yadocent

Решил тряхнуть стариной и написать статью по ликвидации бандеровщине. Ну и в порядке дополнительного материала: подборка экс-бандеровцев с нацистского форума Рейберт

"Хмара" - чотовий бригади УПА-Північ "Помста Базару", дезертирував і перейшов на радянський бік у січні 1945 р. Очолив спецгрупу що діяла в південних регіонах Білорусії та північних районах Волинської та Рівненської обл. У грудні 1948 р. в с.Самари Ратнівського р-ну Волинської обл. "Хмара" разом ще із 1 членом спецгрупи зайшли до господарства селян - симпатиків ОУН ( з метою їх "розробки"). Селяни , що саме рубали дрова , зрозумівши що перед ними не справжні повстанці , схопили сокири і зарубали обох. Селянам , які зарубали "Хмару" , Крайовий провід ОУН на ПЗУЗ у наказі висловив подяку.

Літопис УПА. Нова серія. - Т. 16 Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. - Київ - Торонто, 2011 - С. 44

Кузьменюк Петро, псевдо "Кордуб"
"Завербований ще 1939 року, Кордуб, якого дотепні односельці прозвали Петром Покладком, завдав надзвичайно великої шкоди українському визвольному рухові на Кутських теренах. Після розгулу на Прикарпатті й у Карпатах московських «червоної мітли» й «чорної рубахи» підпільний провід задля збереження людей дозволяв повстанцям леґалізовуватися, навіть записуватись у «стрибки». Такі люди зголошувалися до органів радянської влади й давали під тиском обіцянку співпрацювати з нею. А далі кожен чинив, як підказувала йому совість. Референт районної Служби безпеки Кордуб, він же аґент НКВД, діставав від своїх московських господарів інформацію про осіб, що повернулися з лісу, але не співпрацюють із режимом. Порядні люди десятками гинули від злочинної руки запроданця Кордуба та ще й з ганебним тавром зрадника української нації. Саме так рука перевертня Петра Кузьменюка знищила чесного й відданого справі станичного Великого Ріжна Соловія. Справжніх же виказувачів більшовицький конфідент у машкарі повстанця-есбіста не чіпав. Навів Кордуб емгебистів і на постій районної провідниці УЧХ Хмари, де загинули її чоловік Завірюха й інші повстанці. Відчувши, що може потрапити до смертельного зашморгу, враз пропав із терену, наче до пекла провалився. Аж по якімсь часі нічною примарою в форменному кашкеті з’явився швейцаром у станіславському ресторані, де продовжував юдину службу. У шістдесятих роках Чабан у Коломиї побачив Кордуба в святковій компанії кагебистів Шахова, Тарновецького та іже з ними. Розігрітим алкоголем працівникам КГБ їхній наймит щось жваво розповідав, весело реготав, виставляючи, мов напоказ, кінські зуби. Либонь, згадував свої «геройські» вчинки сорокових років."
Михайло Андрусяк "БРАТИ ВОГНЮ". Документально-художні повісті

Иванишин Петр "Курява"(1923)-руководитель районного провода ОУН на Станиславщини. Захвачен 19.08.1951. Завербован.

Антон Вадюк "Дуб" - провиднык Яремченского провода ОУН. Захвачен МГБ в 1951. Завербован. Руководил спецбоёвкой. На 2008 был жив,проживал в г.Снятин И-Франк обл.

Антон Вадюк, 1923 р.н. дійсно був захоплений МГБ в 1951 році, пішов на співпрацю, був у "спецбоївці", того ж року особисто вбив провідника СБ Яремчанського району Юрія Гуменюка ("Тараса") - свого давнього бойового товариша. В тому ж бою загинув "Берест" - надрайонний референт пропаганди. Після 1955 року Вадюк жив у Снятині під прикриттям КГБ. В 1993 році брат Юрія Гуменюка Петро, також колишній повстанець, знайшов Вадюка і мав з ним розмову з метою з'ясувати місце поховання брата. Зі слів пана Петра, той нічого йому не сказав. Антон Вадюк помер у 2009 році.

