хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «лавлєнцева»

Друзі зі Львова написали пісню на мою поезію

Отак живеш собі спокійно, нікого не чіпаєш... А потім виявляється, що пісня на твої слова уже звучить у Львові. Вчора прийшло таке повідомлення на Фейсбуку. Запис живий, з музичного вечора у Лвівській кав*ярні "Вірменка". Ділюся з вами Дякую Віталію Накопало, Максу Правцю та Галині Ясинській за чудову музику і душевне виконання http://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1904520373162924&id=100008149384462&comment_id=1904669496481345&reply_comment...

Читати далі...

Запрошую познайомитися з моєю новою книгою

Друзі мої дорогенькі! Я щиро вдячна кожному за підтримку у таку важку для мене хвилину Нехай і вам Господь дає вірних друзів на життєвому шляху Бо лише справжні друзі будуть разом з тобою і журитися в скорботі, і щиро радіти успіхам, і подадуть руку допомоги у гірку хвилину Як я вже розповідала, за останні важкі місяці мені дивом вдалося написати нову книгу. Занурювалася у світ фантазій безсонними ночами - мабуть, душа таким чином хотіла утекти від реального світу...

Читати далі...

Запрошую почитати мою нову книжку

Друзі, хочу поділитися приємною новиною. Незважаючи на "пендюлі життя", я усе ж таки намагаюся писати. Почала співпрацювати з мультимедійним видавництвом Стрельбицького, шо якимсь дивом знайшло мене на просторах інету і запропонувало видаватися. Видають вони книги електронні, а не паперові - що для мене дуже зручно у нинішньому становищі. І ось маю першу електронну книжку під загальною назвою "Коли розум спить". Увійшли до неї 9 оповідань. Певно, деякі з них вам вже...

Читати далі...

Запрошую почитати мою нову книжку

Друзі, хочу поділитися приємною новиною. Незважаючи на "пендюлі життя", я усе ж таки намагаюся писати. Почала співпрацювати з мультимедійним видавництвом Стрельбицького, шо якимсь дивом знайшло мене на просторах інету і запропонувало видаватися. Видають вони книги електронні, а не паперові - що для мене дуже зручно у нинішньому становищі. І ось маю першу електронну книжку під загальною назвою "Коли розум спить". Увійшли до неї 9 оповідань. Певно, деякі з них вам вже...

Читати далі...

Небесна Сотня

Небесна Сотня – То в серцях вогонь.Він гаряче палав за Україну.Віднині тихим співом заспокойТи, земле рідная,Свою дитину.Пташиним співом,Шелестом трави.Блакитним небом,Злотим колоссям.Останній раз,Як мати, пригорниЧоло високеВ обрамку волосся.Небесній СотніШана й молитви,За чисті душі,Що злетіли в небо.Їм шлях високийБоже, освяти.І в мирі, Господи,Прийми до себе.© Наталія Лавлєнцева22.02.2014.[Приєднана картинка]

До класиків

Я гортаю каміння слів, Щоб дістатись ключів живильних. Я звертаюсь до тих, хто Жив, В поклик ліри багатожильний Покладаючи сенс буття, Не лишивши собі ні йоти… Стлався струн тих болючий дотик Легким кроком у майбуття.

Щастя моє

Щастя моє, Невагоме, Тендітне, Квітка, розквітла в камінні на мить. Крапля, В пустелю занесена вітром Губи давно пересохлі скропить. Щастя тендітне, Щодня – як востаннє, Квітам на скелях недовго цвісти. Перлів дорожчі хвилини, де пам’ять Ще не спалила у літо мости. Тихо життя із дерев облітає – Днями, і листям, й листами віршів… Миті, що серце твоє пам’ятає – Їх, Тільки їх на землі ти прожив. Решта – пустелі пісок і каміння. Кроків самотніх...

Читати далі...

Осінь. біля вікна

Якби ж побачить журавлиний клин, Що від озер ясних до сонця лине… Не йняти віри тузі – Не один Ти знаєш: Ні. Надія не загине. Крижинам не віддасть свого тепла, Не змовкне навіки, гріхами скута. Землі чужої запашна отрута Не вб’є жаги, Не спинить вороття До вод джерельних. З безлічі шляхів Той шлях, Що досі в серці не зотлів, Розбудить пам’ять… Тож нехай зі скла, Немов з душі запиленого тла, Дощі змивають дні, Змивають ночі – У погляді надії на життя То сльози...

Читати далі...

Молитва за Україну

Молюсь за тебе, Україно, Нарешті вільна та єдина, За праці праведних синів, За ледарів і трударів. За влади жадібних мужів – Їм, Боже, совісті б краплину! Бо дурять, бідну, мов дитину, Мою нещасную країну, Та в’яжуть до старого тину, Немов би дійную козу, Та з півночі гнилу лозу В імперських ночвах тягнуть нишком – Хоч сорому їм, Боже, трішки, Бо нашого їм, бач, замало......

Читати далі...