хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «богуслаєв»

Хто стоїть за покупкою Мотор Січі

14:10 09 липень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім це вдалося зробити безболісно. Мотор Січ, доля реалізації продукції якого на російський ринок становила понад 50%, не була винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва Мотор Січ обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. В свою чергу незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбився на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства. https://daily.rbc.ua/rus /show/kitayskie-biznesmeny-pytalis-nelegalno-zavladet-1506314446.html).
Фото: Вячеслав Александрович Богуслаев

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталися в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку. Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави. Однак історія не допускає умовностей, з втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, адже прийшло усвідомлення, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.
Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися такий вертоліт мав двигуном виробництва саме Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
Фото:  Ван Цзин
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзин пакетів акцій (для тих, хто не пам'ятає, Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ"), а сама персона покупця акцій.

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі досить мало, майже всю інформацію, яку ми викладемо далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і Мотор Січ.
Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому, ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.
Фото:  Компания Xinwei
Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює, хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю https://wglh.com/stock/comment/850515/ Ван Цзин розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту. Таким проєктом в 2013 році стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері. Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізацію зазначеного проєкту було зупинено після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, привертали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали. Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки підписання меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є. Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei, наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, однак за нашими даними, не менш сильний інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.
Зокрема, до 2014 року, посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативної версії, Ван Цзин мав дійсні наміри реалізувати Нікарагуанський проєкт, інвестування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів господаря Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.
Фото: А. Ярославский и О. Дерипаска

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також мав наміри придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/kto_stoit_za_pokupkoj_motor_sichi?fbclid=IwAR2Xa_7leWszYm66OXY9sHAISaoKLLjPLVOhOvTo0nFk5GjrKY-EdA6LWAA

«Мотор Січ»: суть конфлiкту з іноземними інвесторами


Сьогодні в українській повістці дня є дуже цікава історія, яка називається «Мотор Січ». Зовнішні вороги України та й внутрішня «п’ята колона» дуже активно висвітлюють дії України, спрямовані на захист вітчизняного виробника, як недружнє ставлення до іноземних інвесторів, до того ж намагаючись створити конфлікт з важливим торгівельним та політичним партнером України – Китайською Народною Республікою.

У той же час, при більш уважному розгляді ситуації навколо вітчизняного авіабудівного гіганта, спливає безліч обставин, які корінням уходять ще у лихі 90-ті, котрі свідчать про пограбунок держави. І лише адекватні дії нинішнього керівництва держави, які часом здаються занадто креативними, дають надію не втратити одну з реальних перлин промисловості України – унікальний завод «Мотор Січ», битва за який розгорнулась вже у планетарному масштабі!:) Тому що інтерес таких наддержав як США та КНР виразно свідчить, що Україна ще має активи, за які не лише не соромно на світовій арені, а за них ще й чубляться!!!

Але трохи до обіцяної передісторії. Наші джерела, які ще у 90-ті роки були вже дуже поважними людьми, розповіли трішки про історію відчуження «Мотор Січ».

У 1994 році Кабінет Міністрів України дозволив проведення приватизації майна державного підприємства «Мотор Січ». З цього моменту почався перехід права власності відомого на весь світ підприємства в приватні руки. Процедуру продажу акцій було розділено на два незалежних напрямки –приватизація та пільговий продаж, що мало на меті надати рівні можливості для всіх бажаючих отримати частку у підприємстві.

Проте, «рівні права для всіх» не відповідало реаліям України 90-х. У ході здійснення приватизації було вчинено ряд порушень законодавства в інтересах В’ячеслава Богуслаєва, що призвело до нанесення значних економічних збитків державі.

Зокрема, відбулось заниження розміру статутного капіталу Акціонерного товариства на 200 млрд крб та безоплатна передача державного майна Товариства, що спричинило збитки державі,як від недоотриманих коштів від приватизації, так і від безоплатного користування таким майном з 1994 року.

При цьому, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «Мотор Січ», затверджений наказом Фонду держмайна України у 1993 році, розроблявся комісією з приватизації, яка прийняла рішення щодо виключення з вартості цілісного майнового комплексу підприємства майна, яке відповідно до законодавства України не належало до об’єктів, що не підлягали приватизації, а отже і не повинно було вилучатися. Це рішення відповідно вплинуло назменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства. У подальшому це майно було знову передано Товариству, звичайно безоплатно. Таких повноважень комісія не мала.Ось така нехитра схема.

У 1997 році до Закону України «Про приватизацію державного майна» були внесені суттєві зміни щодо деталізації об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Так, з 20.03.1997 почала діяти редакція Закону, згідно з якою майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості не підлягали приватизації, однак приватизація АТ «Мотор Січ» продовжилась у 1997-2000 роках.

