хочу сюди!
 

Лия

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «почуття»

життя....

Ми  помиляємся..
так ..так
ми   є  всі 
грішні  , биті 
синяками  Долі

шукаючи  уявний  
ідеал

---Звичайно зараз вже майже зима,але настрій ще той---

Звичайно зараз вже майже зима,але настрій ще той осінній,не сумний але і не веселий,щось саме те середнє.Відчуття такі ,так ніби завис між небом і землею,нікуди не тяне і ніде не поспішаю,просто слухаю музику і відпочиваю.В такі моменти немае нічого приемнішого як відчувати і розуміти що ти не самотній в цій осені.
Ви ще не тут?
Відпустіть хочаб на мить все тяжке,і просто спробуйте розслабитись,вслухайтесь в слова автора якій чудово вміе робити це.Здавалось просто музика,і просто уривки думок, мрій, бажань,надій,і чогось ще там,але якщо ви дійсно відверті самі з собою то ви відчуете,себе, свое життя,і ту саму нейтральну легкість,на крилах якої піднімитися над всіми негараздами, турботами і навіть смертью,знаючи що все було,є,і буде з нами,допоки -"Господи, тихо, люби всех нас"
Одним словом,чудового настрою вам всім!!
Слова осінньої пісні.

Небеса на коне
На осеннем параде
Месят тесто из тех, кто представлен к награде.
А по ящику врут о войне...
Я живу на весах
В это качество года
Моя песня, конечно, дождливого рода.
Моя песня не спета...
И не одета
Моя песня- ответ письмам Анны и Лизы.
Брызги ветра висят на промокших карнизах.
Собрала их губами весна...
И исчезла она...

Я с бедой на плечах доползу до дороги.
Умереть- ничего, если выпить немного.
Но мешает уйти от тебя
Наше Я.
Где опасности бред, там живые могилы.
Нас за верность и хлеб
Поднимают на вилы.
Этой осенью платим за свет...
Пляшем на виражах, повороты веками
И никому нет конца, даже тем, кто не с нами.
Наша песня с тобой в облаках...
И пока ничего, ничего не случилось
Я вчера еще помнил,
Что жизнь мне приснилась
Этой осенью стала она...
И если вокруг одно лихо, и если кругом слишком тонко- люби всех нас,Господи, тихо, люби всех нас,
Господи, громко.
Иногда наша жизнь зарастает цветами.
Это значит, мой друг, он прошел между нами, но увидеть его нелегко...
И если вокруг одно лихо, и привычное нам слишком тонко- люби всех нас,
Господи, тихо, люби всех нас,
Господи, громко.
Люби всех нас,
Господи, тихо, люби всех нас,
Господи...


Де ти, де?

Пустка.Беззмістовність.
Хаос. Планети. Де ти?
Комети-карети
По небу без коней
Повезли надію,
І вже не догониш.
Погасне комета
У швидкості болю.
Де є та планета,
Що зветься Тобою?
А небо густе,
Що й руки не пропхати.
Там тільки кометам
Під силу літати.
Там темрява синя
І холод вологий.
Там зорі безсильні
Шукають дороги
І падають, гаснуть,
Сльозою стікають.
Від болю дочасно
В нікуди тікають.
Болить яма ночі
І далеч світанку.
І всі ми охочі
Дожити до ранку.
Гірчить нам у горлі
Темрява бездонна.
Під куполом ночі
Ридає Мадонна.
Беззвучно, невтішно.
І сльози ковтає.
Рукою неспішно
Вуста прикриває.
А очі наповнені
Жахом і болем.
Повіки натомлені.
Голосом кволим
Щось мовить, щось просить.
До нас промовляє.
Та голос заносить
Десь в даль. Він зникає.
Лювлю я вуста її
Скривлені з болю.
І тихою тайною
Прошу і молю.
Благаю:"Прости!"
Й молитви забуваю.
Словесні мости
Із трудом я складаю.
По них мої думи
І болі і жалі
Зі серця як з трумни
Тікають. І далі
Летять, прориваються
У вись, ген до світла.
У вітрі звиваються
Й посять у вітра
Вірного лету
І легкокрильного
На дивну планету
До Бога всесильного.
Геть рвати тенета
До щастя й спокою!
Де є та планета,
Що зветься Тобою?

Лірика. На добраніч!

Прощай, прощай її, прощай.
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.

Милуй, милуй її, милуй…
Стискай в обіймах на світанку.
Її м’які, пастельні ранки
чудними барвами малюй.

