хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «чернігівська»

НОСІВКА -- наголос на І (оновлений варіант)

Довелося в силу певних обставин побувати в Носівці. На всяк випадок напишу короткий фотозвіт.

Дуже коротко

Носівка -- невеликий райцентр біля Ніжина з доглянутим центром, парою старих церков та черепахами у ставку.

Коротко

Носівка -- райцентр на Чернігівщині на річці Носівочка. Відома з 12 століття. Населення -- 14 тисяч. Найближче велике місто -- Ніжин (населення 74 тисячі, 15-20 хвилин електричкою). У центрі збереглися Свято-Троїцька (1765) та Миколаївська (1834) церкви. У центрі є 5-поверхові будинки та ставки, в яких живуть черепахи.

Історія

Уперше Носівка згадується 1147 року в Іпатіївському літописі під назвою Носів (Носов) на Руді (у складі Чернігово-Сіверського князівства). У 14 ст. селище потрапило в руки литовців і стало прикордонним форпостом, у 15 ст. згадується як Носове. У 16 ст. селище опинилося в Речі Посполитій. Протягом 17 ст. місцеві мешканці брали участь у 2 козацьких повстаннях. Коли були під поляками, то довелось повоювати проти росіян. У середині 17 ст. від чуми загинуло більше половини населення, а невдовзі Носівку двічі спалили кримські татари.

У 18 ст. носівчани знов бунтували -- тепер уже проти призначення "зверху" "неправильного" сотника. За це 30 чоловік потрапило до Сибіру. Якщо не прибріхує Вікіпедія, в період Козаччини в Носівці діяло 5 (!) козацьких шкіл. Але після згортання козацької автономії та закріпачення селян на 1859 рік на все містечко залишилася лише 1 школа при церкві. У 1861 році через Носівку проліг останній шлях Тараса Шевченка.

Після відкриття в 1868 році залізниці (на Київ) Носівка почала швидко розростатися. За період з 1866 до 1897 року населення виросло з 11 до 17 тисяч (тобто стало більше, ніж зараз). Було вже 3 земських школи, бібліотека, лікарня, медпункт, цукровий завод...

Революції, Голодомор та війна сильно "потріпали" Носівку. Лише після війни знов почався підйом. На 1960 рік діяли цукровий комбінат, маслоробний, цегельний та хлібний заводи, меблева фабрика, 4 лікарняні заклади та 6 шкіл. Потім відкрився завод "Побідит" (працював на ВПК). Протягом 1960-80-х років перебудовано центр Носівки. Населення перевалило за 20 тисяч.

Сучасна геополітична ситуація

Після набуття Україною Незалежності чомусь настав занепад усього. Через безробіття багато хто почав спиватися, свідком чому є два дотепні, але й сумні відеоролики (є трохи нецензурщина): тут і тут.

Зараз відновив роботу цукровий комбінат, який вдалося зберегти від розрізання на металобрухт. Місцевий мікро-олігарх народний депутат Іван Куровський, маючи великий будівельний бізнес у Києві (відомий по спробах забудови Олександрівської лікарні), також масштабно займався в кількох районах Чернігівської області сільським господарством. Подейкують, що разом із переходом із фракції "Батьківщини" у позафракційне плавання він також продав увесь місцевий бізнес більш потужній конторі. Так чи інакше, носовці-носівчани до нього ставляться дуже прихильно, бо він жертвував та інвестував великі кошти на Носівку.

Прогулянка

Якщо подивитися на мапу, Носівка простягається з півночі на південь (до залізниці та трохи за неї) аж на 14 км (по 1 тисячі людей на кілометр довжини). Натомість завширшки Носівка дуже "струнка". Мабуть, пропорція -- як у Кривому Розі.

Для подорожнього Носівка починається з вокзалу. Він є доволі стандартним як для напрямку Київ -- Ніжин.



У бік Києва є автомобільний міст над залізницею (ось він видніється нижче на фото):



З "того" боку залізниці живе трохи людей, а також працюють цукровий комбінат та зерноприймальний пункт (останній -- див. фото):



Біля вокзалу (на північ -- у бік центру) є пам’ятник Тарасу Шевченку:



Зазвичай коли приїжджає з Києва електричка, починаються перегони "хто швидше добіжить до маршрутки".  Як і в Ніжині -- маршрут стандартний: вокзал -- базар/центр -- іще кудись. Вартість -- 2 грн. Графік рейсів заточений під залізничний розклад, тому будь-коли просто взяти й кудись поїхати не можна.

Бусиків на вокзалі стоїть пару штук, тому більшість бажаючих у них уміщається. Якщо ж не влізли або не хочете висіти у дверях, до Ваших послуг -- таксі (є навіть із шашечками). 20 грн на машину -- й Вас довезуть із вітерцем до центру. Якщо зібратися вчотирьох -- 5 грн із носу. Можна торгуватися (до 16 грн за машину точно можна).



