хочу сюда!
 

nikfi

41 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 39-45 лет

Заметки с меткой «конь»

Драконяча історія або пригоди лицарів... № 12

 

Лицарі Круглго Столу

    Лицарі Круглого Столу сиділи за круглим столом у стані "посиніння від переживань". Вони провели усе літо переслідуючи ноусменів (букв. "носатих чоловіків"), або ж нортменів (букв. "людей Півночі"), чи то пак "вікінгів" чи як би ще вони себе не називали. Учасники швидких нападів зненацька атакували, а потім грабувалии і розорювали усе англійське узбережжя. Лицарі Круглого Столу заприсяглися бути захисниками королівства. Зараз про них можна було б сказати, що вони "були заприсяглися". Їм довелося полювати на вікінгів, але вони не могли знищити їх. Або ж завдати їм поразки. Чи побачити їх.

    Перші повідомлення про ворожі рейди надійшли з Халліґу-на-Ґуґхаллі (Halligough-on-Goughhalli). Лицарі, очолювані Сером Ланселотом, швидко вирушили на допомогу. Прибувши на місце рейду двома днями пізніше, вони знайшли лишень декілька зітлілих хат, комор, а також нещасних людей. Їм сказали, що вікінги полишили їхні човни й вирушили на південь. Південь! Лицарі прийшли саме з півдня! Вони повинні були розминутися зовсім поруч! Сер Логік відзначив, що на воді немає знаків, котрі могли б свідчити про те, що ворог увійшов у неї, адже якби він і справді так зробив, то потонув би разом з усім своїм озброєнням. 


    Сер Ланселот подумав близько секунди  і сказав Серу Логіку: "О, замовкни! Навіть іді@т знає це. Сідаймо на наших надійних коней і давайте хутчіш переслідувати цих ворогів прямо до воріт Пекла"!


    Сер Логік сказав Ланселоту: "О, замовкни".


    Усе літо вони переслідували цих вікінгів. Разом з тим ніколи не бачили їх. Лицарі їхали на південь, вікінги ж вирушали на північ. Лицарі рухалися на північ, а вікінги йшли на південь. Вікінги відпливли додому й лицарі повернулися до Камелоту. Тільки-но з'явившись, вони вони одразу помітили, що не було аплодуючого натовпу. Деякі люди спостерігали за ними з награними посмішками. Це викликало в лицарів "деякі переживання". Сер Галахад відзначив: "Гадаю, ви є настільки ж хорошими, як і ваша остання битва".


    Інші Лицарі одночасно сказали: "О, замовкни"!


    Відтак, вони вирішили трішки посидіти, порозмовляти й перепочити аби підняти собі настрій. Першим сів сер Ґвен. Жахливо великий чоловік. Воїн. Так само непереможний в іграх та змаганнях, як і в битвах. Найхоробріший з-поміж хоробрих. Сер Ґвен їздив на великому чорному лицарському коні. Це був найбільший кінь у королівстві. Єдиним недоліком був його голос... Сер Ґвен мав дівочий голос. Надзвичайно пронизливий, писклявий голос, який дуже веселив інших лицарів.  Відтак, він майже не говорив з ними. Він не міг навіть сказати що-небудь своїй дружині. Здається, її це не хвилювало, безсердечну...


    Поряд з ним сидів сер Блек. Сер Блек вважав, що з подібним ім'ям йому слід мати великого, чорного лицарського коня. Він ніколи не говорив відтоді як Король Артур насупився почувши суперечки серед його лицарів. Подібне поєднувалося з тим фактом, що сер Ґвен вирвав би його селезінку, якби він заговорив. Ні, сер Блек так і не сказав нічого. У будь-якому разі, це додавало його образу деякої загрозливості.


    Білий Лицар був цілковито засмученим станом справ у цілому. Перебування поряд з подібним до сноба сером Блеком було трохи чи не більшим випробуванням, аніж він міг витримати. Цей чоловік ніколи не купався... Хоча б один раз на рік, подібно до цивілізованих людей! Сер Блек відзначався запахом подібним до тухлятини. Білий Лицар вирішив спробувати підбити декількох хлопців аби вони пішли разом з ним "У пошуках Священного Ґраалю".


