"Король и Шут" в Одессе: "Скинхедов проплачивают политики, чтобы они на наших концертах дрались" ФОТОРЕПОРТАЖ

С Андреем Князевым и Михаилом Горшеневым "Сегодня" встретилась перед концертом во Дворце спорта. В гримерке Князь и Горшок за бутылочкой "Хеннесси" рассказали о своей ненависти к скинхедам и симпатиях к Путину.

"Король и Шут", фото К. Диланян

<!-- google_ad_client = "pub-1197922775513544"; /* 250x250, создано 07.08.08 */ google_ad_slot = "1544648380"; google_ad_width = 250; google_ad_height = 250; //--> window.google_render_ad(); — Андрей, группа "Король и Шут" возникла еще в далеком 1988 году, когда советский рок был очень заполитизированной музыкой, обличающей власть и социальные порядки. Как вышло, что среди всей этой плакатности появилась панк-группа, исполняющая песни, наполненные сказочными персонажами, колдунами, ведьмами, вампирами и прочими?

— Андрей (Князь): Перед нами не стояло каких-то конкретных задач, а слова "карьера" мы вообще не знали, были пятнадцатилетними пацанами, которые хотели играть нравившуюся им музыку. Никто из нас не планировал какой-то параллельной деятельности, все собирались заниматься только музыкой. Учеба в реставрационном училище была обречена, если у Михаила и были какие-то потуги, то у меня вообще не было. Мы хотели создать новый, альтернативный всему мир, мы заполняли и заполняем ту нишу, которой нам самим в детстве не хватало. Теперь мы сделали это: есть мир, есть мы в этом мире и другие люди в нем. И когда мне говорят, что вы сказки пишете для малолеток, мне плевать, ерунда это, я знаю, сколько людей выросло на нашей музыке, и мы до сих пор им нравимся.

— А как вы вообще встретились с Михаилом?

— Андрей (Князь): Да как, оба поступили в училище; когда мы познакомились, то я подумал, дурак какой-то, да еще и сын военного, а он некоторое время считал, что я — зэк, это из-за прически, я тогда бритым ходил, лысой головой светил. А потом получилось, что мы раззнакомились. Я ж в любом коллективе всегда занимаю доминантное положение, очень люблю шутить, если в коллективе не могу шутить на все четыре стороны, то мне такой коллектив неинтересен. А Михаил был тот еще шутник, вот мы на этом и сошлись. А потом он показал мне свою музыку, я ему свои тексты — и мы начали что-то вместе сочинять.

— В свое время пробиться на большую сцену вам помог Юрий Шевчук, но тогда не было еще ротаций, форматов и всех этих жестких правил шоу-бизнеса. Как сейчас молодой рок-группе, у которой нет ничего, кроме талантливых песен, стать известной?

— Андрей (Князь): Помощь Шевчука заключалась в том, что нас, как и многих других молодых, позвали на грандиозный фестиваль "Наполним небо добротой" на Петровском стадионе. Мы не ожидали, что на нас так хорошо отреагируют, играли мы тогда очень плохо, басист мимо нот валял. Мы подпили, сыграли несколько песен и почувствовали себя королями, понравились людям. Поэтому любое начинание молодой группы начинается с рок-фестиваля, вы показываетесь на массе, вас запоминают. Запись альбома — тут деньги нужны, которые каждый зарабатывает как может. Мы, например, на инструменты зарабатывали на халтурах малярными работами, так как учились плохо, то могли только красить.

— "Русский рок" всегда был оппозиционным по своей природе, сейчас же мы видим раскол: Шевчук участвует в марше несогласных, Кинчев с Макаревичем играют в поддержку Медведева. Почему это происходит? Ведь еще не так давно эти люди шли в одном строю...

— Андрей (Князь): Потому что тогда "русский рок" был "русским роком", а сейчас все превратились в мэтров, которым не нужно никакого оплота и единства, все поменялось, сейчас-то мир другим стал, против чего выступать, разве что против попсы, в политику лезть... да зачем. Я стараюсь придерживаться нейтральной позиции. Я протестую против насилия, предательства, лжи, обмана. В наших песнях мы это и высмеиваем.

