В 1984 году Международная конфедерация левшей в знак протеста против "праворуко" устроенного мира провозгласила день 13 августа Международным днем левши.

В Америке движение в защиту леворуких людей появилось около 50-ти лет назад. Как-то раз оно, например, добилось восстановления на работе полицейского - левши, уволенного за отказ носить кобуру справа.

Левши составляют от трех до 10 процентов человечества. В молодом возрасте их больше, в зрелом и пожилом меньше: среди 20-летних - 13 процентов, среди 80-летних - менее одного процента.

Американский генетик Амар Клар изучал три поколения левшей - 100 супружеских пар, которые все были левшами, а также их детей и внуков. Определяя, кто левша, а кто правша, он основывался на 10 различных критериях, а не только на том, пишет человек правой или левой рукой.

Доктор Клар пришел к выводу, что правизна или левизна предопределены еще во чреве матери наличием особого гена. Те, у кого есть такой ген, - правши, для остальных вероятность быть правшой или левшой - 50 на 50. Это объясняет, почему один из однояйцевых близнецов оказывается иногда правшой, а другой - левшой, несмотря на полную идентичность генетического набора.

Известные Левши:

Цезарь и Наполеон, Александр Македонский и Карл Великий, Черчилль и Жанна д"Арк, Бисмарк и Фидель Кастро.

Среди американских президентов - Билл Клинтон, Джордж Буш-старший и Джеральд Форд.

Леонардо да Винчи, Микеланджело, Роден, Пикассо, Рубенс, Дюрер, Андерсен, Паганини, Моцарт, Кафка, Ницше, Рахманинов, Аристотель, Уэллс, Чарли Чаплин, Альберт Эйнштейн, Исаак Ньютон и многие другие.

Источник информации  интернет газета Корреспондент

Поздравляем всех Левшей! 

Начало здесь: http://blog.i.ua/community/1286/294980/, продолжение здесь - http://blog.i.ua/community/1286/294992/ Инопланетяне верят, что насилию когда-нибудь придет конец... если миролюбивые люди активно проявят свою позицию в форме молитвы или целенаправленных действий. Ну а до той поры Инопланетяне будут оставаться верными избранному земному пути, оказывая нуждающимся помощь и поддержку в повседневных жизненных ситуациях. Но, в глубине души, они будут очень тосковать по той мирной жизни, с которой они были так хорошо знакомы на своих далеких планетах.  Инопланетяне, уже немного научившиеся справляться с земными проблемами, говорят, что им стало теперь намного легче устанавливать связь с другими представителями их а. Они без особого труда находят «своих», благодаря ярко выраженным внешним особенностям. Кроме того, мы не ошибемся, если отправимся на поиски Инопланетян к берегу моря или океана. Каждый из тех, кто участвовал в опросе, сказал, что необходимым условием жизни здесь, на Земле, должен быть дом у воды, лучше всего — у моря. Очень многие из моих знакомых, увлекающихся дайнингом, являются Инопланетянами, ищущими под водой убежища от сложностей внешнего мира. Мэри Кэй рассказывает об этой связи с водой и другими Инопланетянами: «Я поняла, что для достижения внутреннего равновесия должна жить у воды. Когда я чувствую силу и мощь водного пространства, слышу шум волн, я как будто заряжаю свои внутренние батареи»: Ну и конечно, Инопланетяне часто посещают занятия групп, увлекающихся научной фантастикой и изучающих НЛО. Вот еще несколько комментариев от Инопланетян: Линда. «Хочу сказать другим Инопланетянам, что нет ничего страшного в том, что вы чувствуете, будто гостите на Земле... потому что это так и есть. Просто примите этот факт. Вы пришли сюда для того, чтобы выполнить специальную миссию — помочь этой планете обрести мир и покой. Вы сами сделали этот выбор, стремясь исцелить Землю». Скотт. «Найдите тех, кто разделяет ваши згляды, и грустно улыбайтесь, глядя на безумие, творящееся вокруг вас. Учите терпимости, толерантности и особенно — любви, поскольку это самое главное. И помните — вы здесь временно!»

Жизненная миссия Инопланетян

Инопланетяне с удовольствием справляются с самыми различными задачами, им не нужно выбирать какую-то единственную сферу деятельности для того, чтобы выполнить свою миссию. Напротив, они могут одновременно двигаться в нескольких направлениях, например имея множество хобби. Инопланетяне — прекрасные мастера рэйки, энергетические целители, массажисты, хиропрактики и физиотерапевты. Они с удовольствием занимаются исследованиями, всем, что связано с техникой и технологиями, а также работой, непосредственно связанной с оказанием помощи. Но им необходимо верить в цели той компании, в которой они трудятся, иначе будут чувствовать себя несчастными. Инопланетяне очень добрые, трудолюбивые и квалифицированные, хоть и кажется порой, что они какие-то холодные и отстраненные. Они намного успешнее выступают в роли непосредственных исполнителей, так как чаще всего предпочитают оставаться «в тени».

Советы и предложения Инопланетянам

— Помните, что все добрые дела важны, даже те, что на первый взгляд кажутся незначительными.