    Король Артур сів на троні поруч з Гвіневрою. Він відчував найбільшу "втому від переживань" з-поміж усіх. Наближався час сплати податків і людей спустошили рейди. Жоден добрий, люблячий, доброзичливий правитель не міг збирати податки за подібних обставин. Але Артур зміг. Чи обкладаючи податками бідноту, чи багачів він пам'ятав старий вислів, - "Пташки із пір'ячком збираються разом". Якби він переобтяжив податками багатіїв, то вони підняли б збройне повстання. Біднота ж не могла зробити чого-небудь, отже усе мало пройти без клопоту.


    Він кинув погляд на королеву, котра сиділа з таким виглядом ніби читає пергамент. Артур не думав, що вона може читати або писати. Він не вважав так оскільки сам не був спроможний ні на що подібне. Адже ж саме для цього він мав писарів. Вона могла щось прочитати, а потім підморгнути серові Ланселоту... Прочитати і підморгнути. Артурові це не подобалося ані найменшою мірою. Він викликав би Ланселота на поєдинок, але усе ще не мав передсмертного бажання. Він іноді хотів щоб саме Ланселот замість нього був вийняв меч з каменя. В такому разі Артур не став би королем, а заразом і не одружився б з Гвіневрою. Нехай би був пощез той клятий Мерлін.


    Мерлін, звичайно, відчував це, але не турбувався взагалі. Він також взагалі не відчував "втоми від переживань". Він був настільки щасливий, наскільки це можливо. Він був володарем без відповідальності. Він був багатим без роботи. У міру того, як жінки відходили у небуття, на утриманні Ланселота лишалося чимало дітей. Так в цілому, Мерлін був щасливий. Він додав ходи, вийшов на балкон і поглянув донизу, на здивованих лицарів... Кинув погляд на королеву. Вона ж подивилася на нього угору і підморгнула. Так, вона була такою ж щасливою.


    Історія оповідає нам, що Лицарі Круглго Столу, держава Артура, Королівство Камелоту взяли участь у великій битві проти неймовірних орд. Лицарі боролися до самого кінця. Вони фактично відчули "втому від переживань". Навіть замішання.

P.S. Ну що ж, сподіваюся, що ця оповідка теж Вас зацікавить ... У будь-якому разі, в її сюжет вплетено реалістичні елементи, котрі можуть стати гарною поживою для роздумів... Кхм... Перед цим мене якось були запитували з приводу моралі прочитаного... Що ж, як на мене, тут можна звернути увагу на саме життя, його швидкоплинність та мінливість... А також потребу виявляти відповідні до обставин якості... Реальність може бути далекою від нашого уявлення про неї, але це уявлення повинне якомога чіткіше відображати оточуюче... У всій повноті та різнобарвності...

Дуже вдячний, що навідалися та прочитали...

Р.P.S. За оригнальний текст оповідки висловлюю подяку сайту http://dizzydragon.com/knight.html.


82%, 18 голосов

5%, 1 голос

14%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Подборка "Всадница"

Эту подборку меня подтолкнула собрать знаменитая картина Брюллов - Всадница: 

[ Читать дальше ]


Тему можно продолжать, но на сегодня все-)) Спасибо за внимание!

Драконяча історія або пригоди лицарів... № 11

Білий Лицар


     Навчання  Ґарта (Garthe) скінчилося. Він був готовий стати Білим Лицарем, дійсним членом Товариства Білого Лицаря. Тоді б його називали "сер Ґарт". Він мав би право битися з Чорними Лицарями. Білі Лицарі були упевнені, що він може упоратися з подібною роботою.


- У битві з Чорним Лицарем я дав би йому 50 на 50, якщо Чорний Лицар не буде таким вже й хорошим бійцем" - сказав один з Білих Лицарів .


