Монастир Сумела розташований на західних схилах потоку Діви Марії. Назва Сумела – це грецьке скорочення від Панагія ту Мелас ( ), тобто «Богоматір Чорної (Гори)». Спрощений переклад - «Чорна Діва».

Монастир знаходиться на висоті 1200 метрів над рівнем моря.

За легендою, 385 року ченцю Варнаві наснилася матір Ісуса. Свята Марія вказала йому місце, де сховано ікону з її зображенням. А написав ту ікону не аби хто, а євангеліст Лука. Так Варнава прибув морем з грецьких Афін  до Трапезунда (так раніше називався Трабзон),і знайшов ікону і встановив її у святилище всередині печери на вузькому виступі крутої скелі. 

Та дослідники вважають, що монастир на цьому місці виник не раніше 6 століття. Багатьма елементами він нагадує церкви, видовбані в скелях Каппадокії. Те, що ми бачимо сьогодні, споруджено значно пізніше. А саме у 13-14 столітті, коли Сумела стала частиною православної держави Трапезунд. Тому сучасні історики називають справжнім засновником монастиря Трапезундського імператора Олексія III.

Пізніший час заснування підтверджують і найдавніші фрески, які вціліли на стінах монастиря - вони створені не раніше 14-15 століття. 

Кілька монархів Трапезунда короновані саме в цьому гірському монастирі, а не в столиці, що засвідчує високий статус Сумели в православній імперії.

Під час російської окупації, яка тривала з 18 квітня 1916  по 24 лютого 1918 року,  Сумела стала одним із центрів грецького спротиву. Причорноморські греки мріяли про незалежну Понтійську державу.., але не склалося. Після війни Греція та Туреччина домовилися про обмін населенням, тож місцеві греки мусили емігрувати до історичної Батьківщини. Вже в Греції, у місті Верія, вони заснували новий монастир, який також назвали Сумела.

1923 року всі грецькі ченці поспіхом виїхали із Сумели в Грецію. За кілька років туди ж вивезли і знамениту ікону.

Місце, де розташовано монастир, надзвичайно мальовниче. Схили густо поросли ялинами, а стрімкі гірські потоки вражають перехожих водограями. Подекуди вода тече просто по дорозі. 

Споглядаючи навколишню природу, трохи детальніше поговоримо про ікони та святого Луку. 

 

В Біблії, в Новому Заповіті,  ми знаходимо дві книги, автором яких є Лука - це Євангеліє та Дії Апостолів. Вони написані вишуканою грецькою мовою з дотриманням історичних канонів того часу, що демонструє високий рівень освіти автора. 

З історичних досліджень відомо, що Лука народився та жив у Сирійській Антіохії, був лікарем. Після проповіді перших послідовників  Ісуса Христа він приєднався до них і згодом став вірним супутником апостола Павла. 

За експертними оцінками, найдавніші з відомих ікон створені у шостому столітті. 

А тези про Луку як іконописця з’явилися в християнській традиції аж у 8 столітті. 

Згідно з переказами, Лука наживо зобразив Діву Марію з немовлям. Але Лука на початку Євангелія посилається на свідчення очевидців життя Ісуса Христа, сам не будучи одним з них. Євангеліє від Луки датоване 70 роком 1 століття.

Також, за свідченням апостола Павла, Лука був з ним до останнього, навіть у Римі, де зрештою апостола стратили за наказом імператора. 

У книзі Дії святих Апостолів, Лука приводить наступну проповідь Павла в Афінах:

Бог, Який створив світ і все, що в ньому, є Господом неба і землі. Він не живе в храмах, збудованих руками людей, і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь має потребу. Він сам дає всім життя, дихання й усе інше. З одного чоловіка Він сотворив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив часи та межі їхнього проживання, щоб вони шукали Бога й, відчуваючи Його, мабуть, знайшли, хоча Він і недалеко від кожного з нас. Бо в Ньому ми живемо, рухаємось та існуємо, як про це казали деякі з ваших поетів: «Ми Його нащадки».

Будучи нащадками Бога, ми не повинні думати, що божество – це щось майстерно виготовлене за замислом людей із золота, срібла або каміння. 

Отже, не зважаючи на часи незнання, Бог тепер наказує всім людям усюди покаятись; бо Він призначив день, коли судитиме світ по правді через Чоловіка, Якого обрав для цього, і дав усім незаперечні докази цього, воскресивши Його з мертвих.

.

Ці слова апостола неможливо поєднати з монастирями і помпезними храмами, оздобленими золотом та сріблом, а також іконами і статуями. Все це виникло значно пізніше, про що попереджали і застерігали і апостоли, і сам Ісус.

 Християнська етика                                                                                    Атор: Олег Вовк

Закон Мойсея викладено в п’яти книгах Мойсеєвих (Буття, Вихід, Левіт,
Числа, Второзаконня), які ще називають П’ятикнижжям або Торою (на івриті —
“наука”). Не весь зміст Тори названо законом, а лише частину її положень.
З’ясуємо, які положення Тори є законом.
Словом “закон” в Торі названо окремі вказівки, які Ягве (єврейський “бог”)
давав Мойсею. Якщо проаналізувати зміст П’ятикнижжя, то можна виявити та-
кі закони.
1. Десять заповідей Ягве єврейському народу.
2. Закон про Край Обіцяний.
3. Закон про Паску.
4. Закони релігійного служіння.
5. Судові закони.
Закони релігійного служіння та судові закони не містять в явному вигляді
вказівок на суспільно-політичний ідеал Біблії в аспекті ставлення до інших на-
родів. Тому розглянемо лише перших три закони.
1. Десять заповідей
Заповіді викладено в книзі Вихід, глава 20. Наведемо їх.
1. “Нехай не буде тобі (кожному єврею — О.В.) інших богів передо Мною” (Ви-
хід, 20, 3).
2. “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі до-
лі, і що в воді та під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я — господь, бог твій,
бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих по-
коліннях тих, хто ненавидить мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить мене і хто тримається моїх заповідей” (Вихід, 20, 4-6).
3. “Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує господь
того, хто призиває його надаремно” (Вихід, 20, 7).
4. “Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю пра-
цю свою, а день сьомий — субота для господа, бога твого: не роби жодної праці ти й
син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і приходько твій, що в брамах
твоїх. Бо шість днів творив господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьо-
мого спочив, тому поблагословив господь день суботній і освятив його” (Вихід, 20, 8-12).
5. “Шануй батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку господь,
бог твій, дає тобі!” (Вихід, 20, 12).
6. “Не вбивай!” (Вихід, 20, 13).
7. “Не чини перелюбу!” (Вихід, 20, 14).
8. “Не кради!” (Вихід, 20, 15).
9. “Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!” (Вихід, 20, 16).
10. “Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані ра-
ба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього
твого!” (Вихід, 20, 17).
[ Далі......... ]

V. Підвалини справжнього християнства     Атор: Олег Вовк Якщо вирубати непролазні хащі облуди, якими закрито для читача справ- жній зміст Біблії, то залишиться кілька простих положень, які коротко викладе- ні в цій главі. 1. Хто такий Ягве (Єгова)? Хто такий Бог? Чи може Ягве (Єгова) мати щось спільне з Богом? Ким є Яг- ве? Згідно з духовними знаннями наших предків, у недосяжних висотах Духов- ного Неба знаходиться Божественний Світ — Край, де панує Єдиний Бог Всес- віту. Людина не здатна усвідомити своїм обмеженим розумом Бога таким, яким Він є. Тому вона уявляє Його як досконалу нематеріальну особу, яка випромі- нює енергію добра і любові. Єдиний Бог Всесвіту перебуває в Божественному Світі, і лише через своїх посланців сповіщає людей про Своє існування і Свої Закони. Таке розуміння Бога викладено в Священних Книгах, написаних наши- ми легендарними предками — Арійцями — в “Відах” та “Авесті”. Таке ж розумін- ня Прабога, Великого Бога, Єдиного Бога мали і слов’яни напередодні насиль- ницького хрещення. Про це докладно і переконливо написав видатний український історик Микола Іванович Костомаров у своїй визначній праці “Слов’янська міфологія”, яка була написана в 1848 році, а вдруге перевидана лише в 1993 році. З’ясуймо ж статус духовної сутності, яку євреї називають Ягве (вона ж Саваоф, Єгова, Елог[ім]). Наведемо опис проявів Ягве в Матеріальному Світі. “І взяв він (Авраам — О.В.) для нього (Ягве — О.В.) все те (трилітнє теля, трилітню козу і трилітнього барана — О.В.) і розсік наполовину, і поклав одну половину навпроти іншої...І сталося, коли зайшло сонце, й була темрява, та ось ніби дим з печі та полум’я вогню пройшло між розсіченими шматками жертви” (Буття, 15, 10-17). Цікавий “бог”! Ховаючись від денного світла, дочекавшись темряви, ходить по землі, чадить димом і блимає полум’ям між скривавленими шматками розтер- заних тварин... Це явлення аж ніяк не нагадує того Бога, якому з любов’ю в сер- ці вклонялися предки наші на сході Сонця. Одним з найяскравіших з’явлень Ягве стала його боротьба з Яковом, який після цього отримав ім’я Ізраїль (на івриті — “той, хто поборов “бога”). Подамо цей епізод з Біблії. “І встав він (Яків — О.В.) тієї ночі, і взяв обидві жінки свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок... І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. І він (той муж — О.В.) побачив, що не подужає його (Якова — О.В.), і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з ним. І промовив (муж той — О.В.): “Пусти мене, бо зійшла досвітня зоря”. А той (Яків— О.В.) відка- зав: “Не пущу тебе, коли не поблагословиш мене”. І промовив до нього: “Як твоє ймення”. Той відказав: “Яків”. І сказав: “Не Яків буде вже називатися ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з богом та з людьми — і подужав”. І за- питав Яків і сказав: “Скажи ж ім’я своє”. А той відказав: “Пощо питаєш про ймення моє?” І він (“бог”) поблагословив його (Якова-Ізраїля) там. І назвав Яків ім’я того місця: Пенуїл (на івриті — “лице бога”), бо “бачив був бога лице у лице, та збереглася душа моя” (Буття, 32, 23-31). От тобі й “бог”! Мало того, що чекав ночі, щоб напасти на Якова, то ще бо- ровся з ним тіло проти тіла. Але найцікавіше, що, коли зійшла досвітня зоря, цей “бог” почав тікати! За українськими священними переказами, страх перед зорею є виразною ознакою темної сили — ЧОРТА. Та ще до того ж звичайнісінь- кий єврей подужав цього так званого “бога”. Чимало “див” явив євреям цей “бог”. Перелічимо ці “божі” діла з книги Вихід:

