Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, а також обставини появи в Галичині та смерті наразі невідомі. В середині 1740-х років він з'явився при дворі магната Миколи Василя Потоцького, який став його головним замовником і патроном. 13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських. Від цього шлюбу мав двох синів — Бернарда (1752) і Антона (1759).

Але відомо що 1750-60-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином) працював у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці (нині Івано-Франківська область),Монастириську та Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область). 

У найпопулярнішому музеї світу, паризькому Луврі, відкрилась виставка видатного митця середини XVIII ст. І Скульптури українського Мікеланджело вразили найвибагливіших поціновувачів світового  мистецтва. «У французької делегації стався шок, коли вона вперше побачила Пінзеля», - розповів на відкритті куратор виставки, зберігач відділу скульптури Лувру Гійом Шерф

“Досі Пінзеля ніхто не знав. У книжках про бароко його імені не було, - каже  Гійом Шерф. - Скульптура Святого Іоанна - моя улюблена. Гляньте, як Іоанн молитовно дивиться на Христа. Хотіли створити у Луврі те ж, що й Пінзель у церкві Годовиці. Цей ансамбль схожий на піраміду, в центрі якої Ісус, а з боків янголи, потім Авраам та Ісаак. Поставили цю скульптуру як піраміду, аби справити враження поривчастого руху вгору. І ось вона — уся наче театр. Експресія, чуттєвість і глобалізм — цей потужний стиль зближує Пінзеля з європейським бароко. А головне — він вмів бути близьким до людей. Богоматір Пінзеля, яка плаче за своєю дитиною, зрозуміє будь-яка жінка. Його Авраам — це саме зло, а Ісаак — втілення добра».

«У Луврі представлено 27 творів Іоанна Пінзеля з фондів українських музеїв. До експозиції увійшло також кілька робіт скульптора, які привезли з Польщі та Німеччини, - розповіла «ВЗ» в. о. завідувача  реставраційного відділу Львівської національної галереї мистецтв Роксолана Мокрій. – Французькі митці вражені представленими творами українського генія.  Відзначають об’єм та динаміку скульптур».

Генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Лариса Разінкова-Возницька, яка разом з колегами побувала на відкритті виставки «Скульптура бароко в Україні середини XVIII століття: Іоанн Георг Пінзель» у Луврі, наголосила, що презентація українського Мікеланджело у Луврі - втілення мрії її батька.  Покійний директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький врятував спадщину Пінзеля та відкрив її світові. Саме він створив у Львові Музей сакральної скульптури Пінзеля. У своїх численних наукових працях Возницький писав про Пінзеля так: «Це був один з найбільш талановитих європейських скульпторів ХVІІІ століття, але одночасно один з маловідомих».

Для експозиції творів Пінзеля у Луврі підібрали місце із виходом на знамениту піраміду - приміщення де-ла-Шапель, зал колишньої каплиці. “Коли побачили божественні скульптури Пінзеля, відразу вирішили, що у Франції вони повинні стояти у намолених стінах, - сказав куратор виставки Гійом Шерф. - Цей зал колись був капличкою королівського палацу. Тут складали присягу французькі королі. Це самісіньке серце Лувру”. Спеціально для Пінзеля у Луврі розсунули стіну і відкрили вікно, яке зазвичай завішане. “Не хотілось у цьому залі бачити штучне світло, - додав Шерф. - Святі Пінзеля повинні бачити небо. Дуже сподіваюсь, що ця виставка покладе початок новим цікавим проектам з Україною”. 

«Пінзель, Україна – у Луврі! - сказав на відкритті експозиції міністр культури України Михайло Кулиняк. - Чого ще можна бажати? Згадуємо з величезною вдячністю Бориса Возницького. На жаль, він не може бути фізично з нами, але його дух витає серед скульптур тут».

Експозицією творів Іоанна Пінзеля у французькій мистецькій мецці світова громадськість може насолоджуватись до 25 лютого 2013-го.

Публікується з використанням матеріалів

http://www.wz.lviv.ua/life/121276

http://vikna.if.ua/news/category/culture/2012/11/23/10960/view

Royal Canin сделал нам действительно Королевский подарок. Подарок Королевского Canin (не знаю перевод) от Наташи Королевой о том как понимают свой смысл жизни в Испании. Великолепная статья. http://blog.i.ua/user/1103132/879471/

Там же есть ссылки на другие её статьи «Крушение кредитного рая», «Воспитание в Испании», «В Лондон не хочется», «Не хочется и во Францию», «Германия вымирает»

Статья заставляет задуматься, что теперь конкретно мы все должны делать для того, чтобы наши люди знали свой (!) смысл жизни. Его надо четко сформулировать и сделать достоянием нашей культуры и образования. Судя по комментариям к моим публикациям о смысле жизни многие "наши" соотечественники уже усвоили "их" бессмыслие. Не остановим эту агрессию - сами превратимся в жвачных животных. Наше "искусство" уже отражает результат. В киевском культурно-художественном и музейном центре "Мистецький Арсенал выставлены работы 40 передовых современных украинских мастеров. Писающих мальчиков в Мыстецьком арсенале имени В.А. Ющенко (главный патрон) видели? Вот теперь наше национальное лицо. Смотрите.

