Цей матеріал  наповнений світлом і любовю, про родину  в якій росте восьмеро дітей, надибала в facebook,   Я надіюся він і вам принесе море позитиву. http://www.facebook.com/photo.php?fbid=244634485612671&set=a.244632118946241.58130.109943939081727&type=1&theater

«Горы стирки, полный бак грязных подгузников, куча еды, которую нужно приготовить, пора отвозить детей туда или сюда, и так далее, и тому подобное – стоят каждой минуты этого удивительного времени. Справляюсь ли я со всем? Ничуть. Пытаюсь ли? Да…» – это честное признание самой себе читают тысячи женщин и узнают себя.

Автор этих строк – Алиса Уэлч, 33-летняя американка. Она замужем уже 14 лет. У нее восемь детей – от 0 до 13 лет, четыре мальчика и четыре девочки. Она ведет хозяйство, фотографирует, шьет, с огромным вкусом и за небольшие деньги обустраивает дом, а точнее – череду съемных помещений.

Читати далі тут http://flymama.info/about-me/dnevnik-mamy/

Я думаю, що кожному з нас тут можна повчитися і любові, і терпінню, і життєлюбству. 

       А це про іншу багатодітну ношу. Моя прабабка народила 18-теро дітей, вижило 13-ть На той час це був звичайний показник смертності . Жили в звичайній сільській хаті з двох кімнат розділених сіньми (коридором). Одна кімната - то світлиця, де ніхто не жив, бо тримали її завжди гарно прибраною для свят і всяких сімейних подій. Все життя багатодітної родини відбувалося в сінях та іншій меншій кімнаті - там їли, спали, народжувалися. Моя мама пригадує як охайно було всюди в тій хаті, як бабка все встигала і всім розпоряджалася в господарстві, де все трималося на залізній дисципліні і дуже жорсткому вихованні. Мені на згадку про цю родину залишився великий казан на 40 літрів в якому кожен день зранку прабабка варила  гуцульський "хліб" (кулешу з кукурудзяної муки) для родини на цілий день. Для мене, розніженої сучасністю, це було десь за межею розуміння.

Р.S Одного разу,  високо в горах, натрапила на маленький новий незакінчений будинок з отакою сімейкою. Родина мала необережність збудувати хатку за межами населеного пункту (та вільна. дідівська і поки безплатна земля) і тепер всі служби "допомагають" родині  оформити документи. Архітектура  взяла штуку  за "Будівельний  паспорт", але не робить його, тому, що родина не має "Держакту на землю". Держакт родина не може оформити тому, що ділянка  за межами населеного пункту. Електрику родина мусить красти тому , що не може прийняти будинок в експлуатацію, бо немає "Будівельного паспорту". Родину вже другий рік водять по колу. А тепер зазирніть в очі цієї пари і порівняйте