Яськевич Лев Миколайович-«Камінь».
Народився 1910 р. у м. Крем'янець Тернопільської обл. Певний час працював начальником Кременецької окружної поліції 1941 р. З весни 1943 р. інтендант куреня «Крука». Восени 1943 р. працював у господарчій референтурі ВО «Богун». 1944 р. організаційно-мобілізаційний референт Кременецького надрайонного проводу ОУН. У листопаді 1944 р. дезертирує з УПА через спробу СБ його заарештувати. У лютому 1945 р. вийшов з підпілля і був використаний НКВС як керівник спецгрупи. Заарештований у 7.08.1949 р. і засуджений на 25 років концтаборів. Подальша доля невідома.
Андрощук М. Записки повстанця. - Торонто-Львів, 2011 - С.19

Герасимчук Михайло-«Рафальський», «Новочин»
Уродженець Шумського району Тернопільської області. Інструктор підстаршинської школи УПА-Південь. У листопаді 1944 р. дезертирує з УПА через спробу СБ його заарештувати. Переховується самостійно. Затриманий НКВС у лютому 1945 р. на Крем'янеччині. Діяв у складі спецгрупи НКВС-МДБ. Подальша доля невідома.
Андрощук М. Записки повстанця - Торонто-Львів, 2011 - С. 93

Грицишин Федір Демидович - "Поділець" , 1918 р.н. , уродженець с.Сьомаки Жмеринського р-ну Вінницької обл., кандидат в члени ВКП(б), командир взводу управління в 52 окремому дивізіоні протитанкової оборони 24 стрілецької дивізії, учасник Фінської війни. Влітку 1941 р. потрапив в німецький полон. Із квітня 1943 р. - в УПА - командир навчальної команди, заступник командира загону "Пімста Полісся" , командир третьої сотні "Полтавського" загону. Як повідомив учасник форуму Kirov, він був "перевербований НКВС".
ГДА СБУ - Ф. 2. - Спр.С-8467. - Арк.75-77

Євген Басюк - "Чорноморець", "Компанієць" (1922 - після 2005). Творець одного з перших загонів УПА, сотенний, інструктор підстаршинської школи, нач. штабу Здолбунівського куреня, з"єднання "Холодний Яр". 7.09.1944 р. взятий у полон. Погодився на співпрацю з НКВС У 1944-1949 рр. очолював агентурно-бойову групу під псевдо "Кармелюк". Полюбляв носити форму капітана МДБ . Неодноразово тероризував і грабував мирне населення під час спецоперацій АБГ. За здирництво і хабарництво був повторно заарештований 12.05.1949 р. у Львові та засуджений. Сам Басюк у листі на ім’я К.Ворошилова стверджував, що бійці УПА в помсту вбили його матір, сестру, двох братів, наречену і неодноразово намагалися вбити його самого.
Детально його біографію розглядали тут: http://reibert.info/threads/basjuk-chornomorec-ischu-infu.96922/#post-3650787

Петро Мельник - "Хмара" 15 серпня 1951 р. біля с. Липове Надвірнянського району "Хмара" був захоплений у полон АБГ Станіславського УМДБ і погодився на співпрацю. 26 квітня 1952 р. "Хмара" організував втечу з-під нагляду органів МДБ групи із шести колишніх підпільників і перейшов на нелегальне становище. Загинув 27 квітня 1953 р. в бою з опергрупою Станіславського УМДБ, потрапивши на засідку біля с. Лоєва Надвірнянського району.
тобто, "Хмара" спершу перейшов на радянський бік, а потім втік.

Жаба Михайло - "Чабан" (1918, с. Лопушне Міжгірського р-ну Закарпатської обл. - ?). Стрілець сотні "Сірі вовки" (з 09.1944) - ВО "Лисоня", к-р Військово-польової жандармерії сотні "Сірі вовки" (10.1944 - 1945), к-р ВПЖ куреня к-ра "Бистрого" (Петро Хамчук) та к-р охорони к-ра куреня (1945), переведений у Закарпаття (08.1945), потрапив у полон, пішов на співпрацю.
Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.692.
Вступив в Українську Повстанську Армію (УПА) під псевдонімом “Чабан”, був стрільцем у сотні “Сірі Вовки” (третя воєнна округа “Лисоня” (ВО 3 “Лисоня”)) (серпень-жовтень 1944). Призначений комендантом військово-польової жандармерії (ВПЖ) сотні “Сірі Вовки” (жовтень 1944 – червень 1945). Переведений на посаду керівника охорони командира куреня “Бистрого”. Переведений в охорону к-ра “Довбні” - к-р ТВ (серпень 1945), з яким повинен був вирушати у Закарпаття для організації там підрозділів УПА. 30 серпня 1945 р. під час операції у східній частині лісу, що примикає до с. Лісники Бережанського р-ну був захоплений у полон. Дав згоду на співпрацю з органами НКВС та ввійшов у склад спецгрупи (легендована група “Бистрого” – Глинський Микола, згодом “Кіндрата” – Поташник Григорій, згодом “Мирослава”) управління НКВС у Тернопільській обл. під керівництвом начальника відділу боротьби з бандитизмом Олексія Соколова (з вересня 1945 – 1946). Подальша доля не відома, за неперевіреними даними разом із спецгрупою переведений у Прибалтику.

