хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «котики»

Українська котяча армія.

Українська котяча армія. За що військові поставлять пам’ятники котам.

 На всіх українських блокпостах і укріпленнях фронту в Донецькій області є коти. Вгодовані і кохані. Ця киця воює зараз десь під Маріуполем.

1973819_10152486904658148_546046185922676543_o

«Киця воює» – це не метафора. Вони працюють психотерапевтами (або «ходячим щастям», як сказав один комбат), ловлять мишей і пацюків, яких в степових укріпленнях повно. Киці і коти чують вибухи раніше за людей. Вони пильнують на чужих і попереджують про небезпеку. Також коти – прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог казав мені, що по ставленню котів, він одразу розуміє, в якому стані перебуває військовий і чи не потрібна йому допомога.

Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли відходять, то проблема, кому віддати котів, стає одною з нагальних. «Віддам кота з блокпоста» в гарні руки – такими об’явами повні соціальні мережі та записники волонтерів. Ось пропозиція від нашого Віталіка.

10433791_1498852643711455_4053402303133689625_n

Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайве не гавкнули. Військові киці за визначенням зайвого шуму не піднімають.

А це окопна киця, яка ходить просто серед варти і БТРів десь там в Донецькому степі. Варто бачити, як радіють її приходу бійці.


Пише мій побратим по Євромайдану Харків Іван Кравченко «У нас котів багато. Двоє диких було (найбільші, десь по 8 кіло), інші ще кошенятка від 4 до 8 місяців. При цьому, де б ми не стояли- обов’язково коти придуть самі  Сіро-білий кіт сьогодні за 10 секунд до розриву під кровать шмигнув. Будемо тепер його барометром кликати.»

А це кіт з степів Луганщини

А це кіт з степів Луганщини

Волонтери, які їздять через захоплені території, кажуть, що на блокпостах терористів по дорозі зрідка зустрічаються дикі собаки і вони ніколи не бачили котів. І на це є причини. Страшні.

Я була на блокпості, куди кицьку довелося везти здалеку, бо навколо не вдалося знайти котів навіть на смітниках. Це була відбита від терористів територія. При її захопленні терористи використали котів, щоб зняти “растяжки” – дроти, закріплені між вибухівкою, через які мали перечіплятися люди і підриватися. Це не поодинокий випадок.

Для того, щоб змусити кота бігти, терористи поливали хвости котів скипидаром чи бензином і запускали в напрямку растяжек, щоб ті зривали вибухівку.  Для надійності до хвоста коту ще й прив’язують палку і теж підпалюють. Без підпалу це не працює, бо змусити кота кудись бігти мимо волі неможливо. Перебили таким чином всіх котів в окрузі.

Наше військо так себе не поводить. Наших військових така жорстокість вражає більше, ніж жорстокість до людей, бо люди все таки опиратися можуть, на відміну від тваринок. На моє питання, чи не менший це кошт вбити кота, ніж людина підірветься, мені один військовий відповів, що людина має вибір чи йти воювати, а підпалена тварина ні. В тому і різниця.

В обговоренні моїх фото знайомий зауважив, що такі історії «дегуманізують противника». Я проїхала всі фронти Донецької області, і зібрала достатньо свідчень, що наш ворог прекрасно справляється з завданням власної дегуманізації сам.

Практика використання тварин для розминування територій не нова для російської армії. Читайте, що такепротитанковий пес. Попереджаю, що це неприємне читання.

Моя знайома слушно зауважила:

Sonia Kagna «Тепер не може бути ніяких сумнівів, що Україна переможе, бо котячу армію неможливо подолати. Ви колись намагалися змусити вашу кицю робити те, що вона не хоче? Ну і як? Отож!»

Бойові машини української армії називають кицьками та котами. Мені розповідали, що один бойовий кіт сам вліз в БТР і їздить тепер з бійцями на патрулювання.

10359518_660874264031185_8086565815507340582_n

Наталія Зубар

Фото мої та друзів.

10815633_1557952117750770_110292876_n

Звичайно, як великий котофіл я не міг це не закопипастити.

Джерело

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЬ, А ЇХ АВТОРИ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН!

