«Time, what is time?»

Час знати правду,
І кожен на це власне право має…
Ти слухаєш? Транслюю, поясняю…
Будь вільним… і ніколи не слухай брехню.

...... (*)
...... Дивні люди, а може навіть не люди,
...... Час міксують у події життя,
...... Грають, програють, беруть у борг…
...... Час, ресурси, можливості, події...
...... Відбуваються, про – з – стікають ...
...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —
...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…
...... Час, тільки час… — приймаю… —
...... Передаю!

Час, що таке час?
(Від болю протікають криваві стигмати…
Неба сльозами… і хто тоді «ми»?)

Коли цілий місяць дитина плаче,
І мовчання зламане —
Воно порушене самою похмурою правдою,
Те, що вона пам'ятала, їй ніколи не належало.
Людина чи реплікант?
Я знаю спосіб, як тобі показати...
Те, що я відчуваю,
Те, що я бачу…

Що я бачу? Що я знайду?
Дізнайся відповідь усередині, це твій останній крок!
(Це твій останній шанс, який я тобі дарую…
На згадку, а може на вдачу… а потім,
На незнайомій мові, я тихенько щось тобі пою…)

...... (** «Wintersun»)
...... Не можу зупинити біль, Той біль вже взагалі не мій…
...... Не можу зупинити кровотечу часу. Я невидимий…
...... Неможливо зупинити а ні думку, а ні почуття
...... Мене взагалі не існує.
...... Але коли ти називаєш моє ім'я
...... Хіба ти не відчуваєш те саме? —
...... Що ми в пастці власного часу,
...... Ми різні, але живемо в тенетах самообману брехні.
...... Так, так, о…  Я живу у вежі програмного коду, яку я створив…
...... Я неподільний
...... З думок, з яких складаються всі мої трансцендентальні спогади.
...... Так, так, о… Багато днів прийшло і багато минуло
...... З дня народження
...... І ось нарешті настала осінь життя… часи золоті та сумні
...... З обіцянкою тернових шипів зимового сонця.


Час, що таке час?
Хотілося б, щоб я знав, як тобі донести, чому
Боляче знати, чи ми машини?
Час, що таке час? — Відчиніть двері
І правду побачите, тоді час знову час.
(Той, що тобі беззворотньо дарую…)

Шепотіння цих мрій ніколи не було моїм,
Всередені так холодно.
Все те, що він бачив, назавжди зникло.
Хто може сказати, що правильно, а що ні?
Бачення вільного життя,
Його очі бачили все, про що він просить.
Видіння або справжнє бачення? —
Я знаю, що цей світ все це нарече на брехню!

Я згадую його минуле життя,
І час по краплям з пам'яті виймаю…

Що? — Що я зробив, що побачив?
Господи, я знав відповіді,
Коли він почувався таким втомленим…

(Ось… чорна та гола земля, де ніяк не зійде світило,
Непроглядні небеса, бо зорі вже так далеко від нас,
Галактика мчить на зустріч цього сутінкового світу,
Де стискаючи крижану сталь гострої зброї
Я обережно й тихо стою… прислухаюсь… чекаю.
Чорна площа під ногами, чорну субстанцію витискає…
Наче вода, вітри сплять… тиша… що навіть чутно думки…
Пам’ять на цьому місті свій показ виключає…
Повільний і приємний вітерець лице обдуває,
І на невідомій мові я щось сумне і тепле тихо  пою…)

...... (*)
...... Дивні люди, а може навіть машини,
...... Час фіксують у подіях життя,
...... Грають, програють, беруть у борг…
...... Час, ресурси, можливості, події...
...... Відбуваються, про – з – стікають ...
...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —
...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…
...... Час, тільки час… — приймаю… —
...... Передаю!

Час, що таке час?
Так, підійди… замкни двері, не впускай мене! —
Я єдиний, твоя доля!
Час, що таке час?
Насправді мені так боляче,
Коли час знову стає лише час.
(То цей час ключник, що замикає час в довічну в’язницю мою…)
Коли час знову лише час…

Подивися в мої очі, відчуй страх хоча б на мить.
Я — генетичний реплікант, що любить життя.
Невже все минулося, тільки ці роки?
Я, розумію, піду свого часу,
Але я стою, та тихесенько співаю!
(І повільний приємний вітерець обдуває шкіру мою…)

Час, що таке час?
Він чітко бачить, що вже занадто пізно
Він впливає і не лікує, але дозволяє забути… й болю позбутись…
(Лише запеклі сльози стигматів про дійсність нагадають…)
Час, що таке час?
Ми ніколи не дізнаємось, тож не хвилюйтеся
Тоді час знову час… і він минає… на реальність впливає…
(А той воїн все стоїть і чекає на лагідному до часу вітру…)

Чи варто мені забути те, що я відчуваю?
Бог лише знає, як довго я намагався…
Відчуйте, що немає більше причин сумувати…
(Стигмати, годі плакати… й нести в незрозумілий світ криваву платню…)
Я мешканець свого життя
У вічних мріях про щастя...
Яке я відчуваю… завершуючи назавжди
Генетичної програми репліканта платню…


© 2023, одналюдина,(«Time, what is time?» — Blind Guardian,
в моєму вільному перекладі).
* реприза;
** «Wintersun» — Brendan Perry. Переклад ще однієї теми, яка суцільно пов'язана з основною...

