"Не давай сна глазам твоим и дремания веждам твоим; спасайся как серна из руки и как птица птицелова" (Прит. 6, 4-5). Это правило должен взять себе в руководство всякий, кто положил теперь в сердце своем, перед лицом Господа, жить уже по заповедям Его. И он не должен давать сна очам, - не этим внешним, но внутренним очам ума, чтоб они пристально смотрели в сердце и верно замечали все, происходящее там, и тем давали возможность ревнителю разузнавать вражеские козни и избежать опасности от них. Сердце стало теперь поприще борьбы с врагом. Туда он непрестанно сеет свое, отражающееся в помышлениях, которые, однако, не всегда грубо худы, но большею частью прикрыты мнимою добротою и правотою. Цепь всех помышлений - точно хитросплетенная сеть! Пустившийся, вслед их без внимания не минет опутания, и, следовательно, опасности падения. Вот почему, брат, держи око ума твоего острозорким, посредством строгого внимания ко всему, что происходит в тебе и около тебя. Замечай, что предлагает тебе неотступный советник твой с шуей стороны , и разбирай, для чего оно предлагается тебе, куда поведет, и никогда не попадешь в сети его. Не забудь только, что внимание одно не бывает в силе; но когда стоит в содружестве с трезвением, бодренностию и непрестанною ко Господу молитвою. Сочетай все это и будешь неуловим.

"Мы обманываемся, когда думаем, что общаемся друг с другом через слово.
Если между нами нет глубины молчания,слова почти ничего не передают. Понимание происходит на том уровне, где два человека встречаются глубинно именно в молчании, за пределами всякого словесного выражения".
Митрополит Антоний Сурожский

Пости від осудження ближніх  і знайди Христа, який живе в них.

Пости від слів, які ранять і наповнись словами, які дають життя.

Пости від незадоволення і наповнись вдячністю.

Пости від поспіху і навчись терпінню.

Пости від песимізму і живи християнською надією.

Пости від турбот і навчись довіряти Богові.

Пости від незадоволення і насолоджуйся життям.

Пости від безконечних турбот і навчись перебувати в молитві.

Пости від образ і навчись прощати.

Пости від злости, яку не хочеш відпустити і шукай Царства Божого.

Пости від егоїзму і навчись служити ближнім.

Пости від відчаю і наповнись радістю віри.

Пости від злих думок і шукай правди, яка веде до святості.

Пости від компромісів з гріхом і обери вузьку браму, яка веде до вічного життя.

Пости від всього, що віддаляє Тебе від Ісуса і шукай лише того, що може Тебе до нього наблизити.

 

Іноді в нашому житті залишається лише надія. Потрібно лиш триматися за неї і не відпускати. Потрібно просто вірити...

Дійсність охоплюють мрії,

Твої чи мої надії

Летять по небу із зорь?

Дивися! Он падає зірка:

Скоріше бажання промов.

Чи то не твоя надія 

Летить по небу із зорь?

Я очі прикрию руками -

Не хочу я бачити світ.

То таки твоя надія

Летіла крізь сонячний світ.

Я світло ввімкну,

Ти зачиниш вікно,

Ми разом уб’ємо надії.

Ніхто не побачить під нашим вікном

Зорю, що із неба спустилась...

 В неділю, 03. 03. 2013 року, мені розказав своє свідчення, наш у Христі брат Михайло Козак, с.Йосипівка. День на передодні до нього завітали послідовники "Вартової Башти" - Свідки Єгови.  Підійшовши до його оселі вони попросили сина, щоб він покликав тата. Коли п.Михайло прийшов, то відразу впізнав у тих людях своїх бувших знайомих. Вони привітавшись, почали свою "проповідь"; я дав їм, каже пан Козак, можливість висловити свої погляди. У розмові, згадували і про мої хворі очі. 

Отже, як розуміти вислів:
Можлива віра на основі знань, але не можливі знання на основі віри...

