Всі ми розуміємо і відчуваємо, що нам потрібна "друга половинка". Без неї нікуди. Життя не дарує радість, немає розвитку, немає стимулу, немає продовження - сім'ї, дітей...

Але як може існувати хоч щось, де одна частина буде маленька і сіренька, а друга велика і блискуча? Це не природно, не гармонійно. Друга половинка має продовжувати та доповнювати першу - тоді все буде гаразд. В іншому разі, коли одна частина заміщає та перетворює іншу, то якась з них просто зникає, все руйнується, і цілісного нічого не утворюється.

У кожної якості, риси характеру, дії людини є певний "хвостик", за який чіпляються наслідки. Перетворення світу навколо починається завжди з себе. Хочеш щоб дівчина була гарною, доброю, вправною, вірною - мусиш відростити у себе відповідні "хвостики" - фізичне здоров'я, чесність, мужність, мудрість тощо.

Часто думав над тим, яким чином визначається, що людина матиме протягом життя? Від самого народження і до смерті - ми отримуємо несподівано різні шанси, можливості, приймаємо участь у якихось подіях, стрічаємо нових людей. За Біблією ми маємо те, що нам необхідно для життя (Бог надав нам усе необхідне). За законом карми - ми отримуємо те, на що заслуговуємо, і що має нас чомусь навчити. За теорією "трансерфінгу" (і деяких інших матеріалістичних теорій), ми маємо те, чого самі дозволяємо собі мати - все в наших руках.

Доки намагався обрати, яка ж із цих теорій вірніша - нічого не виходило, бо весь час практика демонструвала протиречливі, нелогічні, результати, які я не міг обґрунтовано пояснити чи зрозуміти. Але нещодавно інтуїція підказала, що вони всі є вірними, і потрібно не обирати серед них, а сумістити в єдине.

Виходить, що люди мають все необхідне, з того, в тій якості яку самі собі дозволяють мати, все це є заслугованим і має кармінний сенс.

...

Так... я хочу щоб зі мною була Богиня... Відповідно, мушу стати Богом. Гарний стимул для того, щоб припинити лінуватись і знов та знов братись за свій розвиток... В принципі, результати - вони ніколи не змушують на себе чекати. Кожна маленька зміна в собі - несе зміну в житті. (Але якщо зміна не справжня, а показова, то результату ніякого не буде, бо життя неможливо обдурити - а потім ще й складніше стане) (-:

Ехх... не шукаю я легких шляхів, ніякої шари - все сам, своїми руками, своїми силами.... А в цілому, мені це навіть подобається - потім знаєш з кого та за що питати "чому у мене в житті все так, як є, а не краще?" (-:

Ghetto Woman
        Жінка з гетто

She's a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Вона - жінка з гетто, що чекає на свого чоловіка, який має повернутися додому,
Oh, a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        О, жінка з гетто, що чекає на свого чоловіка додому
She's just a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Всього лиш мешканка убогого району, що чекає на свого чоловіка...

A rat run cross the floor, a roach ran up the wall
        Щур прошмигнув через сходовий майданчик, тарган проповз по стіні,
Everything is noise around her, that don't seem to bother her at all
        Вона, здається, зовсім незворушна посеред цієї метушні,
Ghetto woman, sittin' there all alone
        сидить безмежно самотня.
She's a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Мешканка убогого району, вона чекає на прихід свого чоловіка додому...

Yes the t.v.'s on, radio blastin' the news
        Так, всюди мерехтять екрани телевізорів, радіоприймачі вибухають новинами,
Somebody down the hall, playin' the low down dirty blues
        хтось біля м'юзик-холу награє поганенький блюз.
Oh, ghetto woman, she's all alone
        Ех, і лише дочка убогого району цілковито самотня,
She's just a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        вона всього лиш жінка, що чекає на свого чоловіка.

Oh she's a ghetto woman, she's a ghetto woman
         О, вона - жінка з гетто, це - жінка з гетто!!!
Oh, ghetto woman, what's on your mind
         О, жінко, що у тебе на душі?
Sometimes I look in your face, can't help but cry
         Іноді вдивляюся у твоє лице, і, не в силах допомогти, тільки плачу...