       Одного дня, незадовго до посвяти у лицарі, наставник сказав Ґарту, що йому слід зайнятися "вправлянням" свого коня. Ґарт ненавидів подібне. Під цим малося на увазі ходіння поруч з конем по дорозі, через луги і назад. Це було нудно. Тільки-но він перетнув один з лугів, як озирнувся і не побачив табір. Добре, якщо він не міг бачити табір, то "табір не міг бачити і його", а чому б йому тоді йти пішки?


       Він скочив на коня ззаду і вдарив його по ребрах аби той почав рухатися. Кінь повернув голову і подивився на Ґарта. Потім він вкусив Ґарта за ногу і допоміг трішки відпочити на землі.


       Ґарт, підвівшись, втупився у коня. Кінь відповів тим же. Ґарт подумав про свої 150 фунтів та конячі 700 фунтів. Далі він подумав про яблуко, яке узяв аби трішки перекусити. Він простягнув яблуко коню, чухаючи йому за вухами. Ґарту здалося, що кіньське "муркотіння" подібне до муркотіння новонародженого кошеняти. Ґарт знову заскочив на коня. Кінь повернув голову і подивився на Ґарта.


- Ні-ні. Тільки-но надумаєшся, можеш іти куди забажаєш. У жодному разі бити не буду, я обіцяю.


       Тоді кінь перейшов на галоп. Ґарт міг тільки триматися. Кінь промайнув над луками подібно до торнадо і поскакав галопом по дорозі. Курява летіла вусібіч. Потім, кінь зненацька виставив передні ноги вперед аби зупинитися. На дорозі стояла черниця. Кінь зупинився лишень за два фути від черниці. Ґарт зупинився не набагато далі порівняно з конем.


       Ґарт встав і привітав черницю.


- Доброго ранку, сестра", сказав він.


- Хм... Так, доброго. Подивіться лишень", - вона відповіла і вказала за спину Ґартові.


       Ґарт повернув голову, щоб подивитися. Не побачивши чого-небудь, він сказав про це "святій сестрі".


- Ви не бачите цю нечепуру? Ви сліпі? - вона відповіла неприємним тоном.


       Ґарт озирнувся. Так, неподалік була нечепурна на вигляд дівчина. Він подумав, що вона є кам'яною, коли уперше подивився у той бік. Це було найнеприємніша нечепура, яку він коли-небудь бачив. Він подивився на нечепуру і нечепура подивилася на Ґарта. Ґарт озирнувся і сказав черниці,
що він бачив нечепуру.

       "Ну то й що?" -  подумав Ґарт.


- Насправді вона не така. Це Чарівна Принцеса. Зла Відьма перетворила її на нечепуру... І вона такою лишатиметься допоки не зустріне на своєму шляху красивого, молодого принца, котрий поцілує її. Потім вона перетвориться знову на Чарівну Принцесу і вони заживуть довго та щасливо.


       "Ну то й що?" -  подумав Ґарт. Потім він сказав це саме черниці.


       Черниця відповіла Ґартові, що він не є красивим, молодим принцом, але йому доведеться це зробити. Вона сказала йому піти й поцілувати нечепуру. Ґарт подумав десь майже секунду й відповів: "ні"! Черниця після цього попорпалася у своїх широких рукавах і витягла звідти не паличку, але довжелезну лінійку.


        "Ого!", - подумав Ґарт. "Ого!", - подумав кінь.

 

- Не змушуйте мене використовувати це, - "добра сестра" сказала Ґарту.


       Ґарт підійшов і нахилився до нечепури. Він трішки подивився на неї... Нечепура подивилася на Ґарта. Потім Ґарт швидко поцілував нечепуру і відскочив назад й убік. Нечепура відскочила так само. Потім Ґарт почекав коли нечепура знову перетвориться на Чарівну принцесу. Разом з тим невідомо, на що чекала нечепура. 


       Ґарт почув квоктання позаду себе. Він повернувся, щоб бачити одяг черниці, що впав на дорогу. Він тільки зараз побачив, що "черниця" й була саме тією Злою Відьмою.