Как любой Инопланетянин, вы, вероятно, озабочены будущим Земли и сомневаетесь, достаточно ли весом ваш вклад в ее спасение. Вы будете чувствовать себя намного спокойнее, постоянно помня, что тысячи, казалось бы малых, проявлений доброты являются чрезвычайно важными для достижения мира на этой планете.

— Ищите других Инопланетян. Вам необходимо общаться с себе подобными.

Если поставить перед собой цель — найти единомышленников, то очень скоро они появятся в вашей жизни. Вы можете познакомиться с Инопланетянами, например, разместив объявления на страничках Интернета, во время общения в чатах или посещая мероприятия, посвященные теме жизни на других планетах.

 — Осознайте и примите свою уникальность. Ваши природные таланты приносят землянам огромную пользу. Ваши стандарты красоты базируются больше на том, что внутри, а не снаружи, в отличие от канонов большинства людей. Ваши приоритеты — достижение целей, а не установление взаимоотношений. Поэтому, прошу вас, Инопланетяне, уважайте свою неповторимость, не отступайте от принципов, не растеряйте своих способностей, пытаясь подстроиться под остальных.

 Продолжаю цитировать книгу Дорин Верче *Земные Ангелы*. В книге приведены основные архитипы личностей людей, которые во многом объясняют поведение людей и их жизнь в социуме. Автор обладает даром ясновиденья, мастер глубинных практик, целитель и психолог. Книга интересная и легка в прочтении. Начало здесь -  Ангелы - часть первая - http://blog.i.ua/community/1286/199943/ часть вторая - http://blog.i.ua/community/1286/199944/ Продолжение - Элементали - http://blog.i.ua/community/1286/208198/ В голливудских фильмах и фантастических книгах инопланетные пришельцы почему-то изображаются в виде злобных и ужасных поджигателей войны. Но на самом деле именно мы видимся жителям других миров настолько агрессивными, что принимают людской облик и приходят, дабы предотвратить наше массовое самоуничтожение. Мы называем этих великодушных помощников Инопланетянами. Поблагодарите Бога за то, что они есть. Инопланетяне являются на Землю из физических и нефизических галактик для того, чтобы сеять доброе там, где в нем есть особая необходимость. Их любовь помогает уменьшить то количество гнева, стресса и ярости, которое может привести нас к ядерной катастрофе. Если наша Земля будет разрушена, многие галактики ощутят негативные последствия этого катаклизма. Предназначение Инопланетян состоит именно в том, чтобы любой ценой предотвратить ядерную войну. Главный способ осуществления этой благородной миссии проявление доброты и благородства по отношению к окружающим, и тогда срабатывает «эффект домино».

 Что бы ни происходило в их жизни, Инопланетяне готовы действовать во благо другим, со спокойной и умиротворенной улыбкой на лице. Те, кому они помогают, почти не замечают их, ведь Инопланетяне служат добру не для того, чтобы получить похвалу или признание. Это прежде всего необходимо им самим, они так «запрограммированы». И совершенно не беспокоятся по поводу того, что люди так редко их благодарят.

 Инопланетяне всегда оказываются именно там, где их помощь наиболее необходима. Они могу быть кассирами в гастрономе, почтовыми клерками, банковскими служащими, менеджерами по работе с клиентами. Они скромны и застенчивы, поэтому обычно предпочитают находиться «за кулисами». Их миссия не требует публичности, какраз наоборот, Инопланетяне тайные благодетели, которые не хотят «бросаться в глаза», предпочитая быть неприметными.

Среди людей они чувствуют себя неловко, неуютно, поскольку весьма неопытны в плане социального общения. Нередко и само общество отвергает Инопланетян, и многие из тех, кто участвовал в опросе для написания этой книги, рассказывали о том, как их жестоко дразнили в детстве, а иногда даже и в более зрелом возрасте.

Именно это часто становится для них причиной столь сильной тоски по родным планетам, где им было хорошо и уютно и где они знали правила поведения в обществе. Инопланетянка Линда вспоминает: «Когда я была подростком, я часто сидела у себя во дворе и молилась о том, чтобы появилась летающая тарелка и - забрала меня отсюда «домой»

Подобные вещи говорит и Инопланетянин Скотт: «Если воспользоваться метафорой, то я все время живу «на чемоданах» и готов отправиться «домой». Я бы предпочел стать духовным проводником. Я помню, как жил на другой планете до того, как пришел сюда, и меня попросили принять участие в тех драматических событиях, что происходят здесь, на Земле».

У Инопланетян часто бывают яркие внешние черты, которые сильно отличают их от остальных. Большинство мужчин-Инопланетян высокие и худые, а женщины — обычно маленького роста, некоторые из них стройные, другие — полненькие. Как правило, тела, как и сама жизнь Инопланетян, не соответствуют привычным земным средним параметрам, хотя, конечно, бывают исключения. Их лица часто бывают худыми и удлиненными, особенно при соответствующем телосложении — у высоких и стройных людей. У Инопланетян маленького роста — лица более округлой формы. Похоже, что на их внешность накладывает отпечаток та планета, откуда они родом.   У Инопланетян - необыкновенные глаза — экзотического цвета или нетрадиционной формы. Нередко разрез глаз у представителей этой группы напоминает полумесяц, перевернутый рожками вниз. Цвет — серый, зеленый или темно-карий, и похоже, что эти глаза светятся изнутри, как будто за ними спрятаны яркие лампочки. У некоторых вокруг зрачка виден золотой ободок.