Ще анек для балансу і піду :)

Кошка заходит в кафе, заказывает кофе и пирожное. Официант стоит с открытым ртом. Кошка:
-- Что?
-- Эээ... вы кошка!
-- Да.
-- Вы разговариваете!
-- Какая новость. Вы принесете мой заказ или нет?
-- Ооо, простите, пожалуйста, конечно, принесу. Я просто никогда раньше не видел...
-- А я тут раньше и не бывала. Я ищу работу, была на собеседовании, решила вот выпить кофе.
Официант возвращается с заказом, видит кошку, строчащую что-то на клавиатуре ноутбука.
-- Ваш кофе. Эээ... я тут подумал... Вы ведь ищете работу, да? Просто мой дядя -- директор цирка, и он с удовольствием взял бы вас на отличную зарплату!
-- Цирк? -- говорит кошка. -- Это где арена, купол, оркестр?
-- Да!
-- Клоуны, акробаты, слоны?
-- Да!
-- Сахарная вата, попкорн, леденцы на палочке?
-- Да-да-да!
-- Звучит заманчиво! А на хрена им программист?


Пара миттєвостей з життя племінного самця (додано свіжі відео)

Мені зараз уже два роки, я - дорослий кіт Річард. Мої декілька цивільних дружин виховують наших тридцять з хвостом кошенят. В перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.
Світлина від Тетяни Косяченко.

Ось я маленький хлопчик, мені два місяці, я з братиком ловлю лапкою якусь мотузку... 
Їду автобусом "Херсон-Дніпро" в коробці з-під цукерок. Без води, без харчів, без туалету. Постійно плачу. У відповідь чую крики пасажирів. Нарешті зупинка. Роздратований голос водія комусь гукає: "Давайте сто гривень і забирайте свого звіра". Звір, виявляється, це я! 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Мене, нарешті, забрали. У маленький вентиляційний отвір, турботливо продовбаний в коробці,  бачу дівчинку, років 12. Вона мене заспокоює, але чомусь не бере на руки. Проявляю ініціативу. Головою пробиваю дірочку, роблю з неї велику дірку, і вибираюся з полону до половини. Дівчинка здивована моєю сміливістю, вона сміється, бере мене на руки і дивується, що я такий великий у два з половиною місяці. Що ж вона хотіла, я - Невський Маскарадний Кіт! П'ю водичку, як людина, з чашки. Засинаю на руках у своєї рятівниці.
Світлина від Тетяни Косяченко.
Я поважно ходжу по квартирі. Виявляється, тут уже живе доросла кішка, і вона дозволяє мені посмоктати її сосочки замість пустушки. Виявляється, мене купили і всі чекали, всі люблять. Це приємно. Я роблю, що хочу: гойдаюсь на шторах, ганяю по квартирі, по всіх вікнах та килимах, і дозволяю дівчинці, її мамі та бабусі брати мене на руки і сюсюкати. Вони такі смішні! Алеж приємно! Я радий. 
Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.
Ну що я вам скажу. Пройшло два роки. Моя платонічна любов - це бабуся. Я не відходжу від неї ні на крок - хто ж мене ще так погладить, поговорить тет а тет, пригостить смаколиком... 
Моя сексі - Бастилія. Як розумна дружина, вона іноді дозволяє мені спілкуватися з іншими кішечками, бо знає, що вона, Бася,- головна. Та зараз Бася знову вагітна, а більше нікого не трапляється... Сумно... 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Тоді, в таких перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу, на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.









Для тих, хто не бачить відео https://video.i.ua/user/4959475/75765/476825/ https://video.i.ua/user/4959475/75765/476824/

Страницы жизни - 48 лет тому назад

Посмотрите ролик  KAMCHATKA _Ostrova В этом году (2016) исполнилось 48 лет этой съемке. Мне тогда было 30.  https://www.youtube.com/watch?v=ekMG0VpKz1Q

В фильме использован фрагмент песни. Полный текст приведен ниже.

"ОСТРОВА"

Плывут острова в безбрежной дали,

Будто в пустыне сиротки.

Одни, как громадные корабли,

Другие, как малые лодки.

 

Сквозь шум прибоя и ветра свист

Слышу я чаек крик:

"Они – не сироты, море – их мать,

А отец – материк!"