       "Ти дурень. Я не перетворюю чарівних принцес на нечепур. Я перетворюю їх на жаб. Ти тільки-но цілувалися з нечепуою і став таким же"... Й сміючись вона відлетіла на своїй мітлі.

       ... Дракону лишалося тільки посміхатися споглядаючи на цю сценку з висоти його польоту.

P.S. Чергова оповідка з цієї "лицарської серії" може видатися не зовсім однозначною, але в мене було значне бажання відпочити й не перейматися "тонкощами та нюансами". Загалом, не вважаю, що ця історія когось до чогось зобов'язує чи створює якісь "недоречні уявлення щодо належного стану речей"... Та й навряд вона якось вплине на "світобудову чи політику"...

Отже, можу лише сподіватися, що ознайомлення з нею видалося Вам приємним.

Р.P.S. За оригнальний текст оповідки висловлюю подяку сайту http://www.dizzydragon.com/whiteknight.html.

© Don Roble..2000-03


33%, 7 голосов

24%, 5 голосов

43%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

КОНЬ

Анатолий Мозжухин

     

 КОНЬ

 

Смыкает веки сонь,

Трещит сверчок-болтун:

"Теперь ты старый конь,

Теперь ты не скакун!"

 

Про то я знаю сам.

Паук теперь в седле,

Соткал себе гамак,

Хомут достался мне.

 

Красивых много слов,

Но всех не услыхать.

Красивых много снов,

Но всех не увидать.

 

Кобыл красивых – тьма,

Но всех не полюбить,

А вот беда – одна,

И ту не позабыть.

 

Взор тянется на юг,

Дорога – на восток.

Путь, – мой заветный друг,

Теперь как враг жесток.

 

Ни брода, ни моста,

Недолго до беды,

И речка не чиста,

А хочется воды.

 

Но благо, есть одна

Росинка на цветке,

Испить ее до дна –

И дальше налегке.

 

Искать свой переезд:

Не время отдыхать.

Красивых много мест,

Но всех не повидать.

 

Мне нет назад пути,

И упряжь не проста:

Сколь шеей не крути –

Не сбросить хомута.

 

Но лишь замедлишь ход –

Кнут хлещет по бокам:

Вперед, вперед, вперед!

Уж виден дом, а там...

 

Ужель такой удел?!

Сколь ни беги вперед,

Повсюду море дел

И тысячи забот.

 

Проклятая напасть!

Порвать бы удила

И на траву упасть,

Где МАМА родила!

 

Кататься на спине

По утренней росе,

Побегать в табуне,

Купаться на косе

 

И гривами играть

С ветрами на лугу,

И снова увидать

Под солнцем РА-ДУ-ГУ !

 

Последний выразитель духа казачества.

ПОСЛЕДНИЙ ВЫРАЗИТЕЛЬ ДУХА КАЗАЧЕСТВА. История нелёгкой жизни донского поэта зарубежья Николая Николаевича ТУРОВЕРОВА (1899 - 1972) 

  Уходили мы из Крыма Среди дыма и огня, Я с кормы все мимо, мимо В своего стрелял коня. А он плыл, изнемогая, За высокою кормой, Все не веря, все не зная, Что прощается со мной. Сколько раз одной могилы Ожидали мы в бою. Конь все плыл, теряя силы, Веря в преданность мою. Мой денщик стрелял не мимо, Покраснела чуть вода... Уходящий берег Крыма Я запомнил навсегда.

Имя донского поэта, историка и журналиста Николая Николаевича Туроверова мало известно на его родине, на Дону, а между тем, это был видный русский поэт зарубежья, и пять томов его произведений, а главное ? качество стихов говорят о масштабах творчества и незаурядности личности Николая Туроверова. 

