Випускав Мурзіка надвір. Так він спочатку терся об мене, а потім притих і дивився кудись. Я думаю: що таке? І осьо бачу: виходить молодий кіт. Теж чорний, як і Мурзік. Мабуть, його потомство. А Мурзік почав видавати дивні звуки, як весняні коти, тільки без завивання. А потім як побіжить за котиком. Прямо під машини. А пофіг! Не звертає уваги. Сподіваюмсь, що з котиком все добре. Але наш Мурзік величезний. А ще, виявляється, бойовий.