[ Читати далі ]

Вмієте читати - читайте! Здатні думати - думайте! НЕ ВБИВАЙ" ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ

        З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про “християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи їм нехристиянські цінності і мораль. Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство колись насильно завоювало владу. Ці слова часто використовують у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали Біблії і, які мають досить примарне уявлення про “християнські цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик комуністичних часів:

“Я маленькая девочка, Я в школу не хожу, Я Ленина не видела, Но я его люблю!”

        Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими засобами, але вже до “святого писанія” – християнської Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.         На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється від інших релігій?”, майже всі прихильники і сповідники християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”. (Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного з юдаїзмом і християнством, проповідується, навпаки, – ”вбивай” і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської моралі” зникає безповоротно.         Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні “десяти заповідей”, або спромоглися лише прочитати “Біблію для дітей”. Решту вони намагаються почути швидше від місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів, ніж прочитати самим.         Тому поза увагою звичайної пастви залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві – це результат багатовікового християнського виховання...         Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли однозначно визначити свої моральні і духовні цінності. До чого ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства, до життя чи смерті?..    [ Читати далі ]

  Християнська етика
                                                            Атор: Олег Вовк
Ісус пришов виконати не лише Закон, про який йшлося в минулій главі. Він
прийшов виконати все, що сказали пророки, та все те, що написано про месію у
Псалтирі. Ісус сам говорить про це так: “Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи
пророків прийшов, — я не руйнувати прийшов, але виконати” (Матвій, 17, 17).
З’явившись своїм учням у Єрусалимі після свого “воскресіння”, Ісус повчав
їх. “Це слово, що казав я до вас, коли був іще з вами. Потрібно, щоб виконало-
ся усе, що про мене в законі Мойсеєвім, та у пророків, і у Псалмах написане”
(Лука, 24, 44).
Звернімося до змісту Пророків і Псалтиря.

1. Пророки
Біблійні пророки діляться на великих пророків (Ісая, Єремія та Єзекіїль) і ма-
лих пророків (13 осіб). Насамперед розглянемо, що писали великі пророки про ме-
сію та його царство. У книзі пророка Ісаї про месію та його завдання пишеться в
главах 7, 9, 42, 49, 50, 53, 59, 60, 61 та інших. Розглянемо зміст цих пророцтв.
В пророцтвах Ісаї йдеться про те, що в роду Давида діва дивом зачне дитя —
знак від “бога”, який зробить його “заповітом народові (єврейському — О.В.), за
світло
язичникам” (Ісая, 42, 6). Буде ця особа царем Ізраїлю і здійснить волю
Ягве (духовна сутність, яку євреї нарекли “богом”). Що ж станеться,
коли прийде месія — єврей Ісус?
Читаємо пророцтва Ісаї:
“І встануть чужинці та й
пастимуть ваші отари,
і сини чужинця будуть
вам рільниками та вам винарями!
І будуть вас кликати: господні, священики,
будуть казати на вас: слуги нашого бога!
ВИ БУДЕТЕ ЇСТИ БАГАТСТВО НАРОДІВ,
[ Далі......... ]