Люлюк Петро - "Гонта" (? - ?). К-р ВПЖ куреня к-ра "Романа" (1944), пішов на співпрацю (з 03.1945), походив із СУЗ.
Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.697
Від початку створення спецгрупи діяв у ній. Ця спецгрупа "обєднала" значну кількість командирів і провідників підпілля: ЮЗОРЗЬ Георгій - "Кох" (курінний лікар): "доктор "Кох" показал лазарет, где он лечил раненых бандитов — была изъята большая аптека, две повозки медикаментов и задержан его санитар АНДРЮСЕНКО Михаил — кл. "Буревий", который тоже был зачислен в спецгруппу"; "Око" - колишній повітовий пропагандист ОУН А.Мельника; "Кіндрат" - співробітник ВПЖ сотні "Сірі Вовки", зимою 1945 р. передавався на працю к-ру "Гордієнку" - ймовірно, у ВШ ВО 3 "Лисоня"; заступник к-ра СКВ "Чара" (певний час був сотенним), ймовірно, Колесник та інші..

"Степовий" (? - ?). К-р відділу Української народної самооборони в Борщівському повіті Тернопільської обл. (10 - 11.1943), потрапив у німецький полон, пішов на співпрацю.
Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.704.

Брунець Роман (10.09.1923, с. Дзецковіце Верушовського повіту Лодзького воєводства, Польща - 09.1945). Секретар при військовому штабі військової округи "Лисоня" (кін 02 - 05.1944), інструктор у підстаршинській школі ВО (05-07.1944), ад'ютант к-ра сотні "Риболовці" (09-12.1944), відправлений на лікування, 9.01.1945 потрапив у полон, пішов на співпрацю, ліквідований СБ.
Літопис УПА. Нова серія. - Т.20. ВО УПА "Лисоня" 1943 - 1952 - Київ - Торонто, 2012 - С.688.

Кравчук Йосип Миколайович, псевдоніми "Комар", "Твердий", уродженець села Брани Горохівського району, з 1943 р. вишкільний військовик Берестечківського районного проводу ОУН, заступник командира відділу УПА "Шума", пізніше заступник командира охорони окружного провідника ОУН, у 1944 році шеф зв'язку ВО № 101, провідник ОУН Горохівського надрайону, 2.02.1945 року схоплений АБГ НКВС «Ворона» [мабуть, Петра Власюка - прим. моя] у селі Кременець Локачинського району і долучений до її складу. Командир АБГ НКДБ, нагороджений орденами і медалями за боротьбу з ОУН і УПА. Знищений СБ ОУН 07.1947 року у Камінь-Каширському районі Волинської області.
Марчук І. Сотник УПА Петро Ґудзоватий - "Очерентенко" - Львів ,2011 - С. 73.

7 грудня 1945 року у Торчинський райвідділ НКВС з повинною з'явився учасник особистої охорони Крайового провідника ОУН на ПЗУЗ Миколи Козака-«Чупринки» ройовий Павло Бондарук-«Чорний». Він повідомив про місця переховування «Чупринки» та його оточення у селі Романів Теремнівського району. «Чорний був завербований і влитий у спецгрупу «Твердого», яка складалася з 7 чоловік». Керував нею оперуповноважений Волинського УНКВС Берсєнєв. Спецгрупа прибула у село Романів під виглядом представників Луцького окружного проводу ОУН.
Там само.