 

Дети есть дети. Нежная мать

Легкой волной их погладит

И одеяло тумана пришлет,

Буйные ветры отвадит.

 

Но если волны берут разгон,

Знать есть причина сердиться,

Мать бьет острова ладошками волн,

А материк бранится.

 

Волны смывали слезы ручьев,

Бури над вами кружили,

Сколько на скалах извилин мозгов

И трещин морщин отложили!

 

В них – ваша мудрость и доброта,

Все видят ваши зеницы:

И как рождаются облака,

И как умирают птицы.

 

Счастье не поровну роздано нам,

Солнце не поровну светит,

Бродят бездомные по островам

Люди, туманы и ветер.

 

А я не брожу, но лишь гляну в окно –

Что-то в груди замирает,

А в синей дали опять островок,

Словно корабль, проплывает.

 

В синей дали опять островок

Мимо меня

проплывает...

                                                  1968

Емоцій вам. Пухнастих.

В нас знову кошенятка))) Невської маскарадної породи. Вже ходять на лоточок, їдять м'ясце - сире та варене з кашкою. Іноді ссуть мамку. Виростають великими - самці до 10 кг, самиці - до 7-8. Інтелект дорослої особини сягає інтелекту людської дворічної дитини. 

Оці два хлопці, що нижче - ще не заброньовані. Кого зацікавили - стукайте в приват. 


Білявчик - виросте виваженим та спокійним, увесь такий правильний.


Темноносик - зухвале створіння, буде важити не менше десяти кіло, схожий на свого діда по матері - чемпіона Одеси.

І ще: отакий кардіган, як на модельці, можу сплести для вас. Швидко і не дорого. 

Добра всім)

12%, 3 голоси

4%, 1 голос

24%, 6 голосів

4%, 1 голос

4%, 1 голос

12%, 3 голоси

40%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Це було минулим літом, в середині января ))

         Случилось это в такую же новогоднюю ночь, как сегодня, года полтора назад…
       Сидів я в теплій хатці, дивився у вікно і згадував свою буремну молодість.


       Спочатку я був малим бешкетним кошеням. Вже не згадаю з яких причин, але чомусь я недолюблював рулони туалетного паперу. Головне, що простий сірий папірчик мене не цікавив, а от той благородний, м"якенький і біленький мене просто бісив і я не міг пройти мимо і не потріпати його.



      А ще в молодості я був безстрашний. Мені навіть море було по коліна. Сніг скажете ви? Так сніг це та ж вода, а для мене така купа снігу це і є море cat    



     Взимку я зустрів сусіда, ми з ним добре товаришували. Як бачите з мого погляду, в цьому дуеті я був заводилою.


      Коли настала весна, я відчув потяг природи і став ходити до сусідніх дівчат.



       І от знову настала зима, як і рока півтора назад, а може й більше, я вже не дуже орієнтуюсь своєю котячою пам"яттю. Вирішив я згадати молодість і побігти прогулятись


       Але поглянувши, що там твориться я передумав 


        і вирішив, що краще як в таку ж новорічну ніч, як півтора роки назад помурчу під теплою ковдрочкою 



і помрію про ту білу кралечку, яку бачив місяць тому, коли пробігав сусіднім перевулком



Новорічного настрою! elka  Хай мрії збуваються! cat 
       

Заметка о ....

Я конечно мог бы написать заметку про то какой старый хобит чудак на букву "мэ"
И хотел предложить ему по своей сердечной широте и доброте стартап:



Но... в виду его тонкой душевной конституции и непереносимости всех и вся,  не предложил.



Поэтому конечно же будут котики и енотики.

Вот например кошечки:



А вот еноты редкой породы:




44%, 14 голосів

38%, 12 голосів

19%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сьогодні всесвітній день кішки!

Друзі, поздоровляю усіх котофілів та їх чотирилапих друзів з всесвітнім днем кішки!




Сьогодні свято в кошенят, сьогодні будуть танці....

Верните 8!


Верните котику 8 жизней! 
Всего делов-то – придумать прикольную подпись к картинке. 
Интроверты могут сделать это мысленно. 
Экстраверты – в разумных пределах темперамента и фантазии.
Котик почуе кожного! cat  





Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
13
попередня
наступна