Сьогодні хАрант зробив офіційну заяву, що мітингувальників не розганятимуть...
Звісно ж ми всі повірили...
І саме тому у ці хвилини у Маріїнському парку зібрано близько 2000 тітушек!
Сьогодні хАрант зробив офіційну заяву, що мітингувальників не розганятимуть...
Звісно ж ми всі повірили...
І саме тому у ці хвилини у Маріїнському парку зібрано близько 2000 тітушек!
"Софиевку" многие называют храмом природы, поэмой из камня,
воды, земли, архитектурных сооружений и скульптур.
С самого начала своего существования парк стал известен под названием
"чудо Украины" или "одно из чудес Европы".
Один из богатейших людей XVIII века граф Феликс Потоцкий
решил преподнести своей красавице жене Софии, гречанке по происхождению,
более чем романтический дар любви - прекрасный парк в городе Умань.
Современник Софии так о ней писал: «Хороша, как богиня Грида.
Одевалась то по-гречески, то по-французски. Где появлялась, всех пленила,
толпы ходили за ней, некоторые взбирались на стулья, чтобы только увидеть ее».
"
Не чая души в молодой жене, Потоцкий задумывает заложить парк
сказочной красоты, да такой, чтобы была в нем и частичка Эллады,
родины Софии, и Елисейские поля, и дивные растения, скульптуры -
словом, все, что развеяло бы в душе любимой тоску по родине.
Парк был открыт в мае 1802 года. Долгожданное событие было подарком
ко дню рождения красавицы Софии.
Любящий и заботливый муж создал настоящую праздничную феерию.
Современники вспоминают, что вечером, «после того, как гости осмотрели сад
и налюбовались его красотой, была устроена иллюминация –
особенно красивым было озеро, в котором отражались огненные берега».
Все в парке напоминает Грецию - родину избранницы графа:
статуи древнегреческих богов, Критский лабиринт, и подземная река,
ведущая в мрачное царство Аида.
София часто каталась на лодке по реке, причем двигалась только
в обратном направлении: от смерти к жизни. Она вообще очень любила жизнь,
и та отвечала ей взаимностью, пока смерть не унесла трёх её детей.
В память о них в парке появился самый красивый и грустный водопад: «Три слезы».
Но время, подобно талантливому скульптору, отсекло всё лишнее и донесло до нас
лишь прекрасную историю любви, запечатленную на века
в красоте Софиевского парка.
Перед входом на площадку Бельведер внимание привлекает нижняя часть
Левкадской скалы, которая напоминает профиль человеческого лица.
По легенде – это профиль С. Щ. Потоцкого.
Каждое новое утро начинается с того, что прекрасный лебедь
приплывает к окаменевшему профилю своего своего возлюбленного…
Души влюбленных никогда не расстаются...
С чем можно Уманский прелестный сад сравнить?
Натура, кажется, все силы истощила
И в нем одном свои все красоты вместила —
Привлечь внимание и взор обворожить...
«Описание Уманского сада», 1804 г.
Источник: http://russianmedik.com/forums/topic/2155
(здесь можно более подробней прочитать....кому интересно)
Важко повірити, що був тут востаннє десь років двадцять п’ять. Я про один із трьох парків Тернополя – парк Національного відродження. Ні, бував я тут частенько, коли відбувались концерти та мітинги на Співочому полі, коли почав фотографувати для сайту, але на дільниці з атракціонами був ще тоді коли катав своїх дітей. У цьому році у моїх ювілеї, - синові вже виповнилось 25, доньці на днях 30 років. А я прийшов сюди, щоб покатати внучку. Мої фото із цієї прогулянки не варті того, щоб їх виставляти у фотоальбомі, тому вирішив їх «прикрасити» своїми думками та спогадами.
