Офіційний сайт Оксани Пекун Тебе, як казку я забула, я забула.
Мабуть, винен тому ти, чи може я?
Твоя коханою заснула, а на ранок - нічия...
Ти поруч був і все п'янким було навколо,
Немов би створене лише для двох - для нас.
Твоя коханою заснула, а на ранок - біль образ...
Твоя! Вже одна на світі...Твоя! Більше нічия...Та навколо знов і знов,Та навколо знов і зновЛиш казки про нелюбов...Твоя! Вже одна на світі...Твоя! Більше нічия...Та навколо знов і знов,Та навколо знов і зновНелюбов, нелюбов, нелюбов...
Я стільки ніжних слів від тебе перше чула,Та повірила, що справді я - свята.Твоя коханою заснула, а на ранок - самота...Віднині ти лише у сни мої приходиш,Покликать хочу, а стою немов німа.Твоя коханою заснула, але ранку все нема...
Ти від’їжджаєш під вечір сьогодні
І час летить швидко, наче в безодню,
Ще, як назло дощ, забувши про втому,
Стукає у вікно.
Ти від’їжджаєш, звичайно, є справи,
Мить, – і між нами міста і вокзали,
Мить, – і ти зник у провулку пустому,
Щойно, а як давно.
Ти будеш мій, і здійсняться бажання,
Ти будеш мій, і зміцніє кохання,
Ти будеш мій, і почуєш признання, як я люблю.
Ти будеш мій, і здійсняться бажання,
Ти будеш мій, і зміцніє кохання,
Ти будеш мій, і почуєш признання: "Люблю..."
Все як завжди: ранок, кава, робота.
Та самоти не сховати турботи.
Та все одно я рахую хвилини,
Як поїзд твій прийде
Десь в мандрах ти, у дорозі далекій,
Там не дощі, там і море, і спека,
Та час мине, і як злива пролине
Скреслить усе пусте.