    Християнська етика Атор: Олег Вовк

Ретельне дослідження вчення єврея Савла (“апостола Павла”) дозволяє зробити висновок, що воно помітно відрізняється від вчення, викладеного в Євангеліях. Воно суперечить Євангеліям у головних своїх положеннях та містить кілька нових догм, які затіняють сіонізм Євангелій та узаконюють приєднання “язичників” до єврейської релігії. При цьому істинний зміст Старого Заповіту та Євангелій ретельно приховується за облудним багатослів’ям. Розгляньмо головні положення вчення Савла, які викладено в так званих Посланнях апостола Павла. 1. Хто такий Савл? Єврей Савл або “апостол Павло” — це людина, що створила те вчення, яке сьогодні називають християнством. Савл навіть не був знайомий з євреєм Ісу- сом, головним персонажем Євангелій. Хто ж він такий, чим займався до хрещен- ня і за яких обставин хрестився? Читаймо Біблію. За проповідь християнства євреї вбили огреченого єврея Степана. “А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарій- ських. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. А Савл ни- щив церкву, — вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав їх до в’яз- ниці” (Дії, 8, 1-3). [ Далі ]

 І була вся земля одна мова та слова одні.
2 І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3 І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.
5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6 І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.
8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
9 І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

                                        Перша книга Мойсеєва: Буття (11)

Будь-хто із нинішніх читачів-слухачів може натрапити на рядки четвертого розділу книги Буття в Перекладі нового світу, чи в подібному перекладі іспанською чи турецькою мовами, та взнати дослівно, що: «...Єва народила Каїна і сказала: «Я народила (створила) хлопчика з допомогою Єгови...». Що слухачі чують від Єви? «...Народила (створила) хлопчика...» Ніби-то немає до чого присіпатися, та каверзна похибка перекладачів ставить з ніг «на вуха» читачів-слухачів. В чому полягає підвох? Будь ласка, нагадуємо, що Єва завжди говорила, що народила людину, аж раптом мовить про хлопчика. В слово «людина» вкладено сенс суб'єкта зціленого двома розвинутими різностатевими людськими особами (особою чоловічої та особою жіночої статі), а в слово «хлопчик» вкладено сенс однієї окремої нерозвинутої людської особи чоловічої статі. Банальне порівняння двох термінів класично вважається в Одесі за дві великі різниці, хоча пересічним читачем-слухачем хлопчик мимохідь сприймається за людину. З якого дива одне поняття мимохідь сприймається за інше? Дивовижа спричинена самообманом читача. Алюр, яким читач намагається подолати Біблію є безрозсудним. Так! Біблія чітко визначила поняття людина. Проте, першим читачем є перекладач і його скорий суд. Далі більше, бо скорий читацький суд, і суд слухачів являє таку ж недбалу байдужість до головного філософського поняття Біблії. Байдужість полягає в хибному, легковажному, поверхневому сприйнятті головного суб'єкта, головної фігури біблейських оповідань - людини. Справа в тім, що донині читачі-слухачі і тлумачі безпечно бачать в Каїнові самця, мужика, чолов'ягу, окрему людську особу чоловічої статі, тільки не того, ким є Каїн по-сказаному. Каїн - людина. Каїн - людина, а це значить, що ми мусимо бачити його суб'єктом, складеним з двох цілющих частин, хоч і під одним іменем. Наголошуємо на тому, що в житті ми звично сприймаємо подружжя, чету, сім'ю під одним прізвищем, під одним ніком так би мовити. Так і є насправді з Каїном. Читай вірш 17 четвертого розділу книги Генезис: «4:17. Після того Каїн мав зі своєю дружиною інтимні стосунки, і вона завагітніла та народила Еноха...». Звертаємо увагу на те, що тільки недолугі тлумачі та убогі читачі-слухачі при першій же зустрічі дійсно вбили Каїна як людину. Донині гадають вбивці: "Звідки у Каїна з'явилась дружина?" Вони мимохідь перетворили фігуру людини-Каїна з цілісної по плоті в напівлюдську, одностатеву, чоловічу особу. Збагни, сучаснику, як тільки перекладач, читач-слухач та тлумач втратив сенс слова людина у відношені до Каїна, миттєво отримав помсту. Кожен легковажний слухач приречено наражається на другу із семи помст за невігластво. Людина — це колектив, а не особа. При чесному сприйнятті сенсу слова людина є зрозумілим, що Каїн — не мужик, Єва — не баба, Адам — не перший чоловік.

З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята – ПЕСАХ (Пасхи):         “І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба ваша? то відкажете: “Це жертва – Пасха для Господа, що обминув (песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг” (2М. 12: 26-27).         До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи). Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято. Це свято найчастіше згадуються в євангеліях. І, хоч християни намагалися довести, що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22), і скасував Старий заповіт (Тору), але сам же Ісус казав:         “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати Закон чи Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5.17 ).         Постійно християнам нав’язується думка, що “Ісус не давав вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь: “любити своїх братів”. Але ця заповідь є і в юдейській Торі – Старому заповіті і була ще до появи Ісуса: “І будеш любити ближнього свого, як самого себе” (3М.19,18).        [ Читати далі ]