Зачаровано оглядаєшся,
Із весною десь зустрічаєшся
І незримою стежкою йдеш.
Ти з мандрівкою подружилася,
Щирим подивом загорілася
І затаєним покликом звеш...

Ти шукаючи не спиняєшся,
Знов із мріями наче граєшся
І натхнення даєш.
Світ роздивитись стараєшся,
Немов сонечко посміхаєшся
І, чогось наче ждеш...

Тут є фотографи, які фотографують в стилі НЮ?

Згадай же,дівчино той вечір чудовий,
Там,де ми кохались колись,
Ти пісню співала,під звуки бандури,
А я тобі в очі дививсь...

Ти пісню скінчила,і очі закрила,
На груди схилилась мені,
У вечір чудовий ти душу забрала,
У мене забрала зовсім.

Не правда ,козаче,-ти з мене смієшся!
Ще ймати твоя наріка,
І люди сміються із нас із тобою,
Я мушу тебе покидать.

Розбилась сулія,-пропала надія,
Заплакали очі мої,
Любив я дівчину,та й та ізмінила,
І серце забилось в груддях...

Тепер ти далеко,і з другим жартуєш,
За мене забула зовсім,
А я сиротина ,сиджу і сумую,
Не сплю і нічого не їм.

Вернися ,дівчино,мій ,квіте .рожевий!
Вернися ,-порадуй мене,
Хай руки обнімуть і очі заплачуть,
І серце заб'ється моє!

Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві - як жито. За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви –
І хай вам Господь помагає! Любіть галичанок, бойкень та
лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські
жінки -
Не знайдете кращих коханок. Любіть гагаузок, болгарок
струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи
їх
Ви любите все ж українок! Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена
мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок – щотижня, щодня
А буде можливість – і двічі
Бо жінку (та ще й не одну)
вдовольнять -
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок - Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать
жінок -
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!