Українці мої, дай вам, Боже, і щастя, і сил (с)

Чи підете ви на вибори голосувати?

Як один з «аргументів» використовується фотографія, яка нібито зображує епізод «злочинної діяльності УПА», а саме, так званої «дороги до самостійної України». На відомій світлині — дерево, до якого примотані колючим дротом чи прибиті цвяхами маленькі діти. 

І хоча, завдяки польським науковцям Аді Рутковській та Даріушу Столі, зокрема їх резонансній публікації на сторінках газети Rzeczpospolita 19 травня 2007 року, стала відомою достеменна історія походження цього фото, проте й досі знаходяться такі, які попадаються на цинічну брехню українофобів, адже чим брехня цинічніша і тиражованіша, тим у неї легше повірити. Rzeczpospolita з’ясувала справжню історію фотографії, яка є ледь не найпопулярнішим підтвердженням звірств українців проти поляків.

Виявляється, українці не мають нічого спільного із цим злочином. Фото походить не із сорокових, а з двадцятих років минулого століття, його зробили слідчі, і на ньому зображені не польські діти, а циганські. Що більше, фотографій із місця події є декілька, і всі їх свого часу опублікували разом із справжньою історією злочину, який стався 1923 року. «Це сталося вночі проти 12 грудня 1923 року, — стверджують автори газети Rzeczpospolita. — Чотири жертви — це циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32-річна М.Д. Цю подію докладно описано в публікаціях із судової медицини 1928 року (очевидно, і в тогочасній пресі)».


Уперше фото надрукували у статті «Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці» авторства Вітольда Люнєвського. Стаття з’явилася в психіатричному щорічнику Rocznik Psyhiatryczny. Подію з ілюстрацією описано і в «Підручнику із судової медицини для студентів і лікарів», який видав професор Віктор Гриво-Домбровський 1948 року.

«Це, власне, доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня мати, — наголошує Rzeczpospolita. — Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у розпачі після арешту чоловіка та розпаду циганського табору, в якому вона жила, з переконання, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зголосилася до поліції».

Уперше світлину приписали до злочину українців оприлюднивши у вроцлавському журналі Na rubiezhy на початку 1990-х з таким підписом: «Польські діти, замордовані й убиті підрозділом УПА в околицях села Козова на Тернопільщині восени 1943 року (зі збірки д-ра Станіслава Кшаклєвскего)». Через два роки те саме фото з’явилося в праці Й. Вєнгерскєго «Армія Крайова на теренах Станіслава та Тернополя» з іншим підписом: «Діти, вбиті підрозділами СС «Галичина» в районі Козової, Бережанський повіт (із збірки В. Залоговича)».

Ця історія з маніпулюванням документами, зокрема фотографіями, російськомовними інструкціями загонам НКВС по катуванню людей з метою провокації українсько-польської ворожнечі та дискредитації УПА, в намаганнях приписати українським націоналістам неіснуючі злочини — не поодинока.

""Перечисленные ниже методы пыток и зверств представляют собой только примеры и не охватывают полного собрания способов лишения жизни в муках, применяемых бандитами из москальско-комуняцкой НКВД, к Украинским детям, женщинам и мужчинам. Изобретательность пыток награждалась. Преступления против человечества, совершенные комуняцкими террористами, могут быть предметом исследования не только историков, юристов, социологов, но также и психиатров.
001. Вбивание большого и толстого гвоздя в череп головы.
002. Сдирание с головы волос с кожей (скальпирование).
003. Нанесение удара обухом топора по черепу головы.
004. Нанесение удара обухом топора по лбу..............................
135. Прибивание маленьких детей вокруг толстого дерева, растущего у дороги, создавая, таким образом, так называемые "венки". ""

В рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВД майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області, побиття голови сільради села Комарувка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів.:

Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем «Быстрого» и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется «Резуну», что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку «Быстрого», в которой он оправдывался перед «Резуном», что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/....

Як більшовики «вибивали колом закобзарену психіку» українського народу. Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд... Чи не УПА їх розстріляло так само як польських офіцерів в Катині? А приховувати розстріли НКВС поляків мусили бо тоді вся версія про дружню допомогу полякам 17 версня 1939 введенням радянських військ для захисту від німців розсипається вщент, навіщо тоді 5 березня 1940 срср дружньо розстрілювати фактично польську армію?