— Михаил (Горшок): Я, например, за Путина был. Хотя я и анархист, но нужен порядок стране, да пусть хоть даже монархия конституционная, король должен держать страну в кулаке. А про "русский рок"... это ж другое время, оно прошло уже, не надо повторяться, меня раздражает, когда вижу эти группы все, "Сплин" этот, не должно такого быть.

— Михаил, на ваши концерты ходит много скинхедов, которые устраивают драки, беспорядки, бьют ваших фанатов. Вы как-то заявили, что хотели бы видеть фанов "КиШа" более сильными и способными дать сдачи бритым...

— Не только скинхеды ходят, но и антифашисты, поэтому в больших городах особенно часто происходят целые столкновения. Но выход мы нашли — есть "правильные" омоновцы, которые умеют различать реальную драку от просто активного фанатения. Поэтому если что-то начинается, они пресекают. Я не знаю, не понимаю, в наше время в панк-среде этого не было, были все люди начитанные, идейные. А сейчас они ж ничего не знают, кроме этого мусора гитлеровского, "Майн Кампфа", они не читают ничего, не знают. Я уверен, что скинхедов проплачивают политики, чтобы они на наших концертах дрались.

— Несколько лет назад "КиШ" участвовал в передаче на "MTV", где звезды выходят на ринг и дерутся между собой. Тогда вашими соперниками были ребята из группы "На-На". Что вообще побудило принять участие в этом проекте?

— Андрей (Князь): Тут было шоу, нам рассказали, что, мол, вы словами разбрасываетесь, что попса — это отстой, давайте на ринге докажите. И им что-то такое нашептали. Вот и сделали шоу такое — мы честно с ними дрались и бой закончился вничью.

Смотрите также ФОТОРЕПОРТАЖ

АНДРЕЙ КНЯЗЕВ

Андрей Князев, он же Князь, один из двух лидеров "Короля и Шута", появился на свет 6 февраля 1973 года в Ленинграде. После окончания школы поступил в реставрационное училище, где и познакомился со вторым идеологом группы Михаилом Горшеневым. В 1989 году Князь становится участником группы "Контора", которая спустя некоторое время переименовывается в "Короля и Шута". В группе он больше отвечает за смысловую направленность, являясь автором большинства текстов песен, среди которых такие хиты, как "Проклятый старый дом", "Воспоминания о былой любви", "Лесник", "Прыгну со скалы". В 2005 году Князь выпускает сольный альбом "Любовь негодяя".

МИХАИЛ ГОРШЕНЕВ

Михаил Горшенев, он же Горшок, основатель, основной композитор и лицо группы "Король и Шут". Горшок, в отличие от Князя, родился в Ленинградской области 7 августа 1973 года, в городке Бокситогорск. Из реставрационного училища Горшка через три года отчислили за неуспеваемость и увлечение музыкой. В 1988 году основал группу "Контора", которая в 1990 года стала "Королем и Шутом". В команде он является главным композитором и отвечает за музыкальную направленность. В 2004 году выпускает свой сольный альбом "Я — алкоголик-анархист", где поет песни панк-группы "Бригадный подряд". Обладает суровым нравом и частенько попадает в скандальные ситуации. Долгое время ходили слухи, что Горшок избил Константина Кинчева.

http://alluanet.com.ua/main/interview/29-intervju-s-direktorom-po-marketingu.html
Что думаете ? Как вышло ?

16 вересня 2007 року гурту «САД», учасників якого з упевненістю можна назвати монстрами концептуального хард року в Україні, виповнюється  25 років. Дата досить значна для музичного колективу, особливо враховуючи те, що він пережив зміну епох і, пройшовши крізь величезну кількість труднощів і випробувань, залишився вірним кращим традиціям року, не забуваючи при цьому і про національну самобутність свого народу, і про вірність вищим ідеалам людства. Невелика бесіда з лідером і ідейним натхненником гурту Сергієм Решетником або просто Сірим.