1. Ми можемо розглядати знання про Бога, який дає знати про себе людині від самого її народження, коли вона ще не вміє ні говорити, ні мислити достатньо, щоб осягнути поняття, набагато простіші, ніж поняття Бога.
         Такий Бог забезпечує свою невідворотну цілковиту /тотальну/ присутність в житті людини. Завдяки цьому людині не світить рано пізнати поняття порожнечі, але від початку для неї очевидне поняття онтологічної даності: людина перебуває там, де так само перебуває Щось крім неї.
         Яке воно це Щось, щось дане, існуюче? Бог подбав, щоб відповідь на це питання постійно, щосекунди надходила до свідомості людини. Цікаво, що Бог не називає людині перш за все своє ім'я, як годилося б при знайомстві ) Та й не має Він, видно, потреби в тому, щоб мати ім'я. Зате від самого початку життя людині Він вважає за необхідне повідомити їй, наприклад, про свої кольори.
         Людина пізнає зелене, червоне, синє, чорне,          і тд, вона усвідомлює, що це неоднакові кольори. У свідомості людини можуть існувати як істинні, так і хибні уявлення. То може уявлення про зелене, червоне, синє, чорне хибні? Не може ж одна людина перевірити, що відчуває інша людина, що вона розуміє під зеленим, червоним, синім та чорним. Може зелене для мене, виглядає для іншої людини зовсім не як зелене? Але в певний момент ці дві людини доходять згоди, що один і той самий предмет /хай це буде листя дерев від весни до осені/ має зелений колір. Все інше такого ж кольору визнається теж зеленим. Визнається кожною людиною. Так само червоний - це колір крові, наприклад, що з'являється на шкірі при порушенні її цілісності. Синє - небо. А чорна - земля.
          Минають сотні, тисячі, мільйони років, але незмінно листя лишається
зеленим, кров - червоною, небо - синім, а земля - чорною для багатьох поколінь істот, що пізнаЮть.
          Висновок.
          Знання людини про зелене, червоне, синє, чорне і тд істинні. Так! Це Щось, яке існує, без сумніву саме таке! Воно зеленого, червоного, синього, чорного і тд кольорів, однакові уявлення про які є в свідомості різних людей. Віра на основі таких знань - обґрунтована. Знання - достоВІРне.

2. Також ми можемо розглядати знання про Бога як надприродної істоти, яка є продуктом людської свідомості.
          І не просто істоти, а особистості, яка чує, бачить, піддається емоціям, мотивує свою діяльність, відгукується на молитви, чинить чудеса, втручається у події життя. Про цю істоту людина дізнається найчастіше через посередність впливового людського оточення з так званих священих книг. Це знання з'являється в житті окремої людини не від самого народження, а у певному віці, коли навики мислення досягають рівня, достатнього для розуміння абстрактних понять.
          Своєму уявленню про вищезгадану особистість людина приписує об'єктивне /поза свідомістю/ її існування, тобто вірить в її існування. Але уявлення про надприродну істоту, яке поселяється в свідомості людини, їй немає з чим порівняти в навколишній дійсності /адже на те вона і НАДприродна) ця істота/. Людський апарат абстрактного мислення не може залишатися без роботи. Найскладніший інструмент, який дозволяє вигадування і оперування поняттями про неіснуючі речі /а це основа будь-якого проектування, планування,творчості тощо/, обробляє уявлення про надприродне до стадії, наприклад, його об'єктивації, уособлення - зображення у вигляді особистісної істоти.
           Впродовж тисячоліть різні люди пробували уявляти собі такого Бога в багатьох варіантах. Який він?

Такий?


Такий?

Чи такий?

Може такий?



А чи навіть такий?


