Дочка мельника

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка.
А у мене хата стара і в саду бузочок.
Я лежу й дивлюся у небо на білі хмари,
а пастух Свирид на горі пасе отару.

Гарнії волошки цвітуть в моїм садочку,
та іще гарнішії очі в мельника дочки.
От лежу й сумую один біля ставочку,
бо люблю я більше за все мельника дочку...

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка.
А у мене хата стара і в саду бузочок.
Я лежу й дивлюся у небо на білі хмари,
а пастух Свирид на горі пасе отару.

Ой, чий то кінь стоїть...

               Автор пісні - Народ; виконує Фома разом з іншими мандрівниками.

Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька?

Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька. (двічі)

Не так та дівчина, як біле личенько.

Подай же, дівчино, подай же, гарная на кОня рученьку! (двічі)

О-о-ооой !!!!!

Дівчина підійшла, рученьку подала.

-Ой, краще б я була, ой, краще б я була кохання не знала (двічі)

Кохання, коханнЯ... з вечору до раннЯ...

Як Сонечко зійде, як Сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька?

Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька. (двічі)

 

                     Записано на слух, хто почує неточності, повідомляйте

Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води…  В годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди.  Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.  Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…  Любіть Україну всім серцем своїм  і всіми своїми ділами.  Для нас вона в світі єдина, одна  в просторів солодкому чарі…  Вона у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі,  у квітці, в пташині, в електровогнях,  у пісні у кожній, у думі,  в дитячий усмішці, в дівочих очах  і в стягів багряному шумі…  Як та купина, що горить — не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,  і в хмарах отих пурпурових,  в грому канонад, що розвіяли в прах  чужинців в зелених мундирах,  в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях  до весен і світлих, і щирих.  Юначе! Хай буде для неї твій сміх,  і сльози, і все до загину…  Не можна любити народів других,  коли ти не любиш Вкраїну!..  Дівчино! Як небо її голубе,  люби її кожну хвилину.  Коханий любить не захоче тебе,  коли ти не любиш Вкраїну…  Любіть у труді, у коханні, у бою,  як пісню, що лине зорею…  Всім серцем любіть Україну свою —  і вічні ми будемо з нею!  1944    Володимир Сосюра   

В принципі я обожнюю подорожувати. Однак літо – це спекотна пора роботи. Роботи, яку я не проміняю ні на що, крім, хіба що, родини. Однак це – окрема тема.

Робота – це археологія. Ні, археологія – це життя! І яка тут може бути подорож, коли експедиція два місяці стоїть на одному місці і копає одне поселення? І є лише один вихідний – неділя. І то – для студентів. А мені треба встигнути те, те і ще оте. Однак на це я ніколи не нарікаю. Я люблю свою роботу.

Однак хочу розказати про одну подорож, майже без відриву від виробництва

Після дощу, коли працювати через мокру землю неможна, оголошено вихідний. І я йду до не найближчого села, бо найближче вже приїлось. Отже, ще один студент – Артем, нав’язується до компанії. Важко сказати, чи він про це пошкодував.

Отже, п’ять кілометрів до хутора Пасіка вздовж правого берега живописної ріки Сіверський Донець через лісостеп і фермерські поля, а ліворуч від нас – крейдяні гори.

Хутір Пасіка – це одна вулиця. Найгарніший будинок – у місцевого фермера. З різними воротами і альтанкою. а ще – з великим кудлатим чорним собакою, який намагається показати, що він – справжній охоронець.

Це і є Харківська область. (Експедиція стоїть в Донецькій області).

Далі за два кілометри – село Яремівка. Це вже три вулиці. З двома крамницями. З тракторною станцією. З цвинтарем. З братською могилою радянських воїнів, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. На жаль, без пам’ятних плит на могилах. Бо вони були металевими, і їх відґвинтили. Зате у казахського воїна з довгим і дивним для нашого вуха ім’ям з’явився новий гранітний пам’ятник.  Казахстан пам’ятає своїх воїнів. Та ще скульптура радянського воїна стоїть непохитно, її навіть пофарбували цієї весни.

В Яремовці знаходиться літня резиденція художника і скульптора В’ячеслава Гутирі. Те, що це – вона, можна відразу зрозуміти за скульптурами у стилі казок з крейду і пісковику у дворі, за дерев’яним з крейдяною совою колодязем, за крейдяним Стоунхенджем, розписаними воротами, а, головне, - за діжкою Діогена. Так, В’ячеслав Гутиря живе влітку в діжці, як Діоген. Щоправда, діжка велика – трохи більша за довжиною за діжку-цистерну, в яких перевозять газ, і розписана у стилі літнього неба. Хоча в цьому році майстер розпочав будівництво зрубу. Діжка це, мабуть, не дуже зручно.

