Читав не давно уривок з Біблії коли Ісус питав Петра чи він Його любить.
Ісус питає "Петре чи ти мене любиш?" той відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", і тут Ісус запитав його вдруге,"Петре чи ти мене любиш?" в цей момент він вже здивувався, думаю від чув себе так як ми коли нас матиматичка запитала другий раз скільки буде 6 на 7, при тому що на нашу думку ми й першого разу впевнено відповіли правильно. Петро відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", а коли запитав в третє то той засмутився прям таки заплакав і відповів "Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!".Для чого було аж три рази питати, та й взагалі чи Бог не знав, що відчуває Петро? А що ми відчували коли нас вчителька запитувала третій раз?О, тоді серце починало калатити, відчували не впененість, не спокій. а вся справа в тому щоб ми самі усвідомили. Наш розум постійно працює, часто видає відповіді автоматично. А Богу йшлось про то щоб усвідомив, усвідомив це серцем.
Чи серце - це почуття? То часто так поєдується, виставляється в один ряд:серце, валентинки, биття серця,почуття...Емоції звязані з серцем.Бо емоції, почуття - це щось як лампочка контролю двигуна в машині, коли загорається така лампочка то значить що щось не так з мотором. Почуття часто показують що щось там в середені,під маскою є щось не так...щось відбулось. Десь далко в морі порухались плити тектонічні, що спричинило цунамі, і ми бачимо руйнацію і смерть від гіганських хвиль.А тих плит ніхто й близько не бачив. Ти цілий тиждень чекав на вечірку.І от вечірка. Друзі, сміх, всі веселяться, атобі щось не подобається, щось не так.І не знає що.Не бачиш тої плити.Не знає що сталось.Може подорозі щось, може в автобусі хтось не то сказав, могло щось пригадатись...То є наше серце.Чим воно є? То твоє найглибше Я. Розум то як відділ пропаганди.Говорить , що робити, що говорити... А Я є в серці.Там є не спокій,там є любов, звідти йдуть рішення любити, плакати ненавидіти, кричати...А "відділ пропаганди" повинен вирішити ці питання для нас і для оточення,як повинні представити це на зовні. Якщо дівчина покохає, то розірве з друзями , з батьками і поїде на другий край світу стане перед ним на коліна "бий мене, а я тебе люблю". Якщо чогось хочеш насправді,серце то цей наш внутрішній "атомний реактор" не дасть тобі всидіти на місці. Коли запитати котрогось з чоловіків чого ти з нею одружився, то отримаєш моментальну відповідь
-"З любові."
-"а те що вона має неймовірно довгі ноги бачив?"
-"ну так ..."
але не скаже, що йому ті ноги крутились перед очима
-"...з любові.Посвятив своє життя для неї.Напрацювався в шлюбну ніч...":)
Одружуємось бо подобаємось один одному, прагнемо один одного.
Люди в різних місцях, і врізні моменти життя відкривають для себе своє серце. Наприклад десь під лісом, на озері...діти далеко, дружина далеко, чоловік далеко, а пиво,віски,бренді близько ... Друг мені одного разу відкривав душу. Зрадив дружину да корпоративі.Каже :
-"не знаю що найшло.не знаю як то сталось і з чого то...Кохана дружина,діти..Я не знаю як то сталось.Як я маю дивитись їй в очі.Вона мені не пробачит..."
Я ж його добре знаю, веселий, компанійський...Запитав - "а хіба не було на роботі якихось жартів...?"
- "..ну так..."
- "А так часом нахилившись над нею над її компом,не обнімав за плече?"
- "...ну...щось таке було"
- "ну то не кажи , що то з нічого, і поняття не маєш як то сталось".
Найкращий іспит совісті люди часто роблять за компютером коли залишаються самі в кімнаті.Сідають сам на сам за комп і заходять в чат,отримують питання "Хто ти?" і тоді починається розпізнання серця, ким я є.І якби не той інтернет то не пізнали б серця, бо завжди були під контролем...
Розум глушить це все. І часто ми самі не хочемо відкрити думки серця.
