Двобій
- 23.08.12, 06:25
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
У серпні наш потяг швидкий захотів наздогнати
Полуденне сонце, що звало людей подрімати.
Попереду ясне котилось, п'янке від задухи,
А соняхи в полі знімали услід капелюхи.
Розгніваний потяг свистів,булькотів, стукотів,
Здогнати завзято малинову кулю хотів!
Змагались до вечора - вирватись сонечко хоче -
Позаду розжарений потяг сталевий гуркоче.
Стомилось світило - за обрій поволі сідало ..
Небеса позіхнули - і сонечка зовсім не стало.
Надворі стемніло (я бачила все із віконця),
І тільки тополька затисла промінчик в долонці.
Вдоволений тур перемогою щиро впивався,
Дурненький, гадав, що далеко вперед відірвався.
А сонцю всебіч і завжди гарантована віза.
На те воно й сонце - не купа важкого заліза!
25