- Яка саме музика вплинула на тебе і спонукала стати музикантом? Чи це було щось іще?

 

- Я був музикантом від народження. Мій батько володіє грою на декількох народних музичних інструментах, і в нашому будинку щодня звучала музика в його виконанні. Коли мені було 3 роки, я ходив по нашому великому дворі і співав пісню (популярний на той час хіт) «В жизни раз бывает восемнадцать лет». Сусіди за це мені давали фрукти, цукерки і печиво. Потім, у вісім я сам пішов до музичної школи і домовився з викладачем  по класу баяна про те, що вчитимуся музиці. Батькам залишалося тільки констатувати факт і оформити документи. І лише з дванадцяти-тринадцяти років я почав слухати рок-музику і освоювати гітару. Звичайно ж це був класичний hard rock.

 

- І не було ніяких заморочок, типу льотчика, водолаза, космонавта?

 

- Ні, я не морочився мріями про космонавтику та  інші «популярні спеціальності». Музика була для мене єдиною мрією і метою. Хоча, ні, здається, я ще дуже сильно хотів стати чарівником, знову ж таки для того, щоб за допомогою чар володіти грою на всіх відомих музичних інструментах.

 

- Коли мова йде про рок-н-рол, звичайно ж встає питання СВОБОДИ, з якою власне і з'явився рок-н-рол на своєму знамені. І вашому колективу, з відомих причини, це прапор доводиться нести. Тому цілком закономірно виникає питання, що ви думаєте про свободу, і що вона означає для вас?

 

- Практично всі, хто тільки вступає на тернистий творчий шлях, відчувають надзвичайне натхнення і колосальний потенціал своїх можливостей, вимагаючи їх сьогохвилинної і успішної реалізації, не підозрюючи, що свобода (у тому числі і творча) не може бути абсолютною, що це цілий комплекс усвідомлених самообмежень. Успіх же, який в результаті такого незнання раптом і нібито на порожньому місці чудово виникає, як правило, є ілюзією, банальним безкоштовним сиром в мишоловці, а не проявом свободи.

 

- Змінюються часи, люди, змінюється музика і її роль в суспільстві. Як гадаєшь, які завдання рок-музики тепер, коли сам факт її існування вже не є викликом системі або яким будь-яким засадам?

 

- Нести світло усвідомлення людству - завдання музики, як одній з вищих форм мистецтва. Якщо цього не відбувається, музика стає простим набором звуків. Рок-музика зобов'язана вирішувати ту ж задачу.

 

- Ну і хотілося б дізнатися, як ви відноситесь до відомого рок-гасла: "Секс, наркотики, рок-н-рол"?

 

- Як до гасла західної молоді 70-х. У СРСР реалізувати це хіпарське гасло в повному об'ємі було практично не можливо. Сьогодні зовсім інші пріоритети, тому "Секс, наркотики, рок-н-рол" – це вже історія, з якої потрібно брати тільки те, в чому є сенс і необхідність.

 

- Могли б  ви якось визначити девіз власної групи?

 

- Heavy metal - в кожну хату!

 

- Як різні періоди впливали на вашу музику?

 

- Совок нас забороняв, ми шифрувалися, шифруючи музику і тексти. Офіційно совок помер, але він продовжується в свідомості людей. Ми змінили шифр.

 

- Ваш склад неодноразово мінявся, як це позначалося на творчому процесі?

 

- З одного боку негативно, оскільки доводилося втрачати час на пошуки і підготовку заміни музикантів, що залишали гурт, замість створення нових творів. З іншої – позитивно, оскільки раніше створена музика отримувала нові можливості за рахунок іншої її інтерпретації новоприбулими.

 

- Чи є окрім музики в тебе які-небудь хобі?

 

- Рок-н-ролл та наш гурт займають практично весь час в моєму житті, залишаючи невеликі його відрізки для релаксації з допомогою велотуризму і купання в холодних джерелах.

 

- А як впливає життя музиканта на його особисте життя?

 

- Дуже добре! Сім’ї немає, дітей також. Є тільки любов, музика та гурт.