Благий Зенон ("Дарій", "Клич", "Марко", "Супрун", "Шпак"; 1912, с. Голодівка, тепер с. Луковище Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. - ?). Окружний провідник ОУН Рогатинщини (кін. 1944 - 06.1948). Затриманий МДБ 5.08.1948 пораненим, пішов на співпрацю.
Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12. Воєнна округа "Буг". Документи і матеріали 1943 - 1952. Книга 1. - Київ - Торонто, 2009 - С.611

Левочко Василь ("Макаренко", "Юрченко" (?, с. Чебечів Сокальського р-ну Львівської обл. - 28.08.1945, біля с. Варяж Сокальського р-ну Львівської обл.). Окружний організаційно-мобілізаційний референт ОУН Холмщини (1944), к-р куреня на Холмщині (травень 1944), організатор і к-р куреня "Гайдамаки" (08-09.1944), за розгром куреня розпочато слідство, перед загрозою кари зголосився 12.12.1944 до НКВС, пішов на співпрацю з ворогом (псевдонім "Соколенко").
Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12. Воєнна округа "Буг". Документи і матеріали 1943 - 1952. Книга 1. - Київ - Торонто, 2009 - С.631
Левочко був згодом ліквідований УПА.

Мельник Костянтин ("Голуб"; бл. 1915, с. Бродки Миколаївського р-ну Львівської обл. - ?, м. Львів). К-р сотні "Льви ІІІ" (03 - 05.1944), чотовий в сотні "Льви ІІІ" (05 - 06.1944), к-р сотні на Щиреччині (літо - осінь 1944), к-р І чоти в сотні "Романовичі І" (10.1944 - 02.1945), переведений в мережу ОУН, підступно заарештований НКВС (не пізніше 1946), пішов на співпрацю з ворогом. Вбитий за зраду повстанцями.
Там само. - С. 634 - 635.

Із слів Євгена Олексюка, останній бій відбувся 12 квітня 1945 р. в коцюбинчинецькому ліску. «Нас всіх було більше 20 хлопців, коли зав’язався бій з червоними облавниками, лежали ми добре замаскованими в двілінії, маючи чотири кулемети. При наступі рубахів (так називали війська НКВС) ми скосили майже всю першу їх лінію. Ми їх підпустили дужеблизько, стріляли всі влучно. Хоч москалів було багато, вони не витримали нашого вогню і стали відступати. Кулемети стояли в першій лінії, мимали досить набоїв і могли бій закінчити переможно. Раптом до нас у другу лінію з’явився сам провідник Гурнік і наказав відступати. Сам сказав, щозніме першу лінію і нас дожене. Покидаючи вигідні позиції, ми незабаром почули кілька автоматних черг. «Стріла» невдовзі дігнав нас, але з хлопців, що були в першій лінії,ніхто не повернувся. Після того, як через кілька днів він розпустив боївку,а сам здався органам НКДБ, я зрозумів, що Володимира Пушкаренка («Полтавця»), німця («Підкову»), що був у бою у першій лінії разом з кулеметниками, тими почутими пострілами, повбивав сам «Стріла».
Богдан Савка. Останнi на полi слави – с.197:
http://shron.chtyvo.org.ua/Savka_Bohdan/Ostanni_na_poli_slavy.pdf

Дарабан Михайло - "Дон"
нар. 1913 р. у с. Білині Рахівського р-ну Закарпатської обл. Проживав у с. Блюдниках Галицького р-ну Станіславської обл. Служив у чехословацькій армії, воював у Карпатській Україні. Командир 2 сотні в курені УНС імені Євгена Коновальця “Чорні чорти" у 1943 р. У 1944 р. призначений командиром резервної сотні УПА в Чорному лісі. У лютому 1944 р. поранений у бою з німецькими окупантами. 24 грудня 1944 р. потрапив до полону, під тортурами дав згоду на співпрацю з органами НКВД. Вказав чекістам на кілька складів у лісі з продуктами для повстанців. Агітував населення за припинення збройної боротьби проти радянської влади. Написав звернення до повстанців, яке помістили у газеті “Прикарпатська правда". Став бойовиком спеціальної боївки при Станіславському обласному управлінні НКВДі. Після спеціальної підготовки органами МГБ був відправлений з відповідною легендою для здійснення провокативно-терористичної діяльності на Закарпаття.
Андрусяк М. Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтику УПА "Гуцульщина" - Коломия, 2005 - С. 27-28

