хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «романс»

Я объявляю Вам любовь... Романс

Не объявляйте мне войну, не объявляйте
 На части сердце мне молю не разрывайте
 Я так устал от всех невзгод, от всех ненастий.
 Я не хочу играть в войну, хочу лишь счастья.
 Не объявляйте мне войну, не объявляйте
 Я Вашу крепость завоюю так и знайте.
 Вот только надо ли напрасные ненастья?
 Я подле Вас могу погибнуть и от счастья.

[ Читать дальше ] 

"Я подарю тебе слова"…( экспромт-песня для Альманель)

 

фотоPantera466

                                                                  источник вдохновенья

                                                                "Мне не хватает твоих слов"Альманель

                   http://blog.i.ua/community/53/315901/?   p=4#advA_advC_315901_5985568

Я подарю тебе слова… Они тебя вином напоят. Я подарю тебе Любовь… Ты с ней умчишься... в бездну снов. Я погляжу в твои глаза... Небесной синью всё заполню. Поверь, что мы с тобой… Быть может, навсегда! Твои уста я пью… Теперь без перерыва. Сжимаю... так тебя… Судьбу благодарю. Но Прошлое вернуть И я теперь …не в силах Но Новое вдохнуть Могу в твою… я грудь. Разлуку мы … с тобой Навеки… позабудем. И жало вырву я… Чтоб вновь любила ты. Я чувствую… как вновь... Вздохнула ты свободно. И стало так легко… Да здравствует Любовь. Любовь... к тебе придет... Я верю непременно. Она уже к тебе... Явилась ... на порог. Ты только не вздыхай... Не мучайся в сомненьях. Любовь к тебе пришла... Теперь Любовь...- твой бог!

Не взыщи, мои признания грубы...


Не взыщи, мои признанья грубы,
Ведь они под стать моей судьбе.
У меня пересыхают губы
От одной лишь мысли о тебе.

Воздаю тебе посильной данью
Жизнью, воплощённою в мольбе,
У меня заходится дыханье
От одной лишь мысли о тебе.

Не беда, что сад мой смяли грозы,
Что живу - сама с собой в борьбе,
Но глаза мне застилают слёзы

От одной лишь мысли о тебе.

Мария Петровых

Рву письма...

Рву письма... и лишаюсь прошлого... Рву память - без тебя не жить. И вспоминаю... всё хорошее... Как мы могли тогда любить. Рву чувства - сердце ранено... Рву душу - боль и мгла. И пред глазами только марево... Любовь меня с ума свела. Клочки от фото ... мне не склеить их... И губы милой холодны. Ты мне напрасно не поверила... Под смутным проблеском луны. Рву письма... и лишаюсь прошлого... Рву память - без тебя не жить. Пытаюсь вспомнить  всё хорошее... Но с прошлым оборвалась... нить. Твое лицо в окне заплаканном... И новой встречи я не жду. Как будто кто-то жизнь заплатами... Всю разукрасил на беду. Себя в охапку собираю я, Твержу давно, что так нельзя... Любовь ... она пусть не бескрайняя... Но нет мне жизни без тебя! Рву письма... и лишаюсь прошлого... Рву память - без тебя не жить. И вспоминаю... всё хорошее... Как мы могли тогда любить. Рву чувства - сердце ранено... Рву душу - боль и мгла. И пред глазами только марево... Меня Любовь с ума свела. Клочки от фото ... мне не склеить их... И  не слышны твои слова. Ты мне напрасно не поверила... И плачет в небесах луна.

