хочу сюди!
 

Анна

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «працівник»

Про дисципліну

    Досить часто у ділових виданнях та відповідних порталах пишуть про дисципліну, як важливу складову ефективності робочого колективу, про те як вона хромає зазвичай у нас слов"ян, і т.д. І все ніби вірно, ніби по книжковому, от і всілякі менеджери та менеджероподібні планктони починають гратися у мудрого і суворого керівника, не вникаючи у нюанси та в саму суть робочого процесу, бо часто на жаль їм це не підсилу. Що й казати, чомусь у нас "керувати" не означає "розбиратися"... Згадується фільм "Спортлото 82": "Я дірєктор турбази нєдавно, раньше руководіл другой базой, оптовой"... Не хочу й не буду писати про корупцію та "професіоналів", бо одні й так знають, а інші не зрозуміють... Отже, дисципліна...
    Оскільки у наших начальників уявлення про дисципліну часто лишається на шкільному рівні, то перше, а іноді єдине, що вони починають контролювати, це пунктуальність підлеглих. Ну це ж модель ідеального підприємства коли працівники синхронно починають працювати рівно о 9-й, одночасно, і не більше години за часом обідають і так само синхронно о 19-й звалюють. Та я думаю, що задача будь-якого підприємства - це виконання роботи, а не звання "взірець пунктуальності". Вже багато зустрічав баяну по мережах, де кажуть, що приходять на годину пізніше, бо цю годину ніхто всеодно нічого не робить. Та це культура офісного планктону, а я хочу поглянути ширше. Намагаються штрафувати підлеглих за запізнення, хоча якщо при цьому робота виконана вчасно і якісно, то насправді це виглядає як звичайне бажання шефів понасолоджуватись владою, задовольняння комплексів, бажання погратися у царя. 
   Особисто мені бути пунктуальним не так вже й складно, мій батько офіцер, і довгий час запізнення було для мене злочином. Та життя все розставило на свої місця, коли приходиш вчасно і потім чекаєш всіх інших. Тому як на мене, пунктуальність не всюди актуальна і не є основною метою діяльності, хоча в деяких випадках дійсно необхідна. 
   Ще одним побічним продуктом боротьби за дисципліну є супервайзери, або "стукачі-надзирателі"... Можливо когось ці слова образять, за це перепрошую, однак це вже схоже на кріпацтво чи рабовласництво. Утримувати людину, що отримує ставку вищу за тих, хто для фірми заробляє гроші, що посуті є паразитичною посадою (майже як міністр кабінета міністрів). На щастя мені не доводилось мати з ними справу, але багато чув про це явище від знайомих. Якщо людина не здатна виконувати свою роботу, або здатна, але не виконує, треба просто не тримати його у своєму штаті, а не наймати наглядача чи няньку.
   Насправді в таких робочо-ділових стосунках ще багато всіляких брудних речей, але не хочу їх навіть зачіпати, бо тема наша "Дисципліна".
   
   Цікаво почути від тих хто таки вирішить прочитати мою замітку, що для вас є дисципліна? Маю на увазі один найбільш важливий чинник, бо все й одразу - так не буває)))

11%, 1 голос

11%, 1 голос

0%, 0 голосів

78%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.