Пригадайте скандальні події 1998 року, коли при відкритті сесії Верховної Ради комуністи поширювали фотокопію, на якій невідома особа вітала офіцерів німецької армії, коментуючи це таким чином, ніби на фото — чільний діяч ОУН Ярослав Стецько. А директор Центру досліджень визвольного руху Володимир В"ятрович в цьому контексті розповідає про те, як фотографія по звірячому замордованого червоними партизанами українського хлопця Б. Івахіва з книги Миколи Лебедя «УПА», виданої в Америці у 1946 році, в якій, до речі, подано місце і обставини події, нині використовується в польській пресі як «свідчення злочинів УПА». Пригадаймо й поширювані наклепи про «Залізні Хрести Шухевича» та засудження ОУН і УПА на Нюрнберзькому трибуналі. Комуністичні борзописці ніколи не гребували явними фальсифікаціями та брехнею, коли йшлося про приховування власних злочинів та намагання очорнити борців з комуністичним режимом. Згадаймо хоча би Катинь і Биківню. Яскравим прикладом є пасквільна збірка Рудницького і Бєляєва «Під чужими прапорами», в якій стверджувалося, що провідник ОУН полковник Євген Коновалець загинув внаслідок внутріорганізаційної боротьби за лідерство. Подібне доводилось читати і щодо причини смерті лідера ОУН Степана Бандери.

Який висновок з вищеописаного? Властиво, їх два. Україноненависники не гребують нічим, аби спаплюжити і принизити наше минуле, тому не маємо вірити ні на йоту їхнім «аргументам і фактам». І висновок другий, основний, — все таємне стає явним і правда знайде дорогу навіть в хащах і темряві.

19 декабря 2007 Сергій Вересень, «Наша справа Луганськ»
http://www.top.lg.ua/news/?id=13598 http://kobzar.at.ua/news/zlochini_upa_piznajte_pravdu/2010-05-19-108

Нагадую, що завтра день пам*яті жертвам голодомору.
 Тож не забудьте запалити свічки о 16:00, як тепер ми робимо кожного року.

Для ваших щоденників свічечку можете взяти тут: http://photo.i.ua/channel/834/1823602/



