- Винеси той стіл!,- приснилась покійна бабуся. Вона на мене не сварилась, але звучало наполегливо.
Прокинувся.
Заснув.
Знову бабуся: винеси стіл, та й винеси стіл...
Зранку все стало на свої місця. Вчора ж стілець для нарізання дров зостався всередині будівлі. Він служив як риштування. Стінку виклав, дах накрив, а стілець в двері не вліза . Розбивати пошкодував, думав-думав, ніц не придумав