          Згідно з уявленнями складалися описи Бога в усних сказаннях, пізніше - у літературних творах, що ставали священими книгами різних релігій. Кожна з цих релігій, церков, сект уявляють Бога, який більшою, меншою мірою або зовсім не схожий на Богів інших релігій, церков, сект.    Встановлення істинності Бога апріорі виключено через неможливість порівняти людське уявлення про Нього з чимось реально існуючим, адже Богу приписується НАДприродність. Ці обставини змушують віруючих час від часу відмовлятися від одних богів і складати уявлення про нових. Але й нові уявлення про надприродного Бога часто виходять не кращими за попередні. Завжди в однієї людини є що уточнити, доповнити, заперечити в уявленнях іншої людини.
           Тому кожна релігія кінець кінцем розтікається на безліч течій, розколів, сект. Так наприклад, вшановуючи нібито одного й того самого Бога, читаючи одну й ту саму священну книгу, визнаючи засновником віри одного й того самого Ісуса Христа, католики, православні, протестанти, адвентисти, баптисти, свідки Єгови, старообрядці, ..... теде, тепе.... вважають саме себе /свою групу/, і нікого іншого, істинними християнами, тобто претендують на істинне знання предмету своєї віри.
            Сотні і тисячі років пишеться історія релігій, яка насправді є великою мірою історією відмови самих віруючих від Богів, які деякий час вважалися "істинними", а згодом ставали "неістинними". Очевидно і логічно, що історія ця ставить під сумнів також і сучасні знання про надприродного Бога, на яких базуються актуальні в наш час монотеїстичні релігії.
            Висновок.
            Уявлення про надприродне, про неіснуюче - є нормальною здатністю в рамках абстрактного мислення людини. Це цілком допустимий в людській практиці прийом у пізнанні дійсності, творчості тощо. Але апріорна віра людини в об'єктивне існування надприродного не породжує певного безсумнівного сталого знання людини про це саме надприродне - про Бога.

Виблискуючи вогнями в нічній темряві розрізав океанські хвилі потужний, комфортабельний, розкішний лайнер.

Ведений досвідченим капітаном, «Титанік» рухався назустріч своїй загибелі.