Счастливая судьба


 Она жила в трёх веках, родившись в 1899-м и умерев в 2000-м, 20 января. За семь лет до смерти пережила свой второй звёздный час- новые поклонники, интервью, концерты, на которых пела без фонограммы, звание Народной артистки России, премия "Овация". [ Читать дальше ]
        Замечательный романс в чудном исполнении Изабеллы Даниловны в 98-летнем возрасте http://blog.i.ua/community/2701/499211/

I Міжнародний конкурс українського романсу

I Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик у Львові

       У перші квітневі дні у Львівській національній філармонії відбулася непересічна мистецька подія – відкриття I Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик. У переповненій залі філармонії з 2 по 3 квітня лунав спів самої Квітки Цісик і її улюблених пісень та романсів у виконанні молодих конкурсантів із восьми країн світу: Естонії, Латвії, Польщі, Молдови, Румунії, Росії, США, Угорщини та України. Оцінювало мистецьку майстерність вокалістів компетентне журі у складі: Ніни Матвієнко (голова журі), Алекса Гутмахера, Олександра Горностая, Кирила Стеценка, Любові Зубко, Василя Лазаровича. Із заявлених 30 учасників журі до участі в конкурсі відібрало 14 виконавців: Олесю Літневські (Естонія), Василя Коломановського (Латвія), Світлану Сасу (Молдова), Михайла Зраду (Польща), Едуарда Наточев (Росія), Михайла Колотило (Румунія), Світлану Махно (США), Романа Меденці (Угорщина), а також учасників з України: Ольгу Акулову (Донецьк), Тетяну Лаврів (Івано-Франківськ), Оксану Муху (Львів), Люцину Хворост (Харків), Віталія Соболева (Чернівці).

[ Читати далі ]

Мне не хватает твоих глаз…

фото Pantera466

Мне не хватает твоих рук…

Мне не хватает твоих слов…

Мне не хватает твоих уст.

Без них Весь Мир безмерно пуст.

Лишен он Смысла и Основ.

Наполнен горечью разлук.

 

И пусть с тобой слегка знаком…

И пусть ты очень далеко…

И пусть в другого влюблена.

Коль захочу я все смогу…

Иголку я найду в стогу…

Лишь только б ты…  поверила сполна…

 

Что мы с тобою Инь и Янь…

Что я твоей Любовью пьян…

Что вновь Судьба нам подарила шанс.

Лишь для тебя пою романс…

Мне не хватает твоих глаз…

 

Ты подари свою Любовь сейчас…

 

Так будь моей Судьбой, сомненья прочь твои. песня стиле 40х ХХв

 фото Pantera466

Скажите почему...

Вы скромно удалились.

Отвергнув поцелуй ...

И пожиманье рук.

Мне кажется опять,

что Вы в меня влюбились…

Я снова как во сне…

И я себе… не вру.

Писали Вы о том,

Что рядом быть хотите…

Что мною и дышать…

И мной хотите быть.

Так будьте же со мной…

Так верьте и любите.

Так будь моей Судьбой-

Сомненья прочь твои.

 

Почудилось... мне вновь,

Что Вы меня забыли.

Уплыли вдаль...

На белом корабле.

А помните, как Вы

тогда меня любили…

Дарили поцелуи ...

в лунной мгле.

Скажите почему ...

Вы скромно удалились.

Отвергнув поцелуй...

И пожиманье рук.

Мне кажется опять,

что Вы в меня влюбились…

Я снова как во сне…

И я себе… не вру.

Молчали Вы о том,

Что рядом быть хотите…

Что мною и дышать…

И мной хотите быть.

Так будь моей Судьбой-

Так прочь твои сомненья…

Так будь всегда со мной…

Сомненья прочь твои…

 

От тебя остались... розы только...



Я не смог услышать... даже слова,
Губы будто склеены твои.
Лишь остались розы... как оковы...
Да и то завяли лепестки.

От тебя остались... розы только...
Как напоминание любви.

Ты была такою молчаливой...
Что на сердце... родилась Печаль,
Образ твой такой желанный ... милый...
Почему-то обруч Грусти  увенчал.

Ты ушла походкой торопливой...
Зова моего... не услыхав.

Как хотел бы Грусть твою развеять...
Как бы я хотел забрать Печаль...
Чтобы лик твой ясен был и светел...
Чтобы веселилась ты, как в старь.

За тобой бежал я, не надеясь...
Что могу тебя когда-нибудь догнать.

Где же ты о, чудо - Галатея!!!
Позови меня в свою ты Даль...
Невзирая на Пространство... Время...
Мы, надеюсь, встретимся опять.

Для тебя остановлю я Время...
Чтоб смогла ты снова... убежать.

 
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
попередня
наступна