 

- Ви маєте дивовижну можливість донести свої думки, почуття, ідеї до слухача. Чи завжди вдавалося це зробити? Не виникало відчуття, що щось залишається недомовленим?

 

- Ми завжди прагнули і прагнемо робити це з максимальною результативністю. І якщо з якихось причин в цьому сенсі виникали проколи, то переживали гостре відчуття провини, яке проте примушувало нас робити необхідні висновки і прикладати всі можливі зусилля для недопущення їх повторення.

 

- Чи були серйозні розчарування на твоєму творчому шляху?

 

- Швидше за все це стосується лише так званого «людського фактору». Надмірно завищене відчуття власної важливості, обман та зрада колег і ближніх.

 

- Чи влаштовує вас теперішнє становище гурту? Можливо, щось хотілося б змінити?

 

- Наше колишнє і теперішнє становище можна охарактеризувати як «підводний човен в степах України». Це нас цілком влаштовує. Проте, хотілося б в найближчому майбутньому здійснити кругосвітню підводну подорож.

 

- На ліричній сторінці вашого сайту http://rocksad@narod.ru  є слова:

“Кто света жаждет - должен сметь взглянуть тьме в самые зрачки, и выдержать и взгляда не отвесть..”

Чи довелося поглянути цій самій тьмі в очі? Адже ваша творчість наповнена саме жаданням світла.

 

- О, так! І не раз. Але лише на короткий проміжок часу. Приголомшливе відчуття! Хоча ми завжди пам'ятаємо про згубність і підступність передозування і пітьмою і світлом.

 

- Як виникла ідея об'єднати хард рок  і поезії Тараса Шевченка в єдиний проект?

 

- Ми завжди прагнули до створення складної, концептуальної музики. Але для її наповнення була потрібна відповідна поезія. Класика – найоптимальніший вихід, вирішили ми. Так народилися композиції на вірші Данііла Андрєєва, Костянтина Бальмонта, Максиміліана Волошина, Шарля Бодлера, Мігеля де Унамуно і... Тараса Шевченка.

 

- Чи без проблем лягали вірші поета на музику?

 

- Легкість створення музики на вірші Тараса Григоровича пояснюється просто: збірка його віршів «Кобзар»  з самого початку була призначена для співу. Тому сьогодні програма «Доле, де ти?!» налічує вже двадцять дві композиції. І процес творення продовжується.

 

- У вашому першому альбомі ви запропонували деякий новий варіант напряму рок-музики - mutant-rock. Хотілося б дізнатися докладніше, що це таке? І як це відбилося у ваших подальших альбомах?

 

- Часи для рок-музики тоді були дуже важкі, і випливати нам вдавалося дуже вкрай важко. Суспільство постсовкової країни  мутувало, бандитизм і рекет процвітав, демократія народжувалася в муках. Звичайно нам захотілося відобразити цей процес перевтілення в музиці. Mutant-rock – це деякий скафандр, в якому ми занурювалися у це агресивне середовище, а альбом «Трансмутатор» - криве дзеркало, в якому ми спробували відобразити побачене при цьому зануренні. Так що в подальших альбомах ми творили вже без mutant-rock-скафандра.

Але якщо знадобиться знову пірнути - за нами не заіржавіє!

 

- Чи є у гурта нові проекти і ідеї? Над чим працюєте зараз?

 

- Поки що відбувається поступальна реалізація вже створеного. В надрах групи зріють нові речі, які ми ще поки що не оформили в якісь об'єднані програми. На даний час майже готовий до виходу другий сольник Сірого, а також йде організаційна підготовка до запису студійної версії шевченківської програми «Доле, де ти».

 

- Ну що ж, Сірий, щиро бажаю вам успіхів в реалізації задуманого, і якнайбільше нових творчих ідей! І на завершення нашої розмови, чого б хотілося побажати  групам-початківцям, виходячи з вашого значного творчого досвіду і нелегкого шляху серед нетрів українського шоу-бізнесу?

 

-          Завжди пам'ятати, що тільки колективними зусиллями можна домогтись бажаного результату!

Бесіду вела  SkyЛилиt.