Якось, один користувач цього сайту заявив мені що народів, як таких, не існує, адже всі люди відрізняються один відодного(не мається на увазі зовнішність чи характер) лише паспортом, вони одинакові, звичайні люди. Каже: “українець – громадянин України, француз – громадянин Франції.” Ну, що ж, браво!!! Гуманно, але не розумно. Я навіть не думаю заперечувати те що всі люди рівні. Звісно ж це так. “Всі люди рівні перед Богом”. Але це немає ніякого відношення до національності людини. Перед усім примітка з вікіпедії(скорочено):

Визначення нації

Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.  Характеристики:

1. Спільність походження.
2. Спільність мови.
3. Спільність культури.
4. Спільність релігії.

 Надіюсь цього буде достатньо аби зрозуміти що нація це не група людей яка проживає на певній території, і кожен з них має в кишені, хоч і офіційний , але звичайний папірець. Цей “папірець” слугує для підтвердження особи, і визначення її ГРОМАДЯНСТВА, а не національності(що є абсолютно різні речі). З цим розібрались. 

А якщо чиїсь коріння не українські, і сам він не признає себе українцем(по національності, а не громадянству), і він немає ніяких підстав поважати українську культуру, його ніхто не змушує, але висловлювати свою неповагу дуже голосно – це є нахабство. Таким людям ніхто не забороняє поважати СВОЮ культуру, чи він росіянин, чи грек, чи німець. Тай я не люблю, коли українці дуже сильно висловлюють неповагу до інших націй. Хоча іноді їх можна зрозуміти(але не виправдати) бо так як над ними глумляться, обзивають, зневажають, багато кому не вистачає нервів. Але це так “між іншим”. Я пообіцяв нашому героєві написати замітку на одну із тем з нашої дискусії, я це зробив, хоча вважаю що приділив забагато уваги йому.

Раніше, тисячоліттями, Україну рятувало від загибелі село! Сільські люди, ще в минулому столітті носили українській національний одяг, розмовляли виключно українською. Але більшовички ленінці-сталінці викосили село начисто і людоморами 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947, і репресіями, і переселеннями, і "комсомольськими" будовами, і іншими хитрощами. Раніше консервативність, "вайлуватість" українців, їх рятувала від остаточного знищення. Українці не поспішали переходити на російську, і це їх врятувало від самознищення. 

Сьогодні село розмовляє російською!!!

Українській цвіт, козацтво, чумацтво, навіть бунтівне селянство вибите, витолочене. Українство, те, що залишилося не просто відреклося бунтівного духу, азарту кулачних боїв. Та, навіть розмовляти рідною мовою почати першими -- бояться, прикриваючися самовиправдовуваннями, типа "я звик", або, "а як селом назвуть", або "в мене практики нема" і тисячи інших. А насправді бояться навіть того, що хтось може гримнути, образити, щось подумати ... . 

Я вибачте, нікого не хочу образити. Просто треба пам'ятати, що селяни, козаки, дружинники, повстанці використовували вайлуватість, для знищення ворога. Перехід від вайлуватості до стрімких дій супротивник не встигав вловити. Зараз на часі стрімкі дії. Можеш українською, то розмовляй!!! Не дай боже Нам критикувати одне одного!!!. Чим частіше будете розмовляти, тим краще самі відчуємо де Наші помилки! Так вчив Сухомлінський. Щоби критикувати, достатньо вивчити добре три слова українською. І іди критикуй! Заробляй дівіденди. Чужу мову можна вивчити за годину. Свою треба вчити все життя, і ніколи не вивчиш, бо мова живого народу теж жива. Щодня з'являються нові слова в різних галузях, чи потрібні вони народу, нації, чи потрібні тому гоголю, що їх придумав, на це питання відповідь дасть пан Час!!!

 А сьогодні цей пан осідлав гарного скакуна. Зроду такої швидкості, в усьому, не було. Усі галузі наук летять як очманілі. За одну секунду людство встигає стільки літератури видати "на гора", що розумній людині не перечитати тую гору за все життя. Вижити практично дуже складно, навіть народам, не то людині. Велику вагу мають технології.