(продолжение следует) скачать книгу можно ЗДЕСЬ

Схоже, що Україна увійшла в смугу цілковитої темряви. Така ситуація закономірно виникає напередодні стрибкоподібного переходу системи до якісно нового стану розвитку. Як показав Рене Генон, “перехід від одного циклу до іншого може відбуватися лише у повній темноті”. В езотеричній традиції цей короткотривалий період переходу представлявся символізмом вмирання пшеничного зерна напередодні його проростання і позначався чорним. Християнські містики називали цей закономірний етап терміном “чорна ніч душі”.

Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв’язок між цим Всесвітом і наступним

Френк Герберт

Що ж таке важливе має відбутися в Україні у цій тотальній темряві напередодні цивілізаційного перетворення? Перш за все — зміна свідомості. Феномен зміни свідомості грецькою мовою позначається терміном “метанойя”, якому відповідає українське “покаяння”.

Про методику виходу на вищий рівень свідомості вже розповідалося в “Переході-IV” у статті “Технологія перенародження” (№1-2000). Все починається з процедури “іспиту совісті”, під час якої людина усвідомлює свою божественну сутність і високу гідність вільної мислячої істоти, створеної за образом Божим. Адже одні вимоги до тварини, яка керується напівавтоматичними рефлексами, і зовсім інші — до людини, якою керує духовна сутність, що моє божественну іскру. Без такого пізнання свого вищого призначення людина не може побачити свої гріхи, отже не може й відчути за них жаль і здійснити повноцінний акт зміни свідомості.

Подібна ситуація з перетворенням народного організму. Для здійснення покаяння і переходу до вищого рівня мислення народ має зрозуміти своє призначення в Божих руках, адже гріховним буде все, що не відповідає такому призначенню. Відповідальність народу і його обов’язки перед Богом визначаються кількістю і якістю отриманих від Нього талантів. Так які ж таланти дано українцям і як ними вірно скористатися, щоб виконати своє призначення?

(.....)

1. Батьківщина Гіперборейської традиції

Перші проторунічні написи відносяться до палеоліту і датуються 17—16 тис. до н. е. Це руноподібні символи, написані на кістках мамонта, знайдених на Межиріцькій стоянці в Україні (Канівський район), знаки, вирізьблені на кам’яних брилах у тому чи іншому регіоні Західної Європи, чи “сонячні колеса”, вирізані з кістки і виявлені на Сунгирській стоянці неподалік Володимира у Росії. Безсумнівно, що ці найперші знаки, написані людською рукою чи вирізані з кістки або дерева, мали сакрально-магічний характер. Імовірно, поступово ці символи, одержувані в одкровеннях чи іншими шляхами, збиралися і накопичувалися, піддавалися класифікації і змінам.

Приблизно з середини 6 тис. до н. е. у Європі відбулося небачене доти піднесення культури , яке супроводжувалося могутнім розвитком ремесел і мистецтв, у тому числі — і мистецтв магічних. Від того часу до нас дійшли глиняні фігурки божеств, чудова кераміка, залишки святилищ, храмів і поселень. Кераміка цієї культури, виявлена на території Східної і Центральної Європи, багата на магічні зображення, чимало яких, імовірно, слід вважати прямими попередниками як рунічного алфавіту, так і неалфавітних європейських магічних символів.

Чи не найдавніші рунічні символи зафіксовані у гротах святилища Кам’яна Могила (Запоріжчина, по?близу Мелітополя). Їхні зо?браження, у т. ч. протошумерські письмена, сусідять із верхньопалеолітичними зображеннями мамонтів і бізонів, ви?ко?наними в районі 16—14 тис. до н.е.

Найдавніші протописемні знаки Кам’я?ної Могили шумеролог Анатолій Кифішин відносить до 12—10 тис. до н. е., а найпізніші — до 3 тис. до н.е.

“Поки немає інших джерел, Кам’яну Могилу апріорі можна вважати найдавнішим архівом найдавнішого у світі письма" (Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная Могила: Опыт дешифровки протошумерского архива XII—IIIтыс. до н. э. Том I. — Київ: Аратта, 2001. — 872 с., с. 558.)

Згаданий культурний і технологічний вибух у Європі супроводжувався раптовою появою високих знань невідомого походження, для позначення яких вжива?ється термін Гіперборейська (Примордіальна, тобто первинна) традиція. Ініційований цими “неземними” знаннями цивілізаційний стрибок відбувся відразу ж після подій, викликаних затопленням прісноводного Понтій?ського озера солоними середземноморськими водами у 55 ст. до н. е. і перетворенням його на сучасне Чорне (Руське) море. Частина людності, яка врятувалася від вод Великого потопу і відійшла на північ (територія сучасної України, стародавня назва — Гіперборея), заснувала нову цивілізацію, відому нині як Трипільська або Арійська.