http://fstanitsa.ru/glk_turoverov.shtml

Много ль надо казаку

Много  ль  надо  казаку,
Для  похода  дальнего!?
Кроме  сабли  на  боку,
Да  коня  верстального.
Кроме  доброго  седла,
Да  креста  нагрудного,
Да  стального  удилА,
Для  похода  трудного!
        Ой,  ты  конь  мой  вороной,.
        Друг-товарищ  преданный,
        Мы  теперь  пойдем  с  тобой,
        В  дальний  путь  неведомый.
Много ль  надо  казаку,
Чтоб  в  поход  собраться –
Отогнав  печаль-тоску,
С  милой  распрощаться.
Напоследок  мать  обнять,
Близким  поклониться –
Может  нА  век  потерять,
Может  возвратиться.
        Ой,  ты  конь  мой  вороной,.
        Друг-товарищ  преданный,
        Мы  теперь  пойдем  с  тобой,
        В  дальний  путь  неведомый.


                     На  фото  мой  дед,  кубанский  казак  Фома  Воронцов

© Copyright: Любовь Медведева, 2011
Свидетельство о публикации №11112101535

Мини-опрос

Те, кто видел мой профиль на i.ua, наверняка уже догадались, что я увлекаюсь лошадьми)))
Поэтому я решила узнать какая порода лошадей пользуются наибольшей популярностью

Прошу вас, голосуйте и ставьте лайки!

Это фризская порода лошадей. Они славятся своим внешним видом и добрым нравом. Гриву и хвост им обычно не стригут, поэтому с возрастом лошади становятся просто обворожительными!love больше фото лошадей этой породы http://photo.i.ua/user/10625239/521713/


Одна туркмeнская лeгeнда рассказываeт о пылком жeрeбцe, который захотeл пeрeгнать орла. Он бeжал так быстро, что взлeтeл в нeбо. Этот сакун считаeтся родоьником соврeмeнных ахалтeкинских лошадeй.
Эта порода отличается бронзовым блеском, худощавым телосложением и преданным характером.heart
больше фото лошадей этой породы на http://photo.i.ua/user/10625239/522633/


Кто не смотрел в детстве мультик "Сто один далматинец"?
Для тех, кто любит этих очаровательных пятнистых собачек, существует очень необычная и оригинальная порода-кнабструп. Когда я в первый раз увидела на фото такую лошадь, я подумала, что это фотошоп.hypnosis
больше фото лошадей этой породы на http://photo.i.ua/user/10625239/523457/



Конечно, сложно пропустить породу, котрая входит в пятёрку самых известных и красивых, учавствует почти во всех селлекциях(выведении новых пород), отличается восхитительным внешним видом(щучий профиль, высоко поставленый хвост, изящное телосложение)...
Да, это арабская чистокровная лошадь!!!bravo
Больше фото лошадей этой породы на http://photo.i.ua/user/10625239/523258/



Пятнистая, милая и очень привлекательная. Рядом с ней легко представить американского ковбоя. А вы уверенны, что это лошадь, а не корова?smeh
 Абсолютно, ведь это порода пейнтхорс!

Хотя, на мой счёт, они все восхитительны!!!!!!!!!!!!!!!heart heart heart

6%, 1 голос

6%, 1 голос

0%, 0 голосов

29%, 5 голосов

6%, 1 голос

35%, 6 голосов

6%, 1 голос

12%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Далинианские лошади. Графика Сальвадора Дали

Этот испанский художник конечно не нуждается в особом представлении. Он считается ярчайшим представителем сюрреализма - вида искусства, которое связывает вместе действительность и мир снов.
В 1971-1973 годах Сальвадор Дали создал целый ряд великолепных гуашевых рисунков с изображениями знаменитых лошадей из мифов, легенд, фольклора и известных литературных произведений.

Рисунки, составившие единый цикл, были переведены на литографские камни и изданы в Париже Жаком Карпентье и Симоном Вайнтропом под названием «Далинианские лошади» («Les Chevaux Daliniens»).

Серия «Далинианские лошади» по праву считается одной из красивейших в творчестве Сальвадора Дали.