За результатами проведеної приватизації, фактично єдиним мажоритарним власником підприємства став тодішній генеральний директор В’ячеслав Богуслаєв.

Разом з тим, слід зазначити, що підприємство під керівництвом Богуслаєва активно розвивалось, реалізовувались новітні розробки, зокрема ПКР «Нептун», яка у подальшому прийнята Україною на озброєння, ударні вертольоти на базі модернізованого Ми-2, турбовальні двигуни та багато іншого, що пророкувало товариству та його власнику світле майбутнє. З метою збільшення капіталізації товариства, було прийнято рішення про виведення його акцій на світові торгову біржу.

На жаль, у плани Богуслаєва та сподівання багатьох причетних до авіадвигунобудівельноїгалузі втрутилася Росія зі своїми імперськими замашками. Починаючи з 2014 року, «Мотор Січ» втрачає свій основний ринок збуту – Росію та переживає стагнацію.

У цих умовах Богуслаєв став підшукувати можливість забезпечити собі та своїй сім’ї безбідне існування, продавши підприємство. І тут на сцену виходить маловідомий на той момент підприємець із Піднебесної – Ван Цзін. У біографії пана Цзінабагато білих плям, що наводить на певні роздуми стосовно походження його статків та реальних намірів.

Існує думка, що Ван Цзін може бути пов’язаний з близьким другом та особистим гаманцем Володимира Путіна Геннадієм Тимченком. Так, за інформацією з різних джерел, придбання Ван Цзіном його основного активу – групи Xinwei, здійснювалось саме за рахунок коштів Тимченка. Більш того, фактичним власником «Hknd GroupManagement Limited», компанії, яка мала намір реалізувати амбіціозний проект побудови Нікарагуанського каналу, також є пан Тимченко. Ще одним фактом, що свідчить про дружні зв’язки Ван Цзіна з офіційним Кремлем, є його участь у проекті побудові в Росії 4G-системи транкінговогорадіозв’язку «Маквіл», кураторством якої займався особисто радник Володимира Путіна Владислав Сурков.

З 2015 року підконтрольні Ван Цзіну компанії починають скуповувати акції «Мотор Січ», які були у вільному обігу. До 2017 року вказані компанії концентрують у себе 56 % пакет акцій «Мотор Січ». При цьому, транзакції проходять без отримання відповідного дозволу АМКУ, що у подальшому переростає у відкриття СБУкримінального провадження за статтею «диверсія» та накладення арешту на вказаний пакет акцій. З того часу китайські інвестори шукали шляхи врегулювання ситуації на свою користь, проте, я кажуть, віз і нині там.

Позиція офіційного Києва з цього питання викликає багато суперечок. З одного боку, приватне підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність і участь держави у цих процесах здається зайвою. З іншого боку, загроза втрати такого підприємства, несе ризики не тільки для Запоріжжян, для яких «Мотор Січ» є основним роботодавцем у місті, а й для безпеки держави в цілому. Так, незважаючи на той факт, чи дійсно Ван Цзін діє в інтересах Росії, є незалежним бізнесменом або контролюється владою КНР, у будь-якому випадку у фактичних власників акцій «Мотор Січ» немає ніякої зацікавленості у збереженні підприємства та його унікальних технологій в Україні.

Показовим прикладом передачі конкурентоспроможних підприємств іноземним власникам без розуміння їх реальних намірів є історія із «Запорізьким виробничим алюмінієвимкомбінатом». Так, за час керівництва менеджменту Олега Дерипаски на підприємстві та й в Україні в цілому було знищено виробництво первинного алюмінію та кремнію, а також створено штучну кредиторську заборгованість перед компаніями Дерипаски на суму понад 30 млн доларів.

Тому давайте не будемо підігравати ворогам України із штучного роздування історії навколо «Мотор Січ». Україна все вірно робить, не лише відстоюючи українського товаровиробника, а йповертаючи державі актив, незрозуміло як приватизований. Досить того, що ним майже 20 років користувались незрозуміло хто незрозуміло на яких умовах. Сподіваюсь, що це лише перший крок до відновлення промисловості України самою державою, тому що лише ми самі по справжньому зацікавлені у процвітанні нашої країни! Попереду ще маса роботи з повернення награбованого і нехай кейс «Мотор Січ» стане успішною відправною точкою у підйомі України.
https://antikor.media/motor-sich/?fbclid=IwAR0Pmb2vn7sz1REOt_A5_lCHcf60zrOD2_fGqs_kJH5-GT6DH-XQbI9CcDo