Влаштовуйтесь зручніше, якщо вирішите прослухати цей ДВАНАДЦЯТИхвилинний музичний твір. Твір, який за своїм форматом навряд чи можна класифікувати як просто пісню.
           Будь-чиєму аматорському слуху легко розрізнити в його структурі чотири частини. В третій частині (десь в кінці 5-ої хвилини) звучить партія віолончелі. Очевидно, це один з небагатьох творів, де Блекмор використовує цей інструмент. Хоча, можливо я помиляюся, і ми чуємо гру запрошеного музиканта (треба буде десь якось уточнити).
            У фінальній частині (останні хвилини три) музиканти навіть вирішили заспівати. Про що? Нижче подаю, як вдалося мені розтлумачити їх.
            Ще дозволю собі кілька ремарок.
            Власне, у фінальній частині Квітня ясно відчувається той специфічний хардовий дух, що стане пізніше квінтесенцією фірмового саунду темно-лілових. Той дух, зміст і ритм, який пізніше оголосять авангардним напрямом рок-музики - хард-роком. Але ж навіть і це не перший їх подібний твір. До альбома April (1969) був альбом The Book Of Taliesyn (1968), що мав звучання, в цілому не менш насичене низькочастотними ритмами. Ці альбоми я, як і багато шанувальників музики DP, прослухав дещо пізніше, ніж уславлені In Rock (1970), Burn (1974), Machine Head (1972) і далі... Включно з альбомами 80-х років відродженого DP "другого скликання".
            Пам'ятаю, товариш, який давав мені слухати їх ранні альбоми (людина, просто хвора на DP) сказав приблизно таке: - Ну, це така їх музика... як би сказати... ще сира. Мовляв, молоді-зелені. Ну, нічого, кажу, я послухаю, бо вже все заслухане майже напам'ять.
           Ну, от на Ваш розсуд, шановні слухачі-читачі, "сира" музика від ранніх Deep Purple. Як то кажуть, дай Боже багатьом сучасним музичним "звьоздочкам" хоча б наблизитися до того, щоб самим складати і виконувати що-небудь, хоча б "напівсире".
           В зв'язку з цим я ніколи не зрозумію поділ їхньої музики типу: оце класичні DP /In Rock ... ... ... Burn/ , а оця музика сира, чи не характерна для DP. Ніяк не можу обмежити DP рамками, наприклад 1970-74, 1984-87, 93. Ось чому. Щоразу, коли Блекмор (чи інший учасник) виходив зі складу гурту, це не призводило до миттєвої "смерті" колективу. Навпаки. DP від цього, скоріше, "розмножилася", призвівши до появи цілого куща музичних колективів, якого вона живила своїм впливом. Це і Rainbow, і менш відомі сольні проекти інших учасників DP, частково Whitesnake, частково Dio, частково Black Sabbath (принаймні один альбом 80-го року, записаний з Ронні Джеймсом Діо), і зрештою Blackmore's Night - останній проект Блекмора. Саме тут Блекмор справжній. Той, ким він є! Як би не плювалися фанати-фундаменталісти, що сприймають лише класичний склад.
            Особливо наглядно це проявилося після останньої "втечі" Блекмора в 1993 р. Гурт не тільки оговтався і знайшов хай не еквівалентну, але цілком гідну заміну Річі. Він до цих пір активно концертує, створює і виконує цілком фундаментальну і просто гарну музику. Майже повністю (і дуже) мені подобається їх Purpendicular (1996), непогано слухаються також чимало пісень з Bananas (2003) i Rapture of the Deep (2005). Річі пише і виконує зі своєю дружиною не менш прекрасну музику. Ніхто нічого не втратив, всі живуть в гармонії, мирі і в своїй тарілці.
             Це говорить про те, що DP від початку була об'єднанням самодостатніх творчих особистостей, і навряд чи доречно ототожнювати DP з Блекмором. Хоча вплив його, безумовно, важко переоцінити.
              Таким чином, для мене  DP - це (1967- ?). Люблю і часто слухаю чимало їх пісень різних років.

April
       Квітень

April is a cruel time
       Квітень - жахлива пора.
Even though the sun may shine
       Хай навіть і сяє Сонце.
And world looks in the shade as it slowly comes away
       І світ занурений у марево, ніби повільно щезає.
Still falls the Аpril rain
       Тихенько накрапає квітневий дощик,
And the valley's filled with pain
       і долина річки вже сповнена ним, наче болем.
And you can't tell me quite why
       І не можна з певністю сказати, чому.
As I look up to the grey sky
       Так само і я. Дивлюся вгору на сіре небо,
Where it should be blue
       тоді як воно має бути блакитним.
Grey sky where I should see you
       Похмуре небо, де я, можливо, побачу тебе...
Ask why, why it should be so
       Чому так діється? Хто дасть відповідь?
I'll cry, say that I don't know
      Зараз заплачу, кажу ж, я не знаю...