П.С.

~~~~~~~~~
перед тим,  як написати це пост, я завернулася до адмінів нашого сайту з проханням додати до складу наших смайлів свічечку, щоб люди могли виразити свої співчування в коментах.
на всяк випадок відіслала свої варіанти свічок, які і Вам запропоновувала.
Ось , отримала відповідь:




Звісно, в реалі це буде зроблено, але  слова що я виділила червоним.. просто вражать.... далі без коментарів...


 

Роман Шрайк
41 хв ·
"Несколько лет пролетело. Моя будущая жена, украинка, приехала ко мне в Питер. Устраивается в университет, зав. кафедры моя преподавательница латыни и вообще близкий интеллигентный человек. Я случайно оказываюсь на формальном собеседовании. Среди иностранных дипломов моей будущей супруги естественно и украинский диплом. "Державный" - улыбается заведующая кафедрой. Ей кажется смешным это слово применительно к Украине.
Это всего лишь несколько эпизодов. На самом деле из сотни. Я замечаю это для агрессивных дурачков - таких случаев сотни, слышите, долбоёбы? 2008 год, ко мне в Питер приехал друг из Алчевска. Я подъезжаю к гаишникам и спрашиваю, какие документы нужны гражданину Украины, чтобы управлять автомобилем в РФ. "Граждане Украины вообще не должны управлять автомобилем" - расплывается в улыбке мусорила.
Годом позже я работаю в издательстве. Среди моих подчиненных чувак, который назвал меня "хо**ом", я его уволил. Он обиделся, конечно. Многие россияне "там" обижаются и я, кажется, знаю причину этой обиды. Украина перестала вызывать снисходительность. Оказалось, что всю эту кремлядь ненавидит большая часть украинцев и ненавидит деятельно и искренне. "Держава", покуда была марионеткой в руках "очередного лукича", вызывала их улыбку. Теперь на пиздаках этих фашистов гримаса боли и национального унижения. Как же - колония дала в рыло каждому россиянину, каждому россиянину в его нацистское ебало."


Лінк на схожу тему
https://site.ua/mikita.pidgora/4780-agressivnaya-snishoditelnost/

Цікавий матеріл зі сайту

http://sport.segodnya.ua/blogs/diaspora/832561.html

Чотири вболівальників з Української діаспори - Англії, вирішили їхати на ЄВРО машиною з Англії. Двоє брати (Петро та Євген Химера, і Рідні брати Степан та Андрій Лучка) вже роками їхали по цілу Європу на матчі збірної та українські клуби по Євро кубках (кубок УЕФА і ліга чемпіонів вболівати за Україну) всі працуємо в Англії і гроші збирали майже рік на ЄВРО. Нову машину купили і 3-го червня з Брадфорду подорож почався!

Їхали до Довер і до Кале на льотці. Потім їхали в Бруж і там перший ніч ночували! Пиво пили, добре поїли і багато бачили.

4-го їхали Бруж - (не знали куда) зупинили десь в Німеччини, смажили вєйску, ночували в шатрі - але так змерзли що в машині спали!

5-го їхали десь в Німечинні до Інґолшдату на товариський матч Туречинна - Україна. Перед матч зустрінулись з Німецьку Діаспори і наші друзі. Пиво пили, і почали співати "хто не скачить то кебаб" :) Збірна слабо грала але нехай так грає в товариський матч і не так на ЄВРО!!

6-го їхали Інґолшдат - Прага. Знов по міста ходили,  церкви бачили, ікони, і знов на пиво пішли тому що в нас вже спрага!!

:)) познайомились із американським українець який також їхав на ЄВРО. Співали, гуляли і танцювали на матч.

7-го Прага-Лодз. Приблизно 8 годин їхали, тому що зупинили в Wroclaw зазирнути на стадіон! Приїхали в Лодз дуже втомлені, і подумали нам ще раз треба добре випити і погуляти.

8-го до Варшави на відкриття ЄВРО і були в Фан-Зоні!

9-го до Львова а 10-го з Львова до Києва зустрінутись з цілу українську діаспору з Англії, Німечинни, Америки та Канади яка на нас чекає!! Маємо квитки на всі матчі збірної то з Києва їдемо до Полтави а з Полтави до Маріупольу і там ми будем жити і до Донецьку маршуткою будем їхати на день матчі збірної! :)

Будемо в Україні на цілий турнір, і коли скінчеться назад до Англії вернемось, але ще зупинемось в Будапест, Вієна, Зюріх, і в Берні тому що в нас квитки на Бокс Кличка 7-го липня!!!

Справжний невмовірні 5 тижні будуть!!! :))

Слава Україні!!!

Stepan Luczka, Andriy Luczka, Ewhen Chymera і Peter Chymera.

  

Січень кличе мороза, морозить лиця,щипає носа

 Новий рік (1)   Новий рік – до весни відлік.

Гната (2). В цей день заборонялося прясти. Жінки робили  печиво, а дівчата «павуки»,

різдвяні прикраси з соломи.

 Святвечір, Багатий вечір, Багата кутя (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзачають напередодні Різдва.

 Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят, з ним пов’язують народження Ісуса Христа.

 Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва найважливіше, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.

 Степана (9). Повинен бути морозний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».

Старий Новий рік, Василія (14). Василь вважався покровителем землеробства.

Богоявлення, або «бабин вечір» (17). Кроплять хати свяченою водою.

Голодна кутя, голодний Святвечір (18). Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається                вона «голодною»від  того, що з цієї пори і до наступного ранку люди говіли, тобто не їли.

Водохреща, Водощі, Йордана (19). Це – третє, найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Святять воду на річках.

Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть: «Пів-Івана полоще ложки».

Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме влітку.

Опанаса (31). Переважно  цей день буває холодним, тому казали: «З Панасовими морозами жарти лихі», «На Опанаса-ломиноса бережи носа».

На новий рік прибавилося дня на заячий скік.

Кожне сільце має своє слівце

Новорічні полазники

         Для  сучасника слово це мало зрозуміле або й зовсім не знане. Раніше воно було

відомим усім сільським жителям. Полазником вважалася людина, яка першою

перевідувала оселю на новий рік (на Гуцульщині це робили і на Введення). За

повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом

року. Тому люди спостерігали, хто першим із сусідів завітає до хати.

     Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. Особливу

новорічну радість приносив молодий і симпатичний парубок, заможний чоловік або

хлопчик. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи

хвора бабуся. «Від такого показника, - казали з цього приводу, - цілий рік добра не буде»

Часто господарі навмисне стежили, хто першим іде до хати. Якщо ж це був

небажаний полазник, то примикали двері. З цією метою в народі виробився

оригінальний обряд. Це – так зване посівання. Удосвіта на Новий рік мали за

звичай засівати збіжжям оселі. Хлопчаки-підлітки насипали в спеціально сплетені

рукавички зерно й першими оббігали найближчих родичів та сусідів.

          Сію, сію, посіваю,  

З Новим роком вас вітаю! Хай вам буде рік добрий, А вік – довгий! Христос  народився!

Сію на вас жито, щоб було добре жити!

Ще й пшеницю яру, щоб завжди були у парі! Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі! Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь! Христос народився!