Слухати пісню

В неї затекли від мотузок руки, а в роті пересохло через кляп... Вона лежала вже більше години... для неї це були нові відчуття: страх змішаний, беззахисність і розуміння що з тобою можуть зробити що завгодно...
ЇЇ зв'язав один знайомий з яким вона приїхала на дачу, а потім він вийшов з кімнати.
Двері відкрилися. На порозі стояв чоловік на вид 30-35 років з приємним відкритим лицем. В неї не було ненависті, але були страх і цікавість - що буде далі....
Він підійшов до неї і зав'язав їй очі.
Коли він почав розщіпкати на ній блузку, спати в верхній одежі було її звичкою, коли вона приїжджала у незнайоме місце, вона занервувала сильніше і намагатися від нього відповзти. Його руки ніжно взяли її за талію і повернули на місце, а на ноги впала мотузка. ЇЇ ноги були зв'язані швидко і м'яко - вона не відчувала болі, але мотузки зробили своє, вона немогла рухатися.
Блузка і бюстгальтер були спущені до зав'язаних рук. В неї з'явився шанс: "якщо він розв'яже руки я вирвусь", але ці думки були якимись... вона хотіла щоб він продовжував!!!
ЇЇ чекала несподіванка - він зв'язав її руки в ліктях, а тоді без проблем розв'язав її руки, зняв одежу і зв'язав їх назад. тепер на ні була лише спідниця і трусики.
Він ніжно провів по її шиї, грудям, вона відчула його язичок на своїх сосках... її кидало в жар. Він відчував це і продовжував спускатися все нижче... Стягнувши з неї спідницю він відійшов...
Вона відчула мотузку на своїй шиї, але заспокоїлася коли зрозуміла що більше ця мотузка затягуватися не буде. Ще одна мотузка пройшла між колін - вільний кінець пройшов через петлю на шиї... Він легенько потягнув за мотузку і ноги почали згинатися в колінах. Коли він був задоволений результатом, зупинився і закріпив мотузку.
Вона відчула метал на шкірі - це ножиці які зрізали її трусики... Все - тепер вона зовсім гола і беззахисна, лежить зв'язана і повністю доступна. Уявивши це зі сторони і її залило бажання...
Він ніжив її клітор своїм язичком, а пальчик досліджував глибини її дирочки. Вона відчувала що оргазм близько...
Несподівано він зупинився, зняв з неї всі мотузки і пішов вниз. А її все ще з'їдало бажання. Там де була мотузка ще відчувалася її присутність...
Вона знала пов'язку з очей і вийняла кляп. Поряд на столику стояв стакан води - вона випила його жадно і великими ковтками. Навколо неї лежали мотузки.
Він сидів в кріслі запрокинувши голову і закрив очі - вона підійшла до нього і поклавши мотузку йому на коліна сказала: "Зв'яжи мене"....

Ні, ну чесно не можу не поділитися про найкоротший роман свого життя - три дні!
Значить в Скайпі зписалися два старих контакти. Зустрілися, вина попили про життя поговорили... Два дні я марила, про наступну зустріч і таки він назначив її. Після роботи він заїхав,але я потягнула гуляти,бо це моє. Погуляли,але він на це не дуже разраховував, бо "був в одних штанях" (а ця весна морозна,як ви знаєте). Пішли ми в метро,на його картці не було грошей і він бігав по різних працючих чи ні автоматах з палтішком аби поповнитися. З рештою пройшов сам,а я лишилася поза тою стороною турнікетів. Трохи вгамувавши свій шок, полізла за гаманцем у сумочку і пройшла за ним. Він відчував,що це перебор, тому їхав спиною до мене на ескалаторі, хіба тільки незграбно щось пожартував про вухастого сірого кота на рекламі білборду. І тут кульмінація! Він розвертається і каже: - Нам сюди, - вказуючи на свою гілку метро.
- Ні, - спокійно відповіла я, - якщо хочеш,можеш мене проводити до дому.
Він тільки посміхнувся і взяв мене за плече, продовжуючи свою наполегливість жестом.
Я визволила руку, розвернулася і пішла своєю дорогою, чітко розуміючи,що ми більше не побачимося. Спочатку мені стало гірко, щойно всі мої плани продовжити ходити закоханою всю весну розтанули, як сугроб в липневу спеку. Але, коли я вийшла з метро,то йшла всю дорогу голосно сміючись, згадавши як ще ранком сподівалася на квіти, а він не спроможним виявився навіть на квиток!

Я не печалитимусь тим, що ти далеко,

Не перейматимусь тривалістю розлуки;

Не захлинатимусь плачем та від розпуки

Не простягатиму в благанні ніжні руки

Так, ніби крила розправля  лелека.

 

Мене не цілуватимеш щоранку,

Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним.

Не називатимеш мене ані Коханка,

Ані Дружина - бодай, подумки, невільно…

Не заспіваю немовляті колисанку,

 

Малеча не ходитиме до школи,

Домівку сміх не звеселить дитячий;

 «Батьки мої» - не називатиме ніколи

Нас…

 Не народиться бо…

                                               Січень плаче

Дощем. В жалобі він…за мріями неначе…

26 січня 2011

© Stepans’ka Marina (SMG)

Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того,щоб їх розуміли

О. Уайльд

а хіба ні?

Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю...

 

написано 09.11.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170

Переможниця конкурсу краси "Міс Україна-Всесвіт" Христина Коц-Готліб
радіє перемозі на конкурсі, в Києві, у п'ятницю, 20 лютого 2009 року.

Вона вам подобається?

Світ безрадісний, тьмяний, порожній…
Ти пішов, ти – лише подорожній.
Світ байдужий, без сонця і неба , 
Світ, в якому живеш ти – без тебе.
Спів пташок, літо, зорі і квіти -
Світ без тебе… Тінь справжнього світу…

28.06.2009


Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені