Стенографую плин думок, тому навіть уявлення не маю, куди це призведе.

За вікнами звичайне небо, з хмарками. Нічого особливого. Знову замругав конвертик у кутку сторінки: Тарасик  не хоче уйматись, а по голові стукнути нема кому. З-за зубів витягую останні зернятка чорниці й поволі до мене доходить, що скучно. Ліньки зі скукою боротись. Скучно боротися з лінню. Класичні забавки з серії Grow вже пройдені, половина малини зібрана, порічка хай ще повисить. Надворі зараз жарко, тому висовувати носа надвір не буду. Нагадав собі, що треба подзвонити до завлаба, взнати, як працюватиме лабораторія в час відпусток. 

Він у відпустці. А я, як і не знав, що таке відпустка, так і не знаю. Напевно, то щось схоже на канікули.) Треба буде піти на тиждень-другий доламати свої зразки, поки студіків-практикантів нема. Але не сьогодні. Мала в аеропорт подалася, нє, не буду про ревнощі думати.

Клітковина з малинки, заправленаї чорницями зі сметаною, робить своє діло. Думки плавно перекочовують в гастрономічне русло. Кухня піді мною, але ніякого руху, та навіть запаху до мене не доноситься. Цікаво. Уявлення не маю, що їстиму... доста про то.

 Згадав, що хотів глянути в неті про констеляцію. Не можу знайти ще одного загубленого року в даті початку нової ери. Чотири роки втрачено при царювання імператора Октавіана Августа, коли він правив під своїм іменем. Також забули між 1-м роком до н.е. та 1-м роком н.е. вставити нульовий рік. Ітого 5 років пропало, але констеляція Юпітера та Сатурна відбувалася між 7 та 6 р. до н.е., саме того року бракує.

Добре, що поволікся думками туди. Давно хотів розібратися з мовними групами семітів. З арамейською ясно, витіснена арабською. Вияснив з чим їдять іврит. Нарешті можна йти їсти. Смачного вам, хто ще не їв.

Коли я перестала в постійному режимі слухати музику? Після університету? Після одруження? Хоч це сталось майже одночасно. А раніш, я втикала в вуха наушники і йшла по вулицях мого коханого Києва приспівуючи і пританцьовуючи. Згадую всі ці погляди перехожих... Ех. Це зникло. Я 6 років була немов в іншому вимірі... Ті ж люди, тільки інша Я. Як дурний DC-ний серіал.. Всі події в державі, трагедії в родині, внутрішні проблеми -  все це зжирало мене кілька років. Сьогодні рука, після довгих роздумів голови, на якихось забутих інстинктах полізла в пошуках музики.