Щоб знищити народ, зробити жорсту зачистку, щоб він ніколи не відродився, щоб він ніколи не став нацією стріляти, різати зовсім нема потреби. Хіба так деінде. Достатньо просто знищити культуру народу, і все. Народ зникне, як пучок туману на протязі. Чому? Бо культура народу, то напрацьована тисячоліттями технологія його виживання на цій землі. Можна підступно лишити народ без землі, народ ще зможе вижити. Хоч і не легко це буде зробити. Та забравши в народу мову, знищити його немає жодних проблем. Бо мова з культурою пов'язана ліпше ніж розум з людиною.

Головне пам'ятайте! Практики без практики в природі не існує. Необхідною умовою, щоб дитина легко вивчала мови, треба, щоб мати вживала рідну мову задовго до її народження. Тоді дитина майже на генному рівні отримує інформацію про мелодію мови. З'явившись на Світ дитині залишається лише запам'ятати слова та скласти їх до купи. І вона зазвичай це робить без зусиль, і мозок не зайнятий завчанням невзнайомих мелодій, і згодом легше дитині вивчати чужі мови. Кажуть Сагайдачний і Франко знали дуже багато мов (21 і 14), бо файно засвоїли рідну, тому чужі мови їм самі віддавалися, "без бою".

Наша мова модна, гарна, природна, легка до вивчення і має стати мовою міжнародного спілкування. По-перше, нашого цвіту по всьому Світу!  А по-друге, головне наше бажання! Криза! Нема роботи! Не гай час, вільну хвилину приділи рідній мові! Це в тисячу раз корисніше ніж тупо надувати щоки!!!

"Хохлы умеют только сортиры чистить и ремонты делать. Вы всегда были рабами русских." - очень частая фраза посетителей из России на любом сайте, форуме - где они начинают "тусить".

Далее будет следовать теория мощи российской армии, которая всё модернизируется и закупается. Будет и великая экономика - про небывалый рост и огромное богатство россиян. Будет даже о "богоизбранности" русских, подлых "пиндосах", трусливых "грызунов" и хитрых "хохлов", а также в обязательной программе Вы прочитаете о так называемом триединстве русских и "русском мире".

В 13-м веке по приказу татарского хана, Великий Князь Суздальский Александр Невский убивает своего собственного сына - за "непокорность Орде". И здесь проявляется сама сущность россиян - убить любого и каждого, только-бы удовлетворить своего хозяина. Для того чтобы понять хоть немного суть самих действий надо обратится в историю.

Вся северная часть земель Руси представляет из себя огромные княжества заселённые разными племенами, в основном фино-уграми. На этих территориях славяне составляют лишь небольшую часть населения, проживая компактными группами в городах - в словенских Новгороде и Пскове, в руськом Владимире и в нескольких меньших городках. Эти города являются центрами, в которые сходится дань от окрестных народов и племён - от "русских". Да-да именно от "русских" - тоесть от данников Руси (ну или, если легче Вам будет - "от верноподданых руських князей"), от народов в чьих жилах и близко не течёт славянская кровь - от фино-угров, татар (тогда булгар) и иных. В славянских-же городах сидит князь с дружиной, как-бы напоминая - "перестанете платить дань - худо будет". Князь и дружина - это центральные органы и исполнительная власть на территориях княжеств, как в своё время английские и испанские наместники в американских колониях - одни с небольшим войском посреди гущи туземцев. И тут приходят монголо-татары нарушая сложившийся баланс - десятки городов сожжены, княжеские дружины разгромлены, часть местной славянской элиты уничтожена. "Русские" перестают платить дань - и заставить их уже невозможно, так как армии русинов разгромлены (кроме Новгорода - но Новгород, это как Швейцария - армия есть, но вот политика нейтральная) - славянская элита в "шорохе", княжеская налоговая начинает планомерно уничтожатся русскими - и этому невозможно помешать, так как для охранения (а самое главное для наказания) просто нехватает солдат. Славяне начинают искать союзников, чтобы не погибнуть среди моря фино-угров. И находят союзника в виде золотоордынского хана.

С целью "местных элит" мы определились, но давайте определимся с целью сверхдержавы - Золотой Орды.

Для Золотой Орды, формально части Монголии очень важно иметь свою независимую политическую линию, важно сформировать новое государство - а для этого надо сформировать новую народность, с общими культурными корнями. Что такое представители Орды? Это сотни народов - начиная от китайцев и заканчивая половцами, а среди них - среди этого острова ордынцев, возвышается элита - 5 тысяч монгольских нукеров и представителей знати, собственно именно от них и пошла приставка "монголо-" - а от остальных десятках тысяч "-татары". Собственно проблема у монголов таже что и у славян Севера - малочисленность. И от природы им нужен союзник, который признает их власть и не будет буйствовать. Можно конечно выбрать какую-либо многочисленную народность собственно из Орды - половцев например, но те сверхненадёжны - зачем им какой-то там Батый, если они в нём просто незаинтересованы? Остаются такие-же малочисленные, но более надёжные славяне Севера.

