, ніби народи СРСР любили радянську владу. Реальні факти свідчать про інше. Зрештою, і росіяни не були в захваті від більшовизму

Однак гітлерівці трактували народи СРСР як унтерменшів, котрим відводилася роль рабів. А українські землі розглядалися ними як об’єкт німецької колонізації, де корінне населення підлягало винищенню. Тому проголошення бандерівським крилом ОУН 30 червня 1941 р. Української держави викликало репресії щодо оунівців з боку німецької окупаційної влади. За таких умовах українські націоналісти стали на шлях збройного опору, через що й виникла Українська Повстанська Армія.»

Повний текст>>>