Тут
нічого не змінилось і це викликає подвійні відчуття. З одного боку приємно
повертатись туди де все до дрібниць знайоме. Серед сучасних барвистих
атракціонів, ці здаються своїми, і вони таки свої, бо виготовлені руками своїх
спеціалістів. Навіть ціни співмірні тим колишнім… коштував квиток 40 копійок – плати 4
гривні, а де 70 копійок – відповідно. По чесному! 
Якщо потрапити у місця із
сучасними (імпортними), то можна переоцінити свої можливості
і бігти до
банкомата. Але оці труби і каркаси, фігурки, машинки, так старанно покриті
фарбою (хоч і не всюди), викликають сум.
Старість не приховати.
На мить задумався про прожите…, на мить подумав про «руки своїх
спеціалістів»… На мить задумався, бо малеча довго думати не дає.
Найбільше збереглося колесо огляду, двадцяти метрової висоти атракціон. Згадав своє дитинство, коли батько на Великдень хотів завести мене на церковну дзвіницю. Хоч і було мені вже сім років, боявся висоти. На моє щастя, вчора обійшлося все без ексцесів.
А мені не страшно
Ей ви, там внизу!))
Катання на «Веселих гірках» викликало просто бурю емоцій. І не тільки у внучки. Ні, не молоді літа пригадались! Вразив накинутий ланцюговий «пояс безпеки», з під якого моя малеча могла просто вислизнути як пір’їнка. Але спільне катання лише на користь, дідусь тримав міцно.
Сумно що найбільше зношені каруселі для найменшеньких, бо там завжди багато відвідувачів. Але маленьким багато для щастя не треба. Та й нам стареньким також. Нам понад усе потрібен дитячий сміх, - бо це ж щастя. А якщо крізь гул і скрегіт отих «своїх» стареньких каруселів доноситься твоє «дідусю-ю-ю-ю», то взагалі життя вдалося прекрасно.
Геть песимізм! 
Скоро зима отступит и весна войдет в свои права. И ты думаешь о том, как быстро бежит время и времена года сменяют друг друга. Но... Прочь грустные мысли!
Стоишь так, прижавшись к дереву и в
тебя вливается новое дыхание вселенского покоя и рвущейся к свету жизни,
возрождаются силы, истощенные часто в ненужных ссорах, склоках и
бесконечных выяснениях отношений со своими собратьями-людьми.
И уже не так одиноко. И не так грустно.
И солнце в небе уже не кажется таким далеким и ты осознаешь, что оно тебя греет. Как греет начинающую пробуждаться землю.
И ты слышишь бесконечный океан звуков и запахов
просыпающейся природы. Еще свеж и прохладен воздух и утром он пахнет
зимой. Но что-то уже происходит вокруг. Все - в ожидании весны...
Ты стоишь и просишь у всех прощения: у природы, которой доставляешь
столько неприятностей, и у тех людей, с кем зачастую не можешь найти
общий язык.
Ты просишь прощения.
И в душе растет вера в то, что с пробуждением природы в твоей жизни появится что-то новое и, обязательно, хорошее. Только так и никак иначе! Потому что с каждым произнесенным словом покаяния ты наполняешься светом любви к Миру....
Обняться с мраморным или бронзовым памятником, мне кажется, невозможно. Разве только в шутку, перед объективом фотокамеры.
С деревом - живым и теплым, обнявшись хоть раз в жизни, ты будешь делать это отныне при первой же возможности.
Наверное, чтобы люди не чувствовали себя неловко и не вызывали
любопытных взглядов гуляющих, одни неравнодушные и веселые люди, которых
зовут Агнешка Градзик и Виктор Шостало придумали вот такие удивительные
трогательные парковые скульптуры. В разных точках Старого и Нового
света появляются их творения.
Казалось бы, это так просто - немного
фантазии и фигурка кота притаилась на дереве. А вон стоит очередь
других фигурок - из прутьев! И стоит не за только что привезенным
товаром в магазине, а для того, чтобы обнять дерево!
В такой компании очень уютно, правда?
И уже не кажется таким пустынным весенний парк, не так тяжело твоей усталой душе....
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
