Він ніхто. Але тільки він поручКоли так потрібний хтось.Він ніхто, але тільки він притулитьпо-материнськи теплоКоли боляче усвідомлюєш, що матері нема.Він ніхто, але лиш він міцне плече підставитьКоли усвідомлюєш з болем, що батька нема.І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.Коли важко нести - піднесе.Запитає що їла, що пила, і чи тепло.І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.Якщо ж відталятися - наздожене.Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими...

Читати далі...

На Аскольдовій могилі Український цвіт! П. ТичинаМені хочется кричати, але я не маю голосу,Хочу плакати, але не маю сліз.Я йду туди, де ти лежав і ледь дихав,Там увірвалось твое життя, друже.Звідки поцілили в тебе вони,Хто скерував ті кулі?Хіба так важливо?!Я вже знаю, як ти посміхаєшся,Пєш каву, їси чи спиш.Памятатиму як ти посміхаєшся,посміхаєшся одними лише очима.Я ходитиму там, де ти лежав,І думатиму замість тебе і буду жити.Буду цілувати дівчат і стояти в черзі до каси.Я запамятаю тебе...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ЭТО МОЙ МАЙ!!! Искрящаяся трава в лесу весеннем Лучезарная улыбка и радости полный вздох Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие Пусть не все гладко и не все отлично в жизни Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том. Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро... Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои Сырая тропа под ногами упругая и мягкая Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих Утреннее солнце любит меня...

Читати далі...

З побаченого напередодні Похнюплену багатоповерхівку Тендітними плечима підпираєш, За морок зачепившись поглядом. П’єш пиво з присмаком туману Та липкої мряки… Ліхтар підморгує , І вікна сито мружаться - чужі!.. Похнюплена багатоповерхівка, На тебе спершись, позіхає… Їм байдуже! &nbsp...

Читати далі...

Чекаю,Мрію,Страждаю.Марю,Жадаю,Кохаю.ЗлітаюУ думціДо неба.Падаю.ВідроджуюсьУ твоїхОбіймах.Вірю:ЩастяПрямуєДо могоПорогу.

Занурююсь у твої,незрозумілого кольору очі.Шукаючи у нихніжність,спіткаюсь об злість...Лечуна крилах фантазії -розбиваюсьоб скелі реальності.Навіщо стількитривалостіу наших незустрічах,і така швидкоплинністьу поглядах.Так нестерпно житина руїнахмрій.

[Приєднана картинка]Багрянцем вкриваються клени,Жовтим полум"ям займаються берези,У червоні шати увібрався дикий виноград,Міддю відливає вбрання дубів,Жовтогарячою строкатістю красується горобина,У сарі місячного кольору вдяглися тендітні тополі -Всі приготувалися до осінньго балу...Закружляють у танку, Захмеліють від жовтневих п’янощів, Поскидають своє чудове вбранняі заснуть... до весни...

Сумом оповилася земляВід реалій нашого буття,І застиг у сутінках журбиСенс життя.

Була мрія -Лише марево.Було щастя -Лише марево.Було кохання -Лише марево.Чи живемо?Чи маримо?

Що людське життя?...Лише миттєвість між минулим і майбутнім.Немов падаюча зоря - блиснуло і згасло...Не встиг навіть задумати бажання.