Після адаптації до нових природнокліматичних умов і демографічного вибуху арій?ські (індоєвропейські) народи розселилися по всій Євразії, розносячи з собою вищу культуру і вищі знання.

Підтвердженням раптової появи після 55 ст. до н. е. справді  високих знань є те, що принаймні з 5000 р. до н. е. почали масово будувати мегалітичні споруди (від megas — великий, lithos — камінь), що тягнуться від Закав?каззя через Північне Надчорномор’я до Мальти і Бри?танських островів. Здебільшого це були астрономічні обсерваторії. Їхні творці володіли на диво глибокими знаннями  в  астрономії, математиці, геології та архітектурі. Мегалітичні обсерваторії будувалися так, щоб чітко фіксувати головні астрономічні події річного календаря — дні весняного і осіннього рівнодення та дні літнього і зимового сонцестояння.

Особливе місце серед арійсь?ких об?сер?вато?рій посідає Стоун?гендж (Stonehenge, Південна Англія), споруджений близько 2800 р. до н. На думку відомого астронома Фреда Хойла, який ретельно дослідив цю обсер?ва?торію, творці Стоунгенджа знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. Комп’ютерні моделювання у 1998 році показали, що цей мегаліт є не лише сонячним і місячним календарем, але й точною моделлю Сонячної системи у поперечному розрізі.Фактично, 7 тисяч років тому арії володіли знаннями, до яких лише добирається сучасна наука. Найпоширеніша легенда приписує створення Стоунгенджа чарівнику Мерлину — наставнику короля бриттів-кельтів Артура (Яр-тура).(Арійські титули кшатріїв Яр-тур і Буй-тур зафіксовані в “Слові о полку Ігоревім” (“І рече йому Буй Тур Всеволод...”, “Яр Туре Всеволоде!”...), а також у давньошумерській літературі (напр., в пісні “Коли я, володарка, сяяла в небесах’’). — Див.: “Арійський стандарт” // Перехід-IV, 2(4)-2000, розділ 6.2. Література і віра сумерів.) Англійський поет Томас Уортор у 18 ст. писав у присвяченні Стоунгенджу:

“О давній пам’ятник! Зі Скіфських берегів

Чи не Мерлином ти сюди перенесний?”

Річ у тім, що легенди приписують Мерлину походження зі скіфських племен, які мешкали поблизу Дніпровських порогів. (Турскова Т., с. 27.) Це підтверджують “англійські історики і археологи, які, вивчаючи руїни старо?давнього храму Стоунгендж, дійшли висновку, що будівництво було здійснене стародавніми пришельцями на Британські острови, які проникли сюди через Нормандію з берегів Дніпра. Додамо, що саме з середини 6 тис. до н. е. в Європі фіксується виникнення нової цілісної світоглядної моделі. Її раптове виникнення саме в цей період і відначально високий інтелектуальний рівень доводить у своїх працях авторитетний археолог, історик і культуролог Микола Чмихов: “У протонеоліті виникла космічна модель і почалася космічна стадія мислення, утворилося те, що можна назвати сформованим світоглядом" (Чмихов Микола Олександрович. Давня культура: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1994. — 288 с., с. 167.) Усе більше фактичних даних навертає до висновку, що раптова поява на нашій планеті “неземних знань” була спричинена втіленням божественної особис?тості — Сина Божого, боголюдини. Він відомий під багатьма іменами: Рама, Ной, Їма, Зіасудра, Гопл, Аполлон, Гермес Трісмегіст, Мітра, Дажбог, Дгда, Луг, Один та багато інших. Його раптове, потужне і надзвичайно яскраве вторгнення в життя тодішнього людства привело до започаткування нового відліку часу “від сотворення світу” (тобто створення нової цивілізації) у 5508 р. до н. е.( Літочислення від 5508 року до н. е. офіційно проіснувало в Україні до 1721 року, доки не було скасоване Петром Першим.) — так само як наступне пришестя Сина Божого 2 тисячоліття тому в особі боголюдини Ісуса Христа привело до започаткування нової ери — “від Різдва Христового”. Ініційований Рамою на території Північного Надчорномор’я цивіліза?цій?но-расовий перехід зберігся у індоєвропейських народів в їхній колективній пам’яті, яка впевнено виводить Гіперборейську традицію (систему високих знань невідомого походження) саме з Праукраїни: “Існують достовірні свідчення про те, що Примордіальна Традиція нинішнього циклу прийшла з гіперборейських  регіонів”.

