У понеділок, 22 березня 2011 року, Спілка української молоді в Україні представила для всіх охочих свою презентацію-показ однострою та озброєння Української Повстанської Армії. Зустріч відбувалася у офісі самої організації, невеличкій квартирі у центрі Києва, що по вулиці Коцюбинського, 6. Охочих виявилося чимало, а серед гостей приємно було помітити багато дітей та молоді, які зацікавлено спостерігали за подією.

На початку зустрічі, Іванка Голуб’юк, співорганізатор, розповіла про основні засади діяльності спілки Української молоді в Україні, яка була заснована Миколою Павлушковим ще у 1925 році і відновила свою діяльність після Другої світової війни у еміграції. Зараз спілка має представництва у багатьох країнах світу: США, Канаді, Австралії, Німеччині, Аргентині і Великій Британії. Вона займається реалізацією розвивальних і освітніх проектів для молоді, а саме влаштовує різноманітні акції, зустрічі з відомими людьми, вечори для ветеранів УПА, вечори вшанування пам’яті загиблих, зимові і мандрівні табори, тематичні заняття. Також спілка займається і видавничою діяльністю, зокрема нещодавно було видано кілька коміксів про УПА і Степана Бандеру.

Після невеличкого вступу почалася власне презентація однострою (форми) та озброєння воїнів УПА. До кімнати зайшли «справжні» воїни, демонструючи класичний вигляд повстанців. Спочатку бійців було двоє, один із яких безпосередньо і вів розповідь, але згодом до них приєднався і третій. Частина елементів форми, які представляли, були оригінальними, частина ж — відновленими.

Із самого початку однострій УПА, розповів Владислав Куценко, був неоднаковий, тобто вояки носили різноманітні штани, картузи, пальта; іноді це навіть могла бути форма, запозичена із інших військ. Але згодом від командування надійшло однозначне розпорядження, яке мало на меті якимось чином уніфікувати вигляд військових. Адже такий різнобій у вигляді іноді призводив до того, що солдати випадково стріляли у своїх. Головне, як вирішило командування, ні в якому разі не допускати використання ворожих символів чи знаків. Отож, якщо елементи спорядження і позичались, як от ремені із пряжками, до то них додавались неодмінні символи армії, наприклад, тризуб.

Повстанці носили відкриті чи закриті кителі, які могли мати накладні кишені з «бантами» або погони. Також типовими були широкі штани-галіфе. Під низ одягали звичайні сорочки чи спідню білизну. На зиму ж, заради маскування, шилися білі халати, які одягали поверх шинелі. Головні убори також могли бути різноманітними: від спеціально м’яко пошитих «петлюрівок», «мазепинок» до німецьких і радянських кепок.

Як відомо, у 1943 році, чимало підрозділів переходили до лав УПА, переважно, це були вояки із Вермахту та Порядкової поліції. Щодо останньої, то це було, щось на кшталт державної служби охорони у гітлерівській Німеччині, яка слідкувала за порядком на стратегічно важливих точках. Їх вигляд трохи відрізнявся від воїнів УПА, вони носили чорні однострої.

Відзнаками належності солдата до певного рангу були смужки, пришиті до рукавів на чорному тлі: відповідно одна, дві і три означали ройовий, чотовий і сотенний ранги.

Також Владислав Куценко повідав і про зброю УПА, яка, так само як і одяг, була різноманітною. Найпопулярнішими вважалися гвинтівки, які мали більшість воїнів, а також гранати, що допомагали захистити себе від ворога у критичних ситуаціях. Кулемет мали, переважно, один на відділення і керувати ним доручали найспритнішим, оскільки ця зброя була ударною силою армії. Також використовували напрочуд точну зброю – ногани, які була популярні і у лавах НКВД і, звісно, захалявні ножі, які носили для зручності у піхвах чобіт. Крім того, УПА використовували також пістолети П 38 і ТТ.

Напрочуд цікаво було дізнатись про знамениту тактику бою УПА, яку колись застосовував Че Гевара, а нині її використовують для навчання у американській академії Форт-Нокс. Це, так звана, тактика нападів і відходів, в якій усі операції планувалися і продумувалися наперед. Повстанці не любили воювати на відкритій місцевості, адже засідки вдало можна було робити тільки у містах чи лісах. Ця тактика передбачала розвідку серед місцевого населення, завчасне зайняття позицій і знешкодження комунікацій ворога. Саме таким чином бійці могли гідно зустрічати супротивника, проте одразу після нападу армія відступала, а загони ходили у рейд. Але, згадуючи про історичні реалії того часу, і бойова тактика з часом зазнала змін, оскільки у 1947 році УПА розформувалася і перейшла до підпільної боротьби.

Підкреслюючи виняткову хоробрість воїнів УПА, Шарль де Голль казав, що якби у нього була така армія, ні один німецький чобіт не топтав би землю Франції. Справді, дисципліна мала неабияке значення в УПА: за пияцтво у таборі існувало покарання від 15 буків (ударів), але могли часом за таке і розстріляти. Також у армії заборонялося якимось чином позначати військове звання та віддавати честь, усі зверталися одне до одного: «Друже,…» і виключно на «Ви».

Ще однією сторінкою історії УПА є її нагороди. Найцікавішим є те, що формально вони існували тільки на папері. Більшість з них були виготовлені вже після війни і безпосередньо в руки повстанцям їх не давали. Отож, шпигунів одразу пізнавали, якщо ті удавали із себе бійців із нагородами за бойові заслуги.

Взагалі, варто сказати про те, що саме такими розповідями дещо розвінчуються усталені радянські штампи зображення воїнів УПА, як неосвічених бандитів, що тільки лаються і пиячать. Незважаючи на те, як було сутужно з харчами, облаштуванням і зброєю у ті часи, УПА все ж змогла виховати нові покоління гідних бійців, які згодом стали називатися «шістдисятниками» і «сімдесятниками». Вони так само мужньо, як і їх славетні попередники, протистояли режимові, але вже іншими, політичними методами. Але все це, зрештою, робилося заради нашого вільного майбутнього.

Аліса Мотошина, sprotiv.org