Союзники находят друг друга и начинается "обмен любезностями", в результате которого Владимирско-Суздальский князб становится титулом "номер 2" в новообразованой Золотой Орде. Здесь холодный расчёт: русские не восстают против славян, потому что это де-факто восстание против Орды (с вытекающими последствиями), так как князья одобряются решением хана, налоги теперь собирают совместные отряды ордынцев и славян, а самое главное - местное "русское" население частью берётся в рабство для создания нового ордынского народа (отсутствие самосознания - отличный материал для того, кто хочет построить государственность на надёжной платформе). Началось "иго" - вот только оно было направлено в первую очередь на неславянские народности. 

Часть монгольской элиты приняла христианство, часть ислам. Следующий после Батыя хан - Сартак, уже православный христианин... Сам-же Невский стаёт приёмным сыном Батыя, (остальные ВСЕ родные), а через несколько лет в торжественной церемонии открывает православный храм в столице Орды... Дед Невского был женат на половчанке (узкоглазые такие монголоиды), соответственно сам Александр выглядел минимум очень схоже на монгола, посему его выдавало только одеяние посреди ханов и мурз Орды. Не исключено, что его сыновья были женаты на монголках и могу с полной уверенностью утверждать о том, что некая часть элит - северо-славянской и монгольской сроднились (так было принято в те времена - заключили союз с половцами - женись, с фрацузами - женись). Всей этой "монголоизации" воспротивились новгородцы и восстали во главе с сыном Невского - восстание было задушено не без помощи ордынских войск и сына отец ссылает на окраину - где его затем ждёт загадочная смерть...

До конца 14-го века тандем двух элит сожительствует - но Новгороду всё-таки удалось уйти от всех остальных земель севера. Территория княжества - огромная, а население местных племён малочисленное - контролировать легко, кроме того всегда можно попросить помощь у Ганзейского союза (в который успешно входил Новгород). Как известно монголоизация Севера продолжалась до 1480-го года - что из себя представляла бывшая славянская элита городов можно только представить, всех кроме Новгорода и Пскова, сохранивших своё лицо.

Тем временем в Москве (истинно славянское название?) начинает работать новая политлиния - с Ордой больше контактов иметь смысла нету - она слаба и беспомощна, что и доказывает поход крымского (считайте половского) хана на Орду в 1502-м году. Процесс ассимиляции фино-угорских племён ещё трудно назвать завершённым, а мощного союзника нету - постоянные междоусобные войны так и не смогли дать восстановление позиций местной элите, она (элита) немного усилилась за счёт притока ордынской элиты - но не настолько, чтобы играть независимую роль. И выход находится - сроднится с остатками византийских династий.

Московские цари как и их золотоордынские предки имели по-сути один и тот-же наряд при коронации, единственное отличие - греческое веяние: крест и держава (шар с крестом).

При активном участии Папы Римского во второй половине 15-го века происходит женитьба Московского князя на царевне Софии (сестре последнего византийского императора). В Москву начинают съезжатся знатные греки, лишённые в разбитой Византии своей власти. Среди приехавших в Москву греков можно выделить Романовых (то-бишь "римских"). Количество приехавших греков было явно недостаточно для усиления московско-татарской армии - но вполне достаточно чтобы возглавить "наукоёмкие" сферы - главным образом религию и образование. Получая некую легализацию, Москва начинает постепенное завоевание земель Орды и Руси. К концу 16-го века территория Московии уже очень внушительна. В неё вошли татарские земли и славянский Север - местные элиты начинаются системно ассимилироватся, особенно ярко идёт уничтожение самосознания новгородцев (которые так и не признают себя частью Московии) путём кровавой резни в городе.

А в это время греки начинають петь о едином "русском мире" (не русинском, не руси, не руськом) - мире полного интернационала, лишённого возможности самоидентификации и объединяющего лишь одно понятие - данники московского царя...

Проходит время и во главе Москвы стают греки-Романовы (с помощью поляка Пожарского и татарина Минина), которые усиливают "духовную кулуарщину" и  окончательно изгоняют с Руси (Украина и Белорусь) центр православия. Да собственно ради уничтожения самоидентификации внутри самой Московии всё переводится на "греческий лад" - даже само название было взято греческое - "Россия" (между прочим "нонсенс" в мировой истории). Именно этим пытаются выбить мультикультурность и разную сущность народов Московии - по-своей сути абсолютно разных народов, скованных лишь религией...