Baby once in a while I'll forget and I'll smile
       Знаєш, протягом хвилинного забуття я можу всміхнутися,
But then the feeling comes again of an April without end
       та потім знов охоплює відчуття Квітня без кінця і краю,
Of an April lonely as a girl
       Квітня, що самотній, наче дівчина.
In the dark of my mind I can see all too fine
       У мороці моєї свідомості я можу розгледіти все дуже чітко,
But there is nothing to be done when I just can't feel the sun
       але нічого не вдію, бо просто не знаходжу там сонця.
And the springtime's the season of the night
       Справді, весна - то пора, що належить ночі.

Grey sky where it should be blue
       Сиві небеса замість блакиті...
Grey sky where I should see you
       Свинцеві небеса... Там, може, побачу тебе...
Ask why, why it should be so
       Скажи, чому, чому так має бути?
I'll cry, say that I don't know
       Стримую плач, я справді не знаю.
I don't know
       Не знаю...

СЛУХАТИ

хто відгадав держіть квіточку!(там в руці мАлинки ледь помітна  )

більш красива дісталась мені!

за те, що я на руках на гору когось несла 

Сьогодні насадили :)

+ дані за Травень...Червень 2011р.

Кінець календарного Травня. Спека. Україна знемагає (принаймні, вдень). Всюди, крім як в Карпатах.

Там, на висоті — все ще Квітень. Чудова денна прохолода. Ночі, завдяки
яким відчуваєш, що недарма ж ніс спальник і теплий одяг. Все як і має
бути у Квітні.


З квітами включно.


От, напр., 28.5.11-4.6.11 (з Квасів на Говерлу і по Вододілу):


















У горах, крім всього іншого, найвеличніші, майже що безмежні, поля з самої лише чорницею. Зранку вона особливо зваблива .




Рослину на фото окупувала оця моторошна істота:




але, без паніки , --- то одиничний випадок

До речі:







не зовсім до теми, але важливо:

З тих полів чорниці мож без шкоди для поширеності виду й для знелісених хребтів, які цими рослинами захищені від розмивання (не ліс, але хоч щось…), назбирати собі оберемок просто трохи прорідивши зарості. І мати на цілий рік смачний, терпкий чорницевий чай (підійдуть і галузки, і листя)! Та ще й лікувальний (напр., для очей).


Інколи бувають нарікання, що мовляв недобре збирати рослини і т.д.
Дійсно… Кепсько то якось: рвати їх, різати. А ще й якщо то робиться
задля розваги, --- потримати й викинути… Нащо??? Але це питання
передусім до панночок і, зокрема, до Юкусі.

До речі, тут ще раз вивляється корисність збору лікувальних або просто
смачних трав: не лише сенс має, але й схильність до руйнування допоможе
вгамувати .


Крім того, значно краще пити чаї з українських рослин, аніж купувати привозні (“імпортні”). От хоч би з таких міркувань це корисно й людям, і країні:

1) Людина найкраще пристосована саме до рідної їжі — тисячоліття звички, врешті-решт. Не все , що завзято рекламують на ТБ є добре…

2) Чим наша країна може заплатити за привозне? Що ми виробляємо
корисного світові? От, напр., карпатські області “виробляють” ліс.
Буквально здираючи
його зі схилів згори до самого низу та ще й так щоби ті зостались
беззахисні проти розмивання, ерозії (тобто, не залишаючи на горі лісу
кільцями, як то радять навіть вже й енциклопедії...).

3) Збираючи трави, щоби нести їх потім самостійно, важко зашкодити
природі. Виламаєте собі вибірково зі значної площі десяток-два стебел —
сусіднім більше Сонця буде --- навпаки радітимуть . Тобто маємо перевагу порівняно з промисловим способом збору. Згадайте-но моторошні скребки, якими здирають ягоди в серпні...


От і вийде, що розумне використання власної Природи їй лише на
користь. А як ще й додасть здоров’я, то будуть сили ту Природу
захистити колись згодом…

Головне не «захопитись» і не винищувати впень незначні групки
якихось «червонокнижних» рослин. Втім, для цього досить не знати, які з
них цілющі — не закортить і рвати






Повертаючись до Квітня.

У суцвіттях він ще показовіший:












А якщо підніметесь вище, то знайдете навіть і крокуси. Свіжі, щойно з землі




Здебільшо десь біля отаких-от залишків снігу:




А трапляються крокуси не прості, а, ще й, таке враження, з примусово набутою жаростійкістю...








А ці намагались розквітнути на Говерлі:




але було затоптані (бачив, що з Заросляка підіймаються групи десь так по 50 осіб…)

Тож рахунок, зд., таки не на користь рослин...

Але добре й те, що тільки одну гору використовують для вигулу дітей











А як довго цього року Квітень у Карпатах?

Чи хтось був, чи знає?

Бо з початку календарного Травня важко було передбачити (і сніг на 1200м
був, що особливо дивно як для Полонинського хребта, і спека
неймовірна...)