Савіцький Петро, с. Василя —"Дорошенко"
нар. 1920 у с. Устеріках Жаб’євського р-ну Станіславської обл. Військовий вишкіл пройшов у таборі УНС у 1943 р. 1944 р. призначений командиром сотні "Трембіта", яка входила до куреня "Карпатський". Є свідчення, що був завербований органами НКВД ще за першої радянської окупації Галичини. Сотнею командував невпевнено, уникав боїв. Через кілька місяців зголосився з повинною до органів радянської влади у райцентрі Жаб'є і привів 50 стрільців. Перед зігнаними на мітинг жителями Жаб'я заявив: "Коли я прочитав заяву уряду, я зрозумів, хто мої друзі і хто — вороги”. Агітував за вихід із УПА, брав участь у провокативних і терористичних чекістських акціях проти мирного населення і повстанців, що викликало обурення серед простих людей. Тому емгебисти 1945 р. прибрали його руками свого агента Юрія Рубаняка із с. Гриняви, який свого часу був стрільцем сотні Дорошенка.
Андрусяк М. Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтику УПА "Гуцульщина" - Коломия, 2005 - С. 28

Видний Гаврило (за версією історика Ігоря Марчука). Мав псевдоніми “Озон”, “Азон”, “Ягур”, “Ячур”.Східняк, восени 1944 очолював сотню “Дніпро”, яка напевне підлягала куреню А. Трачука-“Ломоноса” зі з’єднання “Донбас” УПА–Південь (к-р – М. Токар-“Юда”). 11.1944 разом з куренем А. Трачука брав участь у бою в хрінницькому лісі. Восени 1944 – на поч. 1945 очевидно командував куренем, який перебував у Дубенському надрайоні ПЗК (Північно-Західний край). У 1945 “Озон” очолив псевдобандерівську групу, сформовану Демидівським райвідділом НКВС (Рівненська обл.). Члени групи нападали на родичів справжніх повстанців, катували їх, змушуючи видавати координати повстанців чи тих, хто переховувався від мобілізації в ЧА. У серпні видав від імені міфічного “обласного проводу ОУН” листівку з критикою організаційного референта ПЗК П.Олійника. Згадана листівка збереглася, оскільки потрапила до чекістів разом з документами, вилученими 13.12.1945 під час нападу на членів проводу ОУН на ПЗУЗ у Луцькому р-ні Волинської обл.: ГДА СБ України, ф. 13, спр. 372, т. 72, арк. 176.
Літопис УПА. Нова серія. - Т. 16 Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944 - 1954. - Торонто - Львів, 2011 - С.132.

Квятковський Костянтин М., пс. Богдан, 1918 р. н., уродж. с. Мощена Ковельського р-ну Волинської обл. Працював учителем с. Сьомаки Ковельського р-ну (осінь 1939 – весна 1941), кущовим ком. УДП в смт. Луків Турійського р-ну Волинської обл. (07.1941–03.1942). З весни 1943 р. к-р сотні УПА в курені Лисого (І. Климчак), викладав стройову підготовку на вишколі УПА в с. Кукуріки Старовижівського р-ну Волинської обл. (осінь 1943). З 12.1943 р. в штабі куреня УПА Лисого (І. Климчак). Особисто з автомата розстріляв 3 військовополоненних червоноармійців, які втекли з німецького полону. Вийшов 25.03.1945 р. з повиною в Володимир-Волинський РВ НКВС. Був завербований УНКДБ Волинської обл. в агенти-бойовики, діяв в складі АБГ МДБ, мешк. в м. Луцьку. Очевидці бачили його 03.1949 р. в цивільному одязі в районі залізничного вокзалу м. Ковель. Після звільнення з органів МДБ в 1960 р. виїхав у Тернопільську обл. Згодом мешк. в м. Дубно Рівненської обл. (Джерела: Архів УСБУ у Волин. обл. – Ф. П. – Спр. 1684. – Арк. 41–48; ГДА СБУ. – Ф. 2. – Оп. 33. – Спр. 1. – Т. 1. – Арк. 186; Яковенко О. Бандити, яі не покаються будуть знищені // Радянська Волинь. – 1945. – 13 липня).
Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). - Торонто - Львів - С.312