Чекай, чекай її, чекай…
З весняним вітром, з першим цвітом.
П’янким, солодким, пряним літом…
як спраглий дотик до виска.

Неси, неси її, неси
в малюнок родимок на тілі,
ще нерозгадану й несмілу,
на піку ніжності й краси.

Прощай, прощай її, прощай.
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.
Прощай, прощай її, прощай.

Діана Сушко

Трішечки краси..)

Питаєш, чи сумую за тобою?
Скажу, що ні, та це така брехня...
Без тебе почуваюсь сиротою
в цім світі, - де б і з ким я не була.

Все, як раніше, - я завждИ весела,
сама для себе прокладаю шлях,
розгладжую нерівності життєві,-
Та кожен крок вперед - як два назад.

Це відчуття: коли ти бачиш мрію,
але звертаєш в інший поворот,
розчавлюєш підошвами надію,
і відчай розриває твою плоть...

Як тільки ніч накриє сонне місто -
вовчицею я вию до небес,
бо відчуваю знов своє сирітство.
І хоч я з іншим, - я без тебе, без...

Він - вірний вовк,...але з чужої зграї,
який колись на бік мій перейшов.
Та знав би ти, як боляче буває
з чужих долонь приймати ту любов...

Напевно, потонув колись у бурю
моєї долі білий пароплав...
А ти іще питаєш,чи сумую...
Якби ти знав... Якби ти тільки знав...

(с) Надя Ковалюк

Забути не можу.


Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь -
щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам'ятала.
Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь,
і забути цю мить мені вічності буде замало.

Я тебе не побачу ніколи, і ти мене - теж -
щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду,
лиш у снах сокровенних наближусь, як тільки заснеш,
і голубкою тихо вночі край вікна твого сяду.

Обійматиму поглядом - ніжним, як перша трава,
крізь прочинені вікна торкатимусь серцем до тебе...
Так лиш можуть німі обіймати душею слова,
так уміють лиш в'язні крізь грати торкатися неба.

Я спадатиму краплями по павутинні дощу,
тихим подихом вітру вночі цілуватиму вії,-
щоб у проміжках серцебиття ти мій шепіт відчув...
Бо забути тебе я не можу...не хочу...не вмію...

(с) Надя Ковалюк

Your own choice - Procol Harum

Your own choice.
          Твоя можливість вибору...

There's too many women and not enough wine
          Жінок так багато, та в дефіциті вино,
Too many poets and not enough rhyme
          Надмір поетів, та вірші не часті там,
Too many glasses and not enough time
          Годинників повно, що відміряють цейтнот,
Draw your own conclusions
          Така от картина, а висновків дійдеш сам.

My old dog's a good old dog
         Мій пес залишився старим моїм добрим псом,
My old man's a silly old sod
         А той тип, що з ним, - мій вбогий покинутий дім,
The human face is a terrible place
         А й справді, лик людський вражає своїм єством,  
Choose your own examples
         А що ти знаходиш про себе в контексті цім?

Went to the river, but I could not swim
         Ріка перетнула мій шлях, як переплисти її?
Knew I'd drown if I went in
         Зайду, то втоплюся - даремно ми віру вдаємо,
Lost my faith in a terrible race
         не вірю я більше жахливо стрімкій течії,
Rest-in-peace hereafter
         Що ж далі? А далі відомо: мир праху твоєму...

                                               11.11.2014

спершу мова про річку, далі "race" - стрімкий потік, ніби все гаразд, та при повторному читанні мучить один маленький дискомфорт у вигляді артикля а, тобто один, якийсь, деякий "a race" і це все в безпосередній близькості від "river" (ніби визначено і чекати б швидше "the race"); якщо ж все таки "а race", то йдеться, може, не про річку?, а про що? ще значення race = раса, рід (!); і тут можливість втратити віру в жахливий людський рід, що розповідає гарну казку про ходіння по воді, яко по суші, видається навіть доречнішою, ніж втратити віру... у потік води, відтак версія 2 останнього куплету:

Went to the river, but I could not swim
         Дістався я річки, та невідомо, де брід,
Knew I'd drown if I went in
         І фокус не втнути мені за одним відчайдухом,
Lost my faith in a terrible race
         І віри я більше не йму у страшнющий той рід,
Rest-in-peace hereafter
         А далі - на камені напис "Земля тобі пухом..."