2. Космічні годинники Гіпербореї

Після зміщення літосфери у середині 7 тис. до н. е. на тери?торії Європи почалося різке потепління. Європа швидко звільнялася від льодовиків, а на місці вчорашньої тундри почали рости високостовбурні дерев. Так само різке потепління в Малій Азії, яка перед тим протягом кількох тисячоліть мала найрозвиненіше прото?земле?робство (як кажуть археологи, “ускладнене збираль?ництво”), призвело до руйнування екологічної ніші на її території і екологічної катастрофи. Наприклад, відомо, що у 7 тис. до н. е. своє місто покинули європеоїди Яригону (Єрихону), що в Палестині. Потоки біженців рушили на Північ, на території з помірнішим кліматом. У кінці 7-го тис. до н. е. археологами зафіксовані  переселення з Малої Азії і Балкан у Північне Надчорномор’я. Найкраще простежено переселення з малоазійського Чатал-уюка, що об?рунтовано комплексом даних лінгвістики (відповідність написів святилища Чатал-уюка нижньодніпров?ському святилищу Кам’яна Могила), археології (знахідки Чатал-уюкського посуду біля Кам’яної Могили), антропології (залишки людей східносередземноморського типу в могильниках дніпровського Надпоріжжя), зоології (кістки найдавніших домашніх тварин близькосхідних типів на поселеннях від Дністра до ріки Молочної, на якій стоїть Кам’яна Могила. У 55 ст. до нової ери частина людності Північного Надчорномор’я пішла на Північ на території, топографічно вищі Бореї, і заснувала там цивілізацію Гіпербореї (від гіпер — вище) — всесвітньо відому Трипільську цивілізацію. Перші археологічні знахідки, залишені трипільцями, датуються 54 ст. до н. е. Духовно-інтелектуальну основу нової цивілізації, головним центром якої, судячи з усього, була Київщина, становило вчення Рами.  Ці “святі землі” знаходилися на деякій віддалі від тодішньої трипільської “технологічної периферії” (нинішні Одещина, Молдова, Прикарпаття і Волинь), де саме з 5400 р. до н. е. зафіксована найвища господарська активність. Віддаленість духовних центрів від “господарської метушні” є універсальним принципом — для спілкування з Богом люди завжди йшли у пустелі, печери, ліси — туди, де спокій і тиша. (.......) Приблизно у 50 ст. до н. е. відбулась адаптація “нових людей” до природно-кліматичних умов лісистої Гіпербореї (пра-України). У процесі формування нової цивілізації виплавилася нова спільнота, відома як Арійська раса (інші назви — індоєвропейська або індоарійська). Антропологічно вона вже була достатньо однорідною, хоч у ній ще протягом багатьох століть були присутні неасимільовані залишки середземно?морських прибульців. Одне з найдавніших арійських поселень нещодавно виявлене на острові Хортиця (Запоріжжя). Як твердить Олег Тубольцев — керівник експедиції “Нова археологічна школа”, “ця пам’ятка доводить, що вже уIV тис. до н. е. у нас тут існували племена зі шнуровою керамікою, що їх пов’язують зі стародавніми аріями. А потім уже звідси вони перекочували до Індії і вже там стали відомі письмово як арії". Виникнення нової раси (як продукту адаптації спільноти до нових умов життя) завжди супроводжується демографічним вибухом і розселенням на нові території. Свідченням розселення аріїв, які відбувалися багатьма хвилями протягом на?ступ?них тисячоліть, є згадані на початку статті мегалітичні споруди, зокрема, обсер?ваторії, споруджені на території від Кавказу до Ірландії починаючи з 5000 р. до н. е. Головною особливістю давніх обсерваторій була їхня здатність точно визначати дні весняного і осіннього рівнодення та літнього і зимового сонцестояння. Наприклад, курган Нью-Грендж (4 тис. до н. е.) в Ірландії  має тунель довжиною 17 м, який закінчується поховальною камерою (такі найдавніші астрономічні конструкції називаються дольменами). Світло в камеру потрапляє лише один раз на рік — протягом 17 хвилин у день зимового сонцестояння".

— Але чому давніх аріїв так цікавили дні сонцестояння та рівнодення?

Передусім з практичних міркувань. Система знань Гіпербо?рейської традиції, генератором яких став заснований Рамою в районі 5508 р. до н. е. духовний центр у Києві, включала ретельно розроб?лений календар. Він охоплював і релігійні свята, і порядок сільсько?гос?подарських робіт, і сезонні особливості харчування, і збирання лікарських трав, і купання людей у водоймах, і багато іншого. Переселяючись на нові території, арії несли із собою цей Гіпербо?рей?ський календар. Але для того, щоб він запрацював на новій тери?торії, його потрібно було “прив’язати” до ритміки Сонячної системи.

Найзручнішими точками такої “прив’язки” були сонцестояння та рівнодення, тому саме на них і орієнтували обсерваторії, — подібно як нині ми наводимо свої годинники за радіосигналами точного часу. Наявність різноманітних конструкцій обсерваторій говорить про те, що вони будувалися за різними “кресленнями”, але за одним принципом. Із цього випливає, що арійські жерці добре знали астрономію і досить невимушено втілювали свої знання у кам’яні космічні годинники.

