хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «туман»

У пустелі марокко за добу з туману збирають 77 літрів води

Марокканський проект NGO Dar Si Hаmad побудував найбільшу в світі збиральну машину туману, яка забезпечує водою ті регіони, які її гостро потребують. Масивна установка сягає 600 квадратних метрів (близько 2000 футів) і збирає воду для людей, що живуть на посушливих територіях на південному заході Марокко.
Люди з регіону At Bamrane не мають надійного доступу до води і постійно борються з посухою і зіпсованими колодязями, але туману там вистачає – він є шість місяців на рік. Dar Si Hаmad використали технологію CloudFisher для установки гігантських полімерних сіток між сталевими стовпами на гірському ланцюзі Анти-Атлас.
Изображение
Гірський туман більш щільний, ніж прибережний і забезпечує більше води. Зібрана вода прямує до місцевих жителів за допомогою сонячних насосів і труб, встановлених NGO в партнерстві з іншими організаціями, фондами та університетами.
Установка зі збору туману може за добу виробляти 17 галонів води (77 літрів) на квадратний ярд сітки для людей, які страждають від опустелювання, викликаного зміною клімату. Понад 400 людей, які ніколи раніше не мали проточної води вже зараз отримали вигоду з системи.
Це не тільки вода, а й заощаджений час, що робить збирання туману настільки важливим в цьому регіоні. За оцінками Дар-Сі-Хамад, місцеві жителі проводять близько трьох з половиною годин збираючи воду. Ця робота часто покладається на жінок і дівчат, які через це часто позбавлені можливості продовжувати свою освіту. Тепер жінки можуть керувати системою водопостачання своєї сім'ї шляхом відправки повідомлень з мобільного телефону і мають більше часу для виконання інших завдань. Дівчата не повинні кидати навчання в школі, через те, що вони мають збирати воду.

віршування в окупації

37. в тумані...

і падає хмара туманом
на вулиці майже пусті,
у місто у згубне й захланне,
що кисне в осінній сльоті.

сновидами тут перехожі
зсутулені і мовчазні
і кожен на привида схожий,
бездумнобайдужий у дні.

їх душі в кишені запхАні,
затулені очі у світ,
слухняноляльковорахманно
за тінями тіні услід

крокують в сльоту неквапливо
в помешкання, до домовин -
замки відчиняють щасливі
у злидні холодних хатів

і косяться з-поміж портьєри
на вулиці в проріз вікОн... -
а там з потойбіччя кур"єри,
немов гробари з похорон

із галками круки і гави -
від нечисті мов поштарі -
в гіллі й на дахах мов на лаві
в тумані сидять упирі...

* * *

я пришёл к тебе с приветом,
рассказать, что солнце встало,
что оно горячим светом
по листам затрепетало...
            (А. А. Фет).

осміхнись,моя кохано,
в цей чарівний дивний ранок!
сонце вже торкнулось листя,
сяє в росах серебристо
і від неба віє свіжість,
огортає серце ніжність
й світлим повнитсья коханням,
вітерець гуляє ранню,
пісня жайвора над полем
освятковує роздолля,
польові квітують квіти -
їх краса така тендітна!..
і туман легким серпанком
до твого спадає ганку...


віршування в окупації

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...

нигде

классно ехать через мост в туман.. из ниоткуда в никуда нигде.