                                                 10.12.2014

letsrock СЛУХАТИletsrock

Crucifiction Lane - Procol Harum

Crucifiction Lane
        Стежкою самозневаги

(Trower  Reid)

You'd better listen anybody, 'cos I'm gonna make it clear
        Краще не слухай мене, бо я хочу пояснити ось що:
that my life is unimportant; what I've done I did through fear
        моє життя нікчемне, все що я вчинив, я чинив через страх.
There's a river running through me on its tide I tried to hide
        Є одна ріка, що тече крізь мене - на її хвилях я пробував сховатися,
nonetheless I could not shake it, and in the end it swept aside
        але не зміг збурити її, і врешті решт вона відкинула
all my feeble unimportance. I can't say it, never mind
        всю мою хвору нікчемність... важко це висловити... втім пусте.
Can't you hear me mother calling you I'm cold, I'm deaf, I'm blind
        Не чуєш відповіді, коли кличеш, мамо, бо я байдужий, глухий, сліпий.
And if only 'cos you're lucky, we both know that's no find
        І коли нам не можна це визнати, тільки щоб ти й далі була щасливою,
I did think I'd be an actor. What I am I'll leave behind
        я подумав, що міг би стати актором. Я відмовлюся від себе справжнього.
 
You'd better listen anybody, 'cos it's me and you --that's it
        Краще слухай кого завгодно, бо це я і ти, і нам треба саме так,
and in case you find your maker perhaps you'll plead for us a bit
        і якщо ти знайдеш свого творця, то може трохи поклопочеш за нас обох.  
All my sick is in my stomach, all my sweat is clearly fear
        Вся моя хвороба при мені, а що упрів, то без сумніву через страх,
and if you could see inside me I don't think you'd have me here
        і якби ти могла зазирнути мені в нутро, гадаю, ти б мене тут більше не бачила.
Tell the helmsman veer to starboard, bring this ship around to port
        Скажи стерновому, хай поверне цей корабель назад у порт,
and if the sea was not so salty I could sink instead of walk
        і якби море не було настільки солоним, я б потонув, замість йти по ньому,
And in case of passing strangers who are standing where I fell
        і якщо вам трапляться диваки, хто перебуває в тому ж стані, що і я,
tell the truth you never knew me, and in truth it's just as well
        скажіть правду: ви ніколи не знали мене. І мабуть це справді добре.

                                                                   23.08.2014

СЛУХАТИ

Не займай мою душу...


Не займай мою душу...не треба,
Я не вбита тобою...жива.
Знаєш,я,на відміну від тебе,
Не кидаю на вітер слова.

Але,врешті,кому яке діло,
Що не справдив найбільшу із мрій?
Я дарую тобі своє тіло,
Але душу чіпати не смій!

Бо пече ще брехня,як кропива,
Бо слова не потрібні...мовчи.
Бо душа ще чекає на диво,
Та,нажаль,це вже будеш не ти.

У полоні мовчання німого-
Когось іншого в рай поведе.
Та нікого,ти чуєш,нікого
Не любитиме так,як тебе...

Я мовчання її не порушу
І вважатиму дивом із див,
Якщо інший любитиме душу,
Так,як ти моє тіло любив.

Не займай мою душу...не треба...
Я давно вже не вірю словам...
Знаєш,я,на відміну від тебе-
Кому-небудь...її...не віддам...

Автор: Надя Ковалюк

Душевнінько...

"Секс - це найменше з того , що жінка може дати чоловікові ....
Він не настільки вже дорого коштує і досить часто зустрічається , щоб надавати йому якусь особливу цінність ...
Насправді , куди як дорожче коштує Ніжність - то , що Жінка віддає не всім ; і навіть не всім тим , з ким спить ...
Ніжність не купиш , чи не вкрадеш , не візьмеш ні обманом , ні силою ; і ні з чим не переплутаєш ...
Ніжність - це маленький клубочок в сонячному сплетінні , який іноді не дає тобі дихати ...
Ніжність - це фото , на яке дивишся , тихо посміхаючись ... Ніжність - це відчуття тебе на кінчиках пальців , навіть якщо ти далеко ...
Ніжність - це коли я беру твоє обличчя в долоні , цілуючи тебе , або просто обіймаю , притискаючи до себе все міцніше і намагаючись руками, що зіскучили за тобою, відчути тебе всю відразу ...
Ніжність - це задумлива посмішка в очах , коли я думаю про тебе. Ніжність - це усвідомлення , що є те місце , де тебе завжди так чекають з любов'ю і з теплотою , трошки з сумом , тому що всім адже сумно, коли коханих поруч немає ...
І їх завжди так чекають. Чекають на хвилину ....
Чекають на секунду ... Чекають все літо ...
Чекають на все життя ..."
Копіпаст, але чудовий, як на мене!