*** Репліканти (істоти) — вигадані біоінженерні андроїди (людиноподібні роботи), продукт генної інженерії. Описані американським письменником Філіпом Діком у романі «Чи мріють андроїди про електричних овець»? (1968). Репліканти є повноцінними особистостями, тому задумуються над своїм рабським становищем. Аби вони не здогадувались про своє походження, їм у пам'ять починають вживляти чужі спогади... Також репліканти з'являються у знятому за мотивами книги фільмі «Той, хто біжить по лезу» (1982) та його продовженні "Той, хто біжить по лезу 2049" (2017). Рапліканти (сленг, програми), завдяки яким в програмному коді іншої будови створюються нові програми для обміну інформацією в соціальних мережах... в вірші це генетичний код, що відбудовує буття людини назовні і тому таємно уявляє його трансцедентний досвід.

Трансцендентальний — лежачий поза досвіду, недоступний пізнанню, незбагненний розуму (в ідеалістичної філософії). Трансцендентне - одне з центральних понять ряду філософських течій, характеристика абсолюту, що перевершує всяке буття (Єдине в неоплатонізмі); у теологічних навчаннях - синонім потойбічності Бога. У філософії Канта — те, що виходить за межі можливого досвіду ("світу явищ") і недоступне теоретичному пізнанню (напр., ідея Бога, душі, безсмертя). Багато що з висновків та тверджень нашої свідомості, що йдуть від емоційного інтелекту, мають трансцендентне, не обмірковане логічно, походження.

                ~(*)~
( «Time, what is time?» — Blind Guardian )

Time what is time


When the moon child is crying
And silence has broken the darkest truth
The things she remembered had never been her own
Replicant or human, I know the way to show you

What do I see? What will I find?
Know the answer inside, it's your last step

Time what is time?
I wish I knew how to tell you why
It hurts to know, are we machines?
Time what is time, unlock the door
And see the truth, then time is time again

Whispering these dreams were never mine
It's cold inside
It's gone forever the things he saw
Who can say what's wrong or right
The vision of a free life
His eyes had seen it all for what he's asking
The vision, I know it's all a lie

I'll remember his past life
And I'll remember time

What did I see? What have I done?
God I knew the answers when he felt so tired

Time what is time?
Come lock the door don't let me in
I am the one, your destiny
Time what is time?
Reality it hurts me so
When time is time again

Look into my eyes, feel the fear just for a while
I'm a replicant and I love to live
Is it all over now, only these years
I'll leave but I'm singing

Time what is time?
He saw it clearly it's too late
It does not heal, it lets us forget
Time what is time?
We'll never know, so don't take care
Then time is time again

Should I forget the way I feel?
God he knows how long I've tried
Feel there is no reason to cry
I live my life in fortune dreams forever

                ~(**)~
( «Wintersun» — Brendan Perry )


Can’t stop the hurt, can’t stop the bleeding
I am invisible
Can’t stop the thought, nor the feeling
I don’t exist at all

But when you call my name
Do you feel the same way?
That we’re trapped in time
We’re both living a lie

Yeah, yeah, oh
Yeah, yeah, oh

I live in a tower of my own creation
I’m indivisible
From the thoughts that make up all my memories
Transcendental

But when you call my name
Do you feel the same way?
That we’re trapped in time
We’re both living a lie

Yeah, yeah, oh
Yeah, yeah, oh

Many days have come and gone
Since the day I was born
And the autumn of life has finally come
With the promise of winter thorns

   *      *      *

p/s: це той випадок, коли музична тема та лірика дуже різні. Від того саму музичну тему пропускаю повз свою увагу, навіть у рамках музичного спрямування в якому вона написана (несумісність та окремість прочитання музичного ряду та лірики, це взагалі окрема тема, але завжди тішить, коли є поетична змістовність ліричної теми). Для мене в даному випадку лірика і музика не склали цілісності, але перше заслуговує на особливу увагу, за неоднозначність піднятої теми. У музичному ключі набагато ближче за духом та музичним прочитанням "Led Zeppelin" — "Stairway to Heaven". Якщо брати тему (Pink Floyd), то це таке ж неоднозначне розчарування, як прекрасна музична тема, але таке вузько і банально читане в перекладі самої лірики в темі "Time - (Pink Floyd)", і в цьому ключі ця тема розкрита набагато ширше. Бо у Pink Floyd це лише часосприйняття та цінність часу для кожного віку людини, а у Blind Guardian, це спроба знайти причини, що призводять до різного світосприйняття. Доречи, символічне "реплікант", і як программа, що утворює нову программу, і як персонаж відомих фантастичних творів "андроїд", більш доречні при розкритті цієї теми... Можливо ви цьому ставленню й заперечуєте, тому це лише мій вільний переклад та розкриття ліричної теми. Дякую, за приділену увагу!