Обсерваторії будувалися фундаментально, на тисячоліття. І навіть тоді, коли високі астрономічні знання були частково або повністю втрачені, запущений мудрими предками космічний годинник справно працював, допомагаючи десяткам поколінь нащадків організувати їхнє життя і, що не менш важливо, пам’ятати про свої расово-етнічно-цивілізаційні корені.

Скоріше за все, первинний Гіперборейський календар був створений саме у Києві. Відповідно, він був пристосований для широти Києва (50 град. півн. широти, 30 град. 20 мін. схід. довготи). Саме тому найголовніші пере?селення аріїв, які супро?воджу?валися побудовою обсерваторій, відбувалися у вузькому широтному коридорі. Так, головна західна мегалітична обсерваторія — Стоунгендж (координати: 51 град. 17 мін. півн. широти, 1 град. 50 мін. зах. довготи) — знаходиться на широті Києва. Так само, як і сучасник Стоунгенджа — головна східна арійська обсерваторія Аркаїм на Південному Уралі (28 ст. до н. е.) , координати якої — 52 град. 30 мін. півн. широти, 60 град. схід. довготи.   І Стоунгендж, і Аркаїм однаково віддалені від Києва як центру арійської цивілізації, — приблизно на 30 градусів довготи. В основу планування Стоунгенджа і Аркаїма покладена та ж сама астрономічна модель. У вчених немає сумнівів, що Аркаїм було побудовано аріями — вихідцями з Північного Надчорномор’я. Більш докладно в оригіналі статті - >>> Згадай себе <<<

Прадавня мудрість твердить: «Якщо бажаєш щось зрозуміти — пізнай, як
воно виникло».
Таємниця походження дуже часто захована в іменах, тому
таке велике значення має етимологія — наука про первинні, істинні
значення слів. Відповідно імена народів можуть багато розповісти про
їхнє походження.

СУПЕРЕТНОС ГАЛЛІВ (КЕЛЬТІВ) народився на території Правобережної
України у 12 ст. до н. е. За свідченням видатного англійського історика
й етнографа Д. С. Прічарда, кельти-галли мали скіфське походження і
були вихідцями з нинішньої Галичини (Prichard J. S. Eastern origin of
the Celtic nation. — London, 1857. Див. також: Каныгин Ю. Вехи
священной истории. — К.: 1999. — С. 155—176)що переконливо підтверджено
сучасними археологічними знахідками. (Першу знахідку чисто кельтського
походження (майстерню кельтського гончара з великою кількістю
інвентаря) було знайдено ще в 1962 році в районі села Бовшів, що
знаходиться в 32 км північніше Івано-Франківська, в 11 км від древнього
Галича.)

Достеменно з’ясовано, що вони населяли територію від Прип’яті до
Чорного моря, від Малої Азії до Іспанії. (Геннадий Казакевич. Кельты в
Украине. — http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/268/24100/)

До початку 1 тисячоліття до н. е. галли оволоділи майже всією Європою.
Їх характерною особливістю були високий зріст, біла шкіра, розвинені
м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинена музично-пісенна
культура, уважне ставлення до свого зовнішнього вигляду, культ краси.
(Пауэлл Теренс. Кельты. Воины и маги / Пер. с англ. — М.: ЗАО
«Центрполиграф», 2004. — С. 69—71.)

Гіневра, король Артур та  Мерлін:


Улюбленою зброєю галлів була сокира, якою вони досконало володіли.
Сокира широко використовувалася і як холодна бойова зброя, і як
томагавк, і як ритуальна зброя, і як господарський інструмент.

 Сокиру
ще називають «кельтом» — від українського «колоти», «розколювати», звідси — «колун».

Вірогідно, саме з цієї причини гальських воїнів, а з ними і всіх галлів
стали називати кельтами. Віртуозне володіння сокирою-кельтом донині
збереглося на прабатьківщині кельтів-галлів — у карпатському регіоні
Україні. Серед іншого, у кожній гуцульській родині є ритуальна сокира — топірець (бартка, кельт), який ще донедавна був обов’язковим атрибутом дорослого чоловіка.

Чи не найяскравішим підтвердженням карпатського походження кельтів є
їхні народні танці. Погляньте, наприклад, на танці ірландських кельтів
— ті ж самі рухи з притисненими до тіла прямими руками, що імітують
швидке спускання з гори, ті ж самі музичні інструменти (коза-«волинка»,
дримба), що й у наших гуцулів.
До речі, слово «гоцул» , що означає «галасливий» , «непосидючий» , є етимологічно близьким до слова «галл» ; близькими до «гоцул» є також слова «гоцак» — танок зі стрибками — і «гучати» — звучати, шуміти, гудіти.

Етнонім «галли» походить від «галас-голос-логос», що позначає як голосистість, так і знання
Ці
поняття є тісно пов’язаними, оскільки рівень мовлення, вищим проявом
якого є пісенність, відбиває рівень мислення. Співучий народ називав
себе галами за ознаками, які суттєво відрізняли його від інших народів
— «голос» (співучість, милозвучність мовлення) і «логос»
(мудрість, знання, інформація). Не випадково символом французьких галів
був півень — «птах, що піє». Від кореня *гал-*гол (голос) походять:

Психолог Клод Арно более двадцати лет занимается изучением тайн причинно-следственных связей между событиями.