Мир моих иллюзий

Мир моих иллюзий красив и бесконечность фантазий неоспорима. Но никто не сможете разделить со мной радость переживаний, когда я нахожусь в них, так как это мой мир, загороженный огромными стенами сознания, а на тяжёлых вратах стоит непреклонный страж, который кроме меня никого не пускает он и меня не всегда пускает. Но мне очень хочется поделиться с кем то теми красотами, которые я наблюдаю в своих иллюзиях. Иллюзия это не мечта ведь мечта может сбыться, а иллюзия в реальном мире невозможна, так как основные земные законы физики и просто элементарной логики в этом мире не действуют.
На деревянном полу терассы было много павшей кленовой листвы, за прошлую ночь заморозки практически раздели рядом стоящий клён. В его ветках краем своего ковра запутался туман. И клён держал его крепко. Во влажном воздухе присутствовал некий запах он то исчезал, то появлялся снова. Его не возможно было поймать и распознать, так как при попытке вдохнуть полной грудью он моментально исчезал. Вокруг царила тишина, которая мне улыбалась, так не бывает я знаю, но она мне улыбалась, наблюдая мои попытки, что либо, услышать. Это царство соседничало с другим царством, царством воды или точнее влаги, которая была везде на черных стволах деревьях сада, на павших листьях, и в воздухе, в общем, везде была влага.
Это было заколдованное утро. Закованное туманом и тишиной. Укрывшись пледом я сел в кресло, и раскурив трубку, отдался мыслям, которые как утренний туман разлились на равнине и запутались в кроне деревьев с чёрными от влаги стволами. Раскуренная мной трубка окончательно убила надежду распознать неуловимы тонкий запах этого утра. Вокруг моментально рассеялся и надёжно прописался запах вишнёвого табака трубка с каждой затяжкой становилась горячее и во всей картине этого утра появился некий источник тепла. Затягиваясь трубкой щурясь от дыма, который обволакивал и превращался в запах я пытался собрать мысли во что-то приблизительно цельное и понятное, но было поздно, каждая мысль рассыпалась на песчинки и растворилась в тишине. Лишь тихое одинокое потрескивание трубки являлось компасом и неким путеводителем в этом не осознанном, сказочном звуковом вакууме осенней природы.
Я мысленно ругнулся на человека который придумал на чайнике ставить свистки, звук закипающего чайника как ледокол раскалывал тишину не оставляя ей ни одного шанса на спасение. Я понимал, что если вовремя не исправить данное положение вещей может случиться несвоевременное разрушение моей идиллии потому нехотя поднялся с кресла и волоча ноги, потянул своё бренное тело к эпицентру высокочастотного извержения. Так как я оторвал материальный объект своего существования с кресла, на котором я висел в воздухе, я решил заняться приготовлением напитка под названием кофе.
Если свист чайника являлся ледоколом для тишины, то запах кофе стал контрольным выстрелом в голову всего неосознанного размытого и непонятного. Всё резко стало контрастным и понятным, углы острыми, запахи резкими, звуки пронзительными. И вся эта каша начинала накручиваться комом новые звуки, запахи, образы. Дом начал просыпаться и от прошлой идиллии не осталось и следа. Мыслей вдруг стало много, да так много что со всеми справиться было невозможно и все эти мысли были какими то глупыми, мелочными, и ненужными. Но это были мои мысли. В них я уже проклинал не только автора свистка для чайника, а заодно и себя что поставил этот гейзер на огонь, не осознавая предстоящих последствий. А когда в дверном проёме появилась она, я понял что моя идиллия похоронена окончательно и воскресить её будет уже не возможно. НО. В дверном проёме нарисовалась новая сказка. Сказка, в которой много загадок и непонятностей. Много страсти и одновременно холода. Но сейчас эта сонная сказка хотела кофе, который я и собирался сделать.

Matjaz Cater с высоты птичьего полета



Итак, Matjaz Cater. Про него не так много информации.


Фотограф из Словении, работает научным сотрудником в Gozdarski intitut Slovenije


(Словенском Лесном институте). Видимо, по долгу службы, постоянно видит землю с высоты.


Я бы назвал его Мастером Тумана. Впрочем, смотрите и оценивайте сами.
[ Читати далі ]

Туман в Сан-Франциско

 

Туман в Сан-Франциско. Особенно завораживающее
зрелище представляет мост «Золотые ворота», который как-будто
парит в облаках. Фотограф Теренс Чанг (Terence Chang)
запечатлел этот природный феномен.

 

        
 
[ Читать дальше ]

Портников-голова ,Янукович бы ему палец в рот не положил....

Портников это голова, притом голова которая говорит бесстрашные и умные вещи. Вещи что слыша их гарант кусает себя за....локоть. Не достанет. Не достать локоток , а как хотелось бы дать команду "фас". Интересно что сказал бы Портников вдруг ни с того ни с сего гарант попытался положить ему палец в рот..... http://www.youtube.com/watch?v=odIr28jRiHI...... кому интересно глянте видео , Это не просто стеб . Это что то за гранью . Виталий так держать. ЛИШЬ СЛОВО ПРАВДЫ......