Виблискуючи наче коштовний діамант, в просторах Всесвіту рухається космічний корабель під назвою «планета Земля». Ведена капітанами цивілізації, капітанами людства, рухається вона ... Куди? До катастрофи чи до світлого майбутнього?
Сьогодення не обіцяє нічого хорошого. Ми можемо побачити, що незалежно від професіоналізму сучасних лідерів людства, наша планета здригається від техногенних катастроф, від стихійних лих, від боротьби за владу, від воєн, конфліктів, від невгамовної жадоби бізнесменів, які заради швидкого прибутку знищують нашу планету. Релігійні війни, конфлікти - внутріконфесійні, міжконфесійні не залишають віруючим людям теж надії на хороше лідерство, лідерство, яке призведе до щасливого майбутнього.
Є дуже гарний вислів про те, що професіонали будували «Титанік», любитель - побудував ковчег.
«Титанік», який будували професіонали і обіцяли, що, в разі аварії він протримається на плаву не менше трьох діб, за три години зник під хвилями океану. Професіонали, які обіцяють стабільність зараз і в майбутньому, не можуть контролювати ситуацію на нашій планеті.
Де ж той ковчег? Ковчег, який витримав хвилі Всесвітнього потопу і чому він витримав ці хвилі? Тому, що його будівельником і лідером був Творець. Той, хто вів його, хто вів його будівельників, був Той, хто піклується про спасіння людей.
Але де ж у наш час знайти цей порятунок, де ж у наш час цей ковчег?
Звичайно, кожна людина, яка реально мислить, може побачити, що наша планета і наша цивілізація схожа на людину, вражену багатьма хворобами, хворобами фізичного характеру, хворобами моральними, духовними, і звичайно, такій людині місце в лікарняній палаті і дуже мало надії на вилікування. Ну, ніяк не можна сказати, що людина, яка так сильно страждає, дуже скоро чудесним чином одужає. І люди, які мають реальний погляд на життя, не чекають особливо райдужних перспектив. Вони шукають порятунку, вони шукають рятівника, спасителя. Цей Спаситель був, але яким чином відбувалося Його пришестя на Землю, в яких умовах це все відбувалося? Було б добре зробити невеликий екскурс в історію.
Коли Ісус Христос був на землі, існувала потужна релігійно-політична система - Іудейське царство. І релігійно-політичні лідери цієї теократії свято вірили в те, що вони - божі люди, що вони ведуть народ по божому шляху. Але що сказав Божий син? Він сказав, що він прийшов до своїх, а свої його не прийняли. Коли сталася дискусія про храм, Він сказав: «Зруйнуйте цей храм і за три дні я відбудую його». Він говорив про храм Свого тіла.
Релігійним вчителям Він сказав, що своїми заповідями, своїми переказами ви зруйнували Божу заповідь (відкинули її). Так, релігійні лідери, які стверджували, що вони є частиною, лідерами божого народу, виявилися недієздатними. Вони занадто далеко відійшли від Істини, від Закону, який був даний Мойсеєм.
Ісус Христос, коли почав будувати на землі нову споруду, духовну споруду, Храм свого тіла, почав обирати своїх послідовників не з лідерів, не з еліти. Це були прості люди, люди, які любили істину, люди, які шукали Бога.
Чи змінилося щось у наш час? Звичайно, змінилося. Та Церква, яка була заснована Ісусом Христом, за його ж передреченням, перетворилася на потужну релігійно-політичну систему, яка була з часом названа католицькою церквою, потім розділилася на православну, а пізніше роздрібнилася на багато течій. І ці течії, хоча сповідують християнство, дуже часто конфліктують між собою і екуменізму досі досягти не можуть.
Тут взагалі не йдеться про те, щоб критикувати когось чи судити когось. Звичайно, цьому всьому буде дана певна оцінка. Але варто згадати слова апостола Павла. Він сказав, що справжнім фундаментом або основою, на якій варто будувати церкву, є Ісус Христос, є Його вчення. І якщо хтось на цьому фундаменті буде будувати свою будову з золота, або з дорогоцінних каменів, або з дерева, з соломи - вогнем все перевіриться. Під час Суду все буде перевірено. І встоїть тільки той Храм, який зараз існує. Де він? Він скрізь і в той же час він ніде. Ніде, бо Ісус Христос показав, що Бог уже не знаходить інтересу в будь-якій людській споруді або в якій-небудь людській конструкції - будь то релігійне будівля чи релігійна течія, релігійна конфесія. Він почав творити храм тіла Свого, Храм тих, чиї імена записані на небесах. Храм, в якому КОЖЕН може бути членом цієї Церкви, у якій Ісус Христос є Головою.
ВИ - храм Бога живого.
Первосвященик не потрібен, бо ВИ царське священство. Якщо Ви присвятили своє життя Ісусу Христу, якщо Ви присвятили своє життя служінню Богу, віддали себе в жертву, значить, ВИ і є священиком у цьому храмі. Тому, істинна Церква ніде - в тому сенсі, що в кожній релігійній течії, у кожній церкві є люди, які люблять Боже Слово, і, бачачи цей дисонанс між офіційною догмою церкви і вченням Ісуса Христа, вони або виходять з цієї церкви, або просто не підтримують тих практик, які є в тій чи іншій релігії. Дуже багато з них перебувають не обов'язково в релігійних системах. Дуже багато людей, які живуть дійсно по совісті, по закону Божому, закону, написаному на серцях, знаходяться поза релігійними конфесіями. І коли Ісусу Христу сказали, що ось, є ті, які проповідують, але вони не з нами, Христос заборонив робити їм якесь зло. Тому, що Він сам був вигнанцем. Вигнанцем з тієї релігійно-політичної системи. І ті, які стали Його послідовниками, точно так само були вигнанцями. Апостол Павло вже свого часу відчув на собі неприязнь лідерів тих же зборів, які він заснував. Апостола Івана не хотіли приймати в християнських церквах.
Ті люди, які трималися правди, не приймалися тими, хто хотів влади. Народжені по тілу не сприймають тих, хто народився за духом.