У меня собраны тысячи фактов, когда люди подвергались неведомым
преследованиям не только со стороны обстоятельств и ситуаций, но и
чисел, имен, фамилий, дат, говорит профессор.

Например,
австралийская акушерка по фамилии Триплетт, что в переводе означает
«тройной», родилась третьего марта, живет в доме номер три на третьем
этаже. Миссис Триплетт была трижды замужем и родила троих детей. Мало
того, в позапрошлом году она в третий раз приняла тройню.

А вот
в американском штате Луизиана троих мужчин приговорили к смертной казни
за зверское убийство с целью ограбления Клайва Доррита, проживавшего на
улице Стилроуд-плейс. Во время следствия выяснилось, что убийцы носили
фамилии Стил, Роуд и Плейс

Взрыв двух пассажирских поездов в
Индии повлекл за собой двести двадцать человеческих жертв. Окурок,
выброшенный за окно одним из пассажиров, упал около проходящего вдоль
дороги трубопровода именно в том месте, где произошла утечка газа. Но
самым необычным оказалось то, что взлетевшие на воздух поезда,
следовавшие по маршрутам Мадрас Дели и Дели Мадрас, имели одинаковые
номера. По мнению специалистов, вероятность подобного совпадения
сводится к нулю

В 1992 году французский художник Рене Шарбонно
по заказу мэрии Руана написал картину «Жанна д Арк на костре».
Натурщицей ему служила молоденькая студентка Жанна Ленуа. Однако на
следующий день после того, как полотно вывесили в просторном
выставочном зале, в университетской лаборатории взорвались реактивы.
Находившаяся там Жанна не смогла выбраться из помещения и сгорела
заживо.

Однажды великий Марчелло Мастроянни был приглашен на
вечеринку. В разгар веселья актер внезапно вскочил и запел всеми
забытую старинную песню «Сгорел тот дом, где я так счастлив был». Не
успел он допеть ее до конца, как ему сообщили по телефону, что сгорела
его вилла в Мен тоне. Впоследствии Марчелло говорил, что последний раз
он исполнял песню еще в школьном возрасте.

Житель Будапешта
Дьердь Шерфези вывалился из окна десятого этажа и упал на проходившего
мимо Ласло Карваша. Ровно через год точно такой же случай повторился с
теми же персонажами, причем оба остались живы.

Трагикомический
инцидент недавно произошел в Софии. Вор Милко Стоянов, благополучно
ограбив квартиру состоятельного гражданина и аккуратно сложив «трофеи»
в рюкзак, решил для быстроты спуститься по водосточной трубе из окна,
выходящего на безлюдную улицу. Когда Милко находился на уровне второго
этажа, послышались свистки полицейских. Далее >>

Сьогодні у мене був черговий безглуздий сон... Снів, сповнених якимось сенсом я взагалі не пам'ятаю, але такі, що сенсу ніякого не мають, але дуже реалістичні та залишають враження надовго - такі мені постійно бачаться. Ось сьогодні мені якраз такий і наснився (=

[ Багато букафф... ]

Американськi медики навчились вiдрощувати пошкодженi частини тiла

Чоловiка, який випадково вiдрiзав палець руки, а потiм повнiстю його вiдростив, вважають медичним дивом. Новою методикою регенерацiї тканин зацiкавилися лiкарi вiйськових госпiталiв.

69-рiчний продавець Лi Спiвак випадково вiдрiзав пiвтора сантиметра пальця, ремонтуючи гвинт лiтака. Вiдсiчену частину знайти не вдалось, тож лiкарi порадили чоловiковi ампутувати запаленi тканини й накласти гiпс.

Проте друзi з Пiттсбурга передали пану Спiваку лiки, завдяки яким його пошкоджений палець... вiдновився --разом з нiгтем i навiть iдентичним вiдбитком!

Про дивовижнi лiки розповiв науковець, який їх розробив - доктор Стiвен Бадиляк iз Пiттсбурзького унiверситету регенерацiї (США).

-- Докторе, як ви пояснюєте таке одужання?

-- Тут немає нiякої магiї. Звичайно, дивлячись на руку Лi Спiвака, нiхто не здогадується, що на нiй кiлька тижнiв тому не було половини пальця. Насправдi ж цей випадок дуже цiкавий для детального вивчення. Пiд дiєю речовини, яку ми називаємо "позаклiтинна матриця", рана на зрiзi пальця не загоювалась, а натомiсть вiдбулась регенерацiя тканин. Знадобилось дещо бiльше як мiсяць, щоби палець став повнiстю рухомим i чутливим, як до травми.

-- Вiдкрийте, будь ласка, секрет: з чого складається "позаклiтинна матриця"?

-- Я багато рокiв вивчаю процес регенерацiї. Проводячи експерименти, ми використовували клiтини з внутрiшньої оболонки сечового мiхура свиней. Адже цi тварини є генетичними родичами людей. Оболонку обробляємо кислотою, висушуємо i зберiгаємо у формi порошку та пластин.