Здесь и мифологические персонажи, герои фольклора и литературы. Крылатый Пегас, любимец муз, и Троянский конь, и Росинант Дон Кихота... Всего 18 работ в этой серии. Поразительно как художнику удалось показать на бумаге легковесность коня, его строптивость, скорость в скачке или передать чувства всадника-победителя. 
Лошадь Калигулы Инцитат - любимый конь императора  правившего в I в.н.э. По легенде, Калигула отвёл жеребцу дворец с прислугой и драгоценной утварью, объявил его воплощением всех богов, сделал гражданином Рима и в конце концов назначил сенатором. Но к этому рисунку есть ещё одна история. Была такая знаменитая лошадь, которая выигрывала соревнования любой сложности, а последние решающие скачки она проиграла, получив прозвище Королева без короны. Сальвадор, как человек, не признававший поражений, написал это легендарное животное с заслуженной короной. 

Любимый конь Александра Македонского - Буцефал (356-323 до н. э.) . В переводе с греческого его кличка означает «бычьеголовый» 

Росинант - Дон Кихота

Конь весны 


Конь смерти

Леди Годива

Согласно средневековой легенде, леди Годива, прекрасная супруга бессердечного графа Леофрика, проехала обнаженной по улицам британского города Ковентри ради того, чтобы её муж снизил непомерные налоги. Жители города, уважая самоотверженность женщины, в назначенный час закрыли ставни и двери домов. По одной из версий, лишь один юноша, подглядывающий Том, решился взглянуть из окна на нагую всадницу - и в тот же миг ослеп.
Пегас - парящий в воздухе

Святой Георгий

Скаковая лошадь

Триумф

Троянский конь  огромный деревянный конь подаренный осажденному городу Трое, не сдававшемуся около 10 лет. Внутри него спрятались воины. Коня перенесли в город, разломав при этом часть крепостной стены. Троя была взята и разрушена.


Христианский рыцарь


Пикадор- в Испании, при бое быков, вооруженный копьем всадник. Его цель - раздразнить, привести в ярость быка перед началом боя.

Рабочая лошадь

Центурион

 "Римский всадник"


Единорог


Нептун

В каждой работе у Дали есть смесь реальности с фантазией и даже сном. И на это действительно интересно смотреть!

Как  говорил сам мастер: «Если моя картина, в которой «ничего не разберешь», способна произвести скандал, то - есть фурор!"...

Кстати, для создания одной работы нужно было изготовить до 100! литографских камней. Изначальный замысел картины разложить на оттенки и линии, а потом совместить ихпоследовательным наложением камней на один и тот же лист бумаги. Но это другая история.
 

Самый красивый конь Ахалтекинской породы в мире



Ахалтекинский жеребец Ак Гез.

Самый красивый конь в мире – это скакун ахалтекинской породы изабелловой масти. И возможно, это мнение субъективно, но, взглянув на это живое голубоглазое чудо вы едва ли сможете опровергнуть это утверждение.

horse-izobel-11 (465x699, 59Kb)

А что же это за масть такая – изабелловая? Всем понятно, каков вороной конь, конь буланый…. А изабелловый? О, это особенная масть, встречающаяся лишь среди представителей ахалтекинской породы. Ахалтекинцы изабелловой масти считаются редкостью. У коней изабелловой масти цвет шерсти кремовый или топленого молока, на всем теле розовая кожа и как уже говорилось выше, голубые глаза. Оттенок масти при разном освещении меняется: серебристая при солнечном освещении, красноватая – при закате, молочно-белая – при освещении утреннем, цвета слоновой кости – при пасмурной погоде.


horse-izobel-19 (636x353, 40Kb)
horse-izobel-02 (555x700, 102Kb)
horse-izobel-14 (500x354, 37Kb)
horse-izobel-01 (700x554, 110Kb)

Весенние мечты (©)

***
По реке хрустальной,
По реке всё вдаль
Вместе с солнцем ранним
Прогоню февраль.
И рысцой неспешной 
Конь весны озорной
Снег растопит, конечно,
А красавец гнедой
Под берёзою станет,
Обмахнётся хвостом
И мне морду протянет.
Я поглажу, потом
Прислонюсь головою.
Зеленеют леса.
Спасибо, Боже, что снова
Наступила весна...

***
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая