Живе в народі мова солов’їна,

А в ній душа Шевченка і Франка ,

Ніколи не ставала на коліна,

Та  була у неї доля нелегка. 

Не раз її чавили і топтали,

Забороняли, відміняли і кляли,

Та мова наша знову розквітала,

А ми того уроку не вняли. 

Душа страждає і болить і плаче,

Тепер у нас новий закон про мову,

Переробляють націю неначе

У етнос, ліквідуючи основу. 

Відтепер наша мова невільна,

Наша мова тепер зникає…

Україна моя неподільна,

До російської мови звикає.

26.09.12,  Олександр Чалий

Ясна нічка над верхами.

Тихим сном все спочиває.

Тільки місяць ген снігами

Срібний промінь розсіває.

Вснули сосни і смереки,

Згасло світло в вікнах хати,

Лише з нетрів із далеких

Зареве ведмідь кудлатий.

В ніч таку, в шляху зорянім,

Що з Землею Небо зводить,

Тихим ходом Ясна Пані

На верхи Бескидів сходить.

У руці пахучі трави,

У кошелі зерно злоте,

Зором тихим і ласкавим

Будить сонних із дрімоти.

І до Неї з усіх боків

Все живе біжить і лине:

Зайчик, сарни темноокі

І дрібної рій пташини.

А Пречиста Діва Мати

Всіх до себе прикликає.

Звірям - сіна, корм листковий,

Пташкам - зерна розсипає.

Всіх наділить, чим там треба,

Приласкає сарну й птичку,

Зоряним шляхом до Неба

Повертає в тиху нічку.

Знову тихо в темнім борі.

Ситі стада вже дрімають.

Лиш смереки у розмові

Божу Матір величають.

Костянтина МАЛИЦЬКА

Дорогих друзів та читачів вітаю з сьогоднішнім святом Введення в храм Пресвятої Богородиці!

Також вітаю всіх, хто зветься Марія, з Днем Ангела! Бажаю щастя, здоров`я, здійснення мрій!

З цієї нагоди дарую всім, особливо дітям, цей вірш К.Малицької з великим проханням в ці холодні

зимові дні не забути про тих, хто потребує нашої допомоги.

 

                                               

 

Конкурсне співтовариство для визначення переможця в номінації ВІРШ в рамках конкурсу "УКРАЇНА - ЦЕ МИ!".

Гасло конкурсу - "НАС багато, МИ різні, але Україна ОДНА!".

 В серпні Ми - громадяни України святкуватимемо 20 рiчницю Незалежностi України. Нашу самостійність виборювали протягом вiкiв кращi сини та дочки України. Вшановуючи їх пам'ять та на вiдзнаку свята Незалежностi, iнiцiативна група українських юзерiв за фiнансовоi пiдтримки членiв громадського об'єднання "Бiла Стрiла", оголошує конкурс "Україна це МИ".

Приймаються роботи авторів, що не просто заявляють про патріотизм і любов до України, а своїми роботами ще й допомагають полюбити нашу Батьківщину. Вірші повинні бути тільки авторськими, можуть містити доречні світлини чи малюнки. Гумор вітається. 

 Свої роботи, не більше ТРЬОХ, претенденти публікують в цьому товаристві, триває обговорення та ЖЮРІ визначає кращі.

Роботи на конкурс приймаються 3 тижні

з 00год 01хв. 11 липня по

23год 59хв.31 липня,

потім 10 найкращих робіт виставляються на ЗАГАЛЬНЕ голосування, яке і визначить переможця. 

Переможець в номінації отримає приз 1000 грн. Також передбачені заохочувальні призи.

Роботи на конкурс можна буде розміщувати у відповідно створених для цього каналах: 1.Світлина - http://photo.i.ua/channel/1910 2.Вiдеоролик - http://video.i.ua/channel/991/) 3.Вiрш - http://blog.i.ua/community/3272/ (Для розміщення роботи необхідно бути членом співтовариства, для чого достатньо просто подати заявку) 4.Проза - http://blog.i.ua/community/3270  

Василь СТУС

* * *

Церква святої Ірини
криком кричить із імли.
Мабуть, тобі вже, мій сину,
зашпори в душу зайшли.
Скільки набилося туги!
Чим я її розведу?
Жінку лишив — на наругу,
маму лишив — на біду.
Рідна сестра, як зигзиця,
б'ється об мури грудьми.
Глипає оком в'язниця,
наче сова із пітьми.
Київ за гратами, Київ
весь у квадраті вікна.
Похід почався Батиїв
а чи орда навісна?
Мороком горло огорне —
ані тобі продихнуть.
Здрастуй, бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь.

Іван Малкович

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:

янголе, не впадь з плеча.

[30-31 січня 1992]

Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками, –
В лісі будем тільки ми.

В лісі дзвонять солов'ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

Вийди! Я нарву квіток
І встелю Тобі дорогу
Як улюбленій, як Богу, –
Бо єдиний Ти мій бог.

Вийди. В муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.

Стану я в своїй крові,
Наче голуб, білий стану,
І розкрию свою рану,
В рані – рани світові.

І коли б уста Твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов'ї.

З небом, з Богом я зіллюсь,
З Сяйвом Вишнього, з Тобою, –
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.

Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами;
Буду ставить Тобі храми,
Доки в небо не ввійду.

/Олександр Олесь 1909 р./

--------------- --------------

Відео: "Вийди, змучена людьми..." - "КОМУ ВНИZ"

… Гарного ранку ... чудового дня,Пристрасть шалена в Душі.Я в океані цілунків, уся Твоя,Бачиш, … а Ти - не дуже спіши.Помах моїх зворушливих вій,Губи дарую Тобі свої, - пий,Скарб найцінніший, дівочий сувій,Як із кринички, … святий напій.Кожен мій погляд і посмішки мить,Усі поцілунки мої, - як магнітТебе і серце моє  ... "веселить",П'єш більше, - сильніше манить … .(Julia20)

Хтось сказав мені: – смішний диваче,
Твоє серце у пустій турботі.
Чом за Україною ти плачеш,
Звідкіля твоя дурна скорбота?

Це ж лише історії химери,
Для віків то є хвилева піна!
Геть проходять планетарні ери, –
Що твоя мізерна Україна?!

І твоя співуча ніжна мова,
І пісні трагічні, елегійні – 
Лише слід чаклунської підкови,
Що згубили коні чародійні!

Я сказав: – Можливо, хай так буде,
Зрештою – усе на світі тлінне...
Тільки що ж мені наповнить груди,
Як із серця піде Україна?

І яку я пісню заспіваю,
І які згадаю я походи,
За яким далеким небокраєм
Я побачу ще Дніпрові води?

І яку в майбутньому дружина
Заспіва над сином колискову?
Чи в очах зажевріє сльозина,
Як почує він нерідну мову?

Він сказав: – Наївний небораче!
Сентименти всі твої даремні:
І пісні, і подвиги козачі  
З`їла геть історія недремна!

Час міняє все – моря і сушу,
Атлантиди тонуть, виникають,
Пропадають і сонця, і суші,
А тим більше – нації щезають!

Це ж тобі не д`явола спокуси,
А питання архінаукове: 
Трусонуть Європу землетруси –
Де тоді і Україна, й мова?

Я сказав: – На Марсі опинюся,
Я і там, у кратерах суворих,
Матері Небесній помолюся,
І побачу знову Чорне Море.

Я і в пеклі сотворю Карпати,
Спів бандури, тополині віти,
Ветху стріху батьківської хати,
Кобзаря безсмертні заповіти!

І Дніпро до мене засміється,
Давню думу заспіва матуся,
І козацтво з Січі озоветься, 
Я воскресну, з пекла вознесуся!

Не страшні ні смерті, ані зміни,
Бо в душі несу незламну вірність,
Бо коріння рідної Вкраїни
Проростає в Серця Невимірність!

Доню, Квітко найніжніша!

Посміхунко найрідніша!

Моє щастя надвисоке,

Сонцесяйне, зореоке!

 

Не існує слів у мові

Жодній, здатних передати

Ніжність й глибину любові

Мами до свого дитяти.

 

Притулись до мене, доню,

На мої свої долоні

Поклади – любов безмежна,

Віддана, беззастережна,

 

Животворна й незрадлива

В серці матері. І втішить,

 І врятує найсвятіша

Сила  ця.

                                                         Тож будь щаслива

 

Доню!

*******

                  Безліч слів любові

В будь-якій існує мові!..

Тук…-тук…-тук… Серцебиттями

До дітей тече від мами

 

Найпотужнішим потоком

Невичерпна, надглибока

Річка вічної любові.

*******

Не існує слів у мові…

14.10.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11110149622

За життя автора, совіцького поета Давида Самойлова - (фронтовика, ветерана війни) - цей вірш не друкувався, хоча публічно був прочитаний ним на вечорі в МДУ в 1946-му.

ДАВИД САМОЙЛОВ

БАНДИТКА

Я вел расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.
Смотрела гордо и сердито.
Платок от боли закусила.
Потом сказала: «Слушай, хлопец,
Я все равно от пули сгину.
Дай перед тем, как будешь хлопать,
Дай поглядеть на Украину.
На Украине кони скачут
Под стягом с именем Бандеры.
На Украине ружья прячут,
На Украине ищут веры.
Кипит зеленая горилка
В белёных хатах под Березно,
И пьяным москалям с ухмылкой
В затылки тычутся обрезы.
Пора пограбить печенегам!
Пора поплакать русским бабам!
Довольно украинским хлебом
Кормиться москалям и швабам!
Им не жиреть на нашем сале
И нашей водкой не обпиться!
Еще не начисто вписали
Хохлов в Россию летописцы!
Пускай уздечкой, как монистом,
Позвякает бульбаш по полю!
Нехай як хочут коммунисты
В своей Руси будуют волю…
Придуманы колхозы ими
Для ротозея и растяпы.
Нам все равно на Украине,
НКВД или гестапо».
И я сказал: «Пошли, гадюка,
Получишь то, что заслужила.
Не ты ль вчера ножом без звука
Дружка навеки уложила.
Таких, как ты, полно по свету,
Таких, как он, на свете мало.
Так помирать тебе в кювете,
Не ожидая трибунала».
Мы шли. А поле было дико.
В дубраве птица голосила.
Я вел расстреливать бандитку.
Она пощады не просила.

сентябрь 1944-1946