-- Який принцип дiї цiєї речовини на пошкодженi тканини?

-- Органiзм людини може мати безлiч сигналiв, якi ще не вивченi наукою. Сьогоднi медицина навчилась керувати сигналами, що сприяють загоюванню ран i створенню шрамової тканини. Мене ж найбiльше зацiкавив сигнал регенерацiї.

Якщо пояснювати спрощено, складовi компоненти "позаклiтинної матрицi" дiють на вiдкриту рану таким чином, що органiзм не виробляє сигналу її загоєння i утворення шрамiв. При цьому активiзуються сигнали конструктивного вiдновлення тканин.

Ця дiя вiдбувається на клiтинному рiвнi, i для її успiху необхiдно створити максимально сприятливе мiкросередовище росту клiтин. Отже, як бачите, нiякої мiстики, лише потенцiал, закладений в нас самою природою.

-- Чи можна з допомогою таких методiв вiдрощувати кiнцiвки?

-- Про такi можливостi ще трохи рано говорити. Зараз триває багато наукових експериментiв iз вивчення перспектив використання "матрицi" в медицинi. Гадаю, через рокiв десять ми розробимо методи стимуляцiї вiдновлення кiсток i  функцiональних тканин, що їх оточують.

Наразi проводимо дуже важливий експеримент, який має визначити можливостi регенерацiї внутрiшнiх органiв. Ми хочемо допомогти жiнцi, яка хворiє на рак стравоходу. Вражену  частину стравоходу буде видалено, а за допомогою "позаклiтинної матрицi" ми сподiваємось стимулювати прилеглi клiтини до вiдновлення видаленого сегмента органа.

-- А як ставляться до цього винаходу вашi колеги-медики?

-- Є схвальна реакцiя i пiдтримка, не бракує й критики. Я детально описую та обгрунтовую експериментальнi дослiдження в наукових статтях, якi є доступними в Iнтернетi. Вiрю, що "позаклiтинна матриця" стане новою сходинкою в медицинi. Якщо дослiдження даватимуть бажанi результати, ми зможемо не лише вiдрощувати ампутованi пальцi, але й вiдновлювати шкiру пiсля сильних опiкiв та навiть регенерувати внутрiшнi органи.

 

Нові версії загибелі титаніка...



14 квітня ознаменувалося в історії трагічним днем загибелі найбільшого
трансатлантичного лайнера “Титанік”. Із моменту катастрофи минуло 96
років, а між дослідниками досі точаться суперечки щодо причин трагедії.


Згідно з загальноприйнятою версією, корабель потонув о 23.40
14 квітня 1912 року внаслідок зіткнення з айсбергом під час свого
першого трансатлантичного плавання з Європи в США. Нову версію однієї з
найбільших катастроф ХХ століття висунув британський експерт Рей
Бостон. За його словами, “Титанік” пішов на дно не від зіткнення з
айсбергом. Істинну причину того, що гігантський корабель потонув,
Бостон вбачає у 12-денній пожежі.


За його словами, пожежа у вугільному трюмі спалахнула ще до
відплиття “Титаніка” з Саутгемптона. Однак полум’я поширювалося
повільно, тому власник судна Джон Морган вирішив не скасовувати рейсу.
Хоча корабель міг вибухнути будь-якої миті, Морган пішов на ризик. А
тому вирішили швидко доправити лайнер до Нью-Йорка і вже там
розвантажити трюм.


На підтвердження своєї теорії Бостон знайшов спогади членів
екіпажу, які вижили. Вони говорили про пожежу на борту. Свідчення Джея
Ділля, який відповідав за протипожежну безпеку, свідчать: шостий відсік
справді горів. Однак комісія, що розслідувала трагедію, з невідомих
причин не звернула уваги на його слова. Про пожежу знали дуже мало
людей.


Загроза вибуху корабля пояснює величезну швидкість, з якою
“Титанік” перетинав Атлантику. Пожежа в трюмі також пояснює рішення
капітана пройти через зону, в якій існувала небезпека зіткнення з
айсбергом, щоб скоротити шлях. 
далі..

Лежит он трупом не дыша
взлетает к небу его душа
Ах если б ты имела силу

то его бы оживила?????

 

я живила б... оторвав
от своей сущности кусочек…
души осколок, даровав
сквозь поцелуйчик этих строчок....

(стисняюся)

Ты меня вгоняешь в краску,
милым стеснением своим
Он хочет только ласки,
ОН ХОЧЕТ быть твоим

 

Сплетая, мгновенья в вечность…
стояли в объятьях одни
на долю секунды их сущность
единым стала одним.....

 

но длилось недолго забвенье?
растаял их образ в ночи
и щастье и горечь биенья
сердец... на разных сторонах сети

 

 

Душа его не улетела -
Она хотела, но не смогла.
її назад Дівчинка-Фея
Коханням серця затовкла

 

вона хотіла щоб завжди
лиш посміхались милі очі
щоб не губилися сліди
його у день і серед ночі)))))......

 

 

not The End.....