Їхати до центру -- не дуже довго, кілометрів 4. По дорозі праворуч трапиться кладовище, а також ось такий пам’ятник:



Далі праворуч можна побачити майже добудовану здоровенну школу:



На крутому повороті направо є пару магазинів -- "Поворот" та "Маленька кишеня". Далі незадовго перед центром праворуч видніється базар:



На фото праворуч -- будівля критого ринку. Ліворуч є великий майданчик для фур.

Перед самим центром колись була автостанція. Зараз на тому місці надають ритуальні послуги, а над дорогою стоїть... "Голівуд".



Центральну площу міста виконано у класичній формі перехрестя. Приблизно з заходу на схід іде вул. Центральна, з півдня (від вокзалу) -- вул. Вокзальна, на північ -- вул. Суворова.

На південь від центру -- колишній автовокзал, а також 2- та 5-поверхові будинки:





Ось власне -- вул. Вокзальна перед центром:




Трапляються цікаві архітектурні знахідки:



Центральна площа в південно-західній частині має широку пішохідну зону. Північно-західна частина містить Пошту та Міськраду:



На північному сході площі (на фото нижче -- ліворуч) -- 2-поверховий красень-універмаг, скромно названий "Торговельним центром", та кілька контор. Із південного сходу (зелена мансарда) -- ряд дрібних контор, магазинів, колишній ресторан і т. д. На південному заході -- рожевий готель "Полісся", частково зайнятий під офіси, а також майбутній жовтий супермаркет АТБ (має відкритися незабаром). Не так давно на місці АТБ стояв кінотеатр "Космос". За ними восичіє цілий квартал 5-поверхівок (їх уже трохи показано вище).



На заході (на фото вище -- це по правій дорозі) вул. Центральна перетинає річку Носівочку, яка тече вздовж усього міста з півдня на північ і впадає в Остер. 

Міст розділяє річку на два ставки. Північний ставок виглядає так:



Будинок-замок на фото вище ніби будував Куровський. Подейкують, що нові господарі місцевого бізнесу з якоїсь радості вимагають у власників квартир додаткової доплати.



Тут же -- на річці -- сидить собі черепаха:



Південний ставок значно більший. Ліворуч видно квартал 5-поверхівок, який уже трохи згадувався вище:



Черепах тут, мабуть, чимало:





Вертаємось назад. Тротуари на центральній площі викладено плиткою, зроблено заїзди для колісного міні-транспорту. Узагалі -- в центрі дуже затишно, чисто й тихо.



Біля Міськради стоїть металічний вождь світового усього цього самого:



Придивимося до прапору -- він якийсь дивний (чернігівських кольорів, але ніби не прапор області):


На півночі за 100 метрів від площі ліворуч можна побачити найстарішу в Носівці церкву -- Свято-Троїцький храм. Вікіпедія нам каже про 1765 рік побудови, табличка біля входу натякає на 17 століття.



Храм належить до УПЦ (МП).



Прибудови до церкви було зроблено останнім часом. Усередині дуже красиво й просторо.



Повернувшись на площу, можна зайти в Торговельний центр:



Трапляються цікаві вивіски, які можна читати з різними смислами й потрійними підтекстами:



Навпроти універмагу -- паркувальний майданчик (у т. ч. для велосипедів).



Приблизно тут стартують міжміські автобуси, в т. ч. на Ніжин.

На схід простяглася тиха вуличка Центральна (а тут усі вулички тихі). Винятком стала сценка біля кафешки, що зовні нагадувала початок бійки.

Тут розташовано кілька офісних та комерційних закладів ("Аваль", школа, клуб тощо).



Якщо пройти трохи углиб, стає зовсім тихо (принаймні, в вихідний день).



Праворуч виділяється розмірами школа № 1.



Біля неї -- братська могила радянських партизан -- часів революції та війни з нацистами. Ліворуч є ще один пам’ятник -- здається, загиблим при боях за Носівку (тут його фото не буде).



Навпроти -- здається, будинок культури та дошка пошани:



За них углиб кварталу є бібліотека, а на схід -- великий парк із меморіальним комплексом.



Праворуч -- плити з прізвищами загиблих носовців, біля пам’ятника -- плити з прізвищами Героїв Радянського Союзу.



З не побаченого

Якщо поїхати далеко на північ, у районі заводу "Побідит" є ще одна стара церква -- Миколаївська (1834). В радянські часи там замутили школу, тепер ніби відроджують назад. Архітектура її доволі цікава (нижче буде посилання).


Висновок

Якщо Ви не фанатичний поціновувач старовинних церков, то краще поїхати далі -- в Ніжин. Там набагато більше цікавого. Якщо ж Ви вже опинилися на станції й маєте 2-3 вільні години, варто заїхати в центр і погуляти трохи.

Посилання для зацікавлених

- Стаття на Вікіпедії.

- Стаття з другою церквою.

- Найкраща мапа.