Ще за три кілометри – село Студенок. На в’їзді (для нас – вході) до села стоїть стовп з гербом села – кабан на щуці. Бо здавна мешканці села жили з рибного і мисливського промислу. А гербом Яремівки є олень. Майже скіфський. З гіллястими такими рогами. Та в’їзд – це ще не саме село. Треба ще перейти Донець. Тоді ліворуч побачимо ставок з качками, а праворуч – фонтан у вигляді скульптури давньоруської жінки і написом «Ласкаво просимо!». Приємно те, що вода – питна. В Яремівці ще збереглась одна хата ХІХ ст. Саманна мазанка під очеретяним дахом. І її клуня середини ХХ ст. – теж мазанка, але під залізними листами. Хата завбачливо зачинена теперішніми господарями на замок. Однак подвір’я страшенно поросло травою і кущами. З неї можна було б зробити один з пунктів непоганого туристичного маршруту, однак... Церква чомусь теж зачинена, хоча православні церкви мають працювати весь день . На цвинтарі теж відсутні майже всі таблички, крім прізвищ сержантів. Дивно. Щоправда, біля пам’ятника радянському воїну лежать квіти. І за те спасибі. Двоповерхова школа. На другому поверсі всі вікна – пластикові. Ми йдемо до шкільного музею. Грець із тим, що вітрина з нашими археологічними знахідками стоїть в кутку. Зате як там оформлені «сучасні» стенди про декабристів (були декабристи і з Ізюмського району Харківщини), кріпацтво, революцію і війну. Де ретельно зібрані всі дані з сусідніх сіл. І окремий куток з казахською етнографією. Дізнаємось, що казахи регулярно приїздять сюди і оплачують поїздки місцевих дітей до Казахстану. Так Казахстан пам’ятає своїх воїнів.

Повертаємось до табору. Порахуйте відстань  А в мене ще й повний рюкзак яблук від Гутирі

Так потім виявляється, що на один день приїхала частина наших офіцерів (в експедиції цей термін позначає приблизно те саме, що й в армії). Так що в найближче село ми все таки їдемо

А коли я спитала студентів. чи не хоче хтось пограти в бадмінтон – це їх, здається, добило.

Вони не знають, що за розмовами про археологію я не спала до четвертої ранку. А підйом – о шостій. І знову розкоп. Я люблю свою роботу

Виконавець: Мандри.
Композиція: Ой, чий то кінь стоїть.
Слова: народні.
Музика: народна.
Оф. домівка: www.mandrymusic.com.
Відео: є/нема.

(слова народні, записано згідно зі співу "Мандрів") 

Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Сподобалась мені, сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Не так та дівчина,
Як біле личенько.
Подай же дівчино, подай же гарная
На коня рученьку.
Подай же дівчино, подай же гарная
На коня рученьку.

Дівчина підійшла,
Рученьку подала.
Ой, краще б я була, ой краще б я була,
Кохання не знала.
Ой, краще б я була, ой краще б я була,
Кохання не знала.

Кохання-кохання,
З вечору й до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде,
Кохання відійде.
Як сонечко зійде, як сонечко зійде,
Кохання відійде.

Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонько,
Сподобалась мені, сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Сподобалась мені, сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Сподобалась мені, сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Ой...

Хочу також!

.

 

24 грудня 1997-го року починає свій відлік історія відомої київської групи "Мандри", яка дала в цей день свій перший концерт. В сучасній українській молодіжній культурі група "Мандри" займає своєрідну музичну нішу. Завдяки неповторному синтезу національних українських фольклорних традицій, сучасній ритмічній основі, елементів міського романсу, французького шансону і традицій музики реггей, блюзу та року - група має найрізноманітнішу та різновікову аудиторію слухачів. Незважаючи на хитросплетіння стилів, музика "Мандрів" залишає враження цілісності та неповторності манери виконання; пісні насичені численими образами, але їх емоційність та мелодійність дозволяє зрозуміти пісенну поезію навіть слухачам інших культурних та мовних традицій. Практично всі тексти та музику пише вокаліст гурту - Фома.

Історія:www.kmstudio.com

Зачаровано оглядаєшся,
Із весною десь зустрічаєшся
І незримою стежкою йдеш.
Ти з мандрівкою подружилася,
Щирим подивом загорілася
І затаєним покликом звеш...

Ти шукаючи не спиняєшся,
Знов із мріями наче граєшся
І натхнення даєш.
Світ роздивитись стараєшся,
Немов сонечко посміхаєшся
І, чогось наче ждеш...

Додав на сайт кліп "Не спи, моя рідна земля"   Якщо хтось раптом ще не бачив - рекомендую подивитись.


Офіційний сайт гурту "Мандри"