Бійся данайців, о, Серце моє, -
Мають шляхетні обличчя.
Кожен данаєць і в душу плює,
Ним так підштовхує відчай.

Хук зліва знизу і просто - в ребро,
О, ця шляхетна відвага !
Крові націдить із_серця_в_відро -
От, погуляє ватага.

Бійся данайців, о, Серце моє,
Адже бувають і добрі.
Кожен данаєць і душу проб'є -
Так помирають хоробрі.

Я невмируща, о, Серце моє,
Цього не знають данайці..
Ніжний світанок вже Сонечко п'є -
Я воскресаю уранці...

Паскудно так, а що поробиш…
Я наче винна в всіх гріхах…
Та чи пробачити ти зможеш,
Любові й миру вічний птах???

Але чого сумління душить?
Немов я щось роблю не так…
Та це мій мозок серце мучить:
«Не буть тобі щасливою – це факт!».

І хто правий у цій дилемі?
Яким ідеям дать життя???
Чи далі слухать серця трелі?
Чи з мозком довести все до пуття?

Серденько щебече, плаче, просить…
Кохання, що жило у ньому, воскресить…
І буде щастя і добра всім досить.
Без сліз з коханим і любов’ю жить.

Та мозок дав усім думкам тим відсіч,
Тверезо глянувши на все моє життя,:
«Любити ти не здатна! Хочеш – плач!
Та раджу я почати з каяття…»

Та що ж такого я зробити встигла, 
Що любов від мене відреклась?
Може мозок правий, в ньому сила…
А серденько своє залишу я у вас…

Ліжко і дві душі,
На відстані,
Лежать поодаль,
Як через цілий всесвіт.
Але тягнуться,
Один до одного,
Через перепони
Через світи
І зорі що душі зігрівають.
І твоя долонь,
Яку своєю я накрив,
У вісні, не пам’ятаючи себе,
Але з душою і любовю...
Єдиний дотик,
Створює цілий світ,
Грає щастям і любовю...
З тобою!!!!!!!!!!

Сьогодні  листаючи свій старенький блокнотик натрапив на свої переклади та варіації своїх же віршів. Трішки замислившись вирішив їх всіх виложити для Вас. Читайте й не судіть строго.

Серце.

Серце в тебе,

Як троянди квіти.

Що кохання в світі є,

Йому не зрозуміти.

7 грудня 1997 рік.

P.S.  Російска версія цього вірша звучить так: http://blog.i.ua/user/730468/113482/

Щиро Ваш Дмитро Дідківський.

нужно замечать мир вокруг нас....а то и так почти слепые

(это укор??....нет..это так... грусть))

 

 

 

Еще... еще раз сердце дрогнет....

Еще....еще один удар....

 

 

И от движенья жалко стонет....

Еще удар.... опять удар....

 

 

Терять сознанье.... чтоб забыться...

от боли в чувства приходить...

 

Знать... удары будут длиться!!

Нет силы, что-то изменить…

 

не помню когда, когда было больно в 2007 году