Тому Ісус Христос каже: «Ось, Я стою під дверима та стукаю. Хто почує Мій голос і відкриє Мені двері, Я ввійду до того чоловіка, і ми сядемо з ним разом вечеряти ».(Откр.3: 20) Що це означає? Це значить те, що якщо ми відкриємо своє серце для Правди, відкриємо своє серце для Христа, тобто, для Слова Божого, Біблії і приймемо Його як керівництво в нашому житті, Ісус Христос увійде в наше серце Своїм Духом, і цей Дух буде вирощувати в нашому серці плоди Духа: радість, мир, довготерпіння, віру, надію. Такі люди стають новою особистістю, новим творінням. У нас всередині зароджується нова людина - та людина, за образом Христа, який буде угодний Богу і який буде врятований. Та людина, яка є частиною тіла Христового, в якому Христос є Головою, він стає частиною Храму Христового. І тому це ті люди, чиї імена записані на небесах, і вони дійсно успадкують Царство Боже.
А що таке Царство Боже? Це не їжа і не пиття - це радість, мир і праведність у Дусі Святому. Хто цим служить Богу, той йому приємний. Власне, вже ТЕПЕР така людина може перебувати в цьому царстві і мати зв'язок з Небесним Царством. Тому, що це одне і те ж, це стан постійного блаженства, миру, любові та радості.
Ці люди вже зараз є скрізь і Христос їх знає. Він знає своїх людей і в той час, коли Він повернеться, Його ангели оберуть їх від чотирьох кінців землі, і вони перебуватимуть з Ним, з Ісусом Христом навіки.
Тому вже тепер не потрібно прагнути за тими цілями і тими цінностями, які нам пропонує цей «потопаючий» світ. Було б смішно під час загибелі «Титаніка» фарбувати якусь каюту, переставляти меблі. ... Не варто зараз слухати політиків і займатися створенням нових партій, проведенням реформ, побудовою нового суспільства. Немає сенсу в будинку, що горить, або в потопаючому кораблі проводити реформи. Навпаки, треба знайти ту шлюпку, той ковчег, яким є справжнє Царство Боже, всередині себе формувати нову людину, яка живе по совісті і щодня жити так, щоб бути приємним і угодним Богу.
Звичайно, набагато легше, напевно, раз на тиждень або кілька разів на тиждень піти до церкви і там показати себе праведним і істинним. А набагато важче і набагато складніше кожну хвилину вести боротьбу зі своїми плотських нахилами, кожну хвилину вести боротьбу за те, щоб ставати новою людиною, кожну хвилину, як казав свого часу Чехов, «видавлювати з себе раба».
Ось це ТЕ заняття, яке дійсно цінне в Божих очах: ставати новою особистістю, ставати частиною нового суспільства, небесного суспільства, для якого цінності цього минаючого світу є нікчемними. Тому було б дуже добре, щоб ми визначилися, де ми стоїмо, тому було б дуже добре, щоб ми дійсно слухали це попередження і шукали порятунку.
Капітан Сміт, коли отримав попередження про те, що «Титанік» входить в зону льодової небезпеки, проігнорував це попередження, відмахнувся від нього і, покладаючись на свій досвід і на свою самовпевненість, наказав прямувати далі тим же курсом з тією ж швидкістю. Чи будемо ми такими ж? Чи будемо ми відмахуватися від попередження і вірити тим лідерам, які нас ведуть. Або ми все-таки підемо за Ісусом Христом, за тим Лідером, який ХОЧЕ нас врятувати, який віддав за НАС Своє життя.
Це залежить від кожного з нас.
http://www.youtube.com/watch?v=32Hs2V_4miU

Безбожники Жидо-большевики. Чому нам щодня по ТБ не нагадують про жидо-комуністичну вакханалію ? Чому темні віруючі далі наполегливо голосують за РПЦ МП ????? ЧОМУ !?!?!?

Київ - колиска віри, такий задум Бога про це місто, і завдання майбутніх поколінь - повернути Києву призначену йому роль, . Адже церкви, зруйновані в 1930-х роках в Києві, поки не відновили У 1930-1935 роках в центрі Києва були знищені всі парафіяльні храми: Іоанна Златоуста, Олександра Невського на Липках, Марії Магдалини, Благовіщенський, Ольгинський, Троїцький, Георгіївський, Старо-Вознесенський, Преображенський, Василівський, Пресвятої Богородиці. Жодного з цих парафіяльних храмів сьогодні немає.

"С октября 1918 года началась кампания по вскрытию святых мощей с глумлением. Организуются процессии-маскарады, храмы превращают в склады, клубы и даже туалеты. В рамках антирелигиозной кампании в Свияжске был установлен памятник Иуде, выдавшему Христа на казнь. Люцифер был признан не вполне , Каин - слишком легендарной личностью, поэтому и остановились на Иуде Искариотском как вполне исторической личности, представив его во весь рост с поднятым кулаком к небу»В 1918 году, через два дня после издания Декрета об отделении Церкви, в Киеве без суда и следствия убивают митрополита Владимира - ... В феврале расстреляны крестные ходы в Туле, Харькове, Воронеже, Шацке (Тамбовской губернии). Расстреляна толпа верующих при реквизиции имущества Белогорского подворья (Пермская епархия). 29 июня в реке утоплен епископ Тобольский и Сибирский Гермоген с камнем на шее, а вместе с ним и делегация верующих, просившая о его освобождении. 24 декабря епископов Феофана Соликамского и Андроника Пермского связали за волосы, продели под узел жердь и голыми окунали в прорубь, пока тела не покрылись льдом... В декабре в Самаре епископа Исидора предали мучительной смерти, посадив на кол. В 1919 году в Белгороде епископа Никодима забили железным прутом, тело бросили в выгребную яму и не разрешили хоронить. Архиепископа Воронежского Тихона повесили на царских вратах. В Астрахани с глумлением убили архиепископа Митрофана. В Юрьеве топорами зарублено 17 священников и епископов. Перед убийством большевики глумились над ними: напялили женскую одежду, пытались заставить танцевать, отрезали, носы и уши. Убитых бросили на свалку... В Богодухове монахинь привели на кладбище к вырытой яме, отрезали им груди и истекающих кровью бросили в яму; сверху бросили также живого старика-монаха и засыпали землей, крича, что "справляется монашеская свадьба". В Херсонской губернии три священника были распяты. Духовник монастыря святой Марии Магдалины был схвачен во время богослужения, его заставили открыть рот и с криком: "Вот тебе святое причастие!" - выстрелили в рот."

Ось як кувалась совкова історія брехні, ось як виховувались кращі частини нквд, ось хто з власних подвигів писав історію-брехні про ОУН та УПА. Безбожники скажіть як з вами можна не боротись до останньої каплі крові патріоту України ? Як можна допустити вашу криваву рать на територію України ? Як ви зайди можете їсти Український хліб та нищити Українську культуру ? Як пітерські карлики та Гундяй можуть прикривати та продовжувати криваві справи своїх попередників ?

Наочний доказ справжнього ставлення більшовицької партії до віри та церкви. У 1923-1941 рр. у Москві виходив щомісячний антирелігійний сатиричний журнал "Безбожник", згодом перейменований у "Безбожник у станка". Орган "Союза воинствующих безбожников", очолюваного Омеляном Ярославським (Губельманом). Наклад - 20-70 тис. примірників. 11-15 червня 1929 року в Москві відбувся ІІ з'їзд Спілки безвірників, на якому було прийнято історичне рішення про перейменування організації в Союз войовничих безвірників. Крім цього з'їзд затверджує устав СВБ СРСР. Був розроблений план «безбожної п'ятирічки», що передбачав декілька етапів: 1932—1933 рр. — закриття всіх церков, монастирів, молитовних будинків; 1933—1934 рр. — зникнення релігійного світогляду, який міг виростати з виховання в родині й літератури; 1934—1935 рр. — вся держава (і особливо молодь), мала бути охоплена антирелігійною пропагандою; 1935—1936 рр. — в Радянському Союзі не повинно було залишитись жодного священнослужителя;

Люди чи Вам макітри замакітрено совковою пропагандою чи люди Ви, чому терпите червону чуму ?

Будь ласка, поділіться своїми улюбленими молитвами, або